Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №752/22975/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/9063/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А»

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Данілової Т. М.

від 15 січня 2026 року

у цивільній справі № 752/22975/25 Голосіївського районного суду міста Києва

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А»

до ОСОБА_1

про стягнення простроченої заборгованості по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку, в ремонтний фонд та інших платежів співвласників, інфляційних втрат та три відсотка річних,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСББ «Майкопська 1-а» звернулось в суду із позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь суму простроченої заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 67 301 грн 95 коп., з урахуванням встановленому індексу інфляції у сумі 17 655 грн 12 коп. за період прострочення з 01.03.2022 по 31.07.2025 включно та 3 % річних у розмірі 5 351 грн 54 коп. за період прострочення з 01.03.2022 по 31.08.2025 включно, в загальному розмірі 90 308 грн 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 липня 2016 року було зареєстроване ОСББ «Майкопська 1-а». 14 травня 2017 року проведено загальні збори співвласників ОСББ, на яких прийнято рішення про управління багатоквартирним будинком об`єднанням через свої статутні органи управління та прийняття будинку на баланс. Згідно п. 3 протоколу від 30.09.2020 прийнято рішення про затвердження внесків на послуги з утримання будинку в розмірі 13,50 грн з кв. метру. Згідно п. 1 та п. 4 протоколу від 02 липня 2023 року та протоколу від 17 липня 2023 року прийнято рішення про затвердження внеску на утримання будинку в розмірі 15,00 грн та щомісячний внесок у ремонтний фонд у розмірі 2,00 грн.

18 січня 2022 року позивач та відповідач уклали договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги №1/18/01/2022/56, відповідно до пунктів 1 та 2.2 якого позивач надав розстрочку в погашення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та компенсації за житлово-комунальні послуги, що утворилася станом на 18 січня 2022 року на суму 42 578 грн 35 коп. за період з 18 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31 кв. метр, житловою площею 28,2 кв. метрів.

29 травня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва видав позивачу судовий наказ у цивільній праві № 752/9521/24, яким стягнув з відповідача заборгованість за договором у розмірі 50 572 грн 13 коп. та поточну заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території, ремонтного фонду та житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 10 323,00 грн, ремонтний фонд у розмірі 372,00 грн, компенсацію плати за теплопостачання (опалення) у розмірі 564,66 грн та компенсацію плати за постачання електроенергії у розмірі 3 720 грн 49 коп.

07 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою в цивільній справі № 752/9521/24 скасував судовий наказ.

Посилаючись на те, що відповідач неодноразово порушував свої зобов`язання, як співвласник будинку АДРЕСА_1 щодо сплати щомісячних внесків на утримання будинку, в ремонтний фонд та інших платежів, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості в розмірі 67 301 грн 95 коп., з урахуванням встановленому індексу інфляції у сумі 17 655 грн 12 коп. за період прострочення з 01 березня 2022 року по 31 липня 2025 року включно та 3 % річних у розмірі 5 351 грн 54 коп. за період прострочення з 01 березня 2022 року по 31 серпня 2025 року включно, в загальному розмірі 90 308 грн 61 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСББ «Майкопська 1-А», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Майкопська 1-А» прострочену суму заборгованості в розмірі 67 301 грн 95 коп. по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку, в ремонтний фонд та інших платежів співвласників; 17 722 грн 43 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2022 по 30.09.2025 включно; 5 677 грн 91 коп. - 3 % річних за період прострочення з 01.03.2022 по 29.10.2025 включно.

Здійснити новий розподіл судових витрат, понесених апелянтом під час розгляду даної справи Голосіївським районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, помилково пославшись на те, що позивач не має права примусового стягнення коштів у судовому порядку та не є належним кредитором у зобов`язанні щодо сплати внесків. Звертає увагу на те, що відповідно до положень статей 1, 4, 12, 13, 16, 17, 21, 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III та Статуту об`єднання позивач є належним виразником інтересів співвласників та прямим кредитором щодо стягнення обов`язкових щомісячних платежів (правовий висновок у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 910/11948/18 та від 07 травня 2025 року у справі № 638/10158/20 про визнання за об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку самостійної процесуальної правосуб`єктності та права на звернення до суду з позовом). Апелянт зазначає, що відповідач ( ОСОБА_1 ) був власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 31 кв. м у вказаному будинку в період із 17 липня 2018 року по 01 липня 2025 року згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Апелянт підкреслює, що позовні вимоги охоплюють період прострочення з 19 січня 2022 року по 30 червня 2025 року, тобто нараховані виключно за час перебування квартири у власності відповідача, а тому висновок районного суду про нарахування заборгованості за період до проведення державної реєстрації права власності є абсолютно надуманим та спростовується матеріалами справи. Зазначає, що протоколом загальних зборів від 16 жовтня 2020 року затверджено внесок на утримання будинку в розмірі 13,50 грн за кв. м, а протоколом від 17 липня 2023 року встановлено новий внесок у розмірі 15,00 грн за кв. м та внесок до ремонтного фонду в розмірі 2,00 грн за кв. м, які в силу статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є обов`язковими до виконання всіма співвласниками. Звертає увагу на укладення між сторонами 18 січня 2022 року договору про реструктуризацію заборгованості № 1/18/01/2022/56 на суму 42 578,35 грн зі строком виконання до 31 грудня 2022 року та щомісячним платежем 3 548,19 грн, умови якого відповідач повністю проігнорував, не здійснивши належних розрахунків. Апелянт наголошує, що сума простроченої основної заборгованості відповідача становить 67 301,95 грн, на яку відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в розмірі 17 722,43 грн за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2025 року та 3 % річних у розмірі 5 677,91 грн за період з 01 березня 2022 року по 29 жовтня 2025 року, що повністю підтверджено бухгалтерською випискою та доданими до матеріалів справи розрахунками. На переконання апелянта, порушення боржником статей 319, 322, 509, 525, 526, 530 ЦК України зумовлює безумовний обов`язок суду захистити порушене право кредитора шляхом стягнення заявлених сум.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним. Зазначає, що позовна заява подана 03 вересня 2025 року до неналежного відповідача, оскільки відповідно до інформаційної довідки № 473213475 від 17 квітня 2026 року право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 на момент подання позову вже належало іншій особі ( ОСОБА_3 ), а відтак відповідач не мав статусу співвласника багатоквартирного будинку в розумінні статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Звертає увагу на те, що подана позивачем виписка з особового бухгалтерського рахунку на суму 67 301,95 грн є недопустимим доказом, адже вона не підписана уповноваженою посадовою особою, яка її склала. Відповідач зазначає, що твердження апелянта про повне ухилення від сплати внесків є безпідставним, оскільки відповідач регулярно сплачував кошти через платіжні термінали IBox та з власного рахунку в АТ «Універсал Банк», зокрема перерахувавши 14 січня 2022 року кошти в розмірі 2 117,04 грн (платіжна інструкція № 33XE-34X5-177C-B44M) та 12 липня 2023 року кошти в розмірі 1 000,00 грн (платіжна інструкція № KK1P-EA7A-EBAB-3562). Звертає увагу суду на те, що позивач приховав факт примусового стягнення приватним виконавцем Хоменком В. В. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 коштів на суму 1 300,00 грн за квитанціями від 04 березня 2025 року (на 300,00 грн та 1 000,00 грн) за судовим наказом Голосіївського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року у справі № 752/9521/24, який надалі було скасовано ухвалою цього ж суду від 07 липня 2025 року. Стверджує, що вказані оплачені та стягнуті суми взагалі не були зараховані позивачем у поданій виписці заборгованості, внаслідок чого заявлений розмір боргу є штучно завищеним та недоведеним відповідно до статей 12, 13 ЦПК України. Відповідач також просить поновити строк на подання відзиву через неотримання ухвали про відкриття провадження за умов розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та заявляє про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу адвокатського об`єднання «Інвікта» в сумі 10 000,00 грн відповідно до статті 137 ЦПК України.

У додаткових поясненнях апелянт ОСББ «Майкопська 1-А» наполягає на безпідставності заперечень відповідача щодо його неналежного статусу. Пояснює, що відчуження квартири після виникнення боргу не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань, оскільки переведення боргу на нового власника не відбулося. Спростовує неврахування платежу на суму 2 117,04 грн тим, що його здійснено 14 січня 2022 року, тобто до початку спірного періоду, та зараховано в рахунку за січень 2022 року під час реструктуризації. Щодо платежу від 12 липня 2023 року на суму 1 000,00 грн роз`яснює, що вказані кошти зараховано в рахунок компенсації витрат об`єднання на встановлення лічильника та системи АСКОЕ, обов`язок щодо облаштування якого відповідач порушив відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», тоді як платіж із призначенням «квартплата» не міг погашати внески ОСББ. Стосовно різниці у стягнутих приватним виконавцем коштах зазначає, що з примусово утриманих 1 300,00 грн виконавцем було відраховано суми виконавчих витрат та винагороди, тому на рахунок об`єднання фактично надійшла та була відображена в розрахунку сума 786,31 грн. Апелянт також наголошує, що виписка з особового рахунку сформована належним чином і підписана кваліфікованим електронним підписом голови правління.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 15.01.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача та його представника, а також відповідача (а.с. 105-109).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСББ «Майкопська 1-а» зареєстроване 01.07.2016, основним видом діяльності за КВЕД є 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно статуту ОСББ «Майкопська 1-а», затвердженого загальними зборами ОСББ, протокол № 1 від 14.05.2017, об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно п. 2.4 розділу 1 статуту об`єднання має право відповідно до законодавства, цього статуту та рішення загальних зборів встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежі співвласників, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та цим статутом внесків і платежів, звертатись до суду у разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законом та цим статутом внески і платежі.

Згідно п. 2.13 розділу 3 статуту рішення загальних зборів, прийняте відповідно до цього статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Згідно п. 1.2 розділу 4 статуту сплата встановлених загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розмірі внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів, встановлюється загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та цього статуту.

Згідно п. 3 протоколу від 30.09.2020 загальних зборів співвласників будинку ОСББ «Майкопська 1-а» прийнято рішення про затвердження внесків на послуги з утримання будинку в розмірі 13,50 грн з кв. метру.

Згідно п. 1 та п. 4 протоколу від 02 липня 2023 року та протоколу від 17.07.2023 загальних зборів співвласників будинку ОСББ «Майкопська 1-а» прийнято рішення про затвердження внеску на утримання будинку в розмірі 15,00 грн та щомісячний внесок у ремонтний фонд у розмірі 2,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСББ «Майкопська 1-а» посилалося на те, що ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 . 18 січня 2022 року позивач та відповідач уклали договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги № 1/18/01/2022/56, відповідно до пунктів 1 та 2.2 якого позивач надав розстрочку в погашення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та компенсації за житлово-комунальні послуги, що утворилася станом на 18.01.2022 на суму 42 578,35 грн. за період з 18.01.2022 по 31.12.2022. Проте відповідач не сплачував обов`язкових внесків та платежів, чим порушив зобов`язання як співвласник.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що приписи чинного законодавства встановлюють обов`язок щодо участі в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку виключно для його співвласників, не наділяючи позивача правом примусового стягнення відповідних коштів із будь-яких інших осіб. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів того, що саме ОСББ «Майкопська 1-А», а не інша особа, є суб`єктом, якому належить право вимоги щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території. Встановивши специфіку виникнення прав на квартири в зазначеному будинку згідно із Законом України «Про кооперацію» на підставі договорів про пайову участь, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав врегулювати особливості правовідносин з власниками майнових прав до моменту проведення ними державної реєстрації права власності відповідно до закону. Оскільки положеннями статуту позивача та рішеннями його загальних зборів дане питання врегульоване не було, суд першої інстанції вважав, що покладення на відповідача відповідальності за несплату внесків до моменту державної реєстрації права власності суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про недобросовісність поведінки відповідача, вказавши на відсутність порушення останнім зобов`язань до моменту виникнення в нього зареєстрованого права власності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог та залишив позовні вимоги про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат без задоволення в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов висновків, які суперечать фактичним обставинам справи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування об`єднань співвласників багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». За змістом статті 385 ЦК України та статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ створюється для забезпечення і захисту прав співвласників, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, рішення яких, прийняті відповідно до статуту, є обов`язковими для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Відповідно до положень статей 15, 17, 20 та 23 зазначеного Закону співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, а об`єднання має право вимагати їх сплати та звертатися до суду в разі відмови співвласника.

Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прямо закріплено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, при цьому відсутність договору між сторонами не звільняє співвласника від обов`язку їх сплати (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 761/37748/16, правовий висновок у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 210/1958/15-ц, правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).

Суд першої інстанції помилково ототожнив обставини користування приміщенням до реєстрації права власності із правовідносинами, які склалися у спірний період. Як убачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, позивач заявляв вимоги про стягнення заборгованості за період із 19.01.2022 по 30.06.2025. У цей період відповідач ОСОБА_1 був зареєстрованим власником квартири АДРЕСА_1 на підставі відповідного правовстановлюючого документа з 17.07.2018 по 01.07.2025, що підтверджено відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, висновки місцевого суду про те, що нарахування здійснювалися за період до державної реєстрації права власності, не відповідають встановленим обставинам справи.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо його неналежного процесуального статусу з огляду на відчуження квартири станом на час пред`явлення позову. Відповідно до статті 319 та статті 322 ЦК України власність зобов`язує, і саме на власника покладається тягар утримання належного йому майна. Зобов`язання щодо компенсації витрат на утримання будинку та сплати обов`язкових внесків носять особистий характер і виникають щомісячно в силу закону у конкретної особи, яка володіє майном у певний розрахунковий період. За правилами статей 509, 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Чинне законодавство України не передбачає автоматичного переходу боргу зі сплати внесків на утримання спільного майна від попереднього власника до нового у разі відчуження об`єкта нерухомості. Оскільки заборгованість виникла в період, коли ОСОБА_1 був титульним співвласником багатоквартирного будинку, саме він несе особисту цивільно-правову відповідальність за невиконання зазначених зобов`язань і є належним відповідачем у справі.

Крім того, факт наявності боргових зобов`язань перед ОСББ та їхній розмір за періоди до 18.01.2022 був безпосередньо визнаний самим відповідачем шляхом підписання договору про реструктуризацію заборгованості № 1/18/01/2022/56 на суму 42 578,35 грн. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідач узгодженого графіка платежів не дотримався та зобов`язання за договором реструктуризації не виконав, що судом першої інстанції досліджено не було.

Щодо розміру основної заборгованості колегія суддів зазначає, що наданий ОСББ розрахунок здійснено на підставі затверджених загальними зборами розмірів внесків (протоколи від 16.10.2020 та від 17.07.2023) пропорційно до площі квартири відповідача (31 кв. м). Надана позивачем виписка з бухгалтерського рахунку за період з 19.01.2022 по 30.06.2025 підписана кваліфікованим електронним підписом керівника об`єднання, що відповідає приписам статті 100 ЦПК України, а тому є належним і допустимим доказом на підтвердження структури боргу.

Доводи відповідача про неврахування окремих платежів спростовуються матеріалами справи. Зокрема, платіж від 14.01.2022 на суму 2 117,04 грн здійснено до початку спірного періоду нарахувань (19.01.2022), і він був врахований сторонами під час розрахунку залишку реструктуризованого боргу. Платіж від 12.07.2023 на суму 1 000,00 грн зараховано на погашення витрат із встановлення приладів обліку електоренергії та системи АСКОЕ у зв`язку з відсутністю прямого договору споживача відповідно до вимог частини четвертої статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Примусово стягнуті кошти у виконавчому провадженні зараховані позивачем саме в тому розмірі (786,31 грн), який реально надійшов від приватного виконавця на банківський рахунок об`єднання після утримання виконавчих витрат і винагороди, передбачених нормами Закону України «Про виконавче провадження». Інших належних та допустимих доказів погашення наявної заборгованості відповідач суду не надав. За таких обставин розмір основного боргу у сумі 67 301,95 грн є повністю доведеним.

Щодо вимог про стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів виходить із того, що за своєю правовою природою зобов`язання співвласника зі сплати внесків на утримання спільного майна є грошовим зобов`язанням. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Припис про відповідальність за порушення грошового зобов`язання є спеціальним заходом захисту майнових прав кредитора та застосовується до правовідносин зі сплати внесків та платежів співвласників ОСББ (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц).

Колегія суддів враховує, що позивач не нараховував пені, передбаченої внутрішніми актами ОСББ за відсутності договірного регулювання цивільно-правової відповідальності, що узгоджується із судовою практикою касаційної інстанції (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 29.07.2026 у справі № 910/12405/25), а обмежився виключно заходами відповідальності, імперативно встановленими частиною другою статті 625 ЦК України. Перевіривши надані апелянтом розрахунки, здійснені із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.10.2025, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим стягнення 17 722,43 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2022 по 30.09.2025 включно та 5 677,91 грн трьох процентів річних за період з 01.03.2022 по 29.10.2025 включно.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, заперечення відповідача щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають на підставі частини другої статті 141 ЦПК України.

Натомість понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у порядку статті 141 ЦПК України. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 3 028,00 грн, а за подання апеляційної скарги 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто 4 542,00 грн. Загальна сума судового збору, що підлягає компенсації позивачеві за рахунок відповідача, складає 7 570,00 грн (3 028,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 542,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» у повному обсязі на підставі пунктів 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати щомісячних внесків на утримання будинку, в ремонтний фонд та інших платежів співвласників, інфляційних втрат та трьох процентів річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» (ЄДРПОУ 40618758) прострочену суму заборгованості зі сплати щомісячних внесків на утримання будинку, в ремонтний фонд та інших обов`язкових платежів співвласників за період із 19.01.2022 по 30.06.2025 включно у розмірі 67 301 (шістдесят сім тисяч триста одна) гривня 95 копійок, інфляційні втрати за період прострочення з 01.03.2022 по 30.09.2025 включно у розмірі 17 722 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 43 копійки, а також три проценти річних за період прострочення з 01.03.2022 по 29.10.2025 включно у розмірі 5 677 (п`ять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 91 копійка, що разом становить 90 702 (дев`яносто тисяч сімсот дві) гривні 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» (ЄДРПОУ 40618758) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок, а всього 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов