Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №361/4958/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/9063/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Петришин Н. М.

від 28 січня 2026 року

у цивільній справі № 361/4958/25 Броварського міськрайонного суду Київської області

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

до ОСОБА_1

про стягнення вартості безобліково використаної електроенергії,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулось в суд до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з даним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» здійснює розподіл електричної енергії на території Київської області. Відкритий відповідно до паспорта точки розподілу електричної енергії особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги розподілу електричної енергії до будинку АДРЕСА_1 підтверджує споживання електричної енергії за вищевказаною адресою, що свідчить про приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розміщений на головній сторінці веб-сайту позивача за посиланням: www.dtek-krem.com.ua/ua/enter-contract. Споживаючи електричну енергію за вказаною адресою, відповідач акцептував умови такого договору, заперечень щодо його умов не надходило. При перевірці за вказаною адресою 17 грудня 2024 року виявлено порушення ПРРЕЕ: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі позивача, з порушенням схеми обліку. За підсумками перевірки складено акт № К 048612. Згідно п. 8.4.2 ПРРЕЕ та п. 8.4.13 ПРРЕЕ, позивачем нараховано суму вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення у розмірі 56 054 грн 39 коп. за період з 17.06.2024 по 16.12.2024.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вартість безобліково використаної електроенергії із врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних станом на дату подання позову у розмірі 56 054 грн 39 коп., та 3 028 грн судового збору.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року провадження у справі за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_2 про стягнення вартості безобліково використаної електроенергії - закрито.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити та стягнути з відповідача вартість безобліково використаної електроенергії із врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних станом на дату подання позову у розмірі 56 266 грн 32 коп. Змінити розподіл судових витрат між сторонами та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 7 570 грн судового збору.

Зазначає, що 17 грудня 2024 року представниками товариства за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме самовільне підключення електропроводки до електричної мережі товариства поза розрахунковим засобом комерційного обліку, про що складено акт про порушення № К 048612. Звертає увагу на те, що зазначений акт оформлено за участю відповідача ОСОБА_1 , який особисто допустив працівників оператора системи до перевірки, представився власником домоволодіння, проте відмовився від підписання акта та надання пояснень, що було належним чином посвідчено залученою незаінтересованою особою з фіксацією її паспортних даних відповідно до положень абзацу чотирнадцятого пункту 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Наголошує, що протоколом засідання комісії товариства з розгляду акта про порушення № 90 від 27 січня 2025 року визначено обсяг необлікованої електричної енергії за 183 дні у розмірі 5013 кВт із застосуванням формули 8 пункту 8.4.13 зазначених Правил за період з 17 червня 2024 року до 16 грудня 2024 року та нараховано до сплати вартість необлікованої енергії в розмірі 56 054,39 грн. Зазначає, що загальна сума позовних вимог із урахуванням 3 % річних у розмірі 211,93 грн становить 56 266,32 грн, а також підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 7 570,00 грн. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відповідальності ОСОБА_1 через недоведеність права власності чи факту реєстрації місця його проживання за адресою правопорушення. Звертає увагу на те, що після смерті попередньої власниці будинку ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач фактично володів і користувався домоволодінням та електроустановкою, що свідчить про наявність у нього можливості вчинити порушення пункту 4 частини другої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії». Наполягає, що згідно з пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії для набуття статусу споживача та несення обов`язку з відшкодування збитків за безоблікове споживання наявність зареєстрованого права власності на нерухомість не є обов`язковою, оскільки достатньо самого факту володіння майном і користування електроенергією. Підкреслює, що відповідно до статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та пунктів 2.1.4, 2.1.7 зазначених Правил користування послугами розподілу становить акцепт публічного договору приєднання, а відсутність договору в письмовій паперовій формі сама по собі не звільняє фактичного споживача від оплати спожитих послуг (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23). Вказує, що у спорах про стягнення вартості недоврахованої електроенергії визначальним є доведеність самого факту порушення правил споживачем, що підтверджується актом про порушення (правовий висновок у постановах Вищого господарського суду України від 28 листопада 2013 року у справі № 914/1907/13 та від 19 лютого 2015 року у справі № 902/598/14). Вважає, що можливі недоліки акта слід оцінювати в сукупності з іншими доказами, і вони не спростовують факту зафіксованого правопорушення (правовий висновок у постановах Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № 923/832/17, від 25 червня 2019 року у справі № 916/207/17 та від 12 березня 2020 року у справі № 914/2284/17). Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не надав жодних доказів на спростування факту виявленого порушення чи відсутності у нього користування електроустановкою. Стверджує, що суд першої інстанції порушив статті 77, 78, 79, 80, 263 ЦПК України, ухваливши рішення на підставі формальних міркувань і легітимізувавши безкарне розкрадання електричної енергії. Крім того, апелянт зазначає, що судове рішення отримано через підсистему «Електронний суд» лише 20 лютого 2026 року без зазначення судом дати складення повного тексту рішення, через що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і він підлягає поновленню на підставі статті 354 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 28.01.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи засобами електронного суду та оператора поштового зв`язку.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» здійснює розподіл електричної енергії на території Київської області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 422142160 від 10.04.2025, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно відповідей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.05.2025 та Виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 23.05.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підтвердження заявлених вимог ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» додало до позову Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (редакція 03.04.2024), що є публічним договором, що розміщується на головній сторінці веб-сайту позивача за посиланням: www.dtek-krem.com.ua/ua/enter-contract. Також позивачем додано Паспорт точки розподілу електричної енергії від 24.12.2024.

Відповідно до Акту про порушення № К048612, за адресою: АДРЕСА_1 , представником ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 17.12.2024 виявлено порушення ПРРЕЕ: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі позивача, з порушенням схеми обліку.

Вищевказаний акт згідно його змісту складено за участі споживача ОСОБА_1 , який представився власником, а також відмовився від підпису такого акту.

Протоколом № 90 від 27.01.2025 засідання комісії по розгляду Акта № К048612 від 17.12.2024 про порушення ПРРЕЕ вирішено, що даний акт підлягає нарахуванню згідно з п. 8.4.13 формула 8 ПРРЕЕ за 183 дні (шість місяців) з урахуванням замірів струму, при навантаженні, що зазначені в акті про порушення. Обсяг електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення цих правил, становить 5013 кВт. Вирішено нарахування провести з п. № 8.4.13 та за формулою № 8 визначеного главою 8.4 розділу VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії. Потужність 3,425 кВт. Тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 8 год. Період нарахування з 17.06.2024 до 16.12.2024, днів 183. Всього підлягає до сплати за необліковану електричну енергію 56 054,39 гривень.

Згідно п. 8.4.2 ПРРЕЕ та п. 8.4.13 ПРРЕЕ, нараховано суму вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення у розмірі 56 054,39 гривень за період з 17.06.2024 до 16.12.2024.

Копії протоколу засідання комісії разом з розрахунком вартості необлікованої електроенергії направлялися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 є власником, спадкоємцем або фактичним споживачем послуг з розподілу електричної енергії у будинку АДРЕСА_1 , і внаслідок цього має нести обов`язок щодо сплати нарахованої вартості недоврахованої електроенергії. Встановивши, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд констатував повну відсутність відомостей щодо спадкування вказаного майна ОСОБА_1 . Суд врахував, що відповідач ОСОБА_1 за вказаною адресою зареєстрованим не значиться, договір про надання послуг з розподілу електричної енергії з ним не укладався, особовий рахунок на його ім`я не відкривався, а будь-які документи, які б ідентифікували його як фактичного мешканця або володільця домоволодіння, в матеріалах справи відсутні. Керуючись статтями 13, 76, 77, 78, 79, 80 та частиною шостою статті 81 ЦПК України, суд наголосив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обов`язок доведення факту правопорушення саме конкретно визначеним відповідачем покладено виключно на позивача. За висновком суду, факт присутності особи під час проведення технічної перевірки та фіксація її відмови від підписання акта не є безумовним доказом того, що саме ця особа вчинила несанкціоноване підключення, здійснювала постійне споживання енергії протягом визначеного періоду і є стороною деліктного або договірного зобов`язання. Застосувавши норми статей 509, 610, 611, 614, 1166 ЦК України, норми Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність складу цивільного правопорушення та відсутність підстав для стягнення коштів із ОСОБА_1 , ухваливши рішення про відмову в позові. Провадження щодо співвідповідачки ОСОБА_2 суд закрив окремою ухвалою на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вона померла до відкриття провадження у справі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення збитків за недовраховану електричну енергію, позивач визначив співвідповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Як встановлено судом, власниця майна ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто задовго до складення акта про порушення від 17.12.2024 та до відкриття провадження у справі 27.05.2025. Суд першої інстанції правильно врахував правову позицію щодо неможливості здійснення цивільного судочинства щодо осіб, правоздатність яких припинилася внаслідок смерті до звернення до суду (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 473/1433/18, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 183/4229/14, від 20.06.2019 у справі № 185/998/16-ц, від 05.04.2021 у справі № 200/21020/15-ц, від 09.10.2023 у справі № 688/181/23). Залучення правонаступників особи, яка померла до пред`явлення позову, процесуальним законом не передбачено, у зв`язку з чим провадження щодо ОСОБА_2 було правомірно закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, що не є предметом оскарження за поданою апеляційною скаргою.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 , колегія суддів наголошує, що для приватного права фундаментальною є засада розумності та справедливості, закріплена пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, яка поширюється як на оцінку поведінки учасників цивільного обороту, так і на тлумачення норм матеріального і процесуального права (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 199/15273/25). Процесуальний обов`язок доказування та подання доказів згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України покладено на сторони, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок належної матеріально-правової та процесуальної ідентифікації відповідача, визначення його суб`єктного статусу та доведення обставин його причетності до виникнення спірного зобов`язання повністю покладається на позивача при зверненні до суду. Позов не може пред`являтися до невизначеної або абстрактної особи, а наявність у позовній заяві формального зазначення прізвища, імені та по батькові особи без підтвердження її реального правового зв`язку зі спірним об`єктом не покладає на суд обов`язку здійснювати самостійний розшук підстав матеріальної відповідальності такого відповідача. Хоча відсутність у суду відомостей про зареєстроване місце проживання фізичної особи не позбавляє позивача права на розгляд справи відповідно до приписів частини дев`ятої статті 28 та частини десятої статті 187 ЦПК України (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 199/15273/25), зазначена процедура стосується виключно порядку повідомлення учасника про судове провадження і жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести позов по суті та підтвердити, що саме цей відповідач є суб`єктом відповідальності у спірних матеріальних правовідносинах.

Згідно з положеннями статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 1.1.2, 5.5.5, 8.2.4-8.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії відповідальність за порушення схеми комерційного обліку та самовільне безоблікове підключення електроустановок несе споживач відповідної послуги або особа, яка здійснила таке підключення та фактично користувалася електричною енергією.

Колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про те, що споживання електричної енергії за відсутності оформленого письмового договору приєднання не звільняє фактичного споживача від обов`язку її оплати. Проте застосування такого висновку вимагає обов`язкового встановлення факту того, що конкретна особа справді є фактичним споживачем або законним користувачем об`єкта, на якому виявлено правопорушення.

Як беззаперечно встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 не є і ніколи не був зареєстрованим власником будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою не має, договірні відносини з оператором системи розподілу у встановленому порядку не оформлював, відкритий за адресою особовий рахунок не містить відомостей про його особу, а доказів прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 позивачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було. Позивач обґрунтовував вимоги до відповідача виключно тим, що останній був присутній на території домоволодіння 17.12.2024 під час складення акта про порушення № К 048612 і усно представився власником. Разом із тим представники енергопостачальної компанії не перевірили та не зафіксували в акті реквізити документа, що посвідчує особу ОСОБА_1 , не встановили рік його народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи адресу його фактичного проживання.

Сама по собі разова присутність особи на території домоволодіння у день проведення контрольного огляду не є достатнім і достовірним доказом того, що саме ця особа змонтувала приховану проводку поза засобом обліку та здійснювала систематичне безоблікове користування електричною енергією протягом попередніх шести місяців (з 17.06.2024 до 16.12.2024), за які комісією позивача нараховано збитки у сумі 56 054,39 грн. Твердження апелянта про те, що допуск персоналу до об`єкта безумовно доводить володіння майном, є припущенням, що прямо суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України.

Посилання апеляційної скарги на судову практику Вищого господарського суду України (правовий висновок у постановах від 28.11.2013 у справі № 914/1907/13 та від 19.02.2015 у справі № 902/598/14) і Верховного Суду (правовий висновок у постановах від 19.07.2018 у справі № 923/832/17, від 25.06.2019 у справі № 916/207/17 та від 12.03.2020 у справі № 914/2284/17) колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Зазначені постанови стосуються оцінки дійсності акта про порушення правил у взаємовідносинах із встановленим суб`єктом господарювання, де факт належності об`єкта конкретній юридичній особі та наявність її правового зв`язку з точкою обліку були безспірними, тоді як у цій справі спірним є саме суб`єктний склад правопорушення та пасивна легітимація відповідача. Доведеність факту фізичного існування порушення схеми обліку сама по собі не звільняє позивача від обов`язку довести, що заходи оперативно-господарського реагування або стягнення збитків застосовуються саме до зобов`язаної особи.

Оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 фактично проживає у зазначеному будинку, користується майном, прийняв спадщину або споживав електроенергію у спірний період, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог. Позивач не виконав процесуального обов`язку щодо належної перевірки правового статусу особи, до якої пред`явлено вимоги на значну суму, поклавшись на усні твердження та формальну наявність особи в момент фіксації порушення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року є законним, обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» залишити без задоволення.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов