Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №753/5444/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4089/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/5444/26

07 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дмитренко Олени Олегівни на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривні.

Роз`яснено, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 06 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко Олена Олегівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 28.07.2026 у справі № 753/5444/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхово, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях апелянта складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що у наданому до суду протоколі про правопорушення (п. 7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення») не зазначено ПІБ особи, що керувала транспортним засобом, а також відомості про модель, марку та номерний знак цього транспортного засобу. Водночас, дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.Обставини, які мали місце і стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути конкретизовані та достовірні.

Вказує, що ОСОБА_1 відразу добровільно та беззаперечно погодився пройти огляд на стан сп`яніння з використанням газоаналізатору драгер на місці зупинки.Проте, замість проведення такого огляду поліцейський навмисно відводить підзахисного в сторону та спілкується з ним наодинці без відеофіксації спілкування. У цей час поліцейський схиляє підзахисного до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, вводячи в оману щодо наслідків такої відмови (відповідальність виключно у вигляді штрафу). Вважає, що зазначені обставини безумовно свідчать про упереджене та позапроцесуальне з`ясування поліцейськими обставин справи, що унеможливило встановлення об`єктивної істини.

Захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно відкинув покази свідка ОСОБА_2 , яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, у судовому засіданні повністю підтвердила вищевказані обставини позапроцесуального спілкування поліцейського з підзахисним. Твердження суду першої інстанції про зацікавленість свідка ОСОБА_2 є надуманими, оскільки остання не перебуває з підзахисним ані в родинних, ані в близьких стосунках та не має жодної зацікавленості в результаті розгляду справи. Водночас, обставини схиляння підзахисного до відмови від проходження огляду не спростовані поліцейським, який неодноразово протиправно проігнорував виклик суду в судове засідання. Судом не взято до уваги відсутність на відеозаписі подій тривалістю 1 хв. 56 сек., а саме безпосереднього спілкування підзахисного з іншим поліцейським, який не здійснював відеофіксацію жодним приладом (з 01:32 хв. по 02:05 хв. та 02:53 хв. по 03:30 хв.)

Захисник вказала, що саме після позапроцесуального спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , який беззаперечно погодився пройти огляд на стан сп`яніння, останній повністю змінив свою думку та відмовився від проходження такого огляду. При цьому, поліцейський не був здивований такій відмові та навіть не поцікавився причиною зміни рішення, обмежившись швидкою констатацією факту відмови.

Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини та почервоніння обличчя.Проте, відеозаписами підтверджується, що підзахисний весь час поводить себе спокійно, врівноважено, адекватно, чітко відповідає на всі питання патрульних поліцейських, виконує їх вимоги, висловлює свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці. Жодних почервоніння обличчя у нього не має, мова зрозуміла, поведінка адекватна, рухи чіткі, скоординовані, теж адекватні.Жодна ознака стану алкогольного сп`яніння взагалі не встановлювалася та не оголошувалася поліцейськими. Більше того, почервоніння обличчя не є ознакою алкогольного сп`яніння та не входить до вичерпного переліку ознак, передбаченого пунктом 3 Розділу I Інструкції № 1452/735. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. Усі ознаки поліцейські вигадали виключно у зв`язку з необхідністю їх відображення у протоколі про адміністративне правопорушення. Як наслідок, поліцейські сфабрикували протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням ознак алкогольного сп`яніння, які не відповідають дійсності. Суд першої інстанції дійшов абсурдного висновку про згоду підзахисного з ознаками алкогольного сп`яніння, виходячи виключно з наявності підпису останнього в протоколі про адміністративне правопорушення. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення взагалі не містить жодної графи щодо згоди/незгоди правопорушника з інкримінованими ознаками алкогольного сп`яніння.

Захисник вказує, що відеозаписами підтверджується, що поліцейські не роз`яснили процедуру проведення огляду на стан сп`яніння.Зокрема, поліцейський пропонує підзахисному пройти огляд на місці зупинення або в закладі охорони здоров`я. Одночасно пропонує варіант відмови від проходження такого огляду. Жоден з поліцейських не роз`яснює наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, пропонуючи відмову як «законне право». Отже, за таких обставин апелянтсприйняв пропозицію відмови від огляду як законну альтернативу, не пов`язану з позбавленням права керування транспортними засобами. Таке порушення є істотним, оскільки без належного інформування особи про правові наслідки відмови від огляду неможливо вважати цю відмову усвідомленою та добровільною.

Звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння із зазначенням часу складання 06 год. 35 хв. Водночас, підзахисному інкриміновано керування транспортним засобом о 06 год. 35 хв., що виключає складання направлення в цей час.Більше того, відеозаписами підтверджується, що поліцейські взагалі не складали направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння. Отже, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння не відповідає фактичним обставинам справи та є неналежним, недостовірним та недопустимим доказом.

Вказує, що надані до суду відеозаписи із власного мобільного телефону поліцейського не можуть бути належними доказами у справі.Таким чином, відсутність належної та допустимої відеофіксації або присутності двох свідків унеможливлює встановлення дотримання поліцейськими процедури при оформленні адміністративного матеріалу.

Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про допустимість та достовірність відеофайлу «IMG_8900.MOV», без врахування імперативних приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якою висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Більше того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення.

Відсутність на відеозаписі подій тривалістю 1 хв. 56 сек., а саме безпосереднього спілкування ОСОБА_1 з поліцейським (з 01:32 хв. по 02:05 хв. та з 02:53 хв. по 03:30 хв.), як спонукав підзахисного відмовитися від проходження огляду, очевидно унеможливлює об`єктивне встановлення фактичних обставин справи.

Зазначає, що відеозаписи не відображають ані виконання підзахисним технічних функцій водія, ані будь-яке інше підтвердження факту керування ним транспортним засобом. Відеозаписи відображають лише зупинку автомобілю підзахисного без фіксації особи водія та номерів транспортного засобу.Ненадання суду відповідних матеріалів відеофіксації свідчить про відсутність в справі належних доказів керування підзахисним транспортним засобом.

Таким чином, апелянт вважає, що в порушення вимог ст.ст. 245,280 КУпАП, суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував повно, всебічно та об`єктивно всіх обставин справи, натомість вирішив її без дотримання норм закону та передчасно прийшов до висновку про його винуватість, що призвело до порушення його прав та необґрунтованого накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, апелянт робить висновок, що відповідно до вимог ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дмитренко О.О., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., пояснення ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 603341, картці обліку адміністративного правопорушення, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 603341 від 01.03.2026, складеного капралом поліції 2 взводу 1 роти 1 бат. полк-2 Управління патрульної поліції міста Києва Дерко Андрієм Андрійовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 01.03.2026 о 06:35:00 в м. Києві, шосе Бориспільське КП503 км. був зупинений на блок-посту КП503, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру Dragerта в лікаря нарколога водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що у наданому до суду протоколі про правопорушення (п. 7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення») не зазначено ПІБ особи, що керувала транспортним засобом, а також відомості про модель, марку та номерний знак цього транспортного засобу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в протоколі, який доданий до матеріалів справи зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та марку, номерний знак, належність транспортного засобу, яким керувала особа стосовно якої складено протокол.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зі змінами та доповненнями, далі Інструкція), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом скористався та в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» власноручно зазначив, що «від огляду відмовляюсь».

ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення без будь-яких застережень.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Drager», а після спілкування з працівником поліції без відеофіксації змінив своє рішення та відмовився від огляду, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавство не встановлює як обов`язкової передумови притягнення особи до відповідальності за відмову від огляду попереднє роз`яснення поліцейським конкретного виду та розміру адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 130 КУпАП.

Водночас відмова повинна бути встановлена з дотриманням передбаченої законом процедури, а особі при складанні протоколу мають бути роз`яснені права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, відповідно до вимог статті 256 КУпАП.

Тому саме по собі твердження про нероз`яснення конкретного адміністративного стягнення не свідчить про відсутність складу правопорушення.

Разом із тим доводи щодо можливого введення особи в оману або схиляння її працівником поліції до відмови від огляду підлягають перевірці з урахуванням усієї сукупності доказів, оскільки сам факт наявності перерви у відеозаписі не доводить змісту розмови, яка відбувалася у цей проміжок часу.

Показання свідка ОСОБА_2 , на які посилається захист, відповідно до статей 251, 252 КУпАП є одним із доказів у справі та підлягають оцінці в сукупності з усіма іншими доказами. Жоден доказ не має наперед встановленої сили, а незгода сторони захисту з оцінкою показань свідка сама по собі не свідчить про неправильність висновків суду.

З дослідженого відеозапису , який міститься в матеріалах справи та з якого вбачається, що на запитання працівника поліції чи згоден ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допогою газоаналізатора Драге, на що останній відповів, згоден (зафіксований час на відео 01:14-01:31). Проте, після того, як працівник поліції підійшов з приладом газоаналізатор Драгер для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та підійшов до ОСОБА_1 та пояснив останньому його права та обов'язки (зафіксований час на відео 02:22-02:47).

Крім того, з дослідженого відеозапису видно, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, після чого працівник поліції спитав останнього чи він згоден пройти огляд в закладі охорони здоров'я, на що останній вказав, що відмовляється, після чого працівник поліції спитав чи розуміє ОСОБА_1 , що відмова означає порушення пункту 2.5. ПДР, на що останній вказав, що розуміє (зафіксований час на відео 03:32-03:59)

Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість відеозапису «IMG_8900.MOV» з тієї підстави, що він здійснювався за допомогою особистого мобільного телефону працівника поліції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 251 КУпАП відносить до джерел доказів показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та відеозапису, а також засоби фото- і кінозйомки та відеозапису.

Порядок № 1103 та Інструкція № 1452/735 у чинній редакції передбачають застосування під час проведення огляду «технічних засобів відеозапису» та не встановлюють положення, за яким відеозапис, здійснений іншим технічним пристроєм, лише з огляду на форму власності такого пристрою автоматично є недопустимим доказом.

Доводи апеляційної скарги про відсутність ознак алкогольного сп'яніння та підстав для проведення огляду, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Дмитренко Олени Олегівни.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дмитренко Олени Олегівни залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: