Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №760/25611/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/25611/25 Головуючий у І інстанції - Майстренко О.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/10060/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У вересні 2025року КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулось до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивувало тим, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати спожитих послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 123476,73 грн.

Вказувало, що зазначена заборгованість відповідачем не погашена, а тому воно і звернулось до суду з даним позовом.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 123476,73 грн. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року зазначений вище позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»заборгованість за надані послуги за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2025 року у розмірі 98099,74 грн. та судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2405,66 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, в частині незадоволених позовних вимог, КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, у якій вказує на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази нарахованої заборгованості за надані послуги ПАТ «Київенерго» до травня 2018 року на суму 25376,99 грн., переданої за Договором №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ним та ПАТ «Київенерго».

Крім того, вказує, що відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та з претензією про їх неотримання не звертався, а тому, відповідач зобов`язаний сплатити спожиті послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, а воно має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Просило суд, скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті до травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 25376,99 грн. за спожиті до травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що послуги з ЦО/ЦПНВ та послуг з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.

На виконання вимог законодавства КП «Київтеплоенерго», на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).

Свіченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ за адресою: АДРЕСА_1 .

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Квартира відповідача під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання з 01 травня 2018 року.

Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та інших послуг зазначених вище у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін, а саме: позивач надає послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» зазначає, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 25376,99 грн., та за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, постачання теплової енергії, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 98099,74 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою комунальних послуг за централізоване опалення, постачання гарячої води, постачання теплової енергії, спожите з 01 травня 2018 року по 31 липня 2025 року в розмірі 98099,74 грн., а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, частково доведені позовні вимоги, які знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізоване опалення та постачання гарячої води, спожиті до 01 травня 2018 року, оскільки позивачем на підтвердження наявності такої заборгованості не надано до суду жодного доказу.

З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води, спожите до 01 травня 2018 року, колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПКУкраїни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Статтею89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з розрахунком заборгованості за послуги з центрального опалення, постачання гарячої води та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2025 року заборгованість з нарахованими інфляційними складовими боргу, 3% річних та пені складає98099,74 грн.

Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18 заборгованість за послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 становить 12005,69 грн., заборгованість за постачання гарячої води становить 8864,25 грн.

Тобто, відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем до позовної заяви, початком нарахування заборгованості за надані послуги зазначено 01 травня 2018 року.

Отже, серед наданих позивачем доказів відсутній розрахунок суми заборгованості, що станом на 01 травня 2018 року становила 25376,99 грн., із зазначенням періоду, за який у відповідача виникла заборгованість за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, розміру щомісячних нарахувань, їх складових, з нарахованими інфляційними складовими боргу, 3% річних та пені.

За викладених обставин, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача за спожиті послуги до 01 травня 2018 року, оскільки позивачем не надано доказів, відповідно до положень ст.ст. 76-80 ЦПК України, які б безспірно свідчили про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з центрального опалення та постачання гарячої води у загальному розмірі 25376,99 грн.

Крім того, відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за період до 01 травня 2018 року не надав суду першої інстанції доказів, які б свідчили про: період часу, за який була нарахована заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з центрального опалення та постачання гарячої води на загальну суму 25376,99 грн., розміри щомісячних нарахувань у вказаний період, складові їх вартості та суми здійснених платежів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не повідомляв суд про неможливість надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі, будь-яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази нарахованої заборгованості за надані послуги ПАТ «Київенерго» до травня 2018 року на суму 25376,99 грн., переданої за Договором №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ним та ПАТ «Київенерго», колегія суддів відхиляє, оскільки витяг з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18; витяги з газети «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085); розрахунок заборгованості за надані послуги; витяги з Додатків до Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 №602-18, не містять розрахунку заборгованості, що виникла за період до 01 травня 2018 року, конкретного періоду здійснених нарахувань та їх щомісячного розміру.

Згідно з додатком до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18, на момент відступлення права вимоги від ПАТ «Київенерго» за адресою: АДРЕСА_1 рахувалась заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 12005,69 грн. та за послуги з постачання гарячої води в розмірі 8864,25 грн., однак будь-яких доказів користування саме відповідачем послугами у цей період, обставини виникнення вказаного боргу, періоду виникнення та відповідного розрахунку позивачем до позовної заяви не надано.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води, спожите до 01 травня 2018 року, на їх правильність не впливають.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих позивачем письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба