Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №761/21116/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3550/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/21116/26

07 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельникової Людмили Володимирівни на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснено, що у разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 10 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Мельникова Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року у справі № 761/21116/26 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не надано правової оцінки правильності складання та повноти протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Разом з тим, захисник вважає, що протокол відносно ОСОБА_1 є незаконним, складеним з істотним порушенням вимог КУпАП, а в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення.

Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним носієм доказової бази, містить невірну інформацію щодо місця вчинення адміністративного правопорушення, а відтак і місце його складення.

Вказує, що із протоколу слідує, що місце його складення, як і власне місце скоєння правопорушення - м. Київ, проспект Берестейський, 65. Разом з тим, відстань від місця зупинки водія транспортного засобу ОСОБА_1 та місця, де дійсно було зупинено ОСОБА_1 , є суттєвою.Так, як вбачається з інформації про геолокацію технічного пристрою (бодікамери), протокол складено за наступною геолокацією: 50.45910, 30.41854, що є за 600 метрів від проспекту Берестейського, 65 і навіть на іншій стороні проспекту.

Крім того, захисник зазначає, що як вбачається з відео з бодікамери, о 16:47 до патрульного поліцейського підійшов чоловік, який спитав його, як дістатися до проспекту Берестейського, 67, на що патрульним надано відповідь, що це (тобто там, де перебував патрульний при зупинці ТЗ та складанні протоколу) є чотна (парна) сторона проспекту, а номер 67 знаходиться на іншій стороні проспекту.

Вказує, що місце вчинення правопорушення, зазначене в протоколі, не відповідає дійсності, а відтак відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, тобто ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення у вигляді відмови від проходження огляду на стан сп`яніння 04.05.2026 о 16:35 на проспекті Берестейському, 65 в м. Києві.

Захисник звертає увагу на те, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, складання його неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Крім того, захисник вказує, що відповідно до положень п.п. 3, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, водій може бути направлений до закладу охорони здоров`я для проходження огляду лише за наявності конкретних ознак сп`яніння. За відсутності таких ознак у працівників поліції не виникає законних підстав для направлення особи на медичний огляд. Відмова водія виконувати необґрунтовану та безпідставну вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння не може мати наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Зазначає, що долученим відео з нагрудної камери поліцейського спростовуються описані в протоколі ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 : порушення координації рухів, порушення мови.

Апелянт звертає увагу на те, що працівниками поліції не було дотримано вимог п. 2 та п. 3 розділу І та п. 2 розділу ІІ Інструкції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а також вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Захисник вказує, що як випливає зі змісту оскаржуваної постанови та письмових документів, що містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції не дотримався наведених вище вимог закону, оскільки обставини у справі, які впливають на об`єктивність та правильність застосування стягнення належним чином встановлені не були, всебічно і повно судом не досліджувались.

Таким чином, з огляду на відсутність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, апелянт вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. У відповідності з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Також захисник ОСОБА_1 адвокат Мельникова Л.В. в апеляційній скарзі просила поновити строк на оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що копія оскаржуваної постанови отримана представником Савченко О.Г. на електронну пошту 17.06.2026 та 22.06.2026 адвокатом апелянта було надіслано на електронну адресу Шевченківського районного суду м. Києва апеляційну скаргу з додатками, проте постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу захисника Мельникової Д.В. залишено без розгляду з посиланням на ч. 2 ст. 271 КУпАП, у зв'язку із недолученням до ордеру про надання правничої допомоги витягу з договору. Враховуючи, що адвокат брала участь в розгляді даної справи в суді першої інстанції, остання була впевнена, що завірена копія договору була долучена до матеріалів справи, однак з невідомих причин матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги. Після отримання постанови про повернення апеляційної скарги адвокатом в той же день негайно усунуто вищевказаний недолік.

З огляду на зазначене, просить поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 10 червня 2026 року за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельникової Л.В.

В матеріалах справи відсутні докази направлення копії постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 та його захиснику Мельниковій Л.В.

Копія оскаржуваної постанови отримана представником ОСОБА_1 на електронну пошту 17.06.2026, що підтверджується доданим до апеляційної скарги доказом отримання оскаржуваної постанови на електронну пошту захисника.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

В судове засідання з`явивсязахисник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Л.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені судом, на відеозаписі з нагрудної відеокамери поліцейського зафіксована зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення та повідомлення йому встановлених ознак алкогольного сп'яніння, після чого поліцейським запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що водій виразив чітку відмову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 657032 від 04.05.2026, складеного поліцейським 2 взводу 7 роти 3 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві молодшим лейтенантом поліції Барчуком Олександром Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 04.05.2026 о 16:35:00 в місті Києві по проспекту Берестейський (Перемоги), 65, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volvo XC60 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на місці або в кабінеті лікаря нарколога у КМНКЛ «Соціотерапія» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

04 травня 2026 року було виписане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КМНКЛ «Соціотерапія», з якого вбачається, що у результаті огляду поліцейським у водія виявленні ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7137286 вбачається, що причиною зупинки громадянина ОСОБА_1 стало те, що останній керував транспортним засобом без заднього номерного знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 прим. 3 КУпАП. Даних про те, що вказана постанова визнана незаконною та скасована у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що що місце вчинення правопорушення, зазначене в протоколі, не відповідає дійсності, а відтак відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказані координати та розбіжність у точному номері будинку не спростовують факт зупинки транспортного засобу та складення протоколу на проспекті Берестейському в м. Києві в зазначений час. Відеозапис підтверджує перебування патрульних та транспортного засобу на вказаному проспекті та даний довод захисника не впливає на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та наявнісить в його діях адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом справи, оцінки доказів та тлумачення закону шкодить інтересам правопорядку та правосуддя та є настільки ж небезпечним, як правовий нігілізм.

Неодноразово суд апеляційної інстанції в справах про адміністративне правопорушення наголошував, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, неправильного зазначення часу або місця, не вручення похідних процесуальних документів та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо того, працівниками поліції не було дотримано вимог п. 2 та п. 3 розділу І та п. 2 розділу ІІ Інструкції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а також вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння. Працівники поліції мали законні підстави для вимоги проходження огляду відповідно до пунктів 3, 4 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. Відмова ОСОБА_1 від огляду на місці зупинки та в медичній установі утворює склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

З дослідженого відеозапису події з боді камери поліцейського, який долучений до матеріалів справи вбачається, що працівник поліції спитав у ОСОБА_1 чи останній вживав алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів «ні» (зафіксований час на відео з камери 472100 16:37).

В подальшому, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, у лікаря нарколога, оскільки в нього виявлені зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння: хидка хода, порушення координації рухів, алкоголь з порожнини рота, на що ОСОБА_1 вказав, що не буде проходити (зафіксований час на відео з камери 472100 16:37-16:38).

В подальшому працівником поліції знову було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або у лікаря нарколога, на що останні відмовився від проходження (зафіксований час на відео з камери 472100 16:44).

З дослідженого відеозапису події з боді камери поліцейського, який долучений до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зазначив, що «я сьогодні собі позволи» і зазначив «дякую, що ви призупини це діяння», на що поліцейський зазначив, що «зі сторони не дуже гарно виглядало, з однієї смуги, в іншу» (зафіксований час на відео з камери 472100 16:58).

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельникової Л.В.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Мельниковій Людмилі Володимирівні строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельникової Людмили Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: