Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №359/4919/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 359/4919/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12333/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Яковлєвої Л.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначав, що 30 серпня 2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 37036-08/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

23 грудня 2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 23122024.

Згідно договору факторингу, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 37036-08/2024 від 30.08.2024 року.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора.

Тому позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором 13 440 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн.; заборгованість за відсотками - 4 640 грн.; заборгованість за штрафом - 4 800 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову(а.с. 123-124).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено(а.с. 176-182).

Не погодившись з рішенням районного суду, 21 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»- адвокат Чічур І.В. направила безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд» (а.с. 186-203).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що оскаржуване рішення є необґрунтованим з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

Зазначала, що 30.08.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства України уклали кредитний договір № 37036-08/2024, особливості якого визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, перед укладанням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Пункт 2.16 договору передбачає, у випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає, кнопку «Підписати», після чого клієнт отримує вхідний дзвінок на номер телефону, та вводить отриманий одноразовий ідентифікатор, або йому надсилається смс-повідомлення одноразовий ідентифікатор, який клієнт вводить у відповідне поле.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором W0795 відправлено 30.08.2024 11:44:2024 на номер телефону НОМЕР_1 , зокрема дана інформація підтверджується кредитним договором та довідкою про ідентифікацію відповідача. Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням договору, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Апелянт вважає безпідставними аргументи суду першої інстанції щодо не доведення укладення кредитного договору між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 . Позивачем було належним чином збережено електронний договір у електронній формі, забезпечивши його цілісність та незламність.

Оскільки первісний кредитор безпосередньо сам не здійснює перерахування коштів, а ініціює такий переказ через ТОВ «ПЕЙТЕК», про що з останнім укладений відповідний договір. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, тому не може мати доступ до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинення фінансових операцій.

Надані позивачем документи видані ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів містять усі необхідні реквізити, а тому можуть вважатися первинними документами, які підтверджують перерахунок кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Товариство було позбавлене можливості надати до суду первинні документи, оскільки ні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», ні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» не є банківськими установами, а отже і не володіє такими документами. Проте, надані Товариством докази в сукупності доводять те, що на банківський рахунок ОСОБА_1 було здійснено перерахунок коштів в розмірі 4 000,00 грн.

Відмова суду першої інстанціє в задоволені позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» є необґрунтованою. Товариством надані суду всі наявні та належні докази існування заборгованості ОСОБА_1 , зокрема копій кредитних документів, які укладені відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунку заборгованості та довідки про перерахування коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просив повністю відмовити позивачу в задоволені його позовної зави від 29.04.2025 р. (а.с. 238-239).

Відповідно до частини першої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами частини тринадцятої ст.7, частини першої ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Колегією суддів апеляційного суду з матеріалів справи встановлено, що 30 серпня 2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 37036-08/2024, відповідно до умов якого, товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору). (а.с. 24-38).

Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 30.08.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту: 27.12.2024 року (п. 1.2. договору).

Клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених договором на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання (п. 1.3. договору).

За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована (п. 1.4. договору).

Процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього договору (п. 1.4.1).

Клієнт має право до 28.09.2024 року сплатити перший платіж, відповідно до графіку платежу, з урахуванням знижки в розмірі ---%. Клієнт погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (прострочення сплати першого платежу) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) у розмірі, відповідно до графіку платежів (п.1.4.2 договору).

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору (п. 1.5. договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5167-80хх-ххх-7637 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаним реквізитами (п. 1.6. договору).

За змістом пункту 2.1 договору, перед укладанням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта.

Видача кредитів клієнту - фізичній особі товариством здійснюється он-лайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт товариства: http://starfin.com.ua (пункт 2.2 договору).

Укладення договору відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію»(пункт 2.18 договору).

Після підписання договору товариство надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок клієнта за реквізитами банківської картки клієнта, зазначеної клієнтом в заявці та цьому договорі (пункт 2.21 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в пункті 1.2 договору. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня (пункт 3.3 договору).

За змістом пункту 7.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п. 1.2 цього договору.

Згідно з пунктом 7.6 договору, підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на веб-сайті товариства.

Клієнт підтвердив, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне урегулювання ринків фінансових послуг» та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»(пункт 7.7 договору).

У розділі 8 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», з електронним підписом директора Кононенко Є.О., а також ідентифікуючі відомості клієнта ОСОБА_1 , а саме: дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, телефони, номер картки позичальника та електронний підпис клієнта НОМЕР_3 (а.с. 24-35).

Відтак, договір про надання фінансового кредиту № 37036-08/2024 від 30 серпня 2024 року підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису (а.с. 24-38).

30 серпня 2024 року між ТОВ «СтарФайненс Груп» та ОСОБА_1 було підписано додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту від 30 серпня 2024року № 37036-08/2024, а саме графік платежів, що є невід`ємною частиною до договору (а.с. 36-38).

Змістом паспорту споживчого кредиту від 30 серпня 2024 року підтверджується обізнаність відповідача ОСОБА_1 з інформацією, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит, про що свідчить наявність електронного підпису відповідача W0795, яка підтверджує поінформованість останньої про основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, реальну річну процентну ставку (а.с. 19-23).

23 грудня 2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги боржників ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» вказаними у реєстрі боржників (а.с. 49-58).

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 23 грудня 2024 року № 23122024, фактор та клієнт уклали цей акт про те, що на виконання вимог пункту 1.2 договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 5 539, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 60).

З Витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 23 грудня2024 року № 23122024 вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 37036-08/2024, сума заборгованості станом на 23 грудня 2024 року становить 13 440,00 грн., у тому числі: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 640,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4 800,00 грн. - сума заборгованості по пеням/штрафам (а.с. 59).

Як встановлено з копії платіжної інструкції № 9471 від 23 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало суму 3 418 567,77 грн ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» як плата за відступлення права вимоги згідно ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ №23122024 від 23 грудня 2024р. (а.с. 61).

Як вбачається з копії досудової вимоги від 25 квітня 2025 року № 24058791, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомляла відповідача ОСОБА_1 про зміну кредитора та пропонувала повернути заборгованість по кредиту (а.с. 62).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, тому твердження позивача не можуть бути прийняті судом. У зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості відсутні.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень статей12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 30 серпня 2024 року уклали договір про надання фінансового кредиту № 37036-08/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором W0795 відправлено 30.08.2024 о 11:44:31, на номер телефону відповідача, який він вказав при оформленні заявки-анкети на отримання фінансового кредиту, що підтверджується кредитним договором та довідкою про ідентифікацію.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладання договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підтвердженням перерахування кредитних коштів відповідачу є лист від ТОВ «ПЕЙТЕК», який свідчить про зарахування кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн. на картку клієнта № НОМЕР_2 30.08.2024 о 11:50:12, що відповідає номеру картки отримувача, який зазначений в кредитному договорі (а.с. 141).

Первісний кредитор безпосередньо сам не здійснює перерахунок коштів, а ініціює такий переказ через ТОВ «ПЕЙТЕК», про що з останнім укладений відповідний договір. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на вже існуючий рахунок, а тому не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинення фінансових операцій.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем спірних коштів на виконання умов договору № 37036-08/2024.

Разом з тим, 23 грудня 2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 23122024, згідно з пунктом 1.1. якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) (а.с. 49-58).

До матеріалів справи долучено витяг з реєстру боржників за договором факторингу №23122024 від 23.12.2024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №37036-08/2024 від 30.08.2024 року на загальну суму 13 440,00 грн., з яких: 4 000 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 4 640,00 грн. -заборгованість по відсотках, 4 800,00 грн. - заборгованість по пеням/штрафам (а.с. 59).

Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відтак, копія договору факторингу та наданий витяг з реєстру прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 440 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, нарахування штрафу у розмірі 4 800 грн., суперечить чинному законодавству і не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини тринадцятої ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 89).

Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов було задоволено частково (64%).

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 1 550,34 грн. (2 422, 40 грн. х 64%) за розгляд справи районним судом.

Крім того, при подачі апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн (а.с. 170).

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 2 325,38 грн. (3 633, 60 грн. х 64%), підлягає стягненню на його користь з відповідача.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 37036-08/2024 від 30 серпня 2024 року у розмірі 4 000 грн. за тілом кредиту та 4 640 грн. за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) - 1 550,34 грн. судового збору за розгляд справи районним судом 2 325,38 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов