Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №683/3471/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 683/3471/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10712/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Данілової Т.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року представник ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»звернулося до суду з вказаною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначав, що 23.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 309609719, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 24 100,00 грн.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін..

Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система Товариства, згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні ч. 2 ст. 638 ЦК України і містить усі істотні умови та надала позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить відповідачу та вказана ним у Заявці на отримання кредитних коштів.

Відповідно до умов Договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладання Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».

Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлено про те, що відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладання договору.

Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення відповідачу оферти, а також генерація та направлення йому одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони відповідача є направлення повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через особистий кабінет.

Договір між Товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в розділі 15 Договору.

Відповідно до умов розділу 2 Договору Товариство зобов`язувалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.monevveo.ua.

Згідно умов Договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладання Договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за Договором.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.

Відповідач під час підписання Договору ознайомився з усіма умовами, на яких здійснюється кредитування та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з користуванням кредиту та самостійно обрав умови кредитування, викладені в Договорі, виявивши волі на вступ у договірні відносини шляхом його підписання та отримання кредитних коштів у тимчасове користування.

Нарахування процентів та інших платежів за користування кредитом здійснювалося з дати фактичного надання першого траншу до дня повного погашення заборгованості або до моменту припинення дії договору з будь-яких підстав (п. 7.1., п. 7.3., 8.2., 9.2.1.2 Договору).

Проценти нараховувалися на фактичний залишок заборгованості позичальника за кожний день користування кредитом, відповідно до встановленої договором процентної ставки. Процентна ставка визначена Договором як фіксована та застосовується з розрахунку 365 днів у році, незалежно від високосності року (п. 8.10. Договору).

Розмір процентів, комісії та інших платежів, нарахованих позичальнику, визначається в електронній системі обліку кредитодавця та відображається в особистому кабінеті позичальника, що є частиною механізму електронної взаємодії сторін за договором.

Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору (п. 8.2. Договору)

Згідно з пунктом 8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних.

Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим Договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу.

Відповідно до пункту 8.5. розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 700 грн. 00 коп.

На момент укладання цього Договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору (п. 3.1. Договору).

У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 14.03.2025року кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,80% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 292,00% річних. Кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які надають право на отримання додаткової знижки на індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру індивідуальної процентної ставки, у разі використання позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промок оду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення позичальником всіх необхідних для пролонгації оплат.

Зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить: 73 453,77 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачу від первісного кредитора та розрахунком заборгованості позивача. Проценти за Договором після розірвання Договору (з 10.09.2025) не нараховуються.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, 15.04.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за Договором до ТОВ «ТаліонПлюс» за договором факторингу № МВ-ТП/31.

Відповідно до умов Договору факторингу, фактор зобов`язався сплатити клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги.

Враховуючи вищевказане позивач просив стягнути із відповідача - 73 453,77 грн., заборгованості за кредитним договором з них: заборгованість по кредиту - 24 099,24 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 49 354,53 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 0,00 грн., 2422 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу (а.с. 1-8).

16 лютого 2026 року до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву від представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчук Ю.В., в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 124-131).

На обґрунтування відзиву, зазначила, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеній ним сумі. Будь-яких доказів на підтвердження перерахунку кредитором кредитних коштів на картку відповідача та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів на картку відповідача та в розмірі, заявленому позивачем, до позовної заяви не надано.

Також зазначила, що позивачем були нараховані проценти за межами строку кредитування. Відповідач не була повідомлена про відступлення права вимоги ні первісним кредитором, ні новим кредитором у встановлений строк.

06 березня 2026 року на адресу суду від представника позивача ТОВ «Таліон Плюс» - адвоката Дорошенко О.В., найшла відповідь на відзив, в якому остання просила задовольнити позовні вимоги (а.с. 149-162).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором № 309609719 від 23 грудня 2024 року у розмірі 73 453,77 грн., судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та 5 000, 00 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 164-171).

Не погодившись з рішенням районного суду, 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати та постановити нове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї коштів, задовольнити позов частково, змінити розподіл судових витрат та стягнути з позивача на її користь судовий збір, сплачений за апеляційний перегляд справи (а.с. 178-183).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що з огляду на введення воєнного стану в Україні 24.02.2024 року, який діє і до тепер, керуючись п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, первинний кредитор не мав права нараховувати їй штрафи за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 23.12.2024 № 309609719.

Як убачається з наданого розрахунку заборгованості, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахувало скаржниці неустойку у розмірі 12050,00 грн.

З цього ж розрахунку вбачається, що станом на 12.02.2025 заборгованість складала: 24100,00 грн. - за тілом кредиту, 10766,24 грн. - за відсотками, 1205,00 грн. - за комісіями, 12050,00 грн. - неустойка.

Зазначає, що нею 12.02.2025 внесено платіж у розмірі 24022,00 грн.

Кошти із зазначеного платежу розподілені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» наступним чином: 12050,00 грн. - погашення неустойки, 1205,00 грн. - погашення комісії, 10766,24 грн. - погашення відсотків, 0,76 грн. - погашення тіла кредиту.

Вважає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не мало права нараховувати їй неустойку, кошти у розмірі 12 050,00 грн. мали піти на погашення відсотків і тіла позики. Станом на 12.02.2025 нею було погашено всі нараховані відсотки за кредитним договором № 309609719 від 23.12.2024, а також частину тіла кредиту, а саме 12 050,00, які ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» спрямувало на погашення неустойки, слід врахувати в погашення кредиту. Таким чином, станом на 12.02.2025 непогашене тіло кредиту склало: 24 099,24 - 12 050 = 12 049,24 грн.

Тому, саме від суми 12 049,24 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» мало право у подальшому нараховувати відсотки за позикою від 23.12.2024 № 309609719.

Чуд першої інстанції на зазначену обставину уваги не звернув, що призвело до неправильного розміру суми коштів, нарахованих для стягнення.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахувало відсотки по дату «продажу» кредиту, а саме по 15.04.2025. За 62 дні (з 12.02.2025 по 15.04.2025) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» мало нарахувати скаржниці відсотки у розмірі 118,08 грн./день (0,98% (п. 8.3. договору) в день від тіла кредиту 12049,24 грн.), що в сумі складає 7 320,98 грн.

Станом на день «продажу» кредиту заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» складала 12 049,24 + 7 320,96 = 19 370,20 грн.

Саме такий розмір заборгованості скаржниця визнає і він може бути стягнений з неї в судовому порядку.

З наявного у справі розрахунку суми боргу, яку просить стягнути позивач, убачається, що частина відсотків за позикою нарахована ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з яким скаржниця нібито уклала договір кредиту (заперечує факт дотримання всіх істотних умов зазначеного договору - а саме факт перерахунку їй кошті), а інша частина нараховано фактором - ТОВ «Таліон Плюс».

Зазначає, що особа, яка набула право вимоги за договором відступлення (у тому числі за договором факторингу), не є кредитодавцем, а отже: не надавала боржнику грошові кошти; не може стягувати відсотки як плату за користування кредитом за період після переходу права вимоги.

Після відступлення права вимоги новий кредитор (фактор) має право вимагати: суми основного боргу; проценти, нараховані первісним кредитором до моменту переходу права вимоги; штрафні санкції (пеня, 3% річних, інфляційні), якщо є підстави, але не проценти за користування кредитом за новий період.

Отже, відсотки за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, наданими кредитодавцем. Особа, яка набула право вимоги за договором відступлення (факторингу), не є кредитодавцем та не надавала боржнику грошові кошти, у зв`язку з чим не має правових підстав для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом за період після переходу до неї права вимоги, оскільки не є кредитодавцем і не надавав боржнику грошові кошти.

А також в апеляційній скарзі заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 178-183).

01 липня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» - Дорошенко О.В., в якому остання просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Зазначила, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено заборони нараховувати плату за користування кредитом у формі іншій ніж нарахування процентів за користування кредитом, у договорі, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту.

Відповідно до вимог договору, п. 1.1.16. Комісія за надання кредиту або комісія - грошові кошти, які позичальник на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, зобов`язаний сплатити кредитодавцю у якості однієї із форм оплати за надані кредитодавцем послуги за договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 8.4. договору, комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогам статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Апелянт стверджує, що нею було був здійснений 12.02.2025 платіж в рахунок погашення заборгованості в тому числі і неустойки. Вказаний платіж був вчинений останньою задля поновлення строку дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.1.29. договору, поновлення дисконтного періоду - це умова договору, яка дає можливість позичальнику знову користуватися кредитом на умовах дисконтного періоду після його закінчення, шляхом здійснення оплати всіх нарахованих на день платежу процентів за користування кредитом та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), з відповідним призначенням платежу.

При цьому, апелянт вказує, що зарахування в рахунок неустойки - неправомірне, оскільки не відповідає вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Норми ЦК України в питанні нарахування неустойки є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», прикінцеві та перехідні положення якого встановлюють, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024, а після заборона нарахувань відсутня.

Кредитний договір з відповідачем був укладений 23.12.2024 року, тобто після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», пункти договору про стягнення неустойки є правомірними, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Предметом позову було стягнення основної заборгованості та процентів за кредитним договором, а неустойка не була предметом позовних вимог, не заявлялася до стягнення та не підлягала судовому вирішенню як самостійна вимога.

Здійснивши конкретні дії апелянта, а саме, часткову оплату з метою поновлення строку дисконтного періоду, свідчить про визнання укладеного договору та правомірність вимог позивача щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами та тіла кредиту.

15.04.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/31, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

15.04.2025 року на виконання п. 2.1. договору факторингу № МВ-ТП/31 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр прав вимоги, за яким передані (відступлені) права вимоги в тому числі і до апелянта за кредитним договором (а.с. 207-215)

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 309609719у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 25 зворот - 37).

Відповідно до умов пункту 2.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 6 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з пунктом 2.2 загальний розмір кредиту за цим договором становить 14 000 грн. 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту23.12.2024 (пункт 2.3 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору, другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Згідно з пунктом 2.5 кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 24 (двадцять чотири) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому пунктом 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (пункт 3.1 кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору, сторони погодили, що встановлений в пункті 3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки) за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з пунктом 3.3 кредитного договору, для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 24днів дисконтного періоду проценти у розмірі 504 грн. 00 коп. та нараховану комісію за надання кредиту у розмірі 700 грн. 00 коп. Про суму нарахованих процентів та комісії, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Згідно з п. 7.1. договору, рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 16.01.2025, а саме протягом 24 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Відповідно до п. 7.2. договору, в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1.закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п 11.1. договору;

7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7.

7.3 Кінцева дата повернення кредиту - 22.01.2030.

7.4. Проценти за договором сплачуються а наступному порядку:

7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, врахованої відповідно до правил цього договору;

7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Згідно з п. 8.1 договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Пунктом 8.2 встановлено, що проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Відповідно до умов п. 8.3. договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно пункту 8.4. комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу.

У пункті 8.5. зазначено, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 700 грн. 00 коп.

Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 265 227,20 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у розмірі 251227,20 грн. (які складаються з процентів за користування кредитом за базовою ставкою та комісії за надання кредиту) та суму кредиту у розмірі 14 000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2523,41 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого траншу за весь строк кредитування : 251 2273,20 грн.) / (сума першого траншу за договором: 14 000 грн.) / (строк кредитування: 1826 днів) х 100% = 0,98 відсотків в день (п. 8.6. договору).

Згідно пункту 8.7. за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами протягом 6 календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування. Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином:

8.7.1. За період від 23.12.2024 р. до 6.01.2025 р. (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку у розмірі 84,69% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,15 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 57,75 відсотків річних;

8.7.2. У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 16.01.2025 р. кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до п.11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 30.12.2024 року була укладена додаткова угода до договору № 309609719 від 23.12.2024 року, за умовами якої кредитодавцем надано позичальнику транш у сумі 4 663 грн. 00 коп.

Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладання цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 18 663,00 грн. (п. 1.2.).

Згідно з пунктом 1.6. під час надання суми траншу, вказаного в п. 1.1. цієї додаткової угоди, кредитодавцем нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 233 грн. 15 коп., яка має бути сплачена позичальником не пізніше 16.01.2025 (а.с. 37 зворот - 38).

Також між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 10.01.2025 року була укладена додаткова угода до договору № 309609719 від 23.12.2024 року, за умовами якої кредитодавцем надано позичальнику транш у сумі 5 437 грн. 00 коп.

Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладання цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 24 100,00 грн. (п. 1.2.).

Згідно з пунктом 1.6. під час надання суми траншу, вказаного в п. 1.1. цієї додаткової угоди, кредитодавцем нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 271 грн. 85 коп., яка має бути сплачена позичальником не пізніше 16.01.2025 (а.с. 39 - 40).

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зазначало, що кредитний договір № 309609719 від 23.12.2024 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором BGEG. Одноразовий персональний ідентифікатор був введений позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 23.12.2024 року о 22:28:01 год., після чого відповідач натиснув кнопку «Так»», що є підтвердженням підписання договору. Відразу після вчинених дій 23.12.2024 року Товариством були перераховані грошові кошти 14 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , також Товариством 30.12.2024 було перераховано грошові кошти 4 663,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 та 10.01.2025 було перераховано грошові кошти 5 437,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (а.с. 55-56).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження укладення договору у розділі 10 договору «Реквізити сторін» міститься код ідентифікатора відповідача BGEG, який йому було направлено 23.12.2024 о 22:27:31, та введено 23.12.2024 о 22:28:01, що і є її безпосереднім підписом (а.с. 37).

На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надав довідки, банк платника АТ КБ «Приват Банк» на загальну суму 24 100 грн., в якому зазначено отримувачем кредитних коштів ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_1 , номер банківської карти був зазначений позичальником в поданій заяві на видачу кредитних коштів (а.с. 55-56).

З листа ТОВ «Акцент Банк» від 19 березня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-20260310/0183, наданого на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року про витребування доказів (а.с. 132), вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку 23 грудня 2024 року було успішно зараховано платіж у сумі 14 000, 00 грн., 30 грудня 2024 року було успішно зараховано платіж у сумі 4 663, 00 грн., а також 10 січня 2025 року було успішно зараховано платіж у сумі 5 437, 00 грн (а.с. 134-142).

В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 не пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону, який він сам зазначив.

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_1 не оспорювався факт укладання кредитного договору № 309609719 від 23.12.2024 року.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

15 квітня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/31 (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 2.1. Договору № МВ-ТП/31клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п.2.2. Договору № МВ-ТП/31сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника.

Відповідно до п. 4.1. Договору № МВ-ТП/31наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладання Реєстру прав вимоги.

Згідно даних витягу з Реєстру прав вимоги № Б/Н від 15.04.2025 року ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 309609719 від 23.12.2024 року в розмірі 38 736,78 грн., в тому числі, заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 24 099,24 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 14 637,54 грн. (а.с. 17-18).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги за договором факторингу.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.12.2024 року № 309609719, ОСОБА_1 має кредитну заборгованість в розмірі 73 453,77 грн., яка складається із 24099,24 грн. заборгованості за основною сумою боргу,49 354,53 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом(а.с. 21-22).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що первісний кредитор незаконно їй нарахував штрафи за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, у вигляді стягненні комісії за надання кредиту та нарахуванні неустойки. Також заперечувала щодо нарахуванням ТОВ «Таліон Плюс» відсотків після переходу до нього прав вимог за кредитним договором.

На виконання вимог чинного законодавства України Товариство ознайомило Позичальника з інформацією, надання якої передбачено чинними нормативно-правовими актами України на дату укладення такого типу кредитного договору. Окрім цього, уся необхідна інформація, отримання якої є обов`язковою для правильного розуміння фінансової послуги та надавача фінансової послуги наведена у Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства, що є невід`ємною частиною Договору, кредитному договорі та на сайті Товариства https://moneyveo.ua/ у розділі «Розкриття інформації». Укладаючи Договір, Позичальник підтвердив ознайомлення з вказаною інформацією.

Разом з тим, Позичальник засвідчила, що умови Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків

Уклавши кредитний договір, Позичальник своїм підписом засвідчила, що ознайомлена та повністю погоджується з усіма його умовами, зокрема зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений у вільному доступі для всіх зацікавлених осіб на сайті товариства.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов Договору.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо сплаченої раніше неустойки фактично виходять за межі предмета спору та не стосуються законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи Апелянта щодо сплати ним на користь первісного кредитора певних сум у рахунок неустойки не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, оскільки Позивачем не заявлялися позовні вимоги про стягнення зазначеної неустойки, а суд першої інстанції не вирішував питання щодо її правомірності, розміру чи порядку сплати.

Вказані обставини не входили до предмета доказування у даній справі, не впливають на встановлені судом фактичні обставини та не спростовують наявність і розмір заборгованості, заявленої Позивачем до стягнення.

Доводи апелянта про неправильне нарахування відсотків спростовується наступним.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки договір № 309609719 про надання кредиту був укладений 23 грудня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.

При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Згідно з ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка (далі - ДПС) розраховується у процентах за формулою, що наведена у частині четвертій статті 8 Закону, а саме:ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t *100%, де:ДПС - денна процентна ставка;ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;ЗРК - загальний розмір кредиту;t - строк кредитування у днях.

Отже, для цілей обчислення ДПС, як і для цілей обчислення реальної річної процентної ставки, визначаються загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).

Таким чином законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку ДПС саме в залежності від розміру наданого тіла кредиту, при чому включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. У той час «процентна ставка у день», яку кредитодавці часто зазначають у своїх договорах означає який відсоток від конкретно несплаченого тіла кредиту має нараховуватись відповідачу у якості відсотків за користування кредитними коштами у певний день/період.

Фактично законодавець зазначає, що денна процентна ставка це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту.

Беручи до уваги формулу розрахунку денної процентної ставки (ДПС) наведену у ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів приходить до висновку, що застосований позивачем розмір стандартної та зниженої процентної ставки для розрахунку процентів по кредиту не перевищує максимальний розмір (1%) денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Фактично наведені доводи спрямовані на переоцінку обставин, які не були предметом судового розгляду та щодо яких суд не ухвалював жодних висновків. Відтак вони не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права та не утворюють передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування або змін рішення суду першої інстанції.

Суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог і не вправі вирішувати питання щодо сум та вимог, які Позивачем не заявлялися. Тому обставини сплати неустойки первісному кредитору, яка не є предметом позову, самі по собі не можуть свідчити про незаконність ухваленого рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.

З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов