Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №757/34580/25-ц — Київський апеляційний суд

справа № 757/34580/25-ц

провадження № 22-ц/824/11481/2026

головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 75 126,43 грн; 3% річних у розмірі 4 717,74 грн; інфляційні втрати у розмірі 24 898,75 грн; пеню у розмірі 420,34 грн; витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 41,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Плясун Олександр Іванович подав апеляційну скаргу, у в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, звертає увагу на те, що позивачем подано позовну заяву до споживачів послуг, які у спірний період значилися зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи № 757/34580/25-ц інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру, а не до власників квартири за вказаною адресою, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду.

Зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору у газеті «Хрещатик», на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від Відповідачів не надходило.

Посилається також на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного демографічного реєстру були зареєстровані в позовний період у квартирі АДРЕСА_2 .

При цьому, не зважаючи на те, що відповідачі зареєстровані за вищевказаною адресою, вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що вказаний факт не є достатньою підставою для встановлення тієї обставини, що відповідачі є споживачами житло-комунальних послуг.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 02 червня 2026 року представник ПАТ «АК «Київводоканал» - Середюк Олена Василівна просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки на поштову адресу.

Судові повістки-повідомлення повернулися до апеляційного суду неврученими з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».

У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі №359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.06.2025 року № 430254025 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутні відомості про право власності.

05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал» як виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).

31.05.2021 року на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30.09.2021 та від 31.12.2021) (далі - Договір-2), у зв`язку з чим з 01.07.2021 року вказаний договір вважається укладеним.

Згідно з п. 1 Договору-2 Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 15 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Пунктом 7 Договору-2 визначено, що плата за послуги складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розрахунку боргу за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2017 року по 30.04.2025 року розмір заборгованості відповідачів за надані житлово-комунальні послуги складає: 73 260,60 грн. заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 72,10 грн. заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку; 1 792,73 грн. заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування, що разом складає 75 126,43 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без задоволення, виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів, що саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2017 року по 30.04.2025 року, тому дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Колегія суддів із таким висновком погодитися не може, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірний період були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина підтверджується інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру, яка міститься в матеріалах справи № 757/34580/25-ц, та відповідачами не спростована.

При цьому позивач звернувся до суду не як до власників квартири, як помилково зазначив суд першої інстанції, а як до осіб, які у відповідний період були зареєстровані у спірному житловому приміщенні та є споживачами послуг з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Правовідносини між виконавцем та споживачем комунальних послуг виникають не виключно на підставі підписаного кожною стороною паперового договору. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає можливість укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги як публічного договору приєднання.

Зокрема, частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Таким чином, відсутність власноручного підпису кожного відповідача на тексті договору сама по собі не свідчить про відсутність договірних правовідносин та не звільняє особу, яка є споживачем відповідної комунальної послуги, від обов`язку її оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «АК «Київводоканал» є виконавцем відповідних комунальних послуг, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення надавалися за адресою: АДРЕСА_1 , а текст відповідного договору був оприлюднений у встановленому законодавством порядку.

Відповідачі у спірний період не зверталися до позивача із заявами про припинення надання послуг, відмову від відповідного договору, перерахунок нарахувань або повідомленням про відсутність споживання послуг чи зміну кількості осіб, які проживають у квартирі.

Натомість саме на споживача законодавством покладено обов`язок повідомляти виконавця комунальної послуги про обставини, які впливають на розмір нарахувань.

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Отже, законодавство покладає на споживача активний обов`язок щодо повідомлення виконавця про зміну обставин, які мають значення для нарахування плати за комунальні послуги. Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідачі повідомляли ПрАТ «АК «Київводоканал» про обставини, які б виключали їхній обов`язок зі сплати нарахованої плати.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 337/5063/16-ц, у якій предметом спору також було стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення з осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів, які були зареєстровані та проживали у квартирі, отримували послуги з водопостачання та водовідведення та не виконували обов`язок щодо їх оплати. Верховний Суд також послався на обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги та положення статті 162 ЖК Української РСР.

При цьому колегія суддів виходить із того, що у цій справі сукупність наявних доказів є достатньою для встановлення статусу відповідачів як споживачів відповідних комунальних послуг.

Сам факт реєстрації місця проживання, розглянутий окремо від інших доказів, дійсно не може безумовно свідчити про фактичне проживання особи. Однак у цій справі реєстрація відповідачів у спірній квартирі у відповідний період є лише одним із доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК УРСР.

Хоча наведені положення підлягають застосуванню з урахуванням положень спеціального Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вони підтверджують загальний законодавчий принцип: отримання житлово-комунальної послуги породжує відповідний грошовий обов`язок її оплатити.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачі були обізнані про розгляд цього спору, про що свідчить заява про ознайомлення із матеріалами справи від 22 жовтня 2025 року (а.с. 71).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Зазначений розрахунок відповідачами не спростований. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, у судові засідання не з`являлися, відзиву на позов та заперечень щодо розміру заборгованості, правильності тарифів, обсягів спожитих послуг чи порядку здійснення нарахувань не подали.

Не заявляли відповідачі й про застосування наслідків спливу позовної давності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції оцінює поданий позивачем розрахунок у сукупності з іншими доказами та доходить висновку, що він є належним та допустимим доказом розміру заборгованості.

Позивач просить стягнути заборгованість солідарно з трьох відповідачів.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання..

За змістом статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на характер правовідносин, статус відповідачів як споживачів послуг за відповідним об`єктом споживання, їх реєстрацію у спірному житловому приміщенні протягом відповідного періоду та положення законодавства про обов`язок сплати житлово-комунальних послуг, вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості є обґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені платежі є законними наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання та не залежать від наявності вини боржника.

Оскільки відповідачі не виконали грошового обов`язку з оплати наданих комунальних послуг, вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 4 717,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 24 898,75 грн є обґрунтованими.

При цьому колегія суддів бере до уваги пояснення позивача про те, що нарахування 3 % річних за період з лютого 2022 року по січень 2024 року не здійснювалося, що свідчить про врахування позивачем відповідних обмежень при проведенні розрахунку.

Вимога про стягнення пені у розмірі 420,34 грн також підлягає задоволенню, оскільки вона заявлена позивачем у межах наданого розрахунку та відповідачами не спростована.

При цьому доказів її неправильного нарахування або підстав для звільнення відповідачів від відповідальності суду не надано.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів статус відповідачів як споживачів лише з огляду на те, що ними не доведено право власності на квартиру, є помилковим.

Предметом спору є не встановлення права власності на квартиру, а виконання грошового зобов`язання з оплати комунальних послуг.

Для вирішення цього спору визначальним є встановлення факту існування правовідносин щодо надання комунальних послуг, статусу відповідачів як їх споживачів та факту невиконання обов`язку щодо оплати.

Суд першої інстанції фактично ототожнив поняття власника житлового приміщення та споживача комунальних послуг, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність позову.

Такий висновок не враховує положення статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої споживачем є особа, яка отримує або має намір отримувати відповідну житлово-комунальну послугу, а також положення статті 7 цього Закону щодо обов`язків споживача.

Отже, суд першої інстанції помилково визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «АК «Київводоканал».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачами.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн.

При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 542,00 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду було скасовано та ухвалене нове про задоволення позовних вимог, а тому враховуючи характер солідарного обов`язку відповідачів щодо основної заборгованості та заявлений позивачем порядок розподілу судових витрат, з кожного відповідача підлягає стягненню по 2 552,33 грн судового збору, а загалом 7 570,00 грн та 41,00 грн витрат за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, 1-А, ЄДРПОУ: 03327664) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі у розмірі 75 126,43 грн; 3% річних у розмірі 4 717,74 грн; інфляційні втрати у розмірі 24 898,75 грн; пеню у розмірі 420,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ЄДРПОУ: 03327664) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги до суду в сумі 7 570,00 грн, по 2552,33 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 41,00 грн по 13,66 з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба