Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №607/26548/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/26548/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/1020/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу № 607/26548/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дата складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укр Кредит Фінанс» про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі — ТОВ «Укр Кредит Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі — відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 26 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1518-1770 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua). Кредитний договір, у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А1236 для підписання кредитного договору №1518-1770 від 26 лютого 2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 11000.00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 днів; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; знижена відсоткова ставка – 1.00% в день; стандартна відсоткова ставка – 1.00% за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів; 0.74% за кожен день користування у період з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору.

Також, додатковою угодою_№1 від 08 березня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1518-1770 від 26 лютого 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5900.00 грн.

Додатковою угодою №2 від 17 березня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1518-1770 від 26 лютого 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3500.00 грн.

Додатковою угодою №3 від 24 березня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1518-1770 від 26 лютого 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2500.00 грн.

Додатковою угодою №4 від 12 квітня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1518-1770 від 26 лютого 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000.00 грн.

Додатковою угодою №5 від 02 травня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1518-1770 від 26 лютого 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000.00 грн.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №1518-1770 від 26 лютого 2025 року, станом на 21 жовтня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 61717.80 грн, яка складається із наступного: 19943.04 грн - заборгованість за кредитом, 26324.76 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 15450.00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідачки 61717.80 грн заборгованості за договором кредиту №1518-1770 від 26 лютого 2025 року та судові витрати.

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення безпідставно набутих коштів.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1518-1770, за яким відповідачці надано грошові кошти траншами у період з 26 лютого 2025 року по 02 травня 2025 року на загальну суму 30900.00 грн, що підтверджується довідками про перерахування коштів. У поданому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку заборгованості відображено всі здійснені ОСОБА_2 платежі у колонці «Сума платежу», сукупний розмір яких становить 35008.53 грн.

Звертає увагу на те, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 призваний на військову службу з 31 серпня 2024 року та станом на дату укладення договору та ухвалення рішення проходив військову службу. 15 січня 2026 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, в період надання кредиту та період нарахування позивачем процентів повністю співпадають з періодом проходження чоловіком відповідачки військової служби під час особливого періоду за мобілізацією, що є визначальним для застосування до ОСОБА_2 спеціального правового режиму, передбаченого ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, фактично ОСОБА_2 сплачено коштів більше, ніж отримано у кредит, а саме на 4108.53 грн.

Незважаючи на це, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заявило первісний позов про стягнення 61717.80 грн, у тому числі так званого «основного боргу» 19943.04 грн, що є арифметично неможливим та суперечить власному розрахунку позивача.

У зв`язку з наведеним відповідачка просила стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» безпідставно набуті кошти у розмірі 4108.53 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1518-1770 від 26 лютого 2025 року в розмірі 46267.80 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 19943.04 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 26324.76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 1815.83 грн сплаченого судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог за первісним позовом, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Качур С.В., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив порядку формування та обґрунтованості нарахованих процентів у розмірі 26324.76 грн, зокрема в частині відповідності їх умовам договору №1518-1770 від 26 лютого 2025 року та додатковим угодам від 08 березня 2025 року, 17 березня 2025 року, 24 березня 2025 року, 12 квітня 2025 року та 02 травня 2025 року, якими змінювався розмір заборгованості та сума кредиту.

На думку сторони відповідача, позивачем застосовано непрозорий механізм нарахування процентів та впливу додаткових угод на загальний розмір боргу.

Також суд не врахував позицію відповідачки щодо правового режиму нарахованих процентів у контексті гарантій, передбачених п.15 ч.1 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», обмежившись висновком про те, що шлюб із військовослужбовцем було укладено 15 січня 2026 року, тоді як кредитний договір укладено 26 лютого 2025 року. Вважає, що суд допустився помилки, аналізуючи доводи сторони захисту щодо триваючого характеру нарахування процентів у 2025 році та їх часткового нарахування у період, коли відповідні соціальні гарантії вже були чинними з 18 травня 2024 року, в той час, як договір про відкриття кредитної лінії відповідачем укладено 26 лютого 2025 року, а шлюб відповідачки із військовослужбовцем зареєстровано 15 січня 2026 року.

На думку сторони відповідача, оскільки на час укладення кредитного договору положення п.15 ч.1 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» уже були чинними, а тому неправомірним є застосування до спірних правовідносини положень ст.5 ЦК України щодо зворотної дії вказаного Закону в частині поширення на відповідачки пільг, передбачених вказаним Законом. Отже помилково суд виходив з того, що на час укладення відповідачем договору про відкриття кредитної лінії, а також у період нарахованих позивачем відсотків за вказаним договором, відповідачка була дружиною військовослужбовця, а тому відсотки за таким Договором позивачем нараховано правомірно.

У зв`язку з викладеним просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року в частині задоволення первісних позовних вимог.

28 липня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в інтересах якого діє Кодь В.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що шлюб між відповідачкою та військовослужбовцем укладено 15 січня 2026 року, право на застосування пільги в частині ненарахування процентів за кредитним договором як дружині військовослужбовця, що передбачено п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується саме з дня укладення шлюбу. Звертає увагу, що позивач з 15 січня 2026 року, тобто з моменту укладення шлюбу по теперішній час, проценти за кредитним договором не нараховував. Датою останнього нарахування процентів є 20 жовтня 2025 року, а відтак слід дійти висновку, що для відповідачки відсутні підстави для списання процентів за спірним кредитним договором.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Апеляційна скарга подана лише в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

26 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1518-1770 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), складають єдиний договір. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1236.

Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

- сума кредиту – 11000.00 грн;

- строк кредитування - 365 днів;

- базовий період - 21 днів;

- комісія за видачу — 15.00 % від суми кредиту;

- стандартна % ставка – 1.00 % в день протягом перших 180 днів, 0.74 % в день з 181 дня і до закінчення дії договору.

За умовами договору №1518-1770 від 26 лютого 2025 року, зокрема п.2.2, кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту, становить 11000 грн. Дата надання/видачі кредиту 26 лютого 2025 року (п.4.2 Договору).

Базовий період користування кредитом складає 21 календарний день з дня надання кредиту (п.4.8 Договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 25 лютого 2026 року. Строк договору може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди (п.4.14 Договору).

Відповідно до п.4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення та 0.74 % за кожен день користування кредитом у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п.4.15 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 3858.51%.

Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 47841.60 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.16 Договору).

Також зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідачки, якому було надано одноразовий ідентифікатор А1236, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено ряд додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії №1518-1770, згідно яких ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язується надати у кредит додаткові грошові кошти, зокрема:

- 08 березня 2025 року в розмірі 5900.00 грн;

- 17 березня 2025 року в розмірі 3500 грн;

- 24 березня 2025 року в розмірі 2500 грн;

- 12 квітня 2025 року в розмірі 4000 грн;

- 02 травня 2025 року в розмірі 4000 грн.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано довідку без номера та дати, видану ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою «таємниця фінансової послуги»), згідно якої позичальник через систему платежів EasyPay здійснив видачу відповідачці коштів за кредитним договором №1518-1770 від 26 лютого 2025 року на картковий рахунок НОМЕР_1 , а саме:

- 26 лютого 2025 року у сумі 11000 грн, номер платежу 1564504212;

- 08 березня 2025 року у сумі 5900 грн, номер платежу 1569877424;

- 17 березня 2025 року у сумі 3500 грн, номер платежу 1575075677;

- 24 березня 2025 року у сумі 2500 грн, номер платежу 1578885938;

- 12 квітня 2025 року у сумі 4000 грн, номер платежу 1589305535;

- 02 травня 2025 року у сумі 4000 грн, номер платежу 1600118443,

а всього на суму 30900.00 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням суду першої інстанції та в цій частині не оскаржуються учасниками справи.

Як слідує з розрахунку заборгованості без номера та дати, виданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою «таємниця фінансової послуги») про стан заборгованості за кредитним договором №1518-1770 від 26 лютого 2025 року, заборгованість ОСОБА_2 станом 21 жовтня 2025 року становить 61717.80 грн, яка складається з наступного:

- 19943.04 грн — заборгованість за тілом кредиту;

- 26324.76 грн — заборгованість за відсотками;

- 15450.00 грн — заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК.

ОСОБА_2 здійснювала платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 35008.53 грн, зокрема:

- 17 березня 2025 року – 8874.00 грн;

- 08 квітня 2025 року – 8587.62 грн;

- 29 квітня 2025 року – 8650.85 грн;

- 20 травня 2025 року – 4708.03 грн;

- 10 червня 2025 року – 4188.03 грн.

15 січня 2026 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис за №1025.

Як вбачається із військового квитка серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 з 31 серпня 2024 року призваний у Збройні Сили України та відповідно довідки № 69712/521 від 14 січня 2026 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Щодо факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором №1518-1770 від 26 лютого 2025 року існує заборгованість, яку просив стягнути в розмірі 61717.80 грн, яка складається з наступного:

- 19943.04 грн — заборгованість за тілом кредиту;

- 26324.76 грн — заборгованість за відсотками;

- 15450.00 грн — заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, спірний кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

На час укладення кредитного договору — 26 лютого 2025 року, в період виконання його умов, а також станом на момент подання позову — відповідачка не мала статусу члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил України та на неї не поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто на неї поширювався обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено 15 січня 2026 року, з цього часу ОСОБА_2 , як дружина військовослужбовця, набула право на пільги, визначені п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Предметом спору у даній цивільній справі є стягнення з відповідачки ОСОБА_2 , зокрема, заборгованості за нарахованими відсотками за 2025 рік. Більше того, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із позовом в суд звернувся 19 грудня 2025 року, тобто у той час, коли на відповідачку не поширювалися зазначені пільги, визначені п.15 ч.1 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, загальна заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором №1518-1770 від 26 лютого 2025 року за період з 26 лютого 2025 року по 20 жовтня 2025 року становить 46267.80 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 19943.04 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 26324.76 грн.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала платежі на погашення заборгованості, які частково у розмірі 35008.53 грн були зараховані на погашення тіла та процентів, які суд правильно врахував при обрахуванні суми заборгованості відповідачки.

Вказаний розрахунок не було спростовано відповідачкою, остання не довела факту виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування.

Таким чином обґрунтованим є висновок місцевого суду, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1518-1770 від 26 лютого 2025 року в розмірі 46267.80 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 19943.04 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 26324.76 грн.

Доводи сторони відповідача про те, що вирішальне значення має не дата укладення кредитного договору, а те, що на момент вирішення спору відповідачка вже набула статусу дружини військовослужбовця, колегія суддів відхиляє, оскільки до спірних правовідносин не може застосовуватись зворотна дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в часі, оскільки відповідачка набула статусу дружини військовослужбовця лише з моменту укладення шлюбу, тобто з 15 січня 2026 року, відповідно з цього часу на неї поширюються пільги, встановлені вказаним законом.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними, викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 11 вересня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома