Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №2-2919/11 — Львівський апеляційний суд

Справа № 2-2919/11 Головуючий у 1 інстанції: Сас С. С.

Провадження № 22-ц/811/560/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар: Чиж Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2026 року Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. звернулася до суду з поданням, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому провадженні ВП №79476060.

В обґрунтування подання приватний виконавець покликалася на те, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження №79476060 від 30.10.2025 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-2919/11від 22.09.2025 р., що видав Стрийський міськрайонний суд Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за Кредитним договором № 6332165 від 21.04.2008 р. у сумі 19099,37 доларів США та 34308,14 гривень, з яких: - заборгованість за сумою кредитів - 15 802,5 доларів та 2 468,00 грн заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитами - 3 296,86 доларів США та 534,17 грн.

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79476060, яку скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома, що підтверджується списком рекомендованих згрупованих відправлень. У вказаній постанові, приватним виконавцем покладені обов`язки на боржника передбачені статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якої визначено стягнути з боржника 396,40 грн.

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 83670,13 грн.

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано у банківські установи для виконання, сторонам для відома.

06.11.2025 року приватним виконавцем отримано інформацію від стягувача про те, що боржник ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_4 . На підставі отриманої інформації приватним виконавцем сформовано витяг з ДРАЦС. 06.11.2025 року приватним виконавцем внесено зміни до АСВП щодо прізвища боржника з « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_4 », про що винесено постанову. 24.12.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. на підставі заяви від ОСОБА_1 винесено постанову про визначення поточного рахунку НОМЕР_2 , що відкритий у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» для здійснення видаткових операцій.

Згідно відповіді ДПСУ на запит №: 311495581 від 27.01.2026 року щодо перетину боржником державного кордону - за період з 30.10.2025 по 27.01.2026 року ОСОБА_1 здійснено перетин кордону України з 12.12.2025 року по 22.12.2025 року.

7.01.2026, 16.01.2026 р.р. ОСОБА_1 направлено виклики приватного виконавця - з`явитися до приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаним документом або надання підтверджуючих документів про сплату. На виклики приватного виконавця Сокіл В.І., ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки не повідомив.

Згідно відповіді №4601.6.1-962/46.2-26 від 21.01.2026 року, ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 28.04.2022, орган видачі 4638 та серії НОМЕР_4 , виданий 05.08.2025, орган видачі 4638 .

ОСОБА_1 достовірно обізнаний як про наявність судових рішень, так і про наявність відкритих, на виконання згаданих рішень суду, виконавчих проваджень. Станом на 28.01.2026 року рішення суду боржником не виконано, будь- яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскаржуваною ухвалою суду у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу оскаржила приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталія Іванівна.

Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вказувала, що за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року приватними виконавцем неодноразово надсилались виклики до боржника з`явитися до приватного виконавця, однак за викликами останній не з`явився, причин неявки не повідомив. Протягом зазначеного періоду не надіслав будь-яких платежів на погашення заборгованості, разом з тим, виконавцем зафіксовано факт перетину кордону боржником. Зазначає, що свідоме ігнорування боржником вимог приватного виконавця свідчить про його ухилення від виконання зобов`язання, а обмеження у праві виїзду боржника за межі України є найдієвішим та на даний час фактично єдиним способом спонукати боржника виконувати рішення. Просить ухвалу суду скасувати, подання приватного виконавця задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

У засіданні суду апеляційної інстанції приватний виконавець Сокіл В.І. апеляційну скаргу підтримала. Просила ухвалу суду скасувати, подання задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просив ухвалу залишити без змін.

Директор ТзОВ «АНСУ» Кононов І.К. надіслав клопотання про розгляд справи без участі стягувача ТОВ «АНСУ», тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 1 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. перебуває виконавче провадження ВП № 79476060 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2919/11, виданого 22.09.2025 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №6332165 від 21.04.2008 року у сумі 19099,37 доларів США та 34308,14 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредитів - 15 802,5 доларів та 2 468,00 грн заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитами - 3 296,86 доларів США та 534,17 грн.

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79476060, яку скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома, що підтверджується списком № 476 листів рекомендованих згрупованих відправлень.

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якої визначено стягнути з боржника 396,40 грн.

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 83670,13 грн.

30.10.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «ОКСІ банк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Райффайзен Банк», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «ПроКредит Банк», АТ «Акціонерно-комерційний банк "Львів», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОТП БАНК», АТ «Ідея Банк», АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «БАНК АВАНГАРД», АТ «СЕНС БАНК», АТ «Банк Альянс», ПАТ АБ «Південний», АТ «АЛЬТБАНК», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», АТ «ІНГ Банк Україна», ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «Банк 3/4», АТ «СКАЙ БАНК», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ", АТ «ПОЛТАВА-БАНК» - для виконання, сторонам для відома.

06.11.2025 року приватним виконавцем отримано інформацію від стягувача про те, що боржник ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_4 .

06.11.2025 року приватним виконавцем внесено зміни до АСВП щодо прізвища боржника з « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_4 », про що винесено постанову.

24.12.2025 року приватним виконавцем Сокіл В.І. на підставі заяви від ОСОБА_1 винесено постанову про визначення поточного рахунку НОМЕР_2 , що відкритий у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» для здійснення видаткових операцій.

Згідно відповіді МВС на запит №: 311430998 від 27.01.2026 року у боржника на праві приватної власності відсутні транспортні засоби.

Згідно відповіді на запит №: 311495117 від 27.01.2026 року до Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників – юридичних осіб та/або фізичних осіб – підприємців, а також рахунки, відкриті боржником – юридичною особою через свої відокремлені підрозділи - боржника знято з обліку у контролюючих органах.

15.01.2026 року приватним виконавцем було скеровано запит у Головне управління ДМС України у Львівській області про надання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами (паспорт громадянина для виїзду за кордон, тощо) на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно відповіді №4601.6.1-962/46.2-26 від 21.01.2026 року, ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 28.04.2022, орган видачі 4638 та серії НОМЕР_4 , виданий 05.08.2025, орган видачі 4638 .

Згідно відповіді ДПСУ на запит № 311495581 від 27.01.2026 року щодо перетину боржником державного кордону - за період з 30.10.2025 по 27.01.2026 року ОСОБА_1 здійснено перетин кордону України з 12.12.2025 року по 22.12.2025 року.

07.01.2026, 16.01.2026 р.р. ОСОБА_1 направлено виклики приватного виконавця - з`явитися до приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаним документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Відмовляючи у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції правильно виходив з того, що приватним виконавцем не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та його наміру ухилятися від виконання покладеного на нього рішенням суду обов`язків, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки саме державний (приватний) виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, що боржник свідомо ухиляється від виконання обов`язків покладених на нього рішенням суду, маючи реальну можливість його виконати, а також, те що обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні спонукає його до виконання рішення.

У матеріалах справи відсутні належні докази, які б стверджували факт вчинення боржником саме свідомих діянь, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні. Також сам факт невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.

З пояснень приватного виконавця та матеріалів справи встановлено, що у боржника відсутнє майно та доходи, що може свідчити про об`єктивні причини невиконання рішення суду.

Сам лише факт перетину боржником кордону та обізнаність про наявність виконавчого провадження не свідчить про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Аргументи апеляційної скарги про те, що боржник не з`являється на виклики приватного виконавця не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні подання, оскільки списки рекомендованих згрупованих відправлень, які наявні в матеріалах справи підтверджують лише направлення таких викликів, а не вручення їх боржнику.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра