Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №442/8424/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/8424/25 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/736/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М.Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

31 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Дрогобицького міськарйонного суду Львівської області від 05 березня 2025 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/3 частини на частину від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування вимог посилався на те, що після ухвалення рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2025р. ОСОБА_2 добросовісно виконував покладений на нього обов`язок, своєчасно сплачуючи аліменти у визначеному розмірі, однак станом на сьогодні відбулися суттєві зміни у його сімейному та матеріальному становищі, що істотно вплинули на можливість подальшого виконання аліментного обов`язку в попередньому розмірі.

10 серпня 2024 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина — ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 20 березня 2025 року. З моменту народження дитини у позивача виник новий обов`язок із забезпечення утримання ще однієї неповнолітньої дитини. Його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не має самостійного доходу, тому позивач фактично утримує як дружину, так і новонароджену дитину, що значно збільшує навантаження на його сімейний бюджет.

Погіршення матеріального становища позивача посилюється тим, що під час виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності та незалежності України ОСОБА_2 отримав тяжке поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми № 1393 від 11 лютого 2023 року. Після подальшого погіршання стану здоров`я позивачу було встановлено III групу інвалідності, причиною якої є поранення, отримане під час захисту Батьківщини. Цей факт підтверджується Витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №206/25/1410/В від 1 травня 2025 року.

На даний момент позивач не має постійного джерела доходу, отримання якого дозволило б йому сплачувати аліменти у визначеному раніше обсязі, таким чином, у позивача відбулися об`єктивні та істотні зміни сімейного і матеріального становища: змінилося коло осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також встановлено інвалідність третьої групи, що унеможливлює працевлаштування на роботу, пов`язану з фізичним навантаженням.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2025р. у справі №442/9286/24 з 1/3 на 1/4 частину від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили вирішено припинити стягнення аліментів на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2025р. та відкликати попередній виконавчий лист №442/9286/24.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що при розгляді справи про стягнення аліментів відповідач частково визнавав позов та сам просив стягувати з нього аліменти в розмірі 1/3 частини його доходу,а не в твердій грошовій сумі як просила позивачка. Звертає увагу, що вказані у цій справі підстави для зменшення розміру аліментів вже були предметом дослідження у справі про стягнення аліментів, зокрема на час ухвалення рішення про стягнення аліментів позивач вже був травмованим, перебував у шлюбі, а його дружина була вагітною. Звертаючись з даним позовом, позивач не надав доказів погіршення його матеріального становища та погіршення стану його здоров`я, а народження ще однієї дитини у позивача не свідчить про погіршення матеріального становища. Суд при винесенні рішення вказав, що набуття позивачем у власність нерухомого майна в порядку спадкування та за рахунок одноразової грошової допомоги не свідчить про покращення матеріального становища позивача, однак такі обставини також не свідчать й про погіршення матеріального становища позивача та є додатковим фактором, який свідчить про відсутність підстав для зменшення аліментів. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

23 березня 2026 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Звертає увагу, що під час ухвалення рішення про стягнення аліментів було враховано лише факт укладення позивачем нового шлюбу та факт вагітності його дружини. Водночас на момент ухвалення цього рішення дитина ще не народилася, а відтак фактичне виникнення у позивача обов`язку щодо утримання ще однієї дитини було відсутнім. Народження дитини є самостійною та достатньою підставою для перегляду розміру аліментів, оскільки безпосередньо впливає на зміну сімейного стану платника аліментів та обсяг його обов`язків. Окремо зазначає, що отримання позивачем ІІІ групи інвалідності внаслідок тяжкого поранення свідчить про погіршення стану його здоров`я та обмеження його можливостей повноцінно здійснювати трудову діяльність. Щодо посилань апелянта на наявність у позивача нерухомого майна , слід зазначити, що сам по собі факт володіння майном , набутим у порядку спадкування не свідчить про отримання стабільного доходу та не є доказом покращення матеріального становища, а також не спростовує факту збільшення кількості осіб, яких позивач зобов`язаний утримувати. Просить рішення суду залишити без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що стверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надіслав заяву про розгляд справи без його та участі відповідачки, апеляційну скаргу підтримують.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7 надіслав заяву про розгляд справи без його та участі позивача, апеляційну скаргу заперечують.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, може бути змінений судом за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшенні здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2025р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на неповнолітніх дітей : доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 1/3 частини від усіх його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.11.2024р. і до досягнення дітьми повноліття (а.с.7-8).

10 серпня 2024р. ОСОБА_2 та ОСОБА_9 уклали шлюб, який був зареєстрований Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис за №1247 (а.с.6).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.03.2025р. встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , Матір`ю дитини є ОСОБА_10 (а.с.9).

З Довідки №1393 від 11.02.2023р., виданої військовою частиною НОМЕР_3 , вбачається, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 28.10.2022р. одержав мінно-вибухове поранення за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань (а.с.10).

Відповідно до Витягу з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування від 01.05.2025р. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с.11-13).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача ОСОБА_2 змінився матеріальний стан та сімейний стан, а саме 10.08.2024р. він уклав шлюб з ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_9 у них народилася донька ОСОБА_6 .

Крім того, судом взято до уваги той факт, що позивач ОСОБА_2 , під час виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності та незалежності України отримав тяжке поранення, унаслідок якого його було визнано особою з інвалідністю III групи, тобто внаслідок суттєвого та стійкого погіршення стану здоров`я останній не матиме можливості в подальшому повноцінно здійснювати трудову діяльність та забезпечувати належний рівень матеріального утримання себе та членів своєї сім`ї.

Суд вважав помилковим, посилання відповідача ОСОБА_11 на придбання позивачем житлового будинку із земельною ділянкою, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 разом із приналежною до нього земельною ділянкою площею 0,1893 га., кадастровий номер 5622682000:01:002:0662, що розцінюється останньою як покращення матеріального стану, позаяк факт отримання одноразової грошової допомоги та її використання для придбання житла носять цільовий, компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю військовослужбовця, а не на формування стабільного доходу чи накопичення майна.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт зміни його сімейного стану та факт погіршення його майнового стану, що є підставою для зміни (зменшення) раніше визначеного за рішенням суду розміру аліментів.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставини, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів з 1/3 до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, позивач посилався на те, що 10 серпня 2024 року уклав шлюб з ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народилася дочка ОСОБА_6 , а також на те, що його дружина перебуває на його утриманні, оскільки знаходиться у декретній відпустці.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі та дружину, яка перебуває у декретній відпустці без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та суперечитиме їх інтересам.

У постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) зроблено висновки про те, що зменшення розміру аліментів можливе лише в разі доведення позивачем належними та допустимими доказами факту погіршення майнового стану платника аліментів.

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, навпаки в матеріалах справи наявні докази про те, що позивач придбав нерухоме майно (а.с.36-41).

Суд першої інстанції зазначаючи про те, що факт отримання позивачем одноразової допомоги та її використання для придбання житла, носять цільовий, компенсаційний характер не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що зазначене майно придбане саме за кошти, які отримані в якості одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності, тобто платник аліментів не довів джерело походження коштів для придбання нерухомості.

Обставини щодо одруження позивача, отримання позивачем поранення та встановлення йому інвалідності ІІІ групи були предметом дослідження під час розгляду справи про стягнення аліментів, тому не є такими, що виникли після призначення судом аліментів.

Крім того, жодних медичних документів, які б вказували що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів до часу подання позову про зменшення аліментів у позивача погіршився стан його здоров`я суду не надано.

Факт народження у позивача ще однієї дитини без доведення погіршення матеріального стану не свідчить про наявність підстав для зменшення аліментів на дітей від попереднього шлюбу.

За відсутності належних доказів того, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача відбулося погіршення матеріального стану чи суттєві зміни у стані його здоров`я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки його доходів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України ).

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1996 грн 80 коп.

Оскільки, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та відмовляє у задоволенні позову, вимоги апеляційної скарги задовольняються, за таких обставин з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1996 грн 80 коп.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1996 грн 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А.Левик

М.М. Шандра