Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №466/11562/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/11562/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/1741/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Савуляка Р. В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретаря: Іванової О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та зміну способу стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 04 лютого 2012 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 , що був зареєстрований Шевченківським ВДРАЦ ЛМУЮ, актовий запис №39.

11 липня 2012 року Галицьким ВДРАЦ ЛМУЮ в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №40 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3 13 березня 2017 року аліменти сплачувались на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова у справі №465/1387/17 від 06 липня 2017 року в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.

Аліменти ОСОБА_3 сплачувались не регулярно (в періоди погіршення матеріального стану чи стану здоров`я, такий сплачував їх частково). А протягом останніх років не бере участі в утриманні сина взагалі.

Наголошувала, що слід врахувати, що і матеріальне становище позивачки в порівнянні з дня присудження аліментів погіршилось, оскільки вона утримує сина з періодичних та нестабільних доходів, а оскільки дитина росте, то і його потреби також зросли.

З врахуванням зазначених обставин, просила змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Франківського районного суду міста Львова у справі №465/1387/17 від 13 березня 2017 року та визначити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та зміну способу стягнення аліментів - відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що відмовляючи у зміні способу стягнення з частки на тверду грошову суму, суд першої інстанції проігнорував приписи ч. 3 ст. 181 СК України, згідно з якими аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, з яким проживає дитина. Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду та Касаційний цивільний суд наголошують, що право вибору способу стягнення аліментів є виключною прерогативою стягувача. Суд не може відмовити у зміні способу стягнення лише на тій підставі, що платник має стабільний дохід (пенсію), якщо обраний стягувачем спосіб краще забезпечує інтереси дитини.

Звертає увагу, що суд першої інстанції мотивував відмову скрутним матеріальним становищем відповідача (інвалідність 3 групи, витрати на лікування інших дітей).

Однак у тексті оскаржуваного рішення зазначено, що відповідач сплачує за навчання доньки у НУ «Львівська політехніка» 56 800 грн на рік, що в свою чергу, свідчить про наявність у Відповідача фінансових можливостей, які значно перевищують його офіційний дохід (пенсію).

Вважає, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність доказів погіршення стану позивача, проігнорувавши, що збільшення віку дитини та її потреб (перехід у підлітковий період) є об?єктивною і самостійною підставою для збільшення розміру аліментів.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність заборгованості за минулий період, не є підставою для відмови у збільшенні розміру аліментів на майбутнє.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

06 липня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Наголошує на тому, що позивачка лише зазначає, що її матеріальне становище в порівнянні з дня присудження аліментів погіршилось не наводячи в підтвердження цієї обставини жодних належних та допустимих доказів.

При цьому, звертає увагу, що позивачка замовчує ту обставину, що вона вже 7 років проживає в Іспанії та має добре оплачувану постійну роботу.

Окрім цього, звертає увагу на те, що він є пенсіонером по інвалідності третьої групи, отримує пенсію в розмірі 2 596 грн. Крім того, отримує заробітну плату, при цьому сукупній дохід становить 11 866 грн.

Наголошує, що після розірвання шлюбу з позивачкою, уклав шлюб з ОСОБА_5 . У даному шлюбі народилось двоє дітей, обидві дочки хворіють та є особами з інвалідністю, для лікування яких потрібні препарати, вартість яких в сукупності складає 96 000 грн.

Зазначає, що за викладених обставин, збільшення розміру аліментів в твердій сумі в розмірі 6 000 грн. призведе до стягнення з нього на користь однієї дитини половини його місячного доходу, що значно погіршить його матеріальне становище, та призведе до погіршення життєвих умов його сім`ю.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 11 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони по справі колишнє подружжя. Шлюб між ними розірвано на підставі Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 11 липня 2012 року (а.с.5).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 липня 2017 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 березня 2017 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.7).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на утриманні позивачки. Відповідач проживає окремо та надає матеріальну допомогу на утримання сина не регулярно, допомоги не вистачає для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26 липня 2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Самбору Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідач ОСОБА_2 26 липня 2012 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с.28).

За період шлюбу у них народились двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.29-30).

Так, із заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника Самбірського відділу ДВС, вбачається, що остання просила повернути їй виконавчий лист №465/1387/17, виданий Франківським районним судом м. Львова про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь (а.с.31).

Згідно Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 липня 2024 року, виконавчий лист №465/1387/17, виданий Франківським районним судом м. Львова 31 січня 2018 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 повернуто стягувачу ОСОБА_1 за її заявою (а.с.32).

Крім того, з вказаної постанови встановлено, що станом на 25 липня 2024 року заборгованість у боржника ОСОБА_2 – відсутня.

Окрім того, відповідно до Консультативних висновків лікаря від 10 липня 2024 року, 18 червня 2025 року, 06 січня 2026 року, 03 листопада 2025 року, у дітей відповідача, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено діагноз: хвороба Вільсона-Коновалова (а.с.33-36). Вказане вище також підтверджується Медичними висновками №116, №115 від 05 вересня 2024 року (а.с.38-39).

З листа лікуючого лікаря КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» ОСОБА_8 вбачається, що перебіг хвороби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є важким, вони потребують лікування препаратом трієнтин в дозі 1500мг. на добу (6 таблеток по 250 мг. на добу) для кожної дитини. Середня вартість 100 таблеток по 250 мг. складає 12000-24000 гривень, вартість лікування на 1 місяць – 24000-48000 гривень для однієї дитини для двох – 48000-96000 гривень (а.с.40).

Крім того, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , відповідач ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання довічно (а.с.27).

Окрім того, відповідач оплачує навчання доньки ОСОБА_6 у НУ «Львівська політехніка» в розмірі 56 800,00грн. за рік, що підтверджується Заявою про приєднання №326-16к від 08 серпня 2025 року до договору про навчання та договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців (а.с.37).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх вимог, які могли бути підставою для зміни визначеного розміру аліментів, а саме, позивач не вказала обставин, що мають істотне значення для зміни способу стягнення аліментів, як і не надала доказів про погіршення її матеріального стану, стану здоров`я чи покращення матеріального стану боржника.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись неможна виходячи із наступних підстав.

Ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини

У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1)наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому, закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 у справі № 372/2393/17.

Отже, особи, на користь яких сплачуються аліменти, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема шляхом зміни способу їх присудження.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів та змінити спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що з 13 березня 2017 року аліменти сплачувались на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова у справі №465/1387/17 від 06 липня 2017 року в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.

Зазначала, що аліменти Відповідачем сплачувались не регулярно (в періоди погіршення матеріального стану чи стану здоров`я, такий сплачував їх частково). А протягом останніх років не бере участі в утриманні сина взагалі.

Вказувала, що її матеріальне становище в порівнянні з дня присудження аліментів погіршилось, оскільки вона утримує сина з періодичних та нестабільних доходів, а оскільки дитина росте, то і його потреби на даний час також зросли.

Тобто, позивачка в даній цивільній справі визначила предметом позову збільшення розміру аліментів та зміну способу стягнення аліментів - їх присудження в твердій грошовій сумі 6 000 грн.

В постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18 Верховний Суд зазначив, що право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 753/5643/23, зазначено, що у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачка не вказала обставин, що мають істотне значення для зміни способу стягнення аліментів, колегія суддів вважає безпідставними, так як загальновідомими є факти зростання цін в України під час воєнного стану, як на продукти харчування, так і на одяг, ліки, комунальні послуги та інші речі.

Варто зауважити, що в силу віку дитина зростає та потребує нового одягу та взуття; хворіє, що потребує витрат на лікування та відвідування лікарів; навчається, що потребує придбання нового приладдя на навчання, а також потребує інших витрат, які пов`язані з буденним життям дитини.

При цьому, той з батьків, який проживає окремо та сплачує аліменти, зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку власної дитини.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів у частці від доходу платника є ефективним лише за умови наявності достовірних відомостей про стабільний та офіційний дохід відповідача. Водночас, матеріали справи не містять підтверджених даних про розмір, регулярність та джерела доходів відповідача, що унеможливлює реальну оцінку достатності такого способу стягнення для забезпечення потреб спільного сина.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи. Разом із тим, наведене відповідачем у відзиві твердження про те, що сукупний розмір його щомісячного доходу становить 11 866 грн, саме по собі не є достатнім для висновку про його реальний майновий стан та платоспроможність, оскільки належних доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності або відсутності у відповідача рухомого чи нерухомого майна, інших активів, а також інших джерел доходу, які могли б бути враховані судом при розгляді даної справи.

За відсутності офіційних відомостей про доходи відповідача стягнення аліментів у частці від доходу фактично призводить до сплати мінімального гарантованого розміру аліментів, та його мінливого розміру, який, з огляду на вік дитини та її реальні потреби, не може вважатися достатнім для забезпечення їх гармонійного фізичного, інтелектуального та соціального розвитку, як того вимагає частина друга статті 182 СК України.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 686/28590/23, що завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлені позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів є необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими доказами.

Враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2026 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів.

Однак, вирішуючи спір в частині збільшення розміру аліментів, колегія суддів виходить з того, що 26 липня 2012 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , за період шлюбу у них народились двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У дітей відповідача, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено діагноз: хвороба Вільсона-Коновалова.

З листа лікуючого лікаря КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» ОСОБА_8 вбачається, що перебіг хвороби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є важким, вони потребують лікування препаратом трієнтин в дозі 1500мг. на добу (6 таблеток по 250 мг. на добу) для кожної дитини. Середня вартість 100 таблеток по 250 мг. складає 12000-24000 гривень, вартість лікування на 1 місяць – 24000-48000 гривень для однієї дитини для двох – 48000-96000 гривень (а.с.40).

Окрім того, відповідач оплачує навчання доньки ОСОБА_6 у НУ «Львівська політехніка» в розмірі 56800,00грн. за рік, що підтверджується Заявою про приєднання №326-16к від 08 серпня 2025 до договору про навчання та договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців (а.с.37).

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 182 СК України наявність у платника аліментів дітей від іншого шлюбу є обставиною, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів.

Водночас зазначена обставина не звільняє відповідача від виконання встановленого законом обов`язку щодо утримання дитини від попереднього шлюбу та не може бути підставою для фактичного обмеження її права на необхідне та достатнє забезпечення гармонійного розвитку.

Наявність у відповідача двох інших дітей, які також потребують утримання та лікування, безумовно, підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів, однак сама по собі не свідчить про неможливість відповідача брати належну участь в утриманні спільного з позивачкою сина.

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати потреби всіх дітей, при цьому належне утримання однієї дитини не повинно забезпечуватися за рахунок обмеження права іншої дитини на належне утримання.

Таким чином, ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів, апеляційний суд враховує, що прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3512 гривень.

Також, оцінивши сукупність доказів у справі, врахувавши вік дитини, її потреби, наявність у відповідача на утриманні ще двох дітей від другого шлюбу, які потребують постійного лікування, а також принцип розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідатиме інтересам дитини, є визначення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4500 грн., щомісячно.

Такий розмір аліментів, з урахуванням частки матері, забезпечить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стабільний рівень матеріального забезпечення, відповідатиме основним потребам та водночас не створюватиме для відповідача надмірного фінансового тягаря.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні вимог про зміну способу стягнення аліментів, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги підлягають до часткового задоволення (50%), з відповідача на користь держави підлягає стягненню 605,6 грн. (1211,20 грн судового збору, який підлягав сплаті при подачі позову до суду першої інстанції х 50%) , а також 908,4 грн. (1816,80 грн судового збору, який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги х 50%).

Керуючись ст. 367, ст. 368, , п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та зміну способу стягнення аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Франківського районного суду міста Львова у справі №465/1387/17 від 13 березня 2017 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили (11 вересня 2026 року) і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 514 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.