Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №331/7161/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.09.2026 Справа № 331/7161/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/7161/25 Головуючий в 1-й інстанції - Фісун Н.В.

Провадження №22-ц/807/1981/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача: Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Полякова О.З.,

за участю секретаря: Смокотіної В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Снігурівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Снігурівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

У позові зазначила, що 09 вересня 2005 року між її батьком ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 1016. Від зазначеного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася позивачка - ОСОБА_1 . Під час повномасштабного вторгнення та агресії рф проти України її батько рятуючи її від окупації та піклуючись про майбутнє доньки за домовленістю із матір`ю виїхали на підконтрольну Україні територію. Мати повинна виїхати слідом за ними, адже це питання обговорювали напередодні виїзду. Після чого, уже по прибуттю на територію України відповідачка повідомила батька та позивачку, що наміру виїжджати за ними вона не має та возз`єднуватись із родиною в подальшому не збирається. Пізніше вони із батьком дізналися, що відповідачка уже має іншого чоловіка та родину. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2025 року шлюб між її батьками розірвано. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2025 року з відповідача стягнуто аліменти.

З 2023 року і на час звернення з цим позовом до суду, відповідач життям дитини - позивачки не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з нею та приймати хоч якусь участь у вихованні своєї рідної дитини.

Наразі з 14 років позивачка повністю перебуває на утриманні батька.

28.07.2023 Службою в справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтава ради складено за заявою її батька складено Акт обстеження житлово-побутових умов проживання з якого убачається, що її батько ОСОБА_3 разом з нею проживали у відомчому житлі Полтавського спортивного ліцею за адресою

АДРЕСА_1 договору про надання послуг по спортивній підготовці футболіста від 16.08.2023, що укладений між ТОВ «Футбольний клуб «Ворскла» та ОСОБА_1 убачається, що влаштуванням дитини до клубу та відповідним навчанням займався батько, який надавав нотаріальну згоду згідно п.1.3. Договору та разом із донькою підписував відповідний Договір на влаштування дитини до клубу та розвитку її здібностей.

Із характеристики на ОСОБА_1 , наданої Полтавським спортивним ліцеєм убачається, що дитина навчалась в закладі з 01 вересня 2023 року та вихованням дитини займається батько - ОСОБА_3 . Саме батько тримає зв`язок із навчальним закладом та цікавиться життям дитини.

Згідно Довідки Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 03.08.2024 ОСОБА_3 разом із донькою приїхали в с. Афанасіївка Баштанського району Миколаївської області з 2024. З моменту приїзду їх до с. Афанасіївка мати дитини не бере участі у вихованні доньки та не виконує своїх батьківських обов`язків.

З Довідки № 326 від 04.07.2024 Афанасіївського старостинського округу Снігурівської міської ради убачається, що вони разом із батьком проживають з 2024 року в АДРЕСА_2 .

Із Витягу з реєстру територіальної громади убачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_1 2008 року народження зареєстрована за адресою батька - позивача по справі, в АДРЕСА_2 . Згідно Довідки від 01.07.2025 № 220, що видана Службою в справах дітей Снігурівської міської ради, Довідки від 01.07.2025 №149, неповнолітня дитина ОСОБА_1 повністю перебуває на утриманні батька ОСОБА_3 .

Службою в справах дітей Снігурівської міської ради в 2024 та 2025 році складалися відповідні акти обстеження матеріально-побутових умов за адресою її із батьком проживання, з яких убачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_1 2008 року народження проживає за адресою АДРЕСА_2 разом із батьком, ОСОБА_3 та своїми бабусею та дідусем по лінії батька. Також актами встановлено, що мати дитини в сім`ї не проживає, батьком створено та забезпечено належні умови для проживання дитини. В будинку чисто і охайно, житлове приміщення придатне для проживання. Дитина має окреме ліжко, чисту постільну білизну, місце для навчання і тд. Дитина навчається в Полтавському спортивному ліцеї Полтавської обласної ради. Також її батьком в інтересах доньки укладено Декларацію із лікарем, де він зазначений як законний представник дитини.

Батько позивачки весь час працює для створення належних умов для її виховання та розвитку. В період 2023-2024 рік працював в Полтавському спортивному ліцеї Полтавської обласної ради на посаді інспектора з охорони праці. На даний час працює представником торговельного відділу з продажів ПП «Альфа Люкс» з посадовим окладом 21650,00 грн на місяць. За місцем роботи її батько зарекомендував себе з позитивного боку.

Відповідно довідки № 848 від 01.08.2025 наданої КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради, Довідки форми №100-2/о від 01.08.2025 батько є психічно здоровим та до лікарів нарколога та психіатра не звертався. Із викладеного убачається, що ОСОБА_3 самостійно її виховує та утримує. Має постійне місце роботи, гідну, постійну заробітну плату, позитивно характеризується за місцем роботи, до кримінальної відповідальності не притягався. Відповідачка самоусунулася від виконання абсолютно всіх обов`язків матері щодо власної дитини. Не спілкується з дитиною, не приймає участі в її вихованні та утриманні. Із документів з навчальних закладів та закладу охорони здоров`я убачається, що її здоров`ям, навчанням та вихованням опікується лише батько. Мати ніколи не з`являлась до цих закладів на долею дитини не цікавилась.

Згідно висновку Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Снігурівської міської ради від 16 січня 2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи інтереси дитини орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з викладеним просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідачка самоусунулась від виховання дитини - позивачки у справі, не виконує жодних обов`язків матері по відношенню до дитини, не спілкується з дитиною, не приймає участі у її утриманні, не цікавиться подальшою долею дитини. Судом не вірно відобразив пояснення позивачки, про те, що вона не виказувала бажання позбавити мати батьківських прав, що не відповідає дійсності. Також судом безпідставно не прийнято до уваги висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Балабан О.І. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.

Прокурор Сполохова Я.А. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують мотивів прийняття оскаржуваного рішення суду, у зв`язку з чим просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 і представник органу опіки і піклування не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб за наявними у справі доказами, письмовими запереченнями і висновками.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, доводи учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а під час розгляду справи позивачка та її представник не надали належних та достатніх доказів умисної й винної поведінки відповідача ОСОБА_2 , щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, які б давали підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо доньки. При цьому, суд зазначив, що відповідачка має брати більш активну участь у вихованні та утриманні своєї дитини, тому встановлені судом обставини вказують на наявність підстав для того, аби попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 від 04.11.2008, що видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану у Миколаївського міського управління юстиції її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2025 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2025 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки всіх видів заробітку матері.

Згідно Довідки від 01.07.2025 № 220, що видана Службою в справах дітей Снігурівської міської ради, копією Довідки від 01.07.2025 №149, копією акту обстеження умов проживання та копією Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_2 , інші проживаючі бабуся ОСОБА_5 та дідусь ОСОБА_6 .

В 2023 році ОСОБА_6 влаштував доньку на навчання до Полтавського спортивного ліцею. Зазначене підтверджується копіями довідок від 16.08.2023 №652/01.26 та від 08.04.2024 № 258/01-26. 28.07.2023 Службою в справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтава ради складено Акт обстеження житлово-побутових умов проживання з якого убачається, що ОСОБА_3 разом з донькою проживали у відомчому житлі Полтавського спортивного ліцею за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується копією заяви від 28.07.2023 та копією Акту обстеження житлово-побутових умов від 29.08.2023, Договорами найму службового житлового приміщення Полтавського спортивного ліцею Полтавської обласної ради від 14.08.2023 та від 29.12.2023 .

З Договору про надання послуг по спортивній підготовці футболіста від 16.08.2023, що укладений між ТОВ «Футбольний клуб «Ворскла» та ОСОБА_1 убачається, що влаштуванням дитини до клубу та відповідним навчанням займався батько, який надавав нотаріальну згоду згідно п.1.3. Договору та разом із донькою підписував відповідний Договір на влаштування дитини до клубу та розвитку її здібностей.

Із характеристики на ОСОБА_1 , наданої Полтавським спортивним ліцеєм убачається, що дитина навчалась в закладі з 01 вересня 2023 року. Тато ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню доньки. Регулярно відвідує школу та співпрацює з класним керівником.

Згідно Довідки Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 03.08.2024 ОСОБА_3 разом із донькою приїхали в с. Афанасіївка Баштанського району Миколаївської області з 2024, дружина ОСОБА_3 залишилась у м. Бердянськ та перебуває і по теперішній час. З моменту приїзду їх до с. Афанасіївка мати дитини не бере участі у вихованні доньки та не виконує своїх батьківських обов`язків.

З Довідки № 326 від 04.07.2024 Афанасіївського старостинського округу Снігурівської міської ради убачається, що донька ОСОБА_1 разом із батьком проживають з 2024 року в АДРЕСА_2 .

Із Витягу з реєстру територіальної громади убачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_1 2008 року народження зареєстрована за адресою батька в АДРЕСА_2 .

Згідно Довідки від 01.07.2025 № 220, що видана Службою в справах дітей Снігурівської міської ради, Довідки від 01.07.2025 №149 , неповнолітня дитина ОСОБА_1 проживає разом з батьком ОСОБА_3 .

ОСОБА_8 в інтересах дитини ОСОБА_1 укладено Декларацію із лікарем, де він зазначений як довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом, що підтверджується копією Декларації про вибір лікаря.

В період 2023-2024 рік ОСОБА_3 працював в Полтавському спортивному ліцеї Полтавської обласної ради, де навчалась в той час вона на посаді інспектора з охорони праці, зазначене підтверджується копією Довідки про заробітну плату від 21.03.2024.

На даний час ОСОБА_3 працює представником торговельного відділу з продажів ПП «Альфа Люкс» з посадовим окладом 21650,00 грн. на місяць, що також підтверджується копією Довідки 25.07.2025. За місцем роботи зарекомендував себе з позитивного боку, що підтверджується копією характеристики, наданої ПП «Альфа Люкс».

Відповідно довідки № 848 від 01.08.2025 наданої КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради, Довідки форми №100-2/о від 01.08.2025 батько є психічно здоровим та до лікарів нарколога та психіатра не звертався.

Згідно висновку Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Снігурівської міської ради від 16 січня 2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи інтереси дитини орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вислухав думку неповнолітньої ОСОБА_1 , яка повідомила, що під час повномасштабного вторгнення та агресії рф проти України її батько, рятуючи її від окупації за домовленістю із її матір`ю виїхали у 2023 році на підконтрольну територію Україні. Мама повідомила їх, що виїде пізніше з братом, так як потрібно привести домашнє господарство до ладу. Вона з мамою спілкувалася повідомленнями, останній раз спілкувалася в 2024 році. Брат намагався виїхати з м.Бердянська на підконтрольну територію України, але його не випустили, залишився з мамою в місті під окупацією. Вона матеріально не допомагає їй, батько розлучився у 2025 році з мамою, проживає з татом та бабусею і дідусем. З братом спілкується, їй стало відомо, що у мами є інша родина. На запитання суду відповіла, що є бажання спілкуватися з мамою, але хоче позбавити її батьківських прав так як вона ображена на неї, обіцяла їй виїхати з братом на підконтрольну територію..

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 3 СК України передбачено, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В абзаці 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року в справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року в справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року в справі № 461/7447/17, від 05 березня 2025 року в справі № 336/1230/23, від 21 травня 2025 року в справі № 383/1182/23.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Наведені ОСОБА_1 обставини щодо неналежної участі відповідачки в її утриманні і вихованні не можуть бути достатніми підставами відповідно до статті 164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.

Усупереч наведеним положенням ЦПК України позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надав достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, умисного невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків без поважних причин, винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування нею своїми обов`язками.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості змінити цю поведінку.

Достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав судом не встановлені.

Перебування відповідачки на окупованій території України, відсутність телефонного спілкування не свідчить про її свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої доньки.

Суд першої інстанції дав належну оцінку висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, відповідно до Постанов Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21), від 20 грудня 2023 року в справі № 522/20260/21.

Суд обґрунтовано визнав наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування таким, що має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

В свою чергу висновок органу опіки та піклування не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно доньки.

У вказаному висновку органу опіки та піклування не наведено жодних даних намагання цього органу, відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення матері до доньки, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 має стати на користь інтересам дитини.

При наданні такого висновку орган опіки виходив з тих відомостей, які були надані позивачкою, яка зацікавлений в розгляді справи. При цьому сама перевірка проведена формально.

Отже, зазначений висновок органу опіки та піклування є неповним та необ`єктивним, тому обґрунтовано не врахований судом першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В суді першої інстанції надала свої пояснення неповнолітня позивачка ОСОБА_1 , які викладені в рішенні суду, а також містяться на технічному записі судового засіданні.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду невірно відтворив покази неповнолітньої ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні підтримала позовну заяву та бажала позбавлення матері батьківських прав щодо неї, апеляційний суд виходить з того, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів.

Та обставина, що неповнолітня ОСОБА_1 проживає разом з батьком, та те, що її мати перебуває на тимчасово окупованій території України, не є достатніми підставами для позбавлення її батьківських прав.

Наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не ґрунтуватиметься на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд у цій справі не встановив, що відповідачка є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно неповнолітньої доньки.

Та обставина, що мати не телефонує і не цікавиться життям дитини, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Отже, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо дитини є правильними.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення

Заочне рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Дата складання повної постанови 11 вересня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

О.З. Поляков