Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №305/1701/21 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/1701/21

Закарпатський апеляційний суд

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

10.09.2026 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/342/22, за апеляційними скаргами: прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2022 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рахів, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 310 КК України та призначено йому покарання: за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з конфіскацією майна; за ч.1 ст. 310 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з конфіскацією майна.

Вироком ухвалено конфіскувати у дохід держави частину квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 .

Вироком ухвалено визнати невинуватим ОСОБА_6 та виправдати його за ч.1 ст.317 КК України, на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього кримінального правопорушення.

Вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 6006 (шість тисяч шість) гривень 70 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз (СЕ-19/107-21/7406-НЗПРАП від 02.09.2021, СЕ-19/107-21/7404-НЗПРАП від 09.09.2021, СЕ-19/107-21/7405-НЗПРАП від 10.09.2021, СЕ-19/107-21/7475-НЗПРАП від 14.09.2021).

Ухвалено речові докази у справі, а саме:

1) об`єкти дослідження, які упаковано до спеціального пакету Експертної служби №5274407,у середині якого знаходяться 1 пошкоджений спеціальний пакет з логотипом «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» з номером на горловині «7153534»; 3 (три) запаяні безбарвні, прозорі згортки із полімерного матеріалу, в яких містяться 3 (три) спресовані подрібнені речовини рослинного походження, зеленого кольору; 1 (одна) пошкоджена пачка з-під сигарет; 1 (один) безбарвний прозорий полімерний пакет прямокутної форми, в якому наявна подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору; 1 (один) фрагмент полімерної трубки коричневого кольору з металевим блиском; 1 (одна) скляна віала з етанольним екстрактом речовини; 2 (дві) скляні віали з метанольними екстрактами речовини, які здані до кімнати зберігання речових доказів Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, по вступу вироку у законну силу - знищити;

2) 28 (двадцять вісім) зелених рослин коноплі, які упаковані у поліетиленові мішки білого кольору, опечатані биркою та здані у кімнату зберігання речових доказів Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу – знищити;

3) об`єкти дослідження, які упаковано до спеціального пакету Експертної служби №5481783, зокрема, 1 (один) пошкоджений спеціальний пакет з логотипом «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» та номером на горловині «3131245»; 1 (один) пристрій для куріння, який складається з 1 (одної) напівпрозорої полімерної ємності фіолетового кольору та 1 (одного) фрагмента верхньої частини безбарвної прозорої полімерної пляшки, на горловині якої наявний 1 (один) металевий предмет чорного кольору з отворами; 1 (один) фрагмент металевої фольги з досліджуваним змивом, які здані у кімнату зберігання речових доказів Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу – знищити;

4) об`єкти дослідження, які упаковано до спеціального пакету Експертної служби №3665837 – 1 (один) пошкоджений спеціальний пакет з логотипом «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» та номером на горловині «2891713»; 1 (один) паперовий згорток, в якому міститься подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору; 1 (одна) паперова бирка та подрібнена речовина рослинного походження, які упаковано в 1 (одну) картонну коробку коричневого кольору та прошито нитками білого кольору до кінців яких прикріплено паперову бирку, на якій наявний пояснювальний текст та відтиск печатки синього кольору та здані у кімнату зберігання речових доказів Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу, – знищити.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_6 , у невстановлений органом досудового розслідування точний день та час, у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи з прямим умислом, незаконно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою близько 30 грам, який у подальшому незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання у будинку в АДРЕСА_1 . 01 вересня 2021 року, у ході проведення санкціонованого обшуку, в квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_6 , у вітальній кімнаті на підлозі виявлено подрібнену суху трав`янисту речовину зеленого кольору, частина якої висушувалась на рушнику, інша частина в сухому виді знаходилась у скляній банці об`ємом 3 літри та паперовому згортку, які ОСОБА_6 зберігав до 17 години 31 хвилини, а саме, до моменту проведення працівниками поліції Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області обшуку.

Окрім цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, за місцем свого проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 організував місце для незаконного вживання наркотичних засобів, а саме 01 вересня 2021 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, разом з ОСОБА_9 у вказаному приміщенні вжили особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс шляхом його викурювання за допомогою саморобного пристрою для викурювання «бульбулятор». 01 вересня 2021 року, під час проведення санкціонованого судом обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_6 було вилучено саморобний пристрій для викурювання наркотичних речовин «бульбулятор». Згідно з висновком Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.09.2021 на поверхнях наданого на дослідження пристрою для куріння, виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – екстракт канабісу. Маса екстракту канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 0,0934 г.

Окрім цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно з корисливих мотивів вчинив новий злочин за таких обставинах.

01 вересня 2021 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 безоплатно збув ОСОБА_9 прозорий полімерний пакет із вмістом подрібненої сухої трав`янистої речовини зеленого кольору та трав`янисту речовину зеленого кольору, які спресовані в три циліндричні форми у вигляді таблеток.

У період з березня по вересень 2021 року, ОСОБА_6 , шляхом проведення заборонених операцій в сфері обігу наркотичних засобів і добре їх усвідомлюючи, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбаченого законом дозволу, незаконно вирощував у 16 глечиках, 28 рослин, які є рослинами роду коноплі та які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/107-21/7475-НЗПРАП від 14.09.2021, містять у своєму складі психоактивні компоненти - тетрагідроканабінол та інші канабіноїди (канабінол, канабідіол), обіг якого заборонено законом що знаходились у спальній кімнаті та на балконі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де були виявлені та вилучені 01.09.2021 працівниками поліції у ході проведення санкціонованого судом обшуку.

Не погоджуючись з вироком, прокурор ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його вини у частині обвинувачення за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так, призначене судом покарання за вчинення ОСОБА_6 кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна, не відповідає санкції вказаної норми, оскільки вона передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна. При цьому, обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено, відповідно і норми ст. 69 КК України не застосовано. Крім цього, прокурор стверджує, що судом безпідставно виправдано ОСОБА_6 у обвинуваченні його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України на підстав п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, обґрунтовуючи тим, що стороною обвинувачення не наведено обставин та не доведено їх відповідними та допустимими доказами, що обвинуваченим ОСОБА_6 вчинені дії, направлені для створення місця для вживання наркотичних засобів а подальше підтримання його функціонування у квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Апелянт зазначає, що стороною обвинувачення надано достатні докази, які свідчать про те, що висновки суду у цій частині є сумнівними. Між тим, апелянт вважає, що місцевим судом неправильно вказано підставу ухвалення виправдувального вироку, а саме за змістом резолютивної частини – п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень: за ч. 2 ст. 307 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 310 КК України - призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 317 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вказує на незаконність вироку суду в частині визнання його винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та в частині призначеного покарання за ст. 310 КК України. Звертає увагу на те, що обшук свідка ОСОБА_9 , вилучення речей у свідка здійснено з порушенням вимог КПК, таким чином протокол огляду місця події, протокол слідчого експерименту, а також всі подальші докази, у тому числі висновки експерта, є недопустимими доказами. Крім того, у протоколі слідчого експерименту всупереч ч. 6 ст. 240 КПК України, не викладено докладно умови і результати слідчого експерименту, а тільки зазначено, що хід проведення слідчого експерименту було зафіксовано на відеокамеру. Апелянт окремо звертає увагу на те, що враховуючи його показання та показання свідка у суді першої інстанції, відсутність факту збуту, загальну кількість вилучених рослин коноплі, спосіб їх упакування, а саме відсутність такого, відсутність мети збуту, а також відсутність будь-якої інформації про домовленості щодо фактів збуту, відсутність корисливого мотиву та повторності, діяння органом досудового розслідування кваліфіковано неправильно і наявні підстави для перекваліфікування дій з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК України. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що місцевий суд не врахував вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, якими визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Так, обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно. Також судом не враховано обставини, які пом`якшують покарання, зокрема часткове визнання вини, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 310 КК України ОСОБА_6 фактично визнав, не заперечував факт вирощування ним коноплі, а також активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Апелянт посилається на те, що місцевим судом не враховано зміст досудової доповіді органу пробації, яка повинна була бути вирішальною при ухваленні судового рішення. Обвинувачений ОСОБА_6 окрім цього вважає, що вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України з корисливих мотивів йому не інкриміновано під час досудового розслідування, оскільки в обвинувальному акті вказано про безоплатний збут, що власне місцевим судом також не враховано. Просить вирок скасувати у частині визнання ОСОБА_6 винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та виправдати його, у частині призначеного покарання за ст. 310 КК України, - вирок змінити та призначити покарання у виді арешту строком на 1 місяць. Виключити з вироку посилання на конфіскацію у дохід держави частини квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 .

В судовому засіданні апеляційного суду, обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Захисник ОСОБА_10 клопотання підтримала, просила апеляційні скарги задовольнити частково. Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання не заперечував. Апеляційні скарги просив задоволити частково.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 , пояснення прокурора ОСОБА_5 , та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З оскаржуваного вироку слідує, що ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст .307, ч. 1 ст. 310 КК України та призначено йому покарання: за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з конфіскацією майна; за ч.1 ст. 310 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з конфіскацією майна.

Вироком ухвалено конфіскувати у дохід держави частину квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 .

Також цим вироком ухвалено ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати його за ч. 1 ст. 317 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього кримінального правопорушення.

Разом з тим, незалежно від висновків, наведених у вироку Рахівського районного суду від 09.05.2022 року, колегія суддів, з огляду на клопотання обвинуваченого про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК України на підставі ст. 49 КК України, не знаходить достатніх правових підстав для продовження апеляційного розгляду, оскільки закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності є обов`язком, а не правом суду.

У відповідності до позиції Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеної у постанові від 18.02.2025 (справа №712/8174/23) в результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Статтею 417 КПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.

Згідно з приписами, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку – п`ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Санкція ч. 1 ст. 310 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від ста до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Санкція ч. 1 ст. 317 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що передбачені ч. 1 ст. 310 та ч. 1 ст. 317 КК України кримінальні правопорушення, вчинено ОСОБА_6 01.09.2021 року та перебіг строків давності не переривався. Також, відсутні будь-які відомості про зупинення досудового чи судового провадження у зв`язку з ухиленням ОСОБА_6 від досудового розслідування або суду протягом вказаного вище періоду. Тому відсутні підстави вважати, що строки давності були зупинені, а отже вони на даний час не спливли.

За вказаних вище обставин, з дня вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310 та ч. 1 ст. 317 КК України, і до цього часу, враховуючи ту обставину, що вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 09.05.2022 року не набрав законної сили, минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України, у зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки останній надав свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності заявивши в судовому засіданні відповідне клопотання, яке, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, має бути розглянуто невідкладно.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310 та ч. 1 ст. 317 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а тому вважає за необхідне клопотання обвинуваченого задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України, закрити.

Разом з цим, апеляційний суд бере до уваги, що висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України кримінального правопорушення, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, ґрунтується на сукупності зібраних відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України доказів, безпосередньо досліджених судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, які наведено у судовому рішенні.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував факту зберігання за місцем свого проживання наркотичних засобів. Окрім цього, під час свого допиту, ОСОБА_6 підтвердив, що надав ОСОБА_9 декілька листочків канабісу, однак заперечив той факт, що у листочках містяться наркотичні речовини. У той день він з ОСОБА_9 прийшли до нього ( ОСОБА_6 ) на квартиру випити маккофе. На квартирі вони курили листочки марихуани, які не є наркотичним засобом. До цього часу він сам також викурював листочки марихуани. Перед тим, як ОСОБА_12 збирався іти додому, він дав йому декілька листочків марихуани, які ОСОБА_12 поставив у пакет з таблетками, але куди він поставив цей пакет не бачив. Зазначає, що надав ОСОБА_12 листочки марихуани, які не є наркотичними засобами, а також про те, що не збував йому наркотики. Вказує на те, що експертизи неправдиві, а слідчі експерименти проведені за відсутності захисника, тому є недопустимими доказами. У зв`язку з наведеним, просив виправдати його за ч.2 ст.307 КК України.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 26.04.2002 «Про практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (далі по тексту ППВСУ №4) під незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на

пустирях.

Згідно вказаної вище ППВСУ №4 під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_6 у невстановлений спосіб та час придбав особливо небезпечну наркотичну речовину (канабіс), обіг якої заборонено, та у подальшому зберігав її за місцем свого проживання до 01.09.2021, тобто до моменту проведення обшуку працівниками поліції.

Наведені обставини підтверджуються дослідженими у ході судового розгляду доказами, зокрема, 1) протоколом обшуку від 01.09.2021 у ході якого за місцем проживання ОСОБА_6 працівниками поліції виявлено та вилучено 28 сироростучих рослин, ззовні схожих на марихуану, суху речовину рослинного походження та пристрій для викурювання (бульбулятор); 2) показаннями свідка ОСОБА_9 , який у ході судового розгляду зазначив про те, що коли перебував у квартирі ОСОБА_6 , бачив на підлозі каміння і висушені рослини.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/107-21/7404-НЗПРАП від 09.09.2021 надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження, зеленого кольору, є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яка була поміщена в 1 картонну коробку коричневого кольору, є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/107-21/7475-НЗПРАП від 14.09.2021 надані на експертизу 28 рослин зеленого кольору є рослинами роду коноплі, містять у своєму складі психоактивні компоненти – тетрагідроканабінол та інші канабіноїди (канабінол, канабідіол).

У подальшому, 01.09.2021, близько 17-ї години, ОСОБА_6 незаконно безоплатно збув ОСОБА_9 особливо небезпечний наркотичний засіб.

Наведене підтверджується наступними доказами, зокрема протоколом огляду місця події від 01.09.2021, згідно якого ОСОБА_9 , у присутності двох понятих виклав речі, що знаходились у його кишенях на капот автомобіля. Серед таких речей, у тому числі була пачка з-під сигарет Прима, у якій знаходилася подрібнена речовина зеленого кольору, ззовні схожа на марихуану та три таблетки, зпресовані, ззовні схожі на пресовані рослини коноплі.

Обвинувачений ОСОБА_6 у ході судового розгляду не заперечував самого факту надання ОСОБА_9 листочків, проте заперечував, що ці листочки є наркотичним засобом. Також ОСОБА_6 вказував на те, що він безоплатно надав ОСОБА_9 ці листочки, отже у його діях відсутній збут наркотичних речовин.

Разом з цим місцевий суд обґрунтовано не погодився, з таким твердженням обвинуваченого ОСОБА_6 ..

Так, у відповідності до положень згаданої вище ППВСУ №4 під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК), а також прекурсорів (частина 2 статті 311 КК) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам "Про наркотичні засоби ..." та "Про заходи протидії

незаконному обігу..." (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін`єкцій іншій особі за її згодою тощо).

Таким чином, безоплатна передача наркотичного засобу іншій особі охоплюється поняттям «збут».

Щодо посилання ОСОБА_6 на те, що надані ним ОСОБА_9 листочки не є наркотичним засобом, такі спростовуються висновком експерта № СЕ-19/107-21/7406-НЗПРАП від 02.09.2021 відповідно до якого надані на дослідження предмети, у тому числі вилучені у ОСОБА_9 листочки, є наркотичними засобами.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_6 у невстановлений спосіб та час придбав особливо небезпечну наркотичну речовину (канабіс), обіг якої заборонено, та у подальшому зберігав її за місцем свого проживання до 01.09.2021, тобто до моменту проведення обшуку працівниками поліції. Окрім цього, 01.09.2021, ОСОБА_6 , шляхом безоплатної передачі ОСОБА_9 незаконно збув йому особливо небезпечний наркотичний засіб (канабіс), обіг якого заборонено.

Водночас вироком встановлено, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.307 КК України окремо кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та як незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно.

У зв`язку з наведеним, в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 двічі міститься посилання на те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, одне з яких за незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, а інше – за незаконний збут таких наркотичних засобів, вчинений повторно.

Проте з такою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_6 (в частині дублювання ч.2 ст.307 КК України місцевий суд не погодився з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст.33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Кваліфікація двох або більше тотожних кримінальних правопорушень та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою. Так, передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Так, ч.2 ст.307 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

Проте судом встановлено, що ОСОБА_6 придбав, зберігав з метою збуту та у подальшому збув ОСОБА_9 особливо небезпечний наркотичний засіб.

З наведеного випливає, що ОСОБА_6 вчинив два кримінальні правопорушення, які передбачені однією частиною статті (зберігання з метою збуту та збут), отже, на переконання суду, дублювання органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.307 КК України є зайвим.

Окрім цього, орган досудового розслідування, інкримінуючи ОСОБА_6 незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, зазначив, що вказані дії обвинувачений вчинив повторно.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів вчинив новий злочин за наступних обставин і зазначено формулювання обвинувачення за епізодом збуту наркотичного засобу ОСОБА_9 . При цьому, в обвинувальному акті відсутні посилання на те у чому полягає повторність дій ОСОБА_6 .

У відповідності до положень ч.1 ст.32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.32 КК України, повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним злочинним наміром.

Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ч.3 ст.32).

Ч.2 ст.307 КК України передбачає два окремі види повторності. Перший коли особа повторно вчиняє дії, передбачені ч.1 ст.307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), а інший вид, коли особа раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 КК України.

Вироком встановлено, що ОСОБА_6 придбав та незаконно зберігав за місцем свого проживання особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», який у подальшому збув ОСОБА_9 . Отже, дії ОСОБА_6 були тотожні й охоплені єдиним умислом на збут наркотичного засобу, тому така кваліфікуюча ознака як повторність в діях ОСОБА_6 відсутня.

У зв`язку з наведеним, місцевий суд виключив з обвинувачення ОСОБА_6 таку кваліфікуючу ознаку, як повторність злочину.

Таким чином, суд вважав доведеним наступне обвинувачення ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , у невстановлений точний день, час та місці, діючи з прямим умислом, незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, обіг якого заборонено відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (список 1, таблиця 1), загальною масою близько 30 грам, що відповідно до Таблиці 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188, становить невеликі розміри, який у подальшому незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання у будинку в АДРЕСА_1 .

01 вересня 2021 року близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись за місцем свого проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 безоплатно збув ОСОБА_9 прозорий полімерний пакет із вмістом подрібненої сухої трав`янистої речовини зеленого кольору та трав`янисту речовину зеленого кольору, які спресовані в три циліндричні форми у вигляді таблеток.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/107-21/7406-НЗПРАП від 02.09.2021, надані на дослідження подрібнені речовини рослинного походження зеленого кольору є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, загальною вагою 5,1339 г.

01 вересня 2021 року, у ході проведення санкціонованого обшуку, в квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_6 , у вітальній кімнаті на підлозі, було виявлено подрібнену суху трав`янисту речовину зеленого кольору, частина якої висушувалась на рушнику, інша частина в сухому виді знаходилась у скляній банці об`ємом 3 літри та паперовому згортку, які ОСОБА_6 зберігав до 17 години 31 хвилини, а саме, до моменту проведення працівниками поліції Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області обшуку.

Згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/107-21/7404-НЗПРАП від 09.09.2021, речовина рослинного походження, зеленого кольору, що знаходилась в паперовому згортку є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,1396 г. Окрім цього, згідно цього ж висновку, надана експерту подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, що була поміщена в картонну коробку є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Маса канабісу з перерахунку на суху речовину становить 24,0069 г. Загальна маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 24,1465 грам.

Також, у період з березня по вересень 2021 року, ОСОБА_6 шляхом проведення заборонених операцій в сфері обігу наркотичних засобів і добре їх усвідомлюючи, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбаченого законом дозволу, незаконно вирощував у 16 глечиках 28 рослин які є рослинами роду коноплі та які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/107-21/7475-НЗПРАП від 14.09.2021, містять у своєму складі психоактивні компоненти - тетрагідроканабінол та інші канабіноїди (канабінол, канабідіол), обіг яких заборонено законом, що знаходились у спальній кімнаті та на балконі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де були виявлені та вилучені 01.09.2021 працівниками поліції у ході проведення обшуку.

Таким чином, дії ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів та ч. 1 ст. 310 КК України, як незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості від десяти до п`ятдесяти рослин.

На підставі наведеного, вищенаведені докази в їх сукупності, які є достовірними, допустимими, зібраними відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі із врахуванням вимог ст. ст. 85-89 КПК України, підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а тому, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності наведених вище доказів. У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України.

Колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України КК України кваліфіковані правильно.

Перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку не виявлено порушень норм Конституції України, у тому числі передбачених статтею 62 Конституції України, норм Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, та обґрунтованість судового рішення в частині доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, та які є безумовною підставою для його скасування і, зокрема, порушення права особи на захист.

Твердження обвинуваченого про те, що враховуючи його показання та показання свідка у суді першої інстанції, відсутність факту збуту, загальну кількість вилучених рослин коноплі, спосіб їх упакування, а саме відсутність такого, відсутність мети збуту, а також відсутність будь-якої інформації про домовленості щодо фактів збуту, відсутність корисливого мотиву та повторності, діяння органом досудового розслідування кваліфіковано неправильно і наявні підстави для перекваліфікування дій з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК України, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вказане спростовується вищенаведеними доказами.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції дослідив зазначені докази у повному обсязі. Процесуальних порушень під час їх дослідження допущено не було.

При цьому, з вироку слідує, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував відсутність обставин обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_6 а також те, що ОСОБА_6 , має задовільний стан здоров`я, на спеціальних обліках не перебуває, неодружений, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Окрім наведеного, місцевий суд також врахував, що санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає обов`язкове застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

З призначеним покаранням, апеляційний суд не погоджується з огляду на невідповідність тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, тому колегія суддів вважає, що в цій частині вирок підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов`язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років є надмірно м`яким та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та даним про особу обвинуваченого. З урахуванням характеру і суспільної небезпечності вчиненого, а також необхідності забезпечення належного виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 апеляційний суд бере до уваги, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, стан здоров`я обвинуваченого, відомості про те, що він на спеціальних обліках не перебуває, неодружений, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин.

При цьому апеляційний суд враховує, досудову доповідь, відповідно до якої виправлення ОСОБА_6 без позбавлення волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства у тому числі окремих громадян (т. 1, а. с. 52-54) характеристику (д.п.с., а.с.63).

Клопотання про дослідження інших доказів захисник та обвинуваченим в судовому засіданні в апеляційній інстанції не було підтримано.

З урахуванням викладеного, призначаючи обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України колегія суддів дотримуючись Загальної частини в межах Особливої частини, з урахуванням обставин даного кримінальних провадження, враховуючі дані особи обвинуваченого, вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді 6 років позбавлення волі, що відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При цьому, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна у цьому конкретному випадку не є необхідним для досягнення мети покарання. Призначення основного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років у повній мірі відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідкам, обставинам його вчинення та особі обвинуваченого.

Частинами 1, 2 ст. 59 КК України регламентовано, що покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі або особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального Кодексу.

Аналогічна позиція закріплена у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», де зазначено, що вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

Отже, визначальною особливістю такого виду покарання, як конфіскації майна є те, що вона може бути встановлена за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у ч. 4, 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов?язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Однак, колегія суддів враховує, що вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, з корисливих мотивів обвинуваченому стороною обвинувачення не інкримінувалося ні під час досудового розслідування, ні в межах пред`явленого обвинувачення. Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що збут наркотичного засобу здійснювався обвинуваченим на безоплатній основі.

За таких обставин, покарання без застосування конфіскації майна буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому апеляційний суд враховує, що прокурор не наполягав на застосуванні додаткового покарання у виді конфіскації майна та проти його непризначення не заперечував.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарга підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з постановленням нового вироку.

Керуючись статтями 374, 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2022 року, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК України - скасувати.

Клопотання ОСОБА_6 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

На підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України, закрити у цій частині.

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна.

Виключити посилання на ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні покарання.

В решті залишити вирок без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Судді: