Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №301/244/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 301/244/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2026 року (суддя Бобик О.І.), у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В січні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивувало тим, що 14.01.2022 між ТОВ "Міолан" та ОСОБА_1 укладено Договір №3179542 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». 26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Факторинг Партнерс» належні йому права вимоги, у тому числі й за договором №3179542 відповідно до реєстру боржників. Заборгованість за даним договором складає 50000,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 28000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн - заборгованість за комісіями.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 50 000 грн, а також судові витрати.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Судом вказано, що позивачем не надано належних та достатніх доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, зокрема первинних банківських документів (виписок з рахунку), які б підтверджували зарахування коштів саме на рахунок відповідача. Також, в матеріалах справи відсутні докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами.

В апеляційній скарзі ТОВ «Факторинг Партнерс» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що з урахуванням особливостей договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Договір позики містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором «J84735», який вчинено 14.01.2022, о 12:21 год., та прирівнюється до власноручного підпису.

Згідно з Довідкою про ідентифікацію, виданою TOB «МІЛОАН», підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3179542 від 14.01.2022, ідентифікована TOB «МІЛОАН» за номером телефону НОМЕР_1 , на який 14.01.2022 було відправлено одноразовий ідентифікатор «J84735», за допомогою якого був підписаний Договір.

Також апелянт зазначає, що матеріали справи містять Анкету-заяву на кредит № 3179542 від 14.01.2022, в якій зазначені особисті дані позичальника: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, дата народження, номер мобільного телефону, паспортні дані (паспорт громадянина України у формі картки НОМЕР_2 ), адреса реєстрації та проживання, освіта, соціальний статус та щомісячний дохід. Анкета-заява також містить детальний хронологічний процес оформлення та розгляду заяви (заповнення заяви, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, підтвердження зміни умов, підписання договору), а також результат скорингу та прийняте рішення про надання кредиту.

Відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки в особистому кабінеті позичальника, за реквізитами якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в розмірі 20 000 грн.

Апелянт посилається на наявну в матеріалах справи квитанцію платіжної системи LiqPay (ID платежу: 1883703836), яка видана AT КБ «ПриватБанк» (Ліцензія НБУ № 22 від 05.10.2011 p.), з якої вбачається, що TOB «МІЛОАН» (Платник, ЄДРПОУ 40484607, IBAN НОМЕР_3 ) здійснило виплату коштів у сумі 20 000 грн 14.01.2022, о 12:21, тобто в той самий день та в межах тієї самої години, коли було підписано Договір про споживчий кредит № 3179542 (підписаний о 12:21 год.). У призначенні платежу прямо зазначено: «Кошти згідно договору 3179542». Отримувачем коштів зазначена картка VISA НОМЕР_4 .

Сам по собі факт відсутності у квитанції повного номера платіжної картки не може свідчити про недоведеність факту переказу коштів.

ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначає, що відповідачем в поясненнях вказано, що кредитний договір вона не укладала та не отримувала кредитних коштів, а про існування кредиту дізналась лише після дзвінків про заборгованість, у зв`язку з чим звернулась із заявою до правоохоронних органів, за якою відомості внесені до ЄРДР, та триває досудове розслідування. Водночас, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, вказані обставини ґрунтуються виключно на поясненнях самої відповідачки та не підтверджені жодним вироком суду чи іншим рішенням, яке набрало законної сили і встановило би факт неправомірного використання персональних даних відповідачки третіми особами.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову у цій справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.01.2022 між ТОВ "Міолан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3179542 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора J84735 (а.с. 46-54).

Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кошти у кредит на суму 20 000 грн, строком на 15 днів, термін повернення 29.01.2022, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити проценти за ставкою 1 % за день протягом первісного строку кредитування, стандартна (базова) процентна ставка - 5% за день користування кредитом, комісія за надання кредиту: 2 000 грн.

Відповідно до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 року укладеного між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (Фактор) відступлено права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором та боржниками (а.с. 14-24).

А згідно витягу з реєстру боржників до даного договору, відбулося і відступлення прав вимоги за договором №3179542 де боржником є ОСОБА_1 , із загальним боргом 50000,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 28000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 43).

Згідно розрахунку боргу ТОВ «Мілоан» за відповідачем станом на день формування позовної заяви рахується заборгованість у сумі у розмірі 50000,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 28000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 90-91).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів фактичного перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 , зокрема первинних банківських документів (виписок з рахунку), які б підтверджували зарахування коштів саме на рахунок відповідача. Матеріали справи не містять доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

В матеріалах справи наявна квитанція LIQPAY, на яку, як на доказ перерахування грошових коштів відповідачу, посилається позивач, однак така не може вважатися належним доказом, оскільки зазначений документ не містять достатніх ідентифікуючих даних, які б підтверджували зарахування грошових коштів саме на банківський рахунок ОСОБА_1 . Зокрема, у наданому документі відсутні відомості про повний номер банківського рахунку (картки) отримувача, а також інші дані, які б дозволили однозначно ідентифікувати отримувача коштів (а.с. 89).

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вказаний доказ не дає можливості достеменно встановити факт перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 20 000 грн за договором №3179542 від 14.01.2022 року.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача -сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів»» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивачем вживались будь-які дії для встановлення факту, що картка № НОМЕР_4 , на яку були перераховані кредитні кошти в сумі 20 000 грн., належить саме ОСОБА_1 .

В суді першої інстнції відповідача заперечував факт укладання договору та отримання коштів на свій рахунок.

Позивач не скористався в суді першої інстанції своїм правом, передбачене ст.84 ЦПК України на підтвердження своєї позиції та витребування вищевказаних доказів від АТ КБ «ПриватБанк».

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну і об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, та обґрунтовано відмовлено у позові.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» залишити без задоволення.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 08 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: