Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №687/112/26 — Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/112/26

№2/687/202/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 вересня 2026 року селище Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Горобець Н.О.,

за участю секретаря - Литовченко В.К.,

прокурора - Нестерова П.О.

справа № 687/112/26;

сторони та інші учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Баблонюк О.В.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Чемеровецької селищної Кам`янець-Подільського району Хмельницької обласної ради як орган опіки і піклування

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чемерівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Чемеровецької селищної Кам`янець-Подільського району Хмельницької обласної ради як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Чемеровецького районного суду Хмельницької області з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24.11.2001 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28.03.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу проживає з батьком та перебуває на його утриманні.

26.06.2018 року ОСОБА_2 виїхала за кордон, вихованням сина не займається, не спілкується та не підтримує з ним ніяких стосунків, не приймає участі у його утриманні. Відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 . З 2018 року відповідачка жодного разу не приїхала до дитини, не привітала його ні особисто, ні засобами зв`язку із днем народження чи святами, не цікавилась його успішністю у школі, не цікавилась станом його здоров`я, не передавала йому ніяких подарунків.

Враховуючи, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, просить позбавити останню батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав та суду пояснив, що з 24.11.2001 року перебував з відповідачкою у шлюбі, який було розірвано 28.03.2018 року. В шлюбі народилося двоє синів - ОСОБА_5 і ОСОБА_4 . Відповідачка періодично зловживала алкоголем, однак до відповідальності не притягувалася. В 2018 році остання поїхала на заробітки за кордон і з того часу він з нею не спілкується. Про спілкування відповідачки з сином ОСОБА_4 , йому нічого не відомо, коштів на утримання дитини вона добровільно не дає. Оскільки відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, просить позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 . Також вказує, що рішення суду потрібно для отримання відстрочки від мобілізації, що надасть йому можливість належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Представник позивача - адвокат Баблонюк О.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримала, вказавши, що після розірвання шлюбу між сторонами, відповідачка постійно проживає за кордоном. Остання не виконує свої обов`язки по вихованню та утриманню неповнолітнього сина ОСОБА_4 , не цікавиться його навчанням та станом здоров`я. Оскільки коштів позивача на утримання сина не вистачало, то в лютому 2026 року останній звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Разом з тим, відповідачка продовжує ухилятися від утримання дитини, в неї наявна заборгованість по сплаті аліментів. Позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 - є наслідком її протиправної та аморальної поведінки. Крім того, вказує, що саме неповнолітній син ОСОБА_4 був ініціатором даного позову. На сьогоднішній день позивач мобілізований та проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позов не пов`язаний з отриманням відстрочки від мобілізації.

Відповідачка відзиву на позов не подала, в судове засідання не з`явилася повторно, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

Представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в судовому засіданні проти позову не заперечила, пояснивши на засіданні органу опіки і піклування було розглянуто питання доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 . Відповідачка на засіданні присутня не була, однак через відеозв`язок повідомила що дійсно тривалий час проживає за кордоном, не заперечує щодо позбавлення батьківських прав. Також був заслуханий ОСОБА_4 , який повідомив, що з мамою не спілкується, жодних подарунків він неї не отримує, сприймає її як чужу людину. Також було встановлено, що ОСОБА_2 не відвідує школу, не цікавиться життям дитини, а тому було прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечив, вказуючи, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 не відповідає інтересам дитини.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 02 березня 2026 року.

02 березня 2026 року підготовче судове засідання відкладено на 19 березня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача.

19 березня 2026 року підготовче судове засідання відкладено Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року зобов`язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати суду інформацію про перетин кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 24 лютого 2022 року по 04 лютого 2026 року.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 30 квітня 2026 року.

30 квітня 2026 року судове засідання відкладено на 21 травня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача.

21 травня 2026 року судове засідання відкладено на 06 липня 2026 року за клопотанням представника позивача.

06 липня 2026 року ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи, розгляд справи відкладено на 29 липня 2026 року для виклику свідка.

29 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 27 серпня 2026 року для виклику в судове засідання ОСОБА_3

27 серпня 2026 року розгляд справи відкладено за клопотанням прокурора на 03 вересня 2026

03 вересня 2026 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, повний текст рішення складено 10 вересня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28.03.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно Актів обстеження проживання від 10 березня 2025 року №56, від 28 січня 2026 року №15, складених комісією у складі старости сіл Бучківського В.С., діловода ОСОБА_6 сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована, але не проживає ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики, виданої адміністрацією Летавського ліцею, ОСОБА_9 навчається у Летавському ліцеї з першого класу. Батько, ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сину.

Згідно довідкою №01-24/44 від 28.08.2026 року, виданої адміністрацією Летавського ліцею, за час навчання у ОСОБА_3 у Летавському ліцеї ОСОБА_1 зарекомендував себе як відповідальний батько, який приділяє належну увагу вихованню та розвитку своєї дитини. Мати ОСОБА_2 навчанням сина не цікавилась, шкільні заходи та батьківські збори не відвідувала.

Відповідно до довідки № 32 від 31.08.2026 року, виданої сімейним лікарем Зарічанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Ластавчук І.В. , ОСОБА_1 здійснював догляд за під час хвороби сина ОСОБА_3 , цікавився станом здоров`я дитини, був присутній при огляді дитини у сімейного лікаря.

25.02.2026 року провідним спеціалістом служби у справах дітей Чемеровецької селищної ради Шкляр Т.М., в присутності ОСОБА_1 була проведена бесіда з неповнолітнім ОСОБА_3 , в ході якої останній повідомив, що з матір`ю ОСОБА_2 не спілкується взагалі, мати не проявляє зацікавленості у його житті, навчанні, стані здоров`я, потреби у спілкуванні з нею він не має.

Відповідно до Психологічного висновку (довідки) за результатами діагностичного обстеження дитини №25-01/24 від 12.03.2026, під час діагностичної бесіди ОСОБА_9 продемонстрував високий рівень інтелектуального розвитку та здатність до критичного аналізу сімейної ситуації. Підліток усвідомлює причини відсутності матері у своєму житті, мати сприймається як «чужа людина», яка не бере участі в його житті та не цікавиться його планами на майбутнє, хлопець повністю інтегрований в побут з батьком. ОСОБА_4 прямо заявляє про небажання підтримувати будь-який зв`язок з матір`ю.

Висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Чемеровецької селищної ради від 19.03.2026 року № 8, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, проведеним державним виконавцем Чемеровецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні № 80378623, відповідач ОСОБА_2 є платником аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 31.08.2026 року розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 33663,38 грн. Розрахунок заборгованості державним виконавцем проведений за період з лютого 2026 по серпень 2026.

Відповідно до інформації з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», яка міститься в листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01.05.2026 року, у період з 24.02.2022 року по 04.02.2026 року громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетинала Державний кордон України:

- 27.09.2022 о 21:03, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: Виїзд;

- 07.04.2023 о 02:40, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: В`їзд;

- 24.04.2023 о 02:29, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: Виїзд;

- 07.12.2024 о 22:46, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: В`їзд;

- 10.03.2025 о 15:17, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: Виїзд;

- 10.03.2025 о 16:35, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: В`їзд;

- 10.03.2025 о 16:54, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: Виїзд;

- 24.08.2025 о 04:17, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: В`їзд;

- 12.09.2025 о 16:15, пункт пропуску «Р.Руська» (авто), напрямок: Виїзд.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

У статті 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною другою статті 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частина перша статті 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав. Зокрема, у вказаній нормі визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Зі змісту статті 166 СК України убачається, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню свого сина, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Водночас, це і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Суд враховує, що відповідачка ОСОБА_2 не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дитини. Та обставина, що мати не проживає з сином, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

При цьому суд зазначає, що позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини. Матері не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі №553/449/20 зазначено, що очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так і найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини.

У даній ситуації подібні ризики судом не установлено та сторонами не доведено. Простої бездіяльності з боку матері ОСОБА_2 недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність ОСОБА_2 призвела до розриву зв`язків між нею та її сином, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо її сина,

Відповідно до ч.4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Виконавчий комітет Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області як орган опіки і піклування висновком від 19.03.2026 року № 8 визнав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання і утримання неповнолітнього ОСОБА_11 , так як вона не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання.

Згідно ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується із висновком наданим органом опіки та піклування від 19.03.2026 року № 8 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки він не є достатньо обґрунтованим, адже не містить відомостей про те, яким саме чином позбавлення відповідачки батьківських прав захистить інтереси її сина, а також не наведені обставин, які б свідчили про намагання органу опіки та піклування, як відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення матері до дитини, вжиті заходи для налагодження спілкування матері та сина, а відтак не може бути покладений судом в основу при вирішенні спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.

Заслуханий в судовому засіданні за участі психолога неповнолітній ОСОБА_9 вказав, що не спілкується з матір`ю протягом 8 років, за цей час мати не цікавиться його життям, не намагається підтримувати зв`язок, не телефонує йому, не вітає його з днем народження.

Даючи оцінку поясненням неповнолітнього ОСОБА_11 , суд враховує, що відсутність емоційного зв`язку між членами родини може бути результатом відсутності сталого спілкування дитини та матері, яка проживає окремо від сина, та не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 в справі № 753/9433/17).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суду показали, що ОСОБА_2 тривалий час не проживає з сином ОСОБА_4 . Останній проживає з батьком, який займається його вихованням та утриманням.

Свідок ОСОБА_12 (староста с. Летава) суду показав, що відповідачка ОСОБА_2 в 2018 році звільнилася з роботи з Летавського старостату, з того часу на території села не проживає, спочатку поїхала на роботу в м. Хмельницький, а потім закордон. Про надання матеріальної допомоги сину ОСОБА_4 , спілкування з ним, йому нічого невідомо. ОСОБА_2 бачив лише один раз, в червні 2026 року на випускному вечері сина.

Свідок ОСОБА_1 (старший син сторін) суду показав що дійсно його мати ОСОБА_2 з 2018 року з ними не проживає, не приїжджає до них в гості, не телефонує, не допомагає матеріально.

Разом з тим суд враховує, що проживання дитини на час розгляду справи разом із батьком, який займається вихованням і розвитком дитини, не свідчить про те, що матір не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Суд враховує, що позбавлення матері будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому, не відповідає критерію пропорційності. Збереження родинних зв`язків між матір`ю та сином в даному випадку превалює над бажанням батька позбавити відповідачку батьківських прав.

Також, судом не встановлено, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини. Невідвідування відповідачкою закладу охорони здоров`я та навчального закладу сина не є належним доказом її свідомого навмисного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Стосовно посилання позивача ОСОБА_1 та його представника на наявність заборгованість зі сплати аліментів, суд зауважує, що наявність заборгованості за аліментами сама по собі не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька/матері до надання їй належного утримання (постанова Верховного Суду від 23.04.2020 (справа № 420/1075/17).

Крім того, судом встановлено, що судовий наказ Чемеровецького районного суду Хмельницької області, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_11 винесено 05.02.2026 року, тобто, на наступний день після звернення позивача до суду з даним позовом, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості по сплаті аліментів не є достатнім доказом невиконання відповідачем свого обов`язку щодо матеріального утримання дитини.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 не відповідає його якнайкращим інтересам.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За таких обставин, беручи до уваги правову природу позбавлення батьківських прав як крайнього заходу впливу на батьків, не застосування до ОСОБА_2 попередньо будь-яких інших заходів впливу, суд вважає, що позбавлення її батьківських прав відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України на даний час є передчасним, а тому у задоволенні позову слід відмовити. При цьому суд дійшов висновку попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 280-286 ЦПК України, ст.ст. 169, 180,182 СК України, суд

ухвалив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Чемеровецької селищної Кам`янець-Подільського району Хмельницької області як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: виконавчий комітет Чемеровецької селищної Кам`янець-Подільського району Хмельницької обласної ради, 31600 вул. Центральна, 40 селище Чемерівці Кам`янець-Подільський район Хмельницька область, код ЄДРПОУ 04403930.

Повний текст рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя Н.О. Горобець