Суд: Полонський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 вересня 2026 р.
Справа: №686/8261/26
Суддя: Горгулько Н. А.
Справа № 686/8261/26
Провадження № 2/681/772/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №Z39.981.77824 у розмірі 52 883,42 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та 8 000 грн на професійну правничу допомогу.
Вимоги обґрунтовані тим, що 16.05.2017 між ПАТ «Ідея Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z39.981.77824, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу споживчий кредит, а відповідач зобов`язався одержати та повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
26.11.2020 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №12/84, у зв`язку з чим позивач набув статусу кредитора.
Як зазначає позивач, що Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Натомість відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.
У зв`язку з чим Товариство звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості, яка станом на дату подання позову становить 52 883,42 грн, та складається з: простроченої заборгованості по кредиту – 22 173,29 грн; заборгованості за відсотками – 30 710,13 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 01.04.2026 вищевказану цивільну справу направлено за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Горгулько Н.А.
Ухвалою судді від 26.05.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.
08.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Зазначив, що позовну заяву подано після закінчення строку кредитування та майже через три роки після спливу позовної давності тому просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Також вказує, що до позову додано лише загальний розрахунок, але відсутній детальний розрахунок із зазначенням дат, платежів, періодів нарахування відсотків та виписки по рахунку, що позбавляє можливості перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення сум.
Крім того, зазначає, що нараховані щомісячні проценти значно перевищують суму кредиту та є очевидно непропорційною до суми тіла кредиту та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Також вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн, не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої допомоги та реальності таких витрат, оскільки дана справа є малозначною та типовою, розгляд якої проводиться без виклику сторін.
06.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи тим, що позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Також вважає, що сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що 16 травня 2017 року між ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z39.981.77824 (надалі - Договір), який підписаний сторонами.
За умовами Договору відповідач отримав кредит в сумі 22 300 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (п.1.1. Договору).
Згідно з п.1.1.3 строк дії кредитної лінії становить 36 місяців.
Відповідно до п.1.3. за користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржу Банку).
Станом на день укладання договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9.5 %, що разом з Мережею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15.0000% (п.1.4).
Максимальний розмір до якого може бути збільшена змінювана процентна ставка за кредитом протягом всього строку кредитування становить 60% річних (п.1.9 Договору).
У відповідності до п.2.1 Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 16 дня/числа, місяця, згідно з Графіком щомісячних платежів.
Нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «Факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також в інших випадках, передбачених цим Договором (п. 2.7 Договору).
Крім того, відповідачем підписаний графік щомісячних внесків за кредитним договором №Z39.981.77824, що є додатком №1 до договору.
Окрім того, між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем підписаний Договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку.
Згідно з виписки з 01.01.2000 по 26.11.2020 та ордеру розпорядження №, № 1 убачається, що відповідачу видано кредит згідно з кредитним договором №Z39.981.77824 в сумі 22 300 грн шляхом переказу йому 20 648,15 грн та 1 651,85 грн оплату договору страхування.
Судом встановлено, що 26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 12/85, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № Z39.981.77824 від 16 травня 2017 року. Факт оплати за договором підтверджений платіжною інструкцією №20282 від 26 листопада 2020 року.
Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 12/85 від 26.11.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 883,42 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 22 173,29 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 30 710,13 грн.
Із долученої до справи довідки-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що утворилась заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору, розмір якої становить 52 883,42 грн, з яких: 22 173,29 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 30 710,13 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Вирішуючи відповідність заявлених позовних вимог законодавчим нормам суд зазначає про таке.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За даними статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір.
Наданими доказами підтверджується відступлення права вимоги до відповідача за укладеним з ним кредитним договором. Таким чином, позивач, як новий кредитор, має право вимагати стягнення на свою користь коштів за вказаним кредитним договором.
Проте, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не надані суду жодні первинні документи (їхні засвідчені копії), що могли б підтвердити наявну суму заборгованості позичальника станом на дату подання позову.
Встановлено, що позивачем, в обґрунтування розміру заборгованості, надано суду довідку-розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 26.11.2020 (а.с.19).
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Розрахунок заборгованості, не є достатнім доказом її наявності у розмірі, зазначеному у розрахунку та не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій.
Аналогічні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Суд зазначає, що обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, пені; початок періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів комісії, пені; кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; розрахунок основного боргу або процентів, комісії, пені; розмір основного боргу або процентів, комісії, пені; підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо), та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору.
Укладаючи договір факторингу, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» не був позбавлений права вимагати первинні бухгалтерські документи у первісного кредитора.
Довідка-розрахунок заборгованості за вказаним вище кредитним договором, на яку посилається позивач, не є первинними документами, яка підтверджує наявність вказаної заборгованості у відповідача, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Тому доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості неможливо.
У зв`язку з вищевикладеним оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості вказаної у довідці-розрахунок, тому позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовлено, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, поштовий індекс 79029;
Відповідач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Горгулько
Оригінал: reyestr.court.gov.ua