Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №676/7709/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7709/26

Номер провадження 3/676/2273/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І., за участю секретаря судових засідань Мельник Р.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Мерінової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області протокол та матеріали справи, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки по АДРЕСА_1 , не працюючої, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), за ст.124 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

До Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП, надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №757781 від 29 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Згідно протоколу, ОСОБА_1 о 23:54 год. 28 серпня 2026 року по вул. Хмельницьке шосе, 15 в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, керувала транспортним засобом «Volkswagen Touareg» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , не була уважною, не вибрала безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно реагувати на зміну дорожнього полотна, не дотримувалась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем «Volkswagen Bora» державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.12.1 ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та суду пояснила, що під час події за кермом транспортного засобу не перебувала. За її словами, керування автомобілем здійснював незнайомий хлопець, який запропонував підвезти її додому. Після дорожньо-транспортної пригоди водій залишив місце події та втік, тоді як вона залишилася на місці події в шоковому стані. Поліцейським повідомляла, що вона не керувала транспортним засобом і не є його власником, але поліцейські на її пояснення не реагували, Просить закрити провадження по справі.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, без поважних причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу вивчивши протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №757781 від 29 серпня 2026 року, схему місця ДТП від 28 серпня 2026 року, відеозапис та інші матеріали справи, приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Захисник Мерінова Н.В. в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 вину не визнає, тому, що за кермом автомобіля не перебувала. Сторона захисту наголошує, що матеріали справи не містять доказів чи інших об`єктивних даних, які б прямо вказували на перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля в момент ДТП. Крім того, звернула увагу на те, що схема місця події на місці не складалася та будь-які фактичні заміри працівниками поліції не проводилися, встановлення механічних пошкоджень транспортних засобів не фіксували, додані до протоколу фото з пошкодженими транспортними засобами, не можуть бути доказами, що саме її підзахисна причетна до вказаного ДТП, що підтверджується дослідженими відеозаписами з місця ДТП. За таких обставин винуватість особи ґрунтується виключно на припущеннях, що прямо суперечить вимогам ст.62 Конституції України щодо презумпції невинуватості та тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Оцінюючи доводи захисника та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, виходячи з такого.

Досліджені судом матеріали справи не містять жодних об`єктивних, належних і допустимих доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 та беззаперечно підтверджували факт керування нею транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що схема місця ДТП на місці події не складалася та фактичні заміри не проводилися, не фіксувались механічні пошкодження транспортних засобів, не встановлено власника транспортного засобу або його володільця на час ДТП. Так, під час дослідження відеозаписів із місця події судом встановлено, що працівники поліції фактичних вимірів елементів дороги, розташування транспортних засобів та їхніх слідів не здійснювали, місця зіткнення транспортних засобів не фіксували, схема ДТП оформлена поверхнево без реальної фіксації обстановки на місці дорожньо-транспортної пригоди та містить ознаки службового підроблення. За таких обставин зазначена схема місця ДТП не може вважатися достовірним, належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки вона складена з порушенням вимог щодо об`єктивної фіксації обставин правопорушення. Також на відео видно, як ОСОБА_1 біля будівлі спілкується з чоловіком, однак працівники поліції в момент даного спілкування умисно відвели камеру в сторону, що може свідчити, що саме вказана особа може бути причетна до даного ДТП та бути працівником правоохоронного органу. З самого початку спілкування ОСОБА_1 повідомляла поліцейським, що вона не керувала даним транспортним засобом і її намагаються зробити крайньою.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вимогами ч.1 ст.256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, згідно вимог ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Крім того, суд враховує, що досліджені відеозаписи не дають можливості достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом або перебувала на водійському сидінні у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Суд також враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року).

Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, за результатами судового розгляду не встановлено належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Volkswagen Touareg» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , о 23:54 год. 28 серпня 2026 року по вул. Хмельницьке шосе, 15 в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, тобто у момент події та що саме її діями було спричинено наслідки, передбачені ст.124 КУпАП. Наявні у справі докази не дають можливості усунути зазначені сумніви, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення – наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а тому, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в її діях.

Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.124, 245, 247, 251, 252 КУпАП, –

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

Я.І. Воєвідко