Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №607/10754/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

04.09.2026

Справа №607/10754/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Байковецької сільської ради та просила визнати за нею права власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що спірний житловий будинок мав статус колгоспного двору. ОСОБА_3 , крмі іншого майна, також належала 1/4 частка даного будинку як члену колишнього колгоспного двору. За життя мати склала заповіт, яким заповіла в її користь належну їй частку спірного житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. Вона у встановлений законом строк прийняла спадщину. Постановою державного нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку спірного будинковолодіння, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність вказаного нерухомого майна спадкодавцю.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, витребувано у нотаріальної контори копію спадкової справи.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 , закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилась, хоча про час та місце його була повідомлена належним чином. Попередньо подала заяву про слухання справи за її відсутності.

Представник Байковецької сільської ради та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку.

Попередньо ОСОБА_2 подав заяву про визнання позову та слухання справи без його участі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.09.1993 року та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 29.08.2015 року.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 30.03.1989 року, виданого виконкомом Тернопільської районної ради народних депутатів встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 належав до колгоспному двору, який складався із чотирьох членів, головою якого був ОСОБА_6 .

З інформаційної довідки Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ за № 568 від 04.06.2024 встановлено, що за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 року житловий будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 30.03.1989 року .

Згідно довідки (виписки з погосподарської книги) від 11.05.2026 року, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2 станом на 01.07.1990 року значить як колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2024 року, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_10 про визнання права власності на майно в порядку спадкування .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

Визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цим рішенням суду встановлено, що спірний житловий будинок належав до колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та кожному з них належало по частині даного будинковолодіння.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належало по 1/4 частці спірного житлового будинку .

Після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належну їм частку будинку успадкувала ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 04.04.2024 року, зареєстрований реєстрі за № 632, згідно яким заповіла:

- належну їй частку житлового будинку та земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ,

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва пл. 2,5581 га на території Байковецької сільської ради в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

-земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24.09.2024 року, актовий запис №110.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на належну 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 .

З довідки про осіб місце проживання яких зареєстровано по АДРЕСА_1 в період з 03.01.1986 по 23.09.2024 року, виданої Центром надання адміністративних послуг Байковецької сільської ради за № 1980 від 25.11.2024 року встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 разом з нею були зареєстровані донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_11 , чоловік ОСОБА_5 , внуки ОСОБА_12 , ОСОБА_13

15 січня 2025 Тернопільською районною державною нотаріальної конторою року заведено спадкову справу за №10/2025 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 29.11.2024 року.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що 04.12.2025 року заяву про прийняття спадщини також подав син ОСОБА_2 .

15 січня 2025 року ОСОБА_5 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 .

Інші спадкоємці спадщини не приймали.

05.03.2026 нотаріусом виданого cвідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_14 та ОСОБА_2 на земельні ділянки та грошові вклади.

20.04.2026 нотаріусом на ім`я позивача видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку спірного житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка належала спадкодавцю на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2024 року справа № 607/2931/24 та була зареєстрована у порядку встановленому законом.

Постановою нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 05 травня 2026 року за №42301/31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку спірного будинковолодіння після смерті матері, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцю.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 значиться як колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно з вимогами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, кожному члену колгоспного двору належало по 1/4 частині спірного будинковолодіння.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В силу вимог ч.ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В силу вимог ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за заповітом, у тому числі на належну їй частку спірного житлового будинку, як члена колишнього колгоспного двору.

Позивач є спадкоємцем за заповітом належної спадкодавцю частки спірного житлового будинку та у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

Крім того, ОСОБА_1 частково оформила спадкові права отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом на грошові вклади, земельні ділянки та частку цього ж житлового будинку, яка була зареєстрована за спадкодавцем у встановленому законом порядку.

Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину на частку цього ж будинковолодіння у нотаріуса позивач не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, шляхом визнання за позивачем право власності на 1/4 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 392, 1218, 1233, 1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

Відповідачі: Байковецька сільська рада, вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ – 04394846.

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 04 вересня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька