Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №603/318/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/318/26

Провадження №2/603/253/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Монастириської міської ради, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради, про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Монастириської міської ради, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради, у якому просить визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею у будинку, придбаному у шлюбі, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 08.08.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який розірвано рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області. За час перебування у шлюбі у них народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають із нею у спільному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 протягом 4 років проживає за кордоном та фактично не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям, здоров`ям та розвитком, не підтримує з ними спілкування на належному рівні та не надає достатньої матеріальної допомоги. Позивач зазначає, що забезпечує дітям належні умови проживання та навчання, займається їхнім вихованням і повсякденним доглядом, а також створює належні морально-психологічні умови для їхнього здорового розвитку. Тому вважає, що визначення місця проживання дітей разом із нею відповідає найкращим інтересам дітей. З огляду на наведені обставини просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 не заперечив щодо задоволення позовних вимог, проте зауважив, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає позивач разом із дітьми, сторони орендували у власника під час спільного проживання, інформація щодо придбання будинку під час перебування у шлюбі є неправдивою. Окрім того, відповідач зазначив, що за домовленістю між сторонами він добровільно сплачує кошти на утримання неповнолітніх дітей.

У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Зібаровська Н. О. просила суд, зважаючи на позицію відповідача, задовольнити позовні вимоги повністю.

Окрім того, представник позивача - адвокат Зібаровська Н. О. подала суду заяву, у якій додатково зазначила, що між сторонами є спір щодо місця проживання дітей. А оскільки відповідач тривалий час проживає за кордоном та не бере належної участі у житті дітей, визначення місця проживання дітей разом із матір`ю необхідне для вчинення ряду юридичних дій в їхніх інтересах. З огляду на наведені обставини просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 04.06.2026 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради. Також вказаною ухвалою доручено органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради надати суду письмовий висновок щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 23.07.2026 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову про визначення місця проживання дітей, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності.

Представник позивача - адвокат Зібаровська Н. О. у судове засідання не з`явилася, проте подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей Монастириської міської ради - Кварцянна М. М. у судове засідання не з`явилася, подала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. У вказаній заяві просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку із відсутністю предмета спору між сторонами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради - Туранський В. В. у судове засідання не з`явився, проте подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Також зазначив, що заперечує проти задоволенні позову у зв`язку із відсутністю предмета спору між сторонами.

Суд установив такі обставини.

Сторони перебували у шлюбі з 08.08.2012 року, який розірвано рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.05.2026 року (справа № 603/217/26).

За час перебуванняу шлюбі у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 11.06.2013 року), дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 04.03.2015 року).

Згідно з актом обстеження домоволодіння ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Як видно зі змісту характеристики ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виданих Монастириським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Монастириської міської ради, мати приділяє належну увагу вихованню дітей, цікавиться їхніми досягненнями у навчанні, відвідує батьківські збори.

Позивач ОСОБА_1 на диспансерному обліку з приводу розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних речовин, а також на диспансерному обліку у психіатра не перебуває, що підтверджується фотокопіями довідки № 24410 від 05.05.2026 року та № 24311 від 05.05.2026 року.

На підтвердження того, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживають позивач ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належить ОСОБА_5 до відзиву на позовну заяву долучено копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно з висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Монастириської міської ради Тернопільської області № 201 від 07.07.2026 року, орган опіки та піклування, виконавчий комітет Монастириської міської ради, вирішив, що визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , є недоцільним, оскільки спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей відсутній.

Зі змісту вищевказаного висновку видно, що батько дітей ОСОБА_2 не заперечує проти їх проживання з матір`ю ОСОБА_1 , не мав наміру та не вчиняв жодних дій щодо зміни місця проживання дітей. Також батько регулярно спілкується із дітьми в телефонному режимі, оскільки на даний момент проживає та працює у Республіці Польща, а також бере активну участь у матеріальному забезпеченні дітей.

Із вказаного висновку вбачається, що батьки зареєстровані за різними адресами, а будинок, у якому проживає мати з дітьми, не перебуває у власності ні матері, ні батька дітей.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини, на яке було винесено питання щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 підтвердили, що спір між ними щодо зазначеного вище питання відсутній.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з вимогами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України).

Отже, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

Нормами ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Установлено, що діти сторін у справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 , яка займається їхнім вихованням та доглядом. Батько дітей ОСОБА_2 (відповідач) протягом тривалого часу проживає за кордоном та не заперечує проти того, щоб діти проживали разом із матір`ю.

Суд також бере до уваги висновок органу опіки та піклування, виконавчого комітету Монастириської міської ради, щодо недоцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю, оскільки спір між батьками дітей щодо місця їхнього проживання відсутній.

Отже, з матеріалів справи видно, що фактично сторони дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти. При цьому, суд зауважує, що будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про наявність незгоди відповідача з тим, щоб діти проживали з позивачем за місцем її проживання, суду не надано.

Відтак у матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на те, що права позивача чи дітей були порушені.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року в справі № 755/15383/23, у разі коли мати та батько, які проживають окремо, досягли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, а позивач не довів, що його права є порушеними, невизнаними або оспорюваними відповідачем, відсутні передбачені законом підстави для судового захисту. Наявність між батьками згоди щодо місця проживання дитини свідчить про відсутність спору між ними з цього питання та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд також наголосив, що положення ст. 161 СК України підлягають застосуванню лише за наявності спору між батьками, а відсутність такого спору виключає необхідність судового втручання.

Подібна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 та від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23, у яких зазначено, що судовий захист здійснюється лише за наявності порушеного або оспорюваного права, а відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини свідчить про те, що права позивача не порушені, що має наслідком відмову у позові.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що позов про визначення місця проживання малолітніх дітей був поданий їхньою матір`ю, з якою діти і так фактично проживають, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач заперечує проти цього та що між сторонами існує спір щодо фактичного місця проживання дітей матеріали справи не містять, суд приходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 19, 155, 157, 160, 161 СК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Монастириської міської ради, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради, про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Монастириської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 43940645.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Повне рішення суду складено 10.09.2026 року.

Суддя Ю. Г. Гудкова