Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №466/5953/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5953/26

Провадження № 3/466/1990/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Зима І.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працездатну, яка працює в «ІТ Коледжі», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №217782 від 25.06.2026 року, 15.03.2026 року, близько 19:30 год. по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно брата, ОСОБА_2 . Зокрема, вона ображала потерпілого словесно, погрожувала фізичною розправою. Відтак ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що між нею та братом , ОСОБА_2 , протягом тривалого часу існують конфліктні та неприязні відносини, пов`язані зі спором щодо спільної квартири. Питання щодо їх спадкових прав є предметом розгляду в судових інстанціях . Крім того, після смерті їх батька в квартирі залишились проживати собаки, за якими вона доглядає. Брат же категорично заперечує перебування тварин у квартирі, в зв`язку з чим він неодноразово звертався у різні установи зі скаргами . Вказані обставини були предметом непоодиноких перевірок, за результатами яких були складені акти, в яких зазначено, що собаки є спокійними та неагресивними, утримуються у її кімнаті та не становлять небезпеки для брата. ОСОБА_2 часто сам провокує конфлікти в квартирі з метою фіксації на відеокамеру її поведінки та висловів. Жодних дій , спрямованих на домашнє насильство щодо брата 15.03.26 вона не вчиняла. Їй взагалі не було нічого відомо про цю подію. Лише 25.06.26 працівник поліції ОСОБА_3 запропонував їй дати письмові пояснення за події, що ніби-то відбувались в приміщенні її житла 15.03.26 та без з`ясування жодних обставин, склав протокол, що є предметом даного розгляду. Між тим, невідомо чий саме голос зафіксовано на записах, які були надані потерпілим працівникам поділі в якості доказу обставин вчинення нею правопорушення. Кожного разу брат записує все , що відбувається в квартирі, на відео. Вона ж заперечує, що саме її голос зафіксовано на аудіозаписі, що долучено до матеріалів справи. Не відомо ким та за яких обставин здійснено такий запис. Вона ж не вчиняла домашнього насильства психологічного характеру відносно брата.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Палєй Ю.А., просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисної складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 психологічного домашнього насильства, а також доказів того, що внаслідок її дій було завдано чи могло бути завдано шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Захисник зазначив, що конфлікт між сторонами мав місце 15.03.2026 року, а із письмовою заявою до поліції ОСОБА_2 звернувся 16.03.2026 року. За результатами первинного реагування працівниками поліції факту домашнього насильства встановлено не було, зі ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду. Не погодившись із результатами розгляду свого звернення, ОСОБА_2 надалі звертався зі скаргами на дії та бездіяльність працівників поліції, наполягаючи на складенні відносно ОСОБА_1 протоколу за ст. 173-2 КУпАП, після чого лише 25.06.2026 року такий протокол було складено.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що його сестра утримує у квартирі трьох собак, які, на його переконання, поводяться щодо нього агресивно. Стверджував, що 15.03.2026 року сестра ображала та проклинала його, а також висловлювалася про те, що не знає, що з ним зробить, якщо щось станеться з її хворою собакою. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що побоюється дій сестри, у зв`язку з чим навіть зберігає продукти харчування у своїй кімнаті, оскільки припускає, що вона може його отруїти. Тому просить вжити заходи до порушниці.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Гордон І.М., просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, недостатньо самого факту конфлікту між особами, на яких поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству. Необхідним є встановлення конкретного умисного діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру, а також того, що внаслідок такого діяння могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 252 КУпАП орган чи посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Досліджуючи обставини справи, суд насамперед враховує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує тривалий особистий конфлікт, пов`язаний, у тому числі, із користуванням квартирою та майновими питаннями.

Наявність неприязних відносин та побутового чи майнового конфлікту між членами сім`ї сама по собі не свідчить про вчинення домашнього насильства та не може автоматично утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З матеріалів справи встановлено, що 15.03.2026 року ОСОБА_2 звертався на спеціальну лінію «102» у зв`язку з конфліктом із сестрою.

З наявної у матеріалах справи довідки від 29.05.2026 року про результати проведення перевірки вбачається, що працівниками поліції було досліджено обставини виклику, у тому числі запис нагрудної камери працівника поліції №7222.

При цьому у самих матеріалах перевірки зазначено, що факт домашнього насильства не знайшов свого документального підтвердження.

Із досліджених матеріалів також вбачається, що під час первинного реагування ОСОБА_2 повідомляв працівникам поліції про конфлікт із сестрою у зв`язку з тим, що остання привела до квартири собак та не забирала їх, а також про наявність між сторонами спору щодо квартири та майна.

16.03.2026 року ОСОБА_2 звернувся до поліції , при цьому вказане звернення було оформлено працівником поліції на бланку «Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується)» та зареєстровано за №7403. За результатами первинного розгляду такого звернення ОСОБА_2 було надано відповідь, відповідно до якої зі ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду з метою недопущення вчинення неправомірних дій. Таким чином, безпосередньо після події та за результатами первинного реагування уповноваженими працівниками поліції факту домашнього насильства документально підтверджено не було, а протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався.

Водночас ОСОБА_2 із таким результатом розгляду свого звернення не погодився.

Зі змісту поданої ним скарги на бездіяльність працівників поліції вбачається, що ОСОБА_2 вважав проведення зі ОСОБА_1 лише профілактичної бесіди неналежним реагуванням на його звернення та прямо просив скасувати результат первинної перевірки, поновити розгляд його звернення, зобов`язати уповноважених працівників поліції скласти щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП і направити його до суду.

Отже, матеріалами справи підтверджується послідовне оскарження ОСОБА_2 результатів первинного реагування працівників поліції саме з мотивів того, що відносно ОСОБА_1 не було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Внаслідок такого оскарження матеріали було направлено до ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області для проведення повторної перевірки та вирішення питання щодо можливого притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

Суд наголошує, що реалізація ОСОБА_2 права на звернення та оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції сама по собі не може оцінюватися негативно та не свідчить про неправдивість його тверджень.

Разом із тим зазначена хронологія має істотне значення для оцінки доказів, оскільки свідчить про те, що протокол щодо ОСОБА_1 було складено не під час безпосереднього реагування працівників поліції на подію та не за результатами первинної перевірки, а після повторного перегляду матеріалів внаслідок оскарження заявником первинного результату такої перевірки.

При цьому матеріали справи не містять переконливих відомостей про отримання під час повторної перевірки таких нових об`єктивних доказів, які б усували сумніви, що існували за результатами первинної перевірки, та підтверджували вчинення ОСОБА_1 психологічного домашнього насильства.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як встановлено судом, подія, яка стала підставою для складення протоколу щодо ОСОБА_1 , мала місце 15.03.2026 року.

Уже 16.03.2026 року ОСОБА_2 звернувся до поліції із заявою, в якій повідомив обставини конфлікту та безпосередньо вказав на свою сестру ОСОБА_1 як на особу, яка, за його твердженням, вчинила щодо нього відповідні протиправні дії.

Отже, як сама подія, так і особа, щодо поведінки якої звертався ОСОБА_2 , були відомі органу поліції щонайменше з 16.03.2026 року.

Більше того, працівниками поліції здійснювалося безпосереднє реагування на повідомлення, відбиралися пояснення, досліджувалися обставини конфлікту та приймалося рішення за результатами первинної перевірки.

Незважаючи на це, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 було складено лише 25.06.2026 року, тобто більш ніж через три місяці після події та після того, як особа, щодо якої заявником висувалися відповідні звинувачення, вже була відома працівникам поліції.

Водночас суд не розглядає сам по собі значний проміжок часу між подією та складенням протоколу як самостійну та безумовну підставу для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Однак у сукупності з іншими встановленими обставинами справи наведене має істотне значення для оцінки належності, достатності та переконливості сформованої органом поліції доказової бази.

Так, якщо обставини конфлікту та особа, на яку вказував ОСОБА_2 , були відомі працівникам поліції вже 15-16.03.2026 року, проте за результатами безпосереднього реагування та первинної перевірки факт домашнього насильства документального підтвердження не знайшов і протокол складено не було, то подальше складення такого протоколу через понад три місяці повинно бути обґрунтоване належними доказами, отриманими в ході повторної перевірки, які б давали достатні підстави для іншої оцінки тих самих подій.

Натомість із матеріалів, наданих суду, неможливо встановити, які саме нові об`єктивні докази було отримано після первинної перевірки, що спростовували б її результати та достовірно підтверджували вчинення ОСОБА_1 психологічного домашнього насильства.

Сам факт складення 25.06.2026 року протоколу після проведення повторної перевірки не є самостійним доказом винуватості ОСОБА_1 та не може замінити належного доказування фактичних обставин правопорушення.

Судом також досліджено долучений ОСОБА_2 до заяви звукозапис, який, за твердженням останнього, стосується обставин конфлікту зі ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку вказаному аудіозапису як доказу у справі, суд виходить із вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП та враховує, що з самого аудіозапису та матеріалів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, неможливо достовірно встановити дату та час його створення, місце здійснення запису, технічний засіб, за допомогою якого його було здійснено, а також осіб, голоси яких на ньому зафіксовані.

Матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б дозволяли суду ідентифікувати голоси на аудіозаписі та беззаперечно встановити, що один із них належить ОСОБА_1 , а інший - ОСОБА_2 .

Не містять матеріали справи й даних, які б давали можливість достовірно пов`язати цей запис саме з подіями 15.03.2026 року, які стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Саме по собі долучення такого аудіозапису ОСОБА_2 до своєї заяви та його твердження про те, що на ньому зафіксовано конфлікт із сестрою, не усувають необхідності перевірки походження запису, часу його створення, обставин його здійснення та осіб, розмова яких на ньому зафіксована.

Крім того, безпосереднє прослуховування аудіозапису в судовому засіданні не дало можливості достовірно встановити зміст розмови. На записі наявна значна кількість сторонніх побутових шумів, зокрема чути шум води та інші звуки, окремі фрагменти мовлення є нерозбірливими, а зміст висловлювань неможливо чітко та однозначно відтворити. Відтак із такого запису неможливо достовірно встановити, хто саме, коли, за яких обставин та кому висловлював зафіксовані на ньому фрази, а також неможливо встановити їх повний зміст, контекст та спрямованість.

Зокрема, аудіозапис не дає суду можливості об`єктивно перевірити пояснення ОСОБА_2 про те, що саме 15.03.2026 року ОСОБА_1 ображала його, проклинала чи висловлювала на його адресу погрози, у тому числі слова про те, що вона «не знає, що з ним зробить», якщо щось станеться з її собакою.

Матеріали справи також не містять висновку спеціаліста чи експерта щодо ідентифікації осіб за голосами, встановлення цілісності запису або інших об`єктивних відомостей, які б дозволяли усунути наведені сумніви щодо його походження та змісту.

Таким чином, досліджений аудіозапис не дозволяє достовірно встановити його належність саме до події 15.03.2026 року та не підтверджує поза розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй психологічного домашнього насильства, а тому не може бути покладений судом в основу висновку про її винуватість.

Оцінюючи твердження ОСОБА_2 щодо агресивної поведінки собак ОСОБА_1 , суд враховує наявний у матеріалах справи акт №3 від 21.04.2026 року, складений за результатами комісійного обстеження квартири АДРЕСА_3 .

Із вказаного акта вбачається, що у квартирі утримуються три собаки, власницею яких є ОСОБА_1 , на тварин наявні ветеринарні паспорти, проведені відповідні ветеринарні заходи, їх фізіологічний стан оцінено як задовільний, а під час проведення комісійного обстеження агресивної поведінки тварин щодо членів комісії не зафіксовано.

Та обставина, що під час комісійного обстеження собаки не проявляли агресії, сама по собі не може безумовно свідчити про їх поведінку в будь-який інший час. Разом із тим вказаний об`єктивний документ не підтверджує тверджень про те, що ОСОБА_1 використовувала тварин як засіб психологічного впливу на брата чи умисно створювала за їх допомогою небезпеку для його фізичного або психічного здоров`я.

Суд також надає оцінку твердженням ОСОБА_2 про те, що він змушений зберігати продукти харчування у своїй кімнаті через побоювання можливого отруєння сестрою. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 коли-небудь вчиняла дії, спрямовані на отруєння ОСОБА_2 , готувалася до таких дій чи висловлювала конкретні погрози такого змісту. За таких обставин зазначене є суб`єктивним побоюванням та припущенням ОСОБА_2 , яке за відсутності відповідних об`єктивних фактичних даних не може бути покладене в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Аналогічної оцінки потребують пояснення ОСОБА_2 про те, що сестра нібито висловилася, що «не знає, що з ним зробить», якщо щось станеться з її хворою собакою.

За відсутності об`єктивного підтвердження точного змісту такої фрази, контексту, в якому вона була висловлена, та її спрямованості, наведене твердження саме по собі не є достатнім для встановлення умисного вчинення ОСОБА_1 психологічного домашнього насильства.

Припущення про те, що певна подія може відбутися у майбутньому, так само як і суб`єктивне побоювання потерпілого щодо можливої поведінки іншої особи, без підтвердження конкретними фактичними даними не є доказом уже вчиненого адміністративного правопорушення.

Окремо суд звертає увагу на необхідність доведення передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наслідків відповідних дій.

Матеріали справи не містять належних об`єктивних даних, які б підтверджували, що внаслідок саме інкримінованих ОСОБА_1 дій психічному здоров`ю ОСОБА_2 була завдана шкода або існувала реальна можливість її завдання.

У матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_2 у зв`язку з подіями 15.03.2026 року за медичною чи психологічною допомогою, відповідні висновки спеціалістів чи інші об`єктивні дані про негативний вплив конкретних дій ОСОБА_1 на його психічне здоров`я.

При цьому суд не виходить із того, що наявність медичних документів чи висновку психолога є обов`язковою умовою для доведення психологічного домашнього насильства у кожному випадку.

Однак за конкретних обставин цієї справи, враховуючи взаємно суперечливі пояснення сторін, тривалий майновий конфлікт між ними, відсутність об`єктивного підтвердження змісту інкримінованих висловлювань та неможливість достовірної ідентифікації долученого аудіозапису, матеріали справи повинні містити достатню сукупність інших доказів, які б дозволяли безсумнівно встановити відповідні ознаки правопорушення, що судом не встановлено.

Пояснення ОСОБА_2 є одним із передбачених законом джерел доказів та підлягають оцінці судом нарівні з іншими доказами. Разом із тим у цій справі вони не можуть оцінюватися ізольовано від інших установлених обставин, зокрема тривалого майнового конфлікту між сторонами, результатів первинного реагування поліції, змісту матеріалів первинної перевірки, часу та обставин складення протоколу, аудіозапису та акта комісійного обстеження.

Суд наголошує, що встановлення факту тривалих неприязних відносин, сварок та взаємних претензій між братом і сестрою ще не є достатнім для висновку про наявність психологічного домашнього насильства.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна бути доведена не загальна конфліктність відносин сторін, а конкретна сукупність обставин, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях чи лише на перевазі однієї версії сімейного конфлікту над іншою.

Суд також не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, доповнювати сформульоване органом поліції обвинувачення або усувати недоліки сформованої ним доказової бази, оскільки за таких обставин суд фактично перебрав би на себе невластиву йому функцію обвинувачення.

Таким чином, досліджена судом сукупність матеріалів підтверджує насамперед наявність тривалого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті користування квартирою, майнових питань та утримання у квартирі собак.

Разом із тим належних, достатніх та взаємоузгоджених доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що 15.03.2026 року ОСОБА_1 умисно вчинила щодо ОСОБА_2 саме домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок якого могла бути чи була завдана шкода його психічному здоров`ю, матеріали справи не містять.

Первинне реагування працівників поліції не призвело до документального підтвердження факту домашнього насильства; за результатами первинного розгляду звернення зі ОСОБА_1 було проведено профілактичну бесіду; протокол було складено більш ніж через три місяці після події та після оскарження ОСОБА_2 результатів первинної перевірки, при цьому переконливих нових об`єктивних доказів, які б обґрунтовували іншу оцінку подій, суду не надано.

Наведені обставини у своїй сукупності породжують обґрунтовані та неусунуті сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом винуватості особи, оскільки викладені у ньому обставини повинні знайти своє підтвердження під час судового розгляду сукупністю належних та достатніх доказів. Такого підтвердження у ході розгляду цієї справи судом не здобуто.

Отже, наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, належними та достатніми доказами не доведена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, дотримуючись принципу презумпції невинуватості та тлумачачи неусунуті сумніви щодо доведеності вини особи на її користь, суд приходить до висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведена, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлено 11.09.2026 року.

Суддя І. Є. Зима