Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №456/2641/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2641/26

Провадження № 2/456/1819/2026

РІШЕННЯ

іменем України

08 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засіданні Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей, -

встановив:

Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, в якій, уточнивши вимоги, просить ухвалити рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2022 року у справі №456/3372/22 та стягувати з ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей, у розмірі частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також додаткові витрати на дітей у розмірі 2000 грн. на кожну дитину щомісячно. Крім того, позивачка просить покласти на відповідача судові витрати у справі.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2022 року з відповідача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 усіх видів його доходу, однак після ухвалення цього рішення істотно змінилися обставини та зросли витрати на утримання дітей. Діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. Позивачка зазначає, що діти проживають з нею в орендованому житлі, вартість якого становить 9000 грн щомісячно. Зазначає, що рішення про проживання сім`ї в орендованому житлі було прийняте ще під час спільного проживання з відповідачем з метою забезпечення дітям належних умов проживання та можливості навчатися у місті Стрию. Крім того, позивачка посилається на істотне зростання вартості продуктів харчування, житлово-комунальних послуг, одягу, навчання та інших товарів і послуг, а також на збільшення потреб дітей у зв`язку з їх дорослішанням. Вона вказує, що самостійно несе витрати на харчування, одяг, взуття, навчання, додаткові заняття, музичний гурток, засоби гігієни, шкільне приладдя, транспорт та інші повсякденні потреби дітей, тоді як отримуваних аліментів і власного доходу недостатньо для належного забезпечення всіх цих витрат. Також позивачка стверджує, що відповідач може отримувати додатковий дохід від оренди земельних ділянок, який, на її думку, не враховується при визначенні розміру аліментів. Позивачка вважає наведені обставини підставою для зміни розміру аліментів, а з огляду на необхідність забезпечення дітей належними умовами проживання просить також стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей у розмірі 2000 грн щомісячно.

Відповідач, у запропонований строк, подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що, на його думку, заявлені позивачкою вимоги про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей є необґрунтованими та не підтверджені належними і достатніми доказами. Відповідач зазначає, що відповідно до рішення Стрийського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2022 року у справі № 456/3372/22 з нього вже стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 усіх видів доходу, які він сплачує належним чином та регулярно, при цьому заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Аліменти утримуються не лише з основного грошового забезпечення, а й із додаткової винагороди, яку відповідач отримує залежно від місця проходження служби та характеру виконуваних завдань, у зв`язку з чим зі збільшенням його фактичного доходу відповідно збільшується і сума аліментів. Також відповідач заперечує отримання ним доходу від оренди земельних ділянок, зазначаючи, що сам факт наявності у нього земельних ділянок не свідчить про отримання відповідного доходу. Крім сплати аліментів, відповідач добровільно бере участь у забезпеченні потреб дітей, зокрема щомісячно оплачує спортивні заняття старшого сина у розмірі 3500 грн та заняття англійською мовою у розмірі 2500 грн, а також регулярно перераховує кошти безпосередньо дітям. Щодо вимоги про стягнення додаткових витрат для оренди житла, відповідач вказує, що сама по собі необхідність оплати орендованого житла не свідчить про наявність особливих обставин, які є необхідною умовою для покладення на нього обов`язку щодо участі у додаткових витратах на дітей. Відповідач вважає, що позивачкою не доведено, що витрати на оренду житла є саме додатковими витратами на дітей, зумовленими особливими обставинами, тоді як відповідач і без того належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання дітей та додатково бере участь у фінансуванні їхнього фізичного, освітнього та повсякденного забезпечення.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , підтримала позовні вимоги та додатково пояснила, що від спільного проживання під час перебування у зареєстрованому шлюбі, у сторін народилося двоє дітей, які на даний час досягли ІНФОРМАЦІЯ_1 і 11 років. Зауважила, що діти проживають з нею на орендованій квартирі, а тому вона несе суттєві витрати на оплату житла і комунальних послуг. Додатково зазначає, що діти підросли, ціни значно зросли, у зв`язку з чим позивачка несе щоденні витрати на дітей, у тому числі і на шкільні потреби. Зазначає, що на даний момент з відповідача стягуються аліменти на дітей у розмірі 1/3 частики з усіх його доходів та орієнтована сума аліментів на місяць становить близько 15 000 грн, однак позивачка вказує, що цих коштів не вистачає. У зв`язку з цим, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей, у розмірі частини з усіх його доходів, а також додаткові витрати на дітей у розмірі 2000 грн. на кожну дитину щомісячно.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на даний час аліменти стягуються не лише з його заробітної плати, а й з інших доходів. Зокрема, відповідач пояснив, що проходить військову службу, а залежно від місця його перебування під час відряджень та виконання бойових завдань йому нараховується додаткова винагорода, з якої також стягуються аліменти у розмірі 1/3 частки. Крім того, відповідач зазначив, що додатково несе витрати на утримання дітей, зокрема оплачує заняття старшого сина у спортивному залі в розмірі 3500 грн на місяць, а також заняття з англійської мови в розмірі 2500 грн на місяць. Більше того, відповідач стверджує, що регулярно надсилає кошти безпосередньо дітям на їхні потреби. Відповідач ствердив, що він не відмовляється сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, а також додатково допомагати дітям за можливості. Також відповідач зазначив, що під час перебування у відрядженнях також змушений орендувати житло та сплачувати комунальні послуги, витрати на які йому не компенсуються. У зв`язку з наведеним відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Яніва Н.М..

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 13.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2026 року, без оформлення окремого документа, розгляд справи відкладено за клопотання відповідача, який у судове засідання не з`явився.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27.07.2026 року, без оформлення окремого документа, у судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.08.2026 року, без оформлення окремого документа, розгляд справи відкладено за клопотання позивачки, яка у судове засідання не з`явилася.

Розгляд справи по суті відбувся 08.09.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Норми та джерела права, а також роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Відповідно до ст.51Конституції України та ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Згідно ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільненні від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стаття 183 СК України зазначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 273 ЦПК України встановлено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до частин 1-2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Фактичні обставини справи із оцінкою відповідних доказів.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Так, судом встановлено, що від спільного проживання під час перебування у зареєстрованому шлюбі, у сторін народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до акту про проживання особи без реєстрації від 28.04.2026 року позивачка ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а разом з нею проживають діти – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

З пояснень позивачки та долучених до матеріалів справи скріншотів, судом вставнолено, що позивач разом з дітьми проживає на орендованій квартирі, однак договору оренди не укладено, а плата здійснюється у готівковій формі.

Відповідно до долучених квитанцій ОСОБА_1 сплачує комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за водопостачання, спожитий газ, електроенергію, вивіз твердих побутових відходів. Вказані квитанції датуються 03.11.2022 на суму 308 грн, 14.02.2025 на суму 702,96 грн, 13.01.2023 на суму 433,39 грн, 14.03.2025 на суму 1169,66 грн, 19.02.2024 на суму 1034,39 грн, 19.02.2024 на суму 881,76 грн, 14.03.2025 на суму 410 грн, 13.01.2023 на суму 371 грн, 14.02.2025 на суму 149,40 грн, 12.02.2026 на суму 738,72 грн, 03.11.2022 на суму 400 грн.

Також для підтвердження додаткових витрат на дітей позивачем долучено квитанцію про оплату сніданків за сина ОСОБА_5 на суму 260 грн від 23.01.2023 року.

Поміж тим, судом встановлено, що відповідно до наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2022 року з відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , стягуються аліменти на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.10.2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Крім того, з долучених відповідачем квитанцій вбачається, що останній регулярно протягом 2026 року (20.01.2026, 21.02.2026, 26.03.2026, 12.05.2026, 16.06.2026, 23.07.2026, 25.08.2026) оплачував тренажерний зал сина ОСОБА_4 у розмірі спочатку 2900 грн. у місяць, а згодом з 12.05.2026 року – 3500 грн у місяць.

Також, відповідно до скріншотів листування вбачається, що відповідач оплачує додаткові заняття сина з англійської мови. Відповідно до долучених відповідачем квитанцій від 31.01.2026, 02.03.2026, 09.03.2026, 30.03.2026, 28.04.2026, 11.05.2026, 21.05.2026, 27.05.2026, 04.06.2026, 06.06.2026, 08.06.2026 останній регулярно вносив оплати за заняття сина.

Більше того, судом вставнолено, що відповідач ОСОБА_2 регулярно пересилав кошти безпосереднього синам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується квитанціями від 24.01.2026 на суму 500 грн, 16.02.2026 на суму 1500 грн, 16.03.2026 на суму 1350 грн, 17.03.2026 на суму 500 грн, 25.03.2026 на суму 300 грн, 17.05.2026 на суму 700 грн, 29.05.2026 на суму 400 грн, 12.06.2026 на суму 500 грн, 30.06.2026 на суму 1000 грн.

Мотиви, з яких виходив суд.

Відповідно до правого висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Міжнародні норми закріплюють, що у кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. У питаннях щодо аліментів, майнового утримання дитини тощо цей принцип також є застосовним, тому суди зобов`язані його враховувати. Така правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

При цьому, з аналізу статті 192 СК України вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, суду необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Відтак, якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 344/10971/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 759/22898/20, від 24.05.2023 у справі № 372/3260/20.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006, роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Водночас наведені позивачкою витрати на харчування, одяг, взуття, навчання, гуртки, засоби гігієни та інші повсякденні потреби за своєю природою є звичайними витратами на утримання дітей, які існували та об`єктивно мали враховуватися і при первісному визначенні розміру аліментів.

Належних доказів того, що зазначені витрати істотно та об`єктивно збільшилися саме після ухвалення попереднього рішення суду, а також що вони не можуть бути забезпечені за рахунок уже встановленого розміру аліментів, позивачкою не надано.

Таким чином, позивачкою фактично наведено перелік поточних витрат на утримання дітей, однак не доведено наявності нових юридично значущих обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни визначеного судом розміру аліментів.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином виконує обов`язок щодо утримання своїх неповнолітніх дітей та сплачує аліменти у визначеному судом розмірі - 1/3 частині з усіх видів його доходів. При цьому заборгованість зі сплати аліментів у відповідача відсутня, що свідчить про належне та своєчасне виконання ним аліментного обов`язку.

Крім того, судом враховано, що відповідач, окрім сплати аліментів, додатково бере участь у матеріальному забезпеченні дітей. Зокрема, ним здійснюється оплата спортивного залу для старшого сина та занять з англійської мови, а також він регулярно надає дітям кошти безпосередньо на їхні поточні потреби.

Судом також враховано, що, як зазначила позивачка, середній розмір аліментів, які на даний час сплачуються відповідачем на утримання дітей, становить близько 15 000 грн на місяць. Вказана обставина сторонами не заперечувалася.

Оцінюючи зазначений розмір аліментів у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, суд дійшов висновку, що сума аліментів у середньому 15 000 грн на місяць є достатньою для забезпечення належного утримання дітей з урахуванням їхнього віку та потреб. При цьому така сума не є меншою за встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку.

Крім того, суд враховує, що відповідач проходить військову службу, у зв`язку з чим розмір його грошового забезпечення не є сталим та залежить, зокрема, від місця проходження служби, перебування у відрядженнях та виконання бойових завдань. У разі залучення відповідача до виконання завдань у районах ведення бойових дій та нарахування йому додаткової винагороди відповідно збільшується і розмір аліментів, оскільки вони стягуються з усіх видів його доходів у визначеній судом частці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на даний час визначений розмір аліментів забезпечує належну участь відповідача в утриманні дітей.

Щодо витрат на оренду житла та витрат на комунальні послуги суд зазначає, що такі витрати можуть бути враховані при оцінці матеріального становища сторін та умов проживання дітей, однак вони не можуть автоматично покладатися виключно на відповідача шляхом збільшення розміру аліментів. Позивачкою не доведено, що понесення витрат саме на оренду житла є новою обставиною, яка виникла після ухвалення попереднього судового рішення, а також не доведено, що саме ці витрати свідчать про істотну зміну потреб дітей порівняно з моментом первісного визначення аліментів.

Більше того, із наведених позивачкою обставин вбачається, що проживання дітей в орендованому житлі було організовано ще під час спільного проживання сторін. Отже, зазначені витрати не є новими обставинами, які виникли після визначення розміру аліментів, а тому самі по собі не можуть свідчити про зміну обставин у розумінні статті 192 СК України.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дітей, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 (справа №753/19306/16-ц), зокрема, зазначив, що відповідно до змісту ст. 185 СК, участь у додаткових витратах батьків, які сплачують аліменти або до яких не заявлялися вимоги про сплату аліментів, може бути лише у випадках, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). У витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

Як встановлено судом, позивачка просить стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей у розмірі 2000 грн щомісячно на кожну дитину, посилаючись на збільшення витрат, пов`язаних із їхнім віком, навчанням, шкільними потребами, а також вартістю орендованого житла та комунальних послуг.

Водночас саме по собі збільшення віку дітей, оплата оренди житла, зростання вартості товарів і послуг, витрати на харчування, одяг, навчальні та інші повсякденні потреби дітей є звичайними витратами на їх утримання, які охоплюються аліментним обов`язком батьків, а тому не можуть бути підставою для стягнення додаткових витрат у розумінні статті 185 СК України.

Висновки за результатом розгляду справи.

Після повного, всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, наданих сторонами доказів та пояснень учасників справи судом встановлено, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності змін у матеріальному чи сімейному стані сторін, стані здоров`я або інших істотних обставин, які б свідчили про необхідність зміни визначеного раніше розміру аліментів та були б достатньою правовою підставою для їх збільшення.

Саме по собі збільшення віку дітей, зростання вартості товарів і послуг, а також збільшення повсякденних витрат на їх утримання не свідчать про істотну зміну обставин, які були враховані судом при визначенні первісного розміру аліментів, та не можуть безумовно зумовлювати його збільшення.

При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 належним чином виконує покладений на нього обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей, сплачує аліменти у визначеному судом розмірі, при цьому заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Крім того, відповідач додатково бере участь у матеріальному забезпеченні дітей, зокрема оплачує спортивні заняття старшого сина та заняття з англійської мови, а також, за його поясненнями, регулярно надає дітям кошти безпосередньо на їхні потреби.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Назар ЯНІВ