Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №464/2756/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2756/26

пр.№ 2/464/2322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (далі – ТзОВ «ФК «Солвентіс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

представник позивача ТзОВ «ФК «Солвентіс» - Лановий Є.М. 22.04.2026 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №4330775 від 25.12.2020 в розмірі 34 449,08 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі – ТзОВ «Алекскредит») та ОСОБА_1 укладено договір №4330775 (далі – Договір №4330775), згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5 050 грн. Надалі, 29.10.2025 між ТзОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (далі – ТзОВ «Секвоя Капітал») було укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого ТзОВ «Алекскредит» відступило ТзОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором №4330775. У свою чергу ТзОВ «Секвоя Капітал» відступило право вимоги до позичальників позивачу ТзОВ «ФК «Солвентіс», відповідно до факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025, у тому числі за Договором №4330775. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4330775 складає 34 449,08 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням – 5 050 грн, заборгованість за процентами – 29 399,08 грн.

Ухвалою від 27.04.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зазначений відповідачці ОСОБА_1 строк остання не скористалась своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Між ТзОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 30.11.2020 року укладено з кредитний договір № 4330775, шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора PS4330775, згідно з п. 1.2. якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору сума кредиту становить 5 050 грн.

Ставки нарахування процентів і розмір пені за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,36% за період з 25.12.2020 по 24.01.2021 (включно); спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом – 3%, застосовується протягом 180 днів з 25.01.2021 по 23.07.2021 (включно) (п. 1.7.2-1.7.3. Договору).

Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 25.12.2020 до кінцевої дати виконання договору 23.07.2021 (включно) (п.3.1. Договору).

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 4330775 від 25.12.2020, що підтверджується довідкою ТзОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024. Довідка містить реквізити банківської картки, номер операції, дату проведення платежу, суму кредитування, а також статус платежу, який є підтверджений, що є належним та допустимим доказом на підтвердження надання відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 5050 грн.

Згідно з детальним (щоденним) розрахунком ТзОВ «Алекскредит» заборгованість відповідачки за кредитним Договором № 4330775 станом на 22.08.2021 року становить 34 449,08 грн, яка складається з 5 050 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 399,08 грн заборгованості за відсотками.

Між ТзОВ «Алекскредит» та ТзОВ «Секвоя Капітал» 29.10.2025 укладено договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Алекскредит» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Секвоя Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 року, ТзОВ «Алекскредит» відступило на користь ТзОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до відповідачки за кредитним Договором №4330775 у розмірі 34 449,08 грн, що складається з 5 050 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 399,08 грн заборгованості за відсотками.

Між ТзОВ «Секвоя Капітал» та ТзОВ «ФК «Солвентіс» 31.10.2025 укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТзОВ «Секвоя Капітал» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Солвентіс» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно витягом з реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року ТзОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТзОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги до відповідачки за кредитним Договором № 4330775 у розмірі 34 449,08 грн, що складається з 5 050 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 399,08 грн заборгованості за відсотками.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, останньою не надано спростувань вимог позивача, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №4330775 в розмірі 5 050 грн.

Щодо розміру заборгованості по кредитному договору за відсотками суд враховує таке.

Частинами 1-2 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, виходячи з того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором завершився 23.07.2021, у первісного кредитодавця було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом після вказаної вище дати, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 23.07.2021, є необґрунтованими, у зв`язку з чим такі не підлягають задоволенню.

Як вбачається із детального (щоденного) розрахунку ТзОВ «Алекскредит» станом на 23.07.2021 у відповідачки ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитним договором №4330775 від 25.12.2020 в сумі 29 904,08 грн, яка складається з 5 050 грн заборгованості за тілом кредиту та 24 854,08 грн заборгованості за відсотками, а відтак саме ця сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо судових витрат, суд дійшов до такого висновку.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги №43657029/03 від 02.01.2026, додаткова угода №4330775 до договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02.01.2026, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 27.03.2026. Згідно з долученим документами витрати на професійну правничу допомогу ТзОВ «ФК «Солвентіс» становлять 6000 грн.

Встановлено, що правнича допомога позивачу ТзОВ «ФК «Солвентіс» була надана адвокатом Міньковською Н.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10, видане на підставі рішення Ради адвокатів Киїівської області від 01.11.2023 №139).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 34 449,08 грн, тобто справа відноситься до малозначних, а також така розглядалась в спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, відтак сума заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Солвентіс» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Солвентіс» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 311 грн 14 коп.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» заборгованість за договором №4330775 від 25.12.2020 в розмірі 29 904 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот чотири) грн 8 коп, з яких 5 050 грн – заборгованість за тілом кредиту та 24 854,08 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 311,14 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 5 311 грн 14 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 29-31.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК