Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №452/703/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/703/25

Провадження № 1-кп/452/116/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141290000087 від 08 лютого 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гола Пристань, Херсонської області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючої, раніше судимої 10 січня 2025 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, термін дії якого неодноразово продовжувався, і діє дотепер.

ОСОБА_4 в умовах воєнного стану вчинила кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 01 лютого 2025 року, близько 21:00 год., перебуваючи у приміщенні житлового будинку ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, повторно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_7 спить, таємно викрала із зовнішньої кишені сорочки останнього, грошові кошти у сумі 600 польських злотих, що згідно курсу Національного банку України, становить 6205,98 гривень, чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Будучи допитаною у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину за пред`явленим їй обвинуваченням за ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю та підтвердила обставини вчинених нею кримінального правопорушення, які викладені у обвинувальному акті, вказавши, що вони були встановлені правильно і всі ці обставини вона визнає повністю. При цьому показала, що дійсно, 01 лютого 2025 року близько 21 години вона перебувала в будинку ОСОБА_6 та скориставшись тим, що ОСОБА_7 спить викрала із зовнішньої кишені його сорочки 600 польських злотих, які витратила на свої потреби. У вчиненому щиро кається, та жалкує з приводу вчиненого. Просила суд суворо її не карати, не позбавляти волі.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Потерпілий ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 103 від 16 червня 2025 року, виданим Бісковицькою сільською радою Самбірськогог району Львівської області.

В матеріалах справи міститься заява потерпілого ОСОБА_7 від 20 травня 2025 року, в якій він зазначав, що претензій матеріального та морального характреу до обвинуваченої ОСОБА_4 не має (а.с.19).

Оскільки за час перебування справи у суді жодна особа не подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого внаслідок смерті ОСОБА_7 в порядку ч.6 ст. 55 КПК України, враховуючи думку присутніх учасників судового провадження щодо можливості проведення судового розгляду без участі потерпілого, керуючись вимогами ст. 325 КПК України, суд здійснив розгляд справи без його участі.

Так як обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (злочину), при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена та її захисник, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності їх позиції, роз`яснивши про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачену, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченій покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення злочину, те, що від злочину не настало великих шкідливих наслідків, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 судом встановлено, що їй 51 рік, на наркологічному, психіатричному обліках не перебуває (а.с.63,64), офіційно не працевлаштована; проживає без реєстрації в с. Бісковичі Самбірського району Львівської області, де характеризується негативно (малися скарги від сусідів про порушення громадського порядку та неправомірну поведінку, зловживає спиртними напоями) (а.с.65); раніше судима Самбірським міськрайонним судом 10 січня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік (а.с.66).

Обставинами, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

За пунктом 4) ч. 1 ст. 91 КПК України, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

При цьому зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.

Суд зазначає, що сукупність, наданих стороною обвинувачення та досліджених під час розгляду доказів, не дозволяє зробити висновку щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи зазначене, суд виключиє з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину) у стані алкогольного сп`яніння.

Також суд зазначає, що цієї обставини не було зазначено в обвинувальному акті як такої, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Отже, у суду не має підстав для визнання зазначеної обставини такою, що обтяжує покарання обвинуваченої.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові ВС від 20 грудня 2018 року у справі № 679/783/17.

Судом також надана оцінка досудовій доповіді Самбірського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області від 04 серпня 2026, відповідно до якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченої від покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільним покладення на неї обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України покласти на особу додатковий обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема виконати заходи, передбачені пробаційною програмою (а.с. 75-81).

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, враховуючи дані про особу обвинуваченої, обставини, встановлені судом, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, призначити їй покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Згідно із ч. 3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. ст. 71, 72 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як встановлено судом вироком Самбірського міськрайонного суду від 10 січня 2025 року ОСОБА_4 визнано винною за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Вирок набрав законної сили 10 лютого 2025 року (а.с.66).

За повідомленням Самбірського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» ОСОБА_4 поставлена на облік 20 лютого 2025 року, з обліку не знята.

Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003, виходячи зі змісту ч. 3 ст.78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Верховним Судом сформована стала практика про те, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку. В разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону (аналогічний висновок міститься у постановах Верхового Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 127/25037/17, від 15 липня 2025 у справі № 462/7107/24).

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення 01 лютого 2025 року, тобто протягом іспитового строку, суд до покарання призначеного за даним вироком частково приєднує невідбуту частину покарання, призначеного вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року.

Враховуючи зазначене суд призначає остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 судом не обирався.

Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 175, 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту її затримання після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 394 КПК України.

Головуюча суддя