Суд: Пустомитівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 03 вересня 2026 р.
Справа: №466/4186/26
Суддя: Мельничук І. І.
Справа № 466/4186/26
Провадження № 2-а/450/44/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мельничук І. І.
при секретарі Дикій О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2026661 від 09.05.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що вважає постанову про притягнення його до відповідальності за ст. 183 КУпАП незаконною, оскільки у нього був відсутній умисел на завідомо неправдивий виклик поліції, з тих підстав, що на момент звернення до поліції, останній добросовісно вважав, що існують підстави для реагування правоохоронних органів та проведення відповідної перевірки, повідомлена ним інформація ґрунтувалася на обставинах, які він сприймав як такі, що потребують втручання поліції. Метою його звернення було отримання допомоги та перевірка повідомлених ним фактів, а не ведення працівників поліції в оману. Відтак обов`язкова ознака правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме прямий умисел на завідомо неправдивий виклик спеціальних служб у його діях відсутня. Крім того, зазначив, що є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, має обмежений дохід, а накладений штраф є для нього значним фінансовим навантаженням, вважає, що при винесенні постанови не було належним чином встановлено всі обставини справи та не доведено наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. У зв`язку із вищенаведеним, просить позов задоволити.
Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.07.2026 року відкрито провадження у вказаній справі.
19.08.2026 року уповноваженим представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно з яким представник відповідача позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що 09.05.2026 року позивач здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції з повідомленням про незаконне заволодіння транспортним засобом марки Skoda. Зазначає, що відповідно до відомостей ІКС ІПНП «Єдиного обліку» № 6187 від 09.05.2026 року на лінію «102» надійшло повідомлення позивача про заволодіння транспортним засобом, у зв`язку з чим на місце події було направлено працівників поліції. Після прибуття слідчо-оперативної групи встановлено, що факт незаконного заволодіння транспортним засобом не підтвердився, а автомобіль знаходився неподалік від зазначеного заявником місця — навпроти супермаркету «АТБ», біля дороги та світлофора за адресою: с. Сокільники, вул. Л. Українки, 42. При цьому, зі слів самого позивача, він забув, де саме припаркував автомобіль. Представник відповідача вказує, що такі обставини свідчать про необґрунтоване залучення працівників поліції та витрачання службових ресурсів, оскільки позивач перед зверненням до поліції не здійснив, на думку відповідача, належної перевірки місцезнаходження транспортного засобу, зокрема не обстежив прилеглу територію. Посилається на положення статей 10 та 183 КУпАП, зазначаючи, що відповідальність за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб настає за наявності умисної форми вини, а дії позивача, на переконання відповідача, свідчать про свідоме повідомлення неправдивої інформації та безпідставне залучення працівників поліції. Водночас у відзиві також зазначено, що навіть за відсутності прямого умислу дії позивача можуть свідчити про грубу необережність та нехтування базовими правилами перевірки інформації. Крім того, представник відповідача зазначає, що на місці події здійснювалася відеофіксація, однак відповідні відеозаписи, за його твердженням, були автоматично видалені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Також наголошує, що фінансовий та соціальний стан позивача, а також наявність у нього інвалідності не є, на думку відповідача, підставами для звільнення від адміністративної відповідальності. Представник відповідача також посилається на те, що під час винесення оскаржуваної постанови позивача було ознайомлено з його правами та обов`язками, передбаченими статтями 268, 307, 308 КУпАП, а також відповідними положеннями Конституції України. При цьому від отримання копії постанови позивач, як зазначає відповідач, відмовився, у зв`язку з чим її було зареєстровано в системі електронного документообігу та направлено за адресою місця проживання позивача. Відтак, представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова винесена правомірно, за наявності передбачених законом підстав, а доводи позивача не спростовують встановлених обставин та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності. У зв`язку з наведеним просить суд прийняти та долучити відзив і додані до нього матеріали до справи та у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю як безпідставного.
Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.08.2026 року постановлено у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, замінити первісного відповідача Відділ поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області на належного – Головне управління Національної поліції в Львівській області.
Учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак позивач подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задоволити, а відповідач у поданому на адресу суду відзиві просив суд розглянути справу без його участі.
Суд, розглянувши адміністративну справу, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що згідно постанови ЕГА №2026661 від 09.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення, 09.05.2026 о 13 год. 28 хв. у с.Сокільники по вул. Лесі Українки, 19, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме заявив, що в нього викрали автомобіль, який був припаркований на парковці «АТБ» і поруч магазину «Правдоруб».
Вказане також підтверджується реєстрацією ЄО № 6187 від 09.05.2026 року, згідно якої 09.05.2026 року о 13:00 год. надійшло повідомлення про те, що за адресою: Львівський район, с. Сокільники, вул. Лесі Українки, буд. 19, заявник повідомив про викрадення автомобіля, який, за його словами, близько 15 хвилин тому був припаркований на парковці біля супермаркету «АТБ» та магазину «Правда». Заявник зазначив, що автомобіль — сірий фургон марки Skoda, був зачинений, однак номерні знаки повідомити не може, оскільки транспортний засіб належить його знайомому, який на цей момент перебуває у заявника вдома. Також заявник повідомив, що автомобіль заправлений приблизно наполовину, ключі від нього були лише у нього, а тому, на його думку, ніхто інший не міг забрати транспортний засіб. Заявник зазначив про наявність камер відеоспостереження на парковці та повідомив, що спробує зв`язатися з власником автомобіля для уточнення його номерних знаків. У реєстраційній картці також зазначено, що її було збережено із запізненням, оскільки заявник тривалий час надавав інформацію про автомобіль.
Разом з тим, згідно з долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.08.2026 року, остання зазначила, що 09.05.2026 року, близько 13:00 год., на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про заволодіння транспортним засобом марки Skoda, який, за словами заявника, був зачинений та припаркований на парковці супермаркету «АТБ» у с. Сокільники по вул. Л. Українки, 19. При цьому номерні знаки автомобіля заявник не повідомив, зазначивши, що транспортний засіб належить його знайомому, який на той момент перебував у нього вдома. Також ОСОБА_2 вказала, що після прибуття на місце події, де слідчо-оперативна група прибула першою, було встановлено відсутність факту незаконного заволодіння транспортним засобом. Автомобіль було виявлено припаркованим навпроти супермаркету «АТБ», біля дороги, поруч зі світлофором, за адресою: с. Сокільники, вул. Л. Українки, 42, тобто не на парковці супермаркету. Зі слів заявника, останній забув, де саме припаркував автомобіль. Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_2 обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваної постанови тим, що заявник, на її думку, не вжив необхідних заходів для самостійної перевірки місцезнаходження автомобіля перед зверненням до поліції, зокрема не здійснив візуального обстеження території та прилеглих вулиць, що, як зазначає працівник поліції, призвело до безпідставного залучення працівників поліції та відповідних ресурсів. Водночас ОСОБА_2 зазначає, що навіть за відсутності прямого умислу на повідомлення неправдивої інформації дії заявника, на її переконання, свідчать про грубу необережність та нехтування базовими правилами перевірки інформації. Також зазначає, що на місці події здійснювалася відеофіксація, однак відповідні відеозаписи, за її твердженням, були автоматично видалені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. На переконання ОСОБА_2 , своїми діями заявник ввів правоохоронні органи в оману, оскільки не пересвідчився у місцезнаходженні автомобіля перед зверненням до спеціальних служб, чим спричинив залучення додаткових сил та засобів поліції. У зв`язку з цим остання вважає свої дії щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови обґрунтованими.
Як вбачається з положень ст.183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника при вчиненні такого порушення спрямовані на зрив роботи відповідних служб. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона проявляється у формі прямого умислу, коли особа чітко усвідомлює, що її звернення до спеціальних служб є свідомо неправдивим, не має на меті усунення порушень громадського порядку, надзвичайних ситуацій або загроз життю людей, а зумовлене протиправними, переважно хуліганськими мотивами.
Однак, такі дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина вважала свої права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення, повідомляє фактичні обставини справи та не має на меті безпідставного виїзду поліції.
Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач, звертаючись на лінію «102», вважав, що ситуація, яка склалася, потребує негайного реагування правоохоронних органів, та діяв добросовісно, керуючись мотивами запобігання можливим негативним наслідкам.
Водночас відповідач не надав жодних відомостей чи доказів того, що позивач викликав поліцію, заздалегідь усвідомлюючи відсутність необхідності у такому виклику.
Незважаючи на те, що під час виїзду працівників поліції ознак правопорушення поліцейськими виявлено не було, зазначена обставина сама по собі не свідчить про наявність у діях позивача умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику поліції.
Суд зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об`єктивної сторони.
Така постанова, відповідно до її правової природи, є актом, прийнятим суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду зафіксованого правопорушення, що передбачає попереднє фіксування факту вчинення відповідного порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року у справі № 161/5372/17.
Суд звертає увагу, що навіть у тому випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
У відповідності до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Таким чином до повноважень Поліції входить, зокрема, реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України, отримавши телефоном повідомлення про правопорушення або подію (електронне повідомлення про правопорушення або подію через систему ІПНП), оперативний черговий ТВП зобов`язаний, зокрема, за погодженням з диспетчером направити на місце вчинення правопорушення або події наряд поліції, окремих працівників, а у разі вчинення кримінального правопорушення СОГ.
Отже, сам факт виклику поліції позивачем не свідчить, що такий виклик є завідомо неправдивий. «Повідомлення» на лінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції, оскільки завданням поліції є охорона прав і свобод людини (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України»).
Водночас, інших доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили здійснення позивачем саме умисного неправдивого виклику поліції, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не враховував обставини, наведені в ч. 2 ст. 33 КУпАП, та не обґрунтував необхідності накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу саме у максимальному розмірі.
Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
За наведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, у зв`язку з чим постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕГА №2026661 від 09.05.2026 року слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст.9,77,139,229,241,246,262,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову серії ЕГА №2026661 від 09.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.183 КУпАП, - закрити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.09.2026 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ - 40108833, адреса: м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3.
Суддя І. І. Мельничук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua