Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №463/6185/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/6185/26

Провадження № 2/463/2447/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мармаша В.Я.

з участю секретаря судового засідання Цебрик Х.В.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в :

позивачка звернулася до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача аліменти на утримання їх спільних дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову.

Короткий зміст позовних вимог

Позов мотиву тим що, у шлюбі подружжя має двох синів – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сини проживають разом з позивачкою за її зареєстрованою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . Станом на день подання даної позовної заяви, відповідач є здоровим, працездатним чоловіком, жодних протипоказань до фізичної чи інтелектуальної праці не має. Відповідач на сьогодні працює та отримує щомісячний дохід, розмір якого позивачці невідомий. З урахувань даних обставин, відповідач має можливість надавати дітям матеріальну допомогу у вигляді аліментів.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Мармаша В.Я.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Фактичні обставини, встановлені судом

На підставі матеріалів позову встановлено, що 12 вересня 2013 року було укладено шлюб між громадянином України – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та громадянкою України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який був зареєстрований Воля-Задеревацькою сільською радою Стрийського району Львівської області, про що було складено актовий запис № 10 від 12.09.2013 р.

Факт реєстрації шлюбу підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.09.2013 р., виданим виконавчим комітетом Воля-Задеревацькох сільської ради Стрийського району Львівської області.

Від зазначеного шлюбу подружжя має двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Сини проживають разом з позивачкою за її зареєстрованою адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).

У силу вимог ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Так, ст. 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини – дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В судовому засіданні судом встановлено, що на даний час діти проживають із матір`ю – позивачем по справі.

З врахування наданих суду доказів суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дітей є підставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з Роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.17 Постанови від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача, судом враховуються, що відповідач є здоровою, працездатною особою. Окрім цього, з позову вбачається що відповідач працює, має можливість сплачувати аліменти, що ним жодним чином не заперечено.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Визначаючи спосіб та розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання дітей, суд враховує, що згідно наявних в суду доказів відповідач є особою середнього віку, працездатний, не має на утриманні інших осіб, також відсутні підстави вважати, що наявні обставини, які позбавляють можливості відповідача сплачувати аліменти, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів відповідача є необхідним та достатнім для забезпечення належного їх утримання.

З врахування наведеного, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дітей є підставними. Суд також враховує, що відповідач жодним чином вимоги позивача не заперечив, її доводи не спростував.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 331,2 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову – 30 червня 2026 року.

Текст рішення складено та підписано суддею 11.09.2026.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

дані позивача: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

дані відповідача: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя: Мармаш В. Я.