Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №462/4727/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4727/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря Шостак К. Р., за участю захисника Борейко Г. Д., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 , 21.05.2026 року близько 21 год. 58 хв. по вул. Повітряній, 30 у м. Львові, керувала транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі в установленому законом порядку відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

30.06.2026 року захисниця ОСОБА_1 – адвокат Борейко Г. Д. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначає, що належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або її відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. Зазначила, що згідно з технічним записом після первинної зупинки транспортного засобу на вул. Повітряній, 30 у м. Львові та складання постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП поліцейський дозволив ОСОБА_1 продовжити рух. При цьому під час розмови між працівниками поліції зафіксовано сумніви щодо наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння, а один із поліцейських висловлював переконання, що вона є тверезою та не має відповідних ознак. Вказує про те, що через декілька хвилин транспортний засіб повторно зупинили на вул. Алмазній, 17, після чого поліцейські вимагали пройти огляд на стан сп`яніння. При цьому у матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 будь-якого порушення ПДР, яке було б підставою для повторної зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з чим вважає подальші вимоги поліцейських щодо проходження огляду необґрунтованими. Окремо захисниця зазначає про розбіжність у адресі зупинки транспортного засобу у протоколі та місці його складанні, а також про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зазначених поліцейським у матеріалах справи, а саме різкого запаху алкоголю з порожнини рота та поведінки, що не відповідає обстановці, оскільки такі не узгоджуються із зафіксованою на відеозаписі поведінкою ОСОБА_1 , її чіткою мовою, адекватним сприйняттям ситуації та відсутністю порушень координації рухів. Крім того, захисник зазначив про істотні недоліки оформлення матеріалів огляду. Зокрема, у матеріалах наявні направлення на медичний огляд та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак, на думку захисту, відсутні належні підтвердження їх складання та пред`явлення ОСОБА_1 , її підпису або належної фіксації відмови від підпису. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду в медичному закладі, що підтверджується відеозаписом, на якому вона висловлює згоду на проходження такого огляду, однак працівниками поліції це було проігноровано та протокол склали як за фактом відмови від проходження огляду. Адвокат також вказала на те, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були упередженими, оскільки їх поведінка та висловлювання свідчать про негативне ставлення до її чоловіка, що, на думку захисту, вплинуло на подальші дії поліцейських та об`єктивність фіксації обставин події. З огляду на викладене, захисниця вважає, що матеріали справи не підтверджують належними та допустимими доказами ані наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, ані законності вимоги про проходження огляду, ані факту її відмови від такого огляду, у зв`язку з чим просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 суду пояснила, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає. Зазначила, що вважає дії працівників поліції неправомірними, а їх ставлення до неї упередженим. Пояснила, що спочатку її зупинили через те, що автомобіль рухався без увімкненого ближнього світла фар, а після складання відповідної постанови працівники поліції дозволили їй продовжити рух, при цьому, на її думку, вони були роздратовані поведінкою її чоловіка та сказали, що штраф вона отримала через нього. Через декілька хвилин після того, як вона продовжила рух, її знову зупинили та заявили про наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння. Зазначила, що алкоголь вживав її чоловік, а не вона, про що повідомила поліцейських. Від проходження огляду вона відмовилася, оскільки не вважала себе такою, що перебуває у стані сп`яніння, та не вбачала у себе жодних його ознак. Також зазначила, що на той момент була схвильована через ситуацію, яка виникла з її чоловіком, якого доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому її чоловік є військовослужбовцем, а провадження щодо нього за даним фактом було закрито.

Адвокат Борейко Г. Д. заявлене раніше клопотання підтримала у повному обсязі, у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у такому та додаткових поясненнях, зазначила про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас згідно з вимогами ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд зазначає, що проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану, зокрема, алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає умисну форму вини.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом – Інструкція).

Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2, п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ зазначеної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху або ж якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Окрім того, у зв`язку з вторгненням російської федерації на територію нашої держави з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з наступними змінами.

Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 року № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції зупиняти транспортний засіб, перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів та вимагати пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції кореспондується із обов`язками водія, передбаченими вказаними Правилами дорожнього руху.

Крім цього, суд зазначає, що сам по собі факт відсутності детального формулювання причини зупинки не є безумовною підставою для визнання такої зупинки незаконною, якщо з матеріалів справи вбачається, що дії поліцейських були зумовлені виконанням покладених на них функцій та здійснювалися в межах наданих повноважень.

Суд не бере до уваги доводи захисту про те, що після винесення постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП один із працівників поліції дозволив ОСОБА_1 продовжити рух, як такі, що самі по собі не спростовують наявності у працівників поліції підстав для подальшої перевірки її стану, оскільки з відеозапису з нагрудних камер поліцейських (Clip-5 з камери № 474214, часова відмітка 22:16:17, 22:07:29) вбачається, що до повторної зупинки транспортного засобу в іншого працівника поліції виникла підозра щодо можливого перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 672121 від 21.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі в установленому законом порядку відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камери поліцейських, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено її право пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» або в закладі охорони здоров`я. Також поліцейський роз`яснив їй наслідки відмови від проходження такого огляду (Clip-5 з камери № 474214, часова відмітка 22:08:10). Після цього ОСОБА_1 повідомила, що проходити огляд не буде. На уточнююче запитання поліцейського, чи відмовляється вона від проходження огляду, ОСОБА_1 відповіла ствердно, зазначивши, що відмовляється. На запитання поліцейського щодо проходження огляду в медичному закладі вона також відповіла, що до лікарні не поїде (Clip-5 з камери № 474214, часові відмітки 22:11:20, 22:11:37, 22:12:39, , 22:14:15)

При цьому працівником поліції повторно запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу або проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення огляду, однак вона повторно повідомила про свою відмову (Clip-5 з камери № 474214, часова відмітка 22:13:01)

Відмова від участі в огляді на виявлення стану сп`яніння означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати обов`язок із проходження огляду на стан сп`яніння. Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: особа відкрито не заявляє про відмову пройти огляд, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його проведення (завуальована форма). Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що доводи сторони захисту щодо неправомірності повторної зупинки транспортного засобу, а також обставин, які передували вимозі працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, самі по собі не є предметом оцінки суду в межах даного провадження з огляду на таке.

Положеннями ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо неї, тому у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею, оскільки дотримання п. 2.5. ПДР України є обов`язковими для виконання водіями, а правовий аналіз норм Правил дорожнього руху та незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку.

Відтак, суд не надає правової оцінки правомірності винесення постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП та не вирішує питання щодо обґрунтованості зупинки транспортного засобу, оскільки такі обставини не є безпосереднім предметом розгляду у цій справі. Водночас суд оцінює наявні у матеріалах справи докази саме в частині обставин, які мають значення для встановлення факту правомірної вимоги працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння та подальшої відмови ОСОБА_1 від такого огляду.

При цьому закон не вимагає того, що в кожному випадку зупинки транспортного засобу має складатися адміністративний матеріал. Крім того, зупинка здійснювалася в умовах дії воєнного стану, що надає право працівникам поліції здійснювати перевірку транспортних засобів.

Відповідно, з урахуванням наведених критеріїв, порушення, які висуваються особі, у цій справі, розцінюються, як кримінальні, а тому підлягають розгляду з урахуванням процедури, визначеної національним законодавством для кримінальних правопорушень, а постановою від 15.02.2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів та те, що у постанові від 08.10.2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду визначив, що підставою для визнання доказів недопустимими є не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав.

Верховний Суд у постанові від 01.12.2020 року у справі № 318/292/18 також зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим.

Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право керувати транспортним засобом, а значить погодилась виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, п. 2.5 який зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а порушення якого утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що узгоджуються між собою, є допустимими, належними та достатніми, та всі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила п. 2.5. Правил дорожнього руху та її дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно.

Попри невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її винуватість підтверджується фактичними даними, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 672121 від 21.05.2026 року, рапортом від 21.05.2026 року, Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.05.2026 року, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.05.2026 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7235815 від 21.05.2026 року та оглянутими судом відеозаписами з нагрудних камер спостереження працівників поліції.

Суд критично ставиться до пояснень захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає їх процесуальною позицією для свого захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а пояснення ОСОБА_1 оцінює як такі, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення останньої від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення та повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують її вину.

Відтак, суд вважає, що відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що їй інкримінується. На переконання суду, досліджений судом відеозапис позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

В свою чергу доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 , наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, судді не надано.

Таким чином, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд не вбачає.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір 0,2 прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 266, 283, 284 КУпАП, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч.2 ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Постанову може бути оскаржено протягом 10-ти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Суддя: Постигач О. Б.