Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №462/3328/20 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3328/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018140060003280 від 13.09.2018 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого згідно ст. 89 КК України, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 289 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 13.09.2018 року приблизно о 14.40 год., маючи умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 , тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, з невстановлених досудовим слідством мотивів, під`їхав на автомобілі марки «Ford Mondeo Kombi 05-07» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до будинку № 4 по вул. С. Петлюри у м. Львові, де знаходився у подвір`ї вищевказаного будинку ОСОБА_6 . В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, різко наблизився до ОСОБА_6 на відстань декількох метрів та, маючи із собою заздалегідь заготовлену для вчинення умисного вбивства невстановленого слідством зразка вогнепальну зброю калібру 7,65 мм, з метою вчинення умисного вбивства, здійснив з даної вогнепальної зброї три постріли в ділянку життєво важливих органів ОСОБА_6 , чим спричинив останньому наступні тілесні ушкодження : одне наскрізне поранення м`яких тканин шиї, одне наскрізне поранення м`яких тканин лівого стегна з контузією малогомілкового нерву, одне сліпе поранення м`яких тканин в ділянці грудної клітки, живота і тазу з крайовим переломом крила тазової кістки справа, які відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Після чого, коли ОСОБА_6 , отримавши три вогнепальні поранення, впав на землю, ОСОБА_4 втік з місця вчинення злочину на автомобілі марки «Ford Mondeo Kombi 05-07» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак не довів свого злочинного умислу спрямованого на позбавлення життя людини до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки ОСОБА_6 було негайно госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги у лікувальний заклад, де йому надано невідкладну медичну допомогу та врятовано життя.

Окрім цього, ОСОБА_4 13.09.2018 року приблизно о 19.00 год., перебуваючи на території подвір`я будинку дачного садового товариства «Лісова Поляна 2», якою користується ОСОБА_7 , в селі Велика Калинка Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виражаючись нецензурними словами, із застосуванням вогнепальної зброї, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_8 , чим міг створити реальну загрозу життю та здоров`ю потерпілого.

Так, 13.09.2018 року, близько 16.30 год. на подвір`ї будинку, що знаходиться в дачному садовому товаристві «Лісова Поляна 2», у селі Велика Калинка Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, якою користується ОСОБА_8 , прийшов ОСОБА_4 з метою спільного розпивання із ОСОБА_8 алкогольних напоїв. Приблизно о 19.00 год. між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 під час спільного розпивання алкогольних напоїв виник словесний конфлікт. В ході даного конфлікту ОСОБА_4 , нехтуючи елементарними правилами моральності тa добропристойності, демонструючи явну неповагу до суспільства, дістав з кишені штанів невстановленого слідством зразка вогнепальну зброю калібру 7,65 мм. та, виражаючись нецензурними словами, з метою залякування та приниження ОСОБА_8 , направив в сторону останнього дуло вказаної вогнепальної зброї. Після цього, продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_4 , демонструючи особливу зухвалість, зневагу та знущання над ОСОБА_8 , продовжуючи виражатись нецензурною лайкою, приставив до чола потерпілого дуло невстановленого зразка вогнепальної зброї та наніс останньому декілька ударів рукою в область обличчя, чим спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження: садна на обличчі зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Незважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_7 реально сприймав погрози та переконував ОСОБА_4 припинити хуліганській дії, останній не реагував та демонструючи повну зневагу до потерпілого, продовжуючи висловлювати словесні погрози, з метою приниження гідності потерпілого змусив останнього встати на коліна. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на порушення громадського порядку, демонструючи зверхність, вседозволеність та явну неповагу до суспільних норм поведінки, коли потерпілий стояв на колінах, відвів дуло невстановленого слідством зразка вогнепальної зброї ліворуч від голови потерпілого ОСОБА_7 та здійснив два постріли, влучивши у бляшаний паркан. В подальшому, ОСОБА_7 , боячись за своє життя і здоров`я, та з метою припинення хуліганських дій, схопив за руку ОСОБА_4 , відштовхнув його, внаслідок чого останній впав на землю, а потерпілий почав бігти через трав`янисту місцевість, кущі дачної ділянки, чим пошкодив собі обидві руки, в ході чого ОСОБА_4 вслід за ним здійснив ще два постріли з невстановленого слідством зразка вогнепальної зброї, однак не влучив, а потерпілий втік.

Окрім цього, ОСОБА_4 13.09.2018 року приблизно о 19.20 год. після вчинення хуліганських дій із застосуванням вогнепальної зброї стосовно потерпілого ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_7 , боячись за своє життя, втік від ОСОБА_4 , перебуваючи на території подвір`я будинку дачного садового товариства «Лісова Поляна 2», яким користується ОСОБА_7 , в селі Велика Калинка Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, побачив автомобіль марки « ВАЗ 2108, д.н.з НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 . В подальшому ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою втечі з місця вчинення злочину, підійшов до автомобіля марки « ВАЗ 2108», д.н.з НОМЕР_2 і, скориставшись тим, що дверцята автомобіля були не зачинені, шляхом вільного доступу, а в замку запалювання були ключі від автомобіля, проник в салон вищевказаного автомобіля та, завівши мотор автомобіля, незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ 2108», д.н.з НОМЕР_2 та проїхавши близько 1 км., на дорозі в напрямку дачного садового товариства «Лісок» села Велика Калинка, Городоцького району Львівської області, залишив вищевказаний автомобіль і з місця вчинення злочину втік. Цього ж дня потерпілий ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 знайшли викрадений автомобіль « ВАЗ 2108», д.н.з НОМЕР_2 , вартістю 28 000 грн., який був повернутий потерпілому ОСОБА_7 .

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано як закінчений замах на умисне вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, при цьому умисел не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, а також як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, а також незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 , ч. 1 ст. 289 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав та пояснив, що 13.09.2018р. близько 12:00 дня він вирішив поїхати на дачу, тому пішов за продуктами на базар по вул. Петлюри у м. Львові. Купивши продукти, він поїхав на своєму автомобілі Ford Mondeo на дачу, яка розташована у селі Велика Калинка. Проїжджаючи повз дачу сусіда ОСОБА_7 , ОСОБА_4 зауважив, що він в цей момент перебуває у себе на подвір`ї, а тому вирішив до нього зайти. Мав зі собою 2 л пива. Вони сиділи на подвір`ї, розмовляли на різні теми, пили пиво. Коли пиво закінчилось, вони поїхали в магазин і ще докупили 2 л пива. Пізніше почали боротись руками, так як ОСОБА_7 фізично сильніший, ОСОБА_4 йому програв. В якийсь момент між ними виник словесний конфлікт, який переріс у штовханину та бійку. Тоді ОСОБА_4 пішов до своєї дачі, взяв пістолет Флобер, повернувся до ОСОБА_7 . Пістолет тримав у кишені. В цей момент ОСОБА_7 сказав йому щось образливе, почав наближатись, ОСОБА_4 хотів його налякати, а тому витягнув пістолет з кишені та спрямував його в сторону ОСОБА_7 . Тримаючи пістолет в руках, ОСОБА_4 сказав ОСОБА_7 не підходити до нього, однак ОСОБА_7 не слухав його, а тому ОСОБА_4 вистрілив двічі в сторону біля його плеча з правої сторони. Після цього ОСОБА_7 втік в кущі. ОСОБА_4 зібрав зі столу телефон та ключі від машини ОСОБА_7 , оскільки розумів, що хата відкрита, щоб нічого не пропало, та пішов до своєї дачі. На наступний день він повернув ці речі ОСОБА_7 . Вважає, що такі дії органом досудового розслідування кваліфіковано не вірно, оскільки, на його думку, він відносно ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Також зазначив, що транспортний засіб, який належить ОСОБА_7 , під час тих подій знаходився на подвір`ї, на даному автомобілі він із ОСОБА_7 лише їздили в той день за пивом, відтак, повністю заперечив пред`явлене обвинувачення за ст. 289 КК України.

Крім того, заперечив показання потерпілого ОСОБА_7 , ствердив, що не відшкодовував йому жодних коштів в рахунок нанесених збитків, однак наявність суперечностей між особистими показами та показами потерпілого ОСОБА_7 не може пояснити.

Додатково вказав, що ОСОБА_6 знає візуально, так як проживають в одному районі, жодних стосунків у них не було, на місці події, де стріляли в ОСОБА_6 . ОСОБА_4 не було, а відтак, він повністю заперечує свою вину по цьому епізоду. На його думку, в поліції не знають що саме робити з цією справою, а тому вирішили притягнути ОСОБА_4 до відповідальності. Наявність на гільзі його ДНК також не може пояснити, припустив, що хтось із працівників правоохоронних органів міг її підкинути на місце події. Через 2-3 дні після вказаних подій він поїхав на заробітки до Росії, не знав, що перебував у розшуку.

Не зважаючи на заперечення своєї вини та висунуті захисні версії, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вказаних кримінальних правопорушеннях за викладених вище обставин підтверджується його показами, в яких не заперечуються окремі обставини справи, та усією сукупністю досліджених під час судового розгляду інших доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Щодо епізоду за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що обвинуваченого та потерпілих вона не знає. В день події, приблизно 5-6 років тому, близько о 15.00 год. вона йшла додому з базару по АДРЕСА_3 . На столиках поруч з цим будинком сиділи люди та випивали алкоголь. В якийсь момент їй подзвонив телефон. Коли вона закінчила розмову, почула якісь крики, шум та галас, повернулась та побачила чоловіка, який лежав на землі, говорив, що йому боляче. Пізніше приїхала швидка медична допомога, яка його забрала. Чи чула в той момент якісь постріли пригадати не може, оскільки пройшло багато часу. Пізніше з її участю проводили впізнання , показували водійське посвідчення та фото ОСОБА_4 . Не може стверджувати, що на фотознімку, який їй пред`являли для впізнання, був обвинувачений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що обвинуваченого він не знає. В день події, приблизно 5-6 років тому він приїхав з роботи додому на обід, проживав на той час у будинку АДРЕСА_4 . На столиках у подвір`ї сиділи якісь люди. Коли заходив у свій під`їзд, почув на вулиці декілька пострілів, однак він не звернув на це увагу. Вже перебуваючи у квартирі, яка знаходиться на п`ятому поверсі, з вікна кухні побачив, що біля дерева на землі лежав чоловік, а інший сів у машину і поїхав. Цей автомобіль стояв на відстані 10-15 метрів від того місця, де лежав чоловік. Станом на сьогодні пригадує, що це була легкова машина, однак ні марки , ні кольору не пам`ятає.

Покази цих свідків суд визнає належними та допустимим, оскільки такі узгоджуються між собою, непрямо підтверджуються місце, час та спосіб вчинення кримінального правопорушення. Хоча вказані свідки повідомили, що не бачили хто саме та в кого стріляв на місці події, однак в загальному послідовно описали обстановку, яка мала місце напередодні вчинення злочину, місце та час самої події, спосіб вчинення злочину та події, після його вчинення. З даного слідує, що ці непрямі докази в сукупності з іншими доказами у справі підтверджують саме існування злочинного посягання 13.09.2018р. о 14:40 у вигляді закінченого замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_12 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що він був оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції. В день події на 102 надійшло повідомлення про стрілянину на вул. Петлюри у м. Львові, після якої потерпілого доставили до лікарні швидкої медичної допомоги. На виконання доручення слідчого, він разом із заступником начальника райвідділу поїхав до лікарні для того, щоб поспілкуватись із потерпілим, відтворити події, які відбулися, та відібрати у нього заяву про вчинення кримінального правопорушення. При спілкуванні з ОСОБА_12 потерпілий був у свідомості, повністю усвідомлював події, давав чіткі відповіді, повідомивши, що в напередодні події у ОСОБА_12 виникла суперечка з ОСОБА_4 на прізвисько «циган», в ході якої ОСОБА_4 здійснив кілька пострілів у нього. Причини конфлікту потерпілий відмовився називати, а також з особистих мотивів відмовився написати заяву про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що належить до «кримінального світу» та вказане суперечитиме його правилам. Відтак, з цих причин протокол допиту потерпілого ОСОБА_12 свідком не оформлявся, а тому в подальшому свідок написав рапорт.

Покази цього свідка суд визнає належними та допустимим, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з показами допитаних свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в частині доведення місця, часу та способу вчинення кримінального правопорушення. Крім того, покази цього свідка в частині доведення суб`єкта вчинення кримінального правопорушення суд також визнає належним та допустимими, оскільки такі прямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню. Разом з тим, сторона захисту заявила про недопустимість показів цього свідка на тій підставі, що покази свідка ОСОБА_13 є показаннями з чужих слів, які отримані з численними процесуальними порушеннями, зокрема, на думку захисту, суд не може брати до уваги покази свідка ОСОБА_13 в частині доведення винуватості ОСОБА_4 , оскільки захист позбавлений можливості перевірити твердження ОСОБА_12 надані ним свідку ОСОБА_13 , безпосередньо.

Оцінюючи такі аргументи сторони захисту, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Для визначення того, чи є показання, в яких передаються висловлювання іншої особи, показаннями із чужих слів у значенні ст. 97 КПК України, необхідно встановити, чи надаються або використовуються ці висловлювання іншої особи для доведення існування того факту, про який стверджується в цьому переданому висловлюванні. Показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з метою доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями із чужих слів відповідно до ст. 97 КПК України, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав (постанова ВС у справі № 166/362/19).

З показів свідка ОСОБА_13 вбачається, що йому в ході спілкування з ОСОБА_6 в приміщенні лікарні, відразу після вчинення відносно нього замаху на вбивство, потерпілий особисто повідомив обставини вчинення кримінального правопорушення, вказав на ОСОБА_4 на прізвисько «циган» як на особу, яка у нього стріляла. Таким чином, покази свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суд визнає доказом, який доводить факт вчинення ОСОБА_4 злочину щодо потерпілого ОСОБА_12 , а не самого факту існування висловлювання потерпілого. Обставин, що свідок ОСОБА_13 , будучи оперуповноваженим працівником, може бути зацікавлений в дачі неправдивих показань не встановлено та не доведено.

Колегія суддів ВС в Постанові від 03.10.2019 року у кримінальному провадженні № 138/3715/16-к звертає увагу на те, що показання осіб не можуть бути визнані недопустимим доказом лише на тій підставі, що вони є показаннями з чужих слів. При оцінці таких показань необхідно зважати на вимоги ст. 97 КПК України. Кримінально-процесуальним законом передбачено умови допустимості показань з чужих слів як доказів у кримінальному провадженні. У цьому випадку такі докази мають відповідати вимогам, викладеним у ст.ст. 84-89 КПК (ч. 2 ст. 97). Зазначена норма також містить правила, якими суду слід керуватися при вирішенні питання про допустимість показань з чужих слів як доказів. Вони стосуються значимості таких показань для кримінального провадження, характеристики осіб, що надали первинні та похідні пояснення, умов і способів їх отримання, узгодженності з іншими доказами, наявністю заінтересованості у свідків, а також можливості перевірки показань із чужих слів шляхом допиту особи, яка надала первинні пояснення.

Потерпілий ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, судом неодноразово скеровувались на його адресу проживання судові повістки про виклик, однак такі повернулись до суду без вручення адресату (а.с. 18, 48, 96, 117, 134, 168, 235 т.9).

З метою з`ясування місця перебування потерпілого ОСОБА_12 судом витребувано інформацію з Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_12 виїхав за межі України 11.10.2025р. ( а.с. 231 т.9.).

Враховуючи зазначене та неможливість безпосередньо допитати потерпілого ОСОБА_12 в судовому засіданні, а також згоду сторони захисту, судом задоволено клопотання прокурора про прослуховування звукозапису допиту потерпілого, проведеного в попередньому складі суду.

Так, допитаний в судовому засіданні 06.04.2023р. та 26.09.2023р. потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що обвинуваченого він знає візуально, вони живуть в одному районі, не спілкуються. Детально події, які відбувалися 13.09.2018 року, він не пам`ятає, оскільки пройшло чимало часу, пам`ятає лише сам факт, що у нього стріляли. Пригадує, що перебував по вулиці, яка паралельна вул. Любінській у м. Львові, біля дев`ятиповерхового будинку, сидів там з компанією, випивали. Як почалась стрілянина, він не знає. Пам`ятає, як його поранили, стріляли впритул з пістолета, він лежав на землі, йому надавали допомогу. Пізніше приїхала швидка допомога, його забрали у лікарню. Пам`ятає, як лежав у палаті, побачив на собі три поранення, однак скільки було пострілів не знає. Особу, яка в нього стріляла він бачив, однак описати дану особу не може, зазначає, що це був не ОСОБА_4 . У слідчого він заяву про кримінальне правопорушення не писав, потерпілим себе не вважає. Будь-які слідчі дії з ним не проводились. Коли слідчий приходив у палату він відмовився від дачі показань, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Оперативному працівнику він не повідомляв, хто у нього стріляв.

Оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_12 з точки зору належності та допустимості, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, положення ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа надавала перед іншим складом суду в тій же справі.

На відміну від допиту в порядку ст. 225 КПК України, яка допускає допит за відсутності однієї зі сторін, допит під час судового розгляду справи по суті відбувається за обов`язкової участі сторін. Такий допит надає сторонам, зокрема, стороні захисту, можливість провести його більш ефективно, оскільки на цей час учасникам вже відомі елементи пред`явленого обвинувачення та докази отримані під час досудового розслідування.

Відтак, показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, рішення за результатами якого було скасовано, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного суду від 06.01.2025р. у справі №317/3658/20.

Оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_12 , суд зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 відмовився від написання заяви та визнання себе потерпілим з особистих мотивів, однак свідок ОСОБА_13 підтвердив, що потерпілий вказував саме на ОСОБА_4 . Сам факт того, що ОСОБА_12 заперечив причетність ОСОБА_4 до вчиненого, не дає підстав суду того, щоб не брати до уваги покази свідка ОСОБА_13 та визнавати їх недопустимими саме з цих підстав.

Також суд відхиляє покликання сторони захисту на відсутність письмового доручення слідчого оперативному співробітнику ОСОБА_13 поїхати в лікарню та поспілкуватись з ОСОБА_6 , оскільки вказане не свідчить про незаконність виконання ОСОБА_13 як оперативним співробітником певних дій.

В свою чергу, з досліджених у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з ЄРДР, 13.09.2018 року о 15.00 невстановлена особа, перебуваючи біля будинку №4 по вул. Петлюри у м. Львові, наблизилась до ОСОБА_6 та з невстановленого предмета здійснила постріли в його напрямку, спричинивши три вогнепальні поранення, з яких два наскрізних (в шию та стегно) і одне сліпе (в груди), після чого з місця скрилась, а ОСОБА_6 бригадою швидкої медичної допомоги доставлений у 8-му Комунальну міську клінічну лікарню (т. 1 матеріалів кримінального провадження (а.с. 1 т.1);

Відповідно до рапорту від 13.09.2018 року, 13.09.2018 року о 15.40 год. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 13.09.2018 року о 15.39 год. за адресою: Залізничний район, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4, травмпункт № 2, лікарня повідомила про те, що сьогодні о 14.50 год. трапилось вогнепальне поранення. Невідомі. Потерпілий ОСОБА_6 1982 року народження, прож. АДРЕСА_5 . Вогнепальне поранення грудної клітки та шиї. Госпіталізовано в операційну ( а.с.6 т.1)

Згідно з рапортом від 13.09.2018 року, 13.09.2018 року о 15.36 год. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 13.09.2018 року 15.00 год. за адресою: Залізничний район, м. Львів, вул. Петлюри, буд. 4. Фельдшер ШМД повідомила про вогнепальне поранення. Нарядом поліції встановлено опис особи, котра здійснила поранення: чоловік, років 28-30, невисокого росту 160-170 см., смуглявий, схожий на цигана, на бороді легка небритість, темний одяг. При собі може мати травматичну зброю. Може пересуватись на автомобілі срібного кольору (можливо марки «Форд»), кузов універсал або «чобіток» ( а.с.7 т.1)

Згідно з рапортом від 13.09.2018 року, 13.09.2018 року о 16.55 год. надійшло повідомлення із служби «102» про те, що 13.09.2018 року о 16.53 год. за адресою: Залізничний район, м. Львів, вул. С. Петлюри, буд. 4, заявниця повідомила, що сьогодні стріляв чоловік о 15.00 год, невисокий, чорнявий, в чорному одязі, підійшов поговорити та вистрілив 4 рази, довга машина білого кольору 5273 (а.с. 8 т.1).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13.09.2018 року з фототаблицею до нього об`єктом огляду є прибудинкова територія, яка знаходиться навпроти третього під`їзду будинку № 4 по вул. С. Петлюри, 4 у м. Львові, під час якого вилучено: 3 предмета схожих на гільзи з жовтого металу з маркуванням 7,65, чохол чорного кольору, 7 недопалків сигарет, поліетиленова упаковка з написом SEMKU, картонна упаковка гральних карт, полімерна ємність, скляна пляшка ємністю 0,5 «Поляна квасова», 3 полімерних пластикових стаканчиків (т. 1 а.с. 9-35);

Ці ж дані випливають із відтворених в судовому засіданні відеозаписів цієї слідчої дії ( а.с. 15 т.1).

Тобто цими доказами підтверджується місце та час вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13.09.2018 року, об`єктом огляду якого є ординаторська, що у Комунальному некомерційному підприємстві 8-міська клінічна лікарня м. Львова, що за адресою м. Львів, вул. Навроцького, 23, в якій виявлено та вилучено предмет схожий на кулю з металу чорного кольору (т. 1 а.с. 47-49); Тобто цим доказом підтверджується спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13.09.2018 року в приміщенні приймального відділення Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні по вул. Навроцького, 23 у м. Львові, під час якого вилучено одяг потерпілого ОСОБА_6 , в якому він був одягнений під час вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме: спортивні штани чорного кольору, олімпійка чорного кольору зі слідами РБК, футболка сірого кольору зі слідами РБК, 2 шкарпетки, труси сірого кольору та пару кросівок чорно-зеленого кольору (т. 1 а.с. 50-52);

Постановою про визнання речовими доказами від 14.09.2018 року одяг потерпілого ОСОБА_6 визнано речовими доказами (т.1 а.с.53-54).

З протоколу обшуку від 14.09.2018 року з додатками вбачається, що обшук проведено в будинку у садовому товаристві «Проектант», що за адресою: Львівська область, Городоцький р-н., с. Велика Калинка, в ході проведення якого виявлено та вилучено: картка WOG № НОМЕР_3 ; 3 листка на польської мові (страховка) на автомобіль марки Ford Mondeo; мобільний телефон марки Nokia IMEI № НОМЕР_4 із сім-карткою МТС; мобільний телефон марки Nokia чорного кольору без імею; мобільний телефон марки Nokia IMEI № НОМЕР_5 ; джинсові шорти; сіра футболка; чоловічі кросівки; мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ № НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ № НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ № НОМЕР_8 ; мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ № НОМЕР_9 ; коробка з малокаліберним револьвером в наборі з 9 патронами; ключ, брилок до сигналізації прикріплене до чохла з надписом Ford; металева банка з надписом порох в середині якої є подріблена речовина зеленого кольору; паперовий згорток з подрібленою речовиною зеленого кольору; 20 предметів, схожих на гільзи на одній більшій є маркування 7,65 та круглі металеві кульки; 44 кульки, схожих на кулі до малокаліберного пістолету; 2 циліндрових предмета з фольгою (корки) з нашаруванням кіптяви та обрізану пластикову пляшку з нашаруванням бурої речовини; 10 рослин, схожих на коноплю (т. 1 а.с. 147-150).

Ці ж дані випливають із відтворених в судовому засіданні відеозаписів цієї слідчої дії (.а.с 150 т.1).

На підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 14.09.2018р. слідчому наданий дозвіл на проведення обшуку в будинку у садовому товаристві «Проектант», що за адресою: Львівська область, Городоцький р-н., с. Велика Калинка (т.1 а.с. 156-157).

Сторона захисту покликається на незаконність проведеного обшуку, оскільки, на її думку, обшук був узаконений на підставі ухвали слідчого судді з інших мотивів, а ніж ті, які були вказані у постанові постанови про проникнення до житла, що не відповідало вимогам ч. 3 ст. 233 КПК України та призвело до істотного порушення прав та свобод ОСОБА_4 .

Разом з тим, з ухвали слідчого судді № 462/5725/18 від 14.09.2018р. вбачається, що слідчому було надано дозвіл на проведення обшуку, який враховуючи невідкладний випадок, був пов`язаний із встановленням місця знаходження ОСОБА_4 , а також для збереження знаряддя злочину. З постанови про проникнення до житла від 13.09.2018р. та клопотання слідчого про проведення обшуку від 14.09.2018р. ( а.с. 154-155 т. 9) вбачається, що старшим слідчим ОСОБА_15 було прийнято рішення про проникнення в будинок саме з метою виявлення та затримання ОСОБА_4 , виявлення та вилучення знаряддя вчинення злочину, а саме вогнепальної зброї , боєприпасів, одягу, на якому збереглися продукти пострілу, речі потерпілого, інші відомості, які можуть мати значення для кримінального провадження. Відтак, мотиви, з яких виходив слідчий суддя при узаконення проведеного обшуку відповідають тим, які вказував слідчий при винесенні постанови про проникнення до житла та при зверненні з відповідним клопотанням до слідчого судді, а тому визнавати проведений обшук незаконним з цих підстав у суду не має достатніх підстав.

З копій документів на автомобіль марки «Ford Mondeo» вбачається, що автомобіль марки Ford Mondeo номерний знак НОМЕР_10 належить ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 151-153).

На підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 14.09.2018р. слідчому наданий дозвіл на проведення обшуку Ford Mondeo Коmbi 05-07 (т.1 а.с. 160).

З протоколу обшуку від 14.09.2018 року вбачається, що обшук проведений на території садового товариства «Авіатор», що за адресою: Львівська область, Городоцький р-н., с. Велика Калинка, в ході якого виявлено автомобіль Ford Mondeo Коmbi, при поверхневому огляді якого виявлено відсутність переднього та заднього номерного знаку, та вилучено документ з написом «Karta pojazdu PL» на ім`я ОСОБА_16 , куртку синього кольору, гребінець, светер світло-синій, мікрооб`єкти із сидіння водія, змиви з ручки КПП, з керма автомобіля, внутрішньої ручки водія, а також виявлено транспортний засіб марки «Ford Mondeo», сірого кольору, (т. 1 а.с. 161-166);

Ці ж дані випливають із відтворених в судовому засіданні відеозаписів цієї слідчої дії (.а.с 166 т.1).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.09.2018 року, а саме земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький р-н., с. Велика Калинка, кооператив «Авіатор», виявлено, поруч із цеглою у поліетиленовому пакеті синього кольору, номерні знаки Республіки Польщі, серії НОМЕР_10 у кількості дві штуки, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , а також ключ з чеком (т. 1 а.с. 167-169);

Постановою про визнання речовими доказами від 15.09.2018 року виявлені речі і документи під час огляду місця події 14.09.2018р. визнано речовими доказами (т. 1 а.с. 170).

З протоколів тимчасового доступу до речей та документів від 17.10.2018 року, 25.10.2018 року, (т. 2 a.c. 93-106) вбачається, що отримано інформацію від ПАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфселл» та ПАТ «Київстар».

Листа щодо проведення аналізу з`єднань начальнику УОТЗ ГУ НП у Львівській області (т. 2 а.с. 110-114) скеровано запит щодо проведення детального аналізу з`єднань споживачів мобільного зв`язку, зокрема ОСОБА_4 , потерпілим ОСОБА_12 , свідками кримінального провадження.

З рапорта о/у ВКП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 вбачається, що номер телефону НОМЕР_12 ІМЕІ НОМЕР_13 належить ОСОБА_4 ( а.с. 149 т. 9)

З відповіді із УОТЗ із додатками (диски отримані в ході здійснення тимчасового доступу та аналітична довідка на диску і в роздрукованому вигляді) про з`єднання абонентського номеру НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_4 з його місцезнаходженням з прив`язкою до базових станцій оператора стільникового зв`язку, про вхідні та вихідні дзвінки абонента, вбачається перебування ОСОБА_4 13.09.2018 року о 14.42 по вул. Петлюри, 4А (т. 2 а.с. 115-181).

Ці ж дані випливають із аналітичної довідки аналізу мобільного номеру ОСОБА_4 від 11.10.2018р., з якої випливає, що о 14:42 мобільний номер ОСОБА_4 НОМЕР_12 ІМЕІ НОМЕР_13 фіксується за адресою АДРЕСА_6 (місце вчинення замаху на потерпілого ОСОБА_12 ). ( а.с. 150 т.9).

Тобто ці докази підтверджують користування ОСОБА_4 мобільним телефону за номером НОМЕР_12 , а також присутність ОСОБА_4 на місці події.

З доручення про проведення слідчих розшукових дій від 18.09.20108р. ( а.с. 121 т. 8) вбачається, що 17.09.2018р. отримано ухвалу Апеляційного суду Львівської області про проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_4 – спостереження у публічних місцях за ОСОБА_4 , знаття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з мобільного терміналу за номером НОМЕР_14 та встановлення місцезнаходження мобільних терміналів за вказаним номером , аудіо-відео контроль особи терміном на 60 діб. Однак, постановою від 11.10.2018р. ( а с. 3 т.10) було припинено проведення НСРД відносно ОСОБА_4 . Відтак, покликання сторони захисту на те, що результати таких негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_4 могли б спростувати його причетність до вчиненого не знайшли свого підтвердження.

Згідно з висновком експерта № 304/18 від 02.11.2018 року, у ОСОБА_6 було три поранення. З них: одне наскрізне поранення м`яких тканин шиї; одне наскрізне поранення м`яких тканин лівого стегна з контузією малогомілкового нерву; одне сліпе поранення м`яких тканин в ділянці грудної клітки, живота і тазу з крайовим переломом крила тазової кістки справа. Всі поранення спричинені вистрілом із якоїсь вогнепальної зброї зарядженої кулями. Вони утворились незадовго до поступлення в лікарню 13 вересня 2018 року та відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (т. 3 матеріалів кримінального провадження (а.с. 6-7 т.3); Тобто характер, кількість, локалізація та спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 (життєво важливі органи в ділянці грудної клітки та живота, а також поранення шиї) підтверджують наявність прямого умислу у ОСОБА_4 на позбавлення життя потерпілого, а відсутність наслідків у вигляді смерті ОСОБА_6 свідчить про вчинення ОСОБА_18 закінченого замаху на умисне вбивство.

Згідно з висновком експерта № 3/1085 від 22.10.2018 року, надана на дослідження речовина, пластинкоподібної форми сіро-зеленого кольору, яка міститься в паперовому згортку, який знаходиться в полімерному пакеті Національної поліції (3548888) є одноосновним бездимним порохом, який відноситься до метальних вибухових речовин. Надана на дослідження речовина, пластинкоподібної форми сіро-зеленого кольору яка міститься в металевій банці, яка знаходиться в полімерному пакеті Національної поліції (4382321) є одноосновним бездимним порохом, який відноситься до метальних вибухових речовин. Маса речовини пластинкоподібної форми сіро-зеленого кольору яка міститься в паперовому згортку становить 3,97 грам, маса речовини пластинкоподібної форми сіро-зеленого кольору яка міститься в металевій банці становить 242,30 грам (т. 3 а.с. 47-51);

Відповідно до висновку експерта № 19/10-1/510-СЕ/18 від 06.12.2018 року, наданих на дослідження предметах, схожих на гільзи, умовно позначених «І, ІІ, IV» (об`єкти № 1, 2, 4) виявлено поодинокі клітини з ядрами. На наданому на дослідження предметі, схожому на гільзу, умовно позначеному «III» (об`єкт № 3) виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на предметі, схожому на гільзу, умовно позначеному «III» (об`єкт № 3), які належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі (таблиця 1.1 додаток 1). Генетичні ознаки клітин, виявлених на предметі, схожому на гільзу, умовно позначеному «I» (об`єкт № 1), не встановлено, у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК у вказаному об`єкті. Встановити генетичні ознаки клітин, виявлених на предметах, схожих на гільзи, умовно позначених «II, IV» (об`єкти № 2, 4) не представляється за можливе, у зв`язку надзвичайно низьким вмістом (або відсутністю) ДНК в даних об`єктах (т. 3 а.с. 202-215);

З висновку експерта № 19/8-2/213-СЕ/18 від 22.01.2019 року, три гільзи, вилучені 13.09.2018 року під час огляду місця події; гільза вилучена 14.09.2018 року під час огляду місця події, та одна куля, надані на експертизу - є частинами боєприпасів нарізної вогнепальної зброї відстріляними гільзами та кулею пістолетних патронів калібру 7,65х17 (7,65 Браунінг). Три гільзи, вилучені 13.09.2018 року, та гільза, вилучена 14.09.2018 року, під час огляду місця події відстріляні з пістолетів калібру 7,65х17 (7,65 Браунінг), встановити конкретну систему (модель) вогнепальної зброї не виявилося можливим. Куля відстріляна, з пістолетів калібру 7,65х17 (7,65 Браунінг) систем Беретта, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , Марс або інших пістолетів з подібною конструкцією ствола. Сліди вогнепальної зброї на трьох гільзах, що вилучені 13.09.2018 року під час огляду місця події; на гільзі, що вилучена 14.09.2018 року під час огляду місця події та на кулі, придатні для ідентифікації зброї з якої вони відстріляні. Дати відповідь на питання «Чи могли бути частинами одного патрону предмет схожий на кулю та три предмети схожі на гільзи, вилучені 13.09.2018 року під час огляду місця події?» не виявилося можливим, внаслідок недостатньої кількості інформації у слідах. Три гільзи, вилучені 13.09.2018 року під час огляду місця події, та гільза, вилучена 14.09.2018 року під час огляду місця події, відстріляні з одного екземпляра вогнепальної зброї. Встановити, чи відстріляні гільзи та куля з одного екземпляра вогнепальної зброї не виявилося можливим (т. 3 а.с. 219-224);

Відповідно до висновку експерта № CE-19-20/10263-Б від 15.05.2020 року, встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт № 1) (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених на предметі, схожому на гільзу, умовно позначеному «ІІ» (об`єкт № 3 у копії висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/-1/510-СЕ/18 від 06.12.2018 року). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 та клітин, виявлених на предметі, схожому на гільзу, умовно позначеному «ІІІ» (об`єкт № 3 у копії висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/-1/510-СЕ/18 від 06.12.2018 року) складає 1,42 х 10-26. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 7,03х1025 осіб. Генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених на верхньому краю кухля «2» (об`єкт № 5 у копії висновку експерта Львівського НДЕКЦ МВС № 10/944 від 11.12.2018 року). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 та клітин, виявлених на верхньому краю кухля «2» (об`єкт № 5 у копії висновку експерта Львівського НДЕКЦ МВС № 10/944 від 11.12.2018 року) складає 1,42 х 10-26. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 7,03х1025 осіб (т. 3 а.с. 245-255).

З наведеного слідує те, що наявність ДНК обвинуваченого на гільзі, куля з якої влучила в ОСОБА_6 свідчить про те, що саме ОСОБА_4 вчинив замах на його вбивство. Тобто, даним доказом підтверджується суб`єкт та спосіб вчинення кримінального правопорушення та спростовуються покази обвинуваченого щодо його відсутності на місці вчинення злочину. Також даним доказом спростовується припущення ОСОБА_4 про те, що гільзу могли підкинути на місце події, яку вилучили у нього під час обшуку, оскільки огляд місця події відбувся раніше, ніж проведений обшук.

Відповідно до ухвали від 17.09.2018р. слідчою суддею апеляційного суду Львівської області надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_22 , а саме публічного спостереження, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо та відеоконтроль особи (а. с. 60 - 61, т. 9);

Згідно з протоколом негласної слідчої дії від 21.02.2019 року відносно ОСОБА_22 , а саме аудіо та відеоконтроль, ОСОБА_22 повідомляє, що постріли здійснював ОСОБА_23 , кличуть його « ОСОБА_24 », їздить, здається, на автомобілі «Форд» сріблястий. Повідомив, що він з потерпілим ОСОБА_25 , сиділи за столиком, випивали та грали карти. В якийсь момент до них підійшов ОСОБА_26 , сів поруч та вдарив ОСОБА_25 в обличчя, від чого він впав з лавки на спину. Потім ОСОБА_26 зі столу відскочив на 1-1,5 м, витягнув «залізяку» з -під светра та вистрілив у ОСОБА_25 кілька разів, не сказавши жодного слова чому він і за що це зробив. Після цього розвернуся і пішов до машини, а свідок подзвонив у швидку допомогу. (а. с. 64-72, т.8);

Ці ж дані випливають із відтвореного в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії ( а.с. 73 т. 8).

Свідок ОСОБА_22 не допитувався судом, у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. Однак, стороною захисту, яка заявила клопотання про допит цього свідка, яке судом було задоволено, явка свідка в судове засідання забезпечена не була. В подальшому сторони, з цього приводу, не наполягали на допиті цього свідка.

Сторона захисту покликається на недопустимість протоколу НСРД з цим свідком від 21.02.2019р., оскільки, на її думку, фактично відбувся допит свідка, а не спілкування, свідкові не роз`яснювались його права на обов`язки, на нього чинився тиск з метою дачі викривальних показань відносно ОСОБА_4 .

Суд відхиляє такі аргументи сторони захисту, оскільки такі є припущеннями, які зводяться до незгоди із результатами слідчої дії, спростовані дослідженим в судовому засідання відеозаписом вказаної слідчої дії, а проведення такої у приміщенні правоохоронного органу не свідчить про незаконність таких дій.

Як зазначено у постанові Верховного суду №601/1623/20 від 10.04.2024р. негласні слідчі (розшукові) дії - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 258, ч. 1 ст. 260 КПК України аудіо- відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, тобто доступом до змісту спілкування за умови, що його учасники мають достатні підстави вважати таке спілкування приватним. Означене втручання проводиться без відома особи, якщо є достатні підстави вважати, що її розмова або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Метою аудіоконтролю є спостереження за діями та розмовами особи (шляхом прослуховування та фіксації розмов) у будь-якому місці перебування, для отримання інформації, яка має значення для досудового розслідування. Натомість допит - це слідча (розшукова) дія, що проводиться із заздалегідь визначеною метою, для одержання певної, а не будь-якої інформації, тобто її змістом є одержання показань від особи, яка володіє відомостями, що мають значення для розслідуваного кримінального правопорушення. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати, і, як правило, складається з вільної розповіді про обставини, що стосуються предмета допиту, та відповідей на запитання, а особа, яка проводить допит, тримає ініціативу в своїх руках.

У цьому кримінальному провадженні НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) щодо свідка ОСОБА_22 проводились на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Львівської області, а зафіксоване спілкування із свідком мало ознаки приватного в розумінні статей 258, 260 КПК України, зокрема розмова була вільною, без жодного примусу, погроз чи обману. При цьому свідок ОСОБА_22 , чітко вказав на обвинуваченого як на особу, який стріляв у Білоконова, детально розповів про обставини, які передували вчиненню злочину, обстановку до та після злочинного посягання, спосіб вчинення злочину.

Відтак, суд визнає ці докази належними та допустимим, оскільки такі здобуті в порядку, передбаченому КПК України, є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, із показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а, отже, підтверджують місце, час, спосіб та суб`єкта вчинення кримінального правопорушення.

Суд не бере до уваги покази обвинувачення щодо його відсутності на місці події та розцінює їх як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки такі не підтверджують жодними доказами у справі, доводи, викладені обвинуваченим ґрунтуються на припущеннях та зводяться до незгоди із дослідженими доказами та повністю ними спростовуються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні дані, що містяться у досліджених судом доказах узгоджуються між собою, з показами свідків, протоколами проведених слідчих дій та іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування та судового розгляду.

Як зазначено у постанові ВС № № 670/698/21 від 10.10.2023 під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків. Дії винуватого кваліфікуються як замах лише за наявності конкретизованого (визначеного) умислу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 24 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.

При кваліфікації діяння ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України суд враховує знаряддя вчинення злочину, а саме заздалегідь підготовлена обвинуваченим вогнепальна зброя, з якої він зробив три постріли, які влучили у потерпілого з відстані з одного метра. Про цілеспрямованість дій обвинуваченого також свідчить і той факт, що спочатку він вдарив потерпілого в обличчя, від чого той впав, а потім витягнув пістолет з-під светра, спрямував його в сторону потерпілого та вистрілив. Тобто характер, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, їх раптовість для потерпілого та свідків, знаряддя злочину - вогнепальна зброя, яку він вийняв з-під светра та здійснив три постріли з невеликої відстані біля 1-1.5 м в життєво важливі органи потерпілого, поведінку до (вдарив кулаком в обличчя, від чого потерпілий впав на землю), під час і після скоєння злочину (зрозумівши, що поцілив у потерпілого, байдуже поставився до спричинених наслідків, не надав йому першої медичної допомоги, втік з місця злочину) поза розумним сумнівом свідчить про наявність умислу саме на позбавлення життя ОСОБА_27 , а не на населення йому тілесних ушкоджень. Той факт що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_27 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин цього кримінального провадження не спростовує того, що ОСОБА_4 діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілим, а є результатом не доведення його злочинного умислу до кінця.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при цьому умисел не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі і ці його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України.

Щодо епізоду за ч. 4 ст. 296, ч. 1.ст. 289 КК України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що знає ОСОБА_4 , так як мають по сусідству дачі у дачному кооперативі «Лісова Поляна 2», що у с. Велика Калинка, перебували в товариських відносинах. В день події, перебуваючи на території свого дачного кооперативу, до нього прийшов ОСОБА_4 , вони сиділи, спілкувались, пили пиво, вирішили поборотися на руках. Через те, що він переміг обвинуваченого декілька разів, останньому це не сподобалось, тому у них виник словесний конфлікт. Під час цього конфлікту ОСОБА_4 дістав з кишені штанів предмет схожий на пістолет, заставив його встати на коліна, дуло пістолета пристави йому до голови, після чого, відвівши руку в сторону, вистрілив два рази. Після вистрілу потерпілий, стоячи на колінах, просив ОСОБА_4 одуматись. Тоді потерпілий піднявся, зловив обвинуваченого за руку, знову просив його заспокоїтись та штовхнув ОСОБА_4 на бочки, які стояли на подвір`ї. Після цього ОСОБА_7 почав втікати, однак ОСОБА_4 навздогін вистрілив у нього ще 1-2 рази. Потерпілий сховався на території сусідньої дачі, пробув там 40 хв та повернувся. Повернувшись на територію свого дачного кооперативу, обвинуваченого вже не було. В той час він користувався автомобілем марки «ВАЗ 2108» сірого кольору, який у момент події знаходився на подвір`ї його дачного кооперативу, коли він повернувся автомобіля не було. Він почав шукати авто та в подальшому знайшов його на дорозі приблизно за 1 км від своєї дачі. Ключів від машини у нього не було, двигун був пошкоджений, масло все витекло, тому авто на подвір`я довелось тягнути разом із сусідом. Коли тягнув машину, по дорозі зустрів ОСОБА_4 , він повернув йому телефони, реагував на нього досить агресивно, до нього підійшла його дівчина ОСОБА_28 , заспокоїла його та попросила сісти у машину і вони поїхали. Того дня він поїхав додому, переночував та наступного дня повернуся на дачу. Туди ж приїхала поліція, у нього на території проводили слідчі дії та слідчий експеримент. Не може стверджувати, що саме ОСОБА_4 відігнав його машину, оскільки він цього не бачив, бо ховався у кущах. Однак, через деякий час дівчина ОСОБА_4 відшкодувала йому 500 доларів США за ремонт автомобіля. Оскільки потерпілий прийняв ці кошти в якості ремонту, то, на його думку, вказане свідчить, що саме ОСОБА_4 того дня заволодів його транспортним засобом та поламав його.

Покази потеплілого ОСОБА_7 суд визнає належними та допустимими, оскільки такі повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, їм відповідають, є логічними, послідовними та підтверджують місце, час, спосіб та суб`єкта вчинення кримінального правопорушення.

В свою чергу, з досліджених у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з ЄРДР від 15.09.2018 року, 13.09.2018 року близько 19.00 год. невстановлена особа, перебуваючи на подвір`ї будинку дачного кооперативу «Лісова Поляна 2» в с. Керниця Городоцького району Львівської області, вчинила відносно ОСОБА_7 хуліганські дії, погрожуючи предметом схожим на пістолет (т. 4 а.с. 1);

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_7 просить прийняти міри до візуально знайомої особи на ім`я ОСОБА_26 , яка 13.09.2018 року близько 19.00 год. перебуваючи в дачному будинку кооперативу «Лісова Поляна 2» в с. Керниця Городоцького району Львівської області, вчинила відносно нього хуліганські дії, погрожуючи пістолетом (т. 4 a.c. 7-8);

Відповідно до протоколу огляду місяця події від 14.09.2018 року об`єктом огляду є садова ділянка при господарській будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 », в ході якого виявлено та вилучено гільзу із маркуванням калібру 7,65 мм, вилка металева, два бокала (т. 4 матеріалів кримінального провадження а.с. 9-12);

Ці ж дані випливають із відтвореного в судовому засіданні відеозапису слідчої дії ( а.с. 12 т.4)

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 18.09.2018 року встановлено та відтворено події, які відбувалися між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 13.09.2018 року із показів ОСОБА_7 (т. 4 a.c. 21-24);

Ці ж дані випливають із відтвореного в судовому засіданні відеозапису слідчої дії ( а.с. 24 т.4)

Згідно з висновком експерта № 931 від 26.09.2018 року, при обстеженні ОСОБА_7 лікарями травмпункту № 2 м. Львова 15.09.2018 року було встановлено діагноз: «Множинні садна обох верхніх кінцівок. Рани правого передпліччя. Садна обличчя зліва.» На момент проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені: рубці на правій руці, на спині - сліди загоєних ран, плями на шкірі чола, обох верхніх кінцівок, живота, спини - сліди загоєних саден. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути 13 вересня 2018 року, як вказує ОСОБА_7 , та відносяться до легкого ступеня тяжкості (т. 4 а.с. 28-29);

Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 15.09.2018 року гільзу, 2 порожніх бокала та металеву вилку визнано речовими доказами (т. 4 а.с. 31);

Згідно з витягом з ЄРДР від 15.09.2018 року, 13.09.2018 року близько 19.30 год. невстановлена особа перебуваючи в гостях у ОСОБА_7 в дачному кооперативі «Лісова Поляна 2» в с. Керниця Городоцького району Львівської області, незаконно заволоділа автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_2 , темно-сірого кольору, який належить ОСОБА_7 та був припаркований на подвір`ї будинку, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на суму 28 000 гривень (т. 4 а.с. 35);

Відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_7 . 28.05.2020 року слідчому СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_29 , потерпілий зазначає, що ОСОБА_4 вчинив відносно нього два злочини, а саме угон та хуліганство за допомогою зброї (а. с. 58, т.8);

З протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 15.09.2018 року ОСОБА_7 вбачається, що він просить прийняти міри до візуально знайомої особи на ім`я ОСОБА_26 , яка 13.09.2018 року близько 19.30 год. незаконно заволоділа його автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_2 , темно-сірого кольору, 1991 року випуску, що був припаркований на подвір`ї будинку дачного кооперативу «Лісова Поляна 2» в с. Керниця Городоцького району Львівської області, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду в сумі 28 000 гривень (т. 4 a.c. 41-42);

Відповідно до протоколу огляду від 14.09.2018 року з фототаблицею до нього, об`єктом огляду є проїжджа частини ґрунтової дороги покрита частково травою в хуторі лісок Городоцького району Львівської області, де, зі слів ОСОБА_7 стояла його машина марки ВАЗ 2108 днз НОМЕР_15 , яку з подвір`я ОСОБА_7 , без дозволу забрав ОСОБА_18 та залишив у даному місці (т. 4 а.с. 43-47);

Згідно з висновком експерта № 10/944 від 11.12.2018 року, у змивах з поверхонь наданих на дослідження двох кухлів (об`єкти № 1-6) виявлено клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин з ядрами у змивах з верхнього вільного краю одного з кухлів (об`єкт № 5) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами у змивах з зовнішніх поверхонь одного з кухлів (об`єкт № 1), з зовнішніх поверхонь (об`єкт № 4) та з ручки іншого кухля (об`єкт № 6) не встановлені. Встановити генетичні ознаки поодиноких клітин з ядрами у змивах з верхнього вільного краю (об`єкт № 2) та ручки одного з кухлів (об`єкт № 3) та з ручки іншого кухля (об`єкт № 6) не вбачається можливим. У змивах з наданої на дослідження виделки (об`єкти № 7, 8) виявлено клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин з ядрами у змивах з робочої частини виделки (об`єкт № 8) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Встановити генетичні ознаки поодиноких клітин з ядрами у змивах з руків`я виделки (об`єкт № 7) не вбачається можливим у зв`язку з недостатньою концентрацією ДНК (т. 3 а.с. 182-189);

Відповідно до висновку експерта № CE-19-20/10263-Б від 15.05.2020 року, встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт № 1) (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених на верхньому краю кухля «2» (об`єкт № 5 у копії висновку експерта Львівського НДЕКЦ МВС № 10/944 від 11.12.2018 року). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 та клітин, виявлених на верхньому краю кухля «2» (об`єкт № 5 у копії висновку експерта Львівського НДЕКЦ МВС № 10/944 від 11.12.2018 року) складає 1,42 х 10-26. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 7,03х1025 осіб (т. 3 а.с. 245-255). З наведеного слідує те, що ДНК обвинуваченого на гільзі, куля з якої влучила в ОСОБА_6 , та ДНК, виявлена на кухлі, вилученого з місця події в дачному кооперативі «Лісова Поляна 2» в с. Керниця Городоцького району Львівської області, належить ОСОБА_4 , що, в свою чергу, підтверджує вчинення ним обох інкримінованих злочинів.

Постановою про визнання речових доказів від 11.10.2018 року 3 гільзи, 3 пластикові стакани, склану пляшку, шкіряний чохол для мобільного телефону, недопалки сигарет, кулю, витягнуту з тіла ОСОБА_12 , одяг ОСОБА_12 , два скляні бокала, металеву виделку, гільзу, документи, мобільні телефони, коробку з малокаліберним револьвером в наборі з 9 патронами; металеву банку з надписом порох, в середині якої є подрібнена речовина зеленого кольору, паперовий згорток з подрібненою речовиною зеленого кольору, двадцять предметів схожих на гільзи, на одній більшій є маркування 7.65 та круглі металеві кульки, 44 кульки, зовні схожі на кулі до малокаліберного пістолету два циліндрових предмета з фольгою з нашаруванням кіптяви та обрізану пластикову пляшку з нашаруванням бурої речовини, куртку, светр, автомобіль марки Ford Mondeo, ключ, брелок, номерні знаки та інші речі визнано речовими доказами (т. 4 а.с. 133-135);

Відповідно до протоколу затримання від 24.03.2020р. ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.03.2020р. ( а.с. 35 т.5)

Згідно з висновку експерта № 197 від 06.05.2020 року, ОСОБА_4 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 на даний час психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Може самостійно реалізовувати своє право на захист. Психічний стан ОСОБА_4 дозволяє проводити із ним слідчі і процесуальні дії (т. 3 а.с. 261-263);

Разом з тим сторона захисту вказує на недопустимість протоколу огляду місця події від 14.09.2018р., оскільки така слідча дія проведена раніше внесення відповідних відомостей до ЄДРД.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протокол огляду місця поді з тих підстав, що зазначена слідча дія була проведено до внесення відомостей до ЄРДР у даному кримінальному провадженні, з огляду на наступне.

Так, згідно з положеннями ст.86,87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституціє ю та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.

Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. За змістом ст.214,223,237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Частиною 1ст. 233 КПК регламентовано, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.237 КПК України при проведені огляду дозволяється вилучення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню.

У даному кримінальному провадженні підставою для проведення огляду місця події 14.09.2018р. стало наявність у слідчого інформації про вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_7 . З метою перевірки та з`ясування події, 14.09.2018р. в період часу з 16:41 по 16:53 слідчим в присутності понятих та за згодою потерпілого було проведено огляд садової ділянки за адресою Городоцький район, кооператив «Лісова поляна 2», в ході якого потерпілий підтвердив факт самої події. Протокол огляду місця події потерпілий підписав добровільно та без зауважень. Тому суд доходить висновку, що огляд місця події можна було провести до внесення відомостей до ЄРДР, виявлення та вилучення речових доказів, які були предметом кримінального правопорушення, є складовою огляду місця події, а тому докази у даному кримінальному провадженні отримані у спосіб, передбачений положеннями КПК.

Подібна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2022 у справі №506/392/16-к.

Крім того, в межах судового розгляду даного кримінального провадження під час проведення огляду місця події 14.09.2018р. не встановлено істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. Аргументи сторони захисту також не містять конкретних фактів, які би вказували на порушення слідчими будь-яких конвенційних або конституційних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_4 під час проведення такої слідчої дії. У зв`язку із тим, що судом не встановлено підстав для визнання вказаного доказу недопустимим, з цих мотивів суд не бере до уваги покликання захисника на недопустимість висновку експерта №19/8-2/213-СЕ від 22.01.2019р.

Сторона захисту наполягала про відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, натомість вказує на те, що його дії за цим епізодом підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 125 КК України, так як злочин був зумовлений виключно раптово виниклим конфліктом, що вказує на наявність неприязних стосунків між потерпілим та обвинуваченим.

Надаючи оцінку таким доводами сторони захисту, суд зазначає таке.

Статтею 296 КК України передбачено відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і зводиться до дотримання усталених правил співжиття.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на правоохоронювані цінності (честь, гідність, здоров`я, безпеку громадян, їх спокійний відпочинок та безперешкодну працю, втілення інших природних, соціальних і культурних прав), що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Так, хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок, а проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що перебувають у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, та головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Така позиція висловлена Другою судовою палатою Касаційного кримінального суду у постанові № 713/2085/19 від 19.07.2022р.

Як вказав Верховний суд у постанові №283/1233/19 від 10.10.2020р. наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що особистих неприязних стосунків між обвинуваченим та потерпілими не було, а навпаки, обоє підтвердили, що спілкувались часто, так як є сусідами по дачному кооперативу, давно знайомі між собою, до того конфліктів або суперечок не існувало, в ході спільного вживання алкоголю, в ході раптово виниклого конфлікту через незначний привід, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, використовуючи нецензурну лайку, погрожуючи зброєю, примусив потерпілого стати на коліна, чим залякав та принизив його, приставив цю зброю до чола потерпілого та наніс йому кілька ударів в обличчя, після чого здійснив кілька постілів в сторону потерпілого. Таким чином, ОСОБА_4 , діючи зухвало, спрямовуючи свою агресивну поведінку на потерпілого, відчуваючи перевагу над ним, нехтуючи елементарними правилами поведінки та добропорядності, застосовуючи при цьому вогнепальну зброю, порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а не вчинив злочин проти особи з особистих мотивів, оскільки інкриміновані події не містили прагнення завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань. Наведене виключає підстави для кваліфікації події за ст. 125 КК України.

Разом з тим, суд не бере до уваги покази обвинуваченого щодо відсутності в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, оскільки такі спростовані показами потерпілого ОСОБА_7 , письмовими доказами, які є належними та допустимими та в своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України за обставин, встановлених судом. Покликання захисника на те, що транспортний засіб, який було викрадено у потерпілого ОСОБА_7 слідчим не оглядався на предмет виявлення доказів чи слідів кримінального правопорушення, не є визначальною та необхідною умовою для встановлення відсутності в діяннях інкримінованого злочину, оскільки не спростовує показів потерпілого та інших доказів у справі. Таку позицію сторони захисту суд розцінює як стратегію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в тому, що він своїми умисними діями вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, а також незаконне заволодіння транспортним засобом, і ці його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 296, ч.1 ст.289 КК України відповідно.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу винуватого, який на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, вину визнав частково, раніше притягався до кримінальної відповідальності, його поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, зокрема його перебування у розшуку. Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 передбачених ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, в стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за вчинені кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі у межах санкцій, визначивши йому за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України, остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сприятиме вихованню обвинуваченого в дусі дотримання законів, поваги до прав та інтересів інших осіб та суспільства в цілому.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Також з обвинуваченого підлягають стягненню процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.03.2020 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168 160,00 гривень.

21.04.2020 року ОСОБА_4 звільнено з державної установи «Ізолятор тимчасового тримання № 5» у зв`язку із внесенням застави.

Згідно із ч. 4 ст. 202 КПК України ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно ч. 11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Із огляду на наведене, запобіжний захід у вигляді застави застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після припинення дії запобіжного заходу, тобто після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцю внесену заставу в розмірі 168 160,00 гривень.

Керуючись ст.369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за:

- ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України – 8 (вісім) років позбавлення волі;

- ч. 4 ст. 296 КК України – 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 289 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання та приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 24.03.2020 року до 21.04.2020 року.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168 160,00 гривень слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 77 272 (сімдесят сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 21 коп. витрат за проведення експертиз.

Після набранням вироком законної сили повернути заставодавцю заставу у розмірі 168 160,00 гривень.

Речові докази: одяг ОСОБА_6 , а саме: спортивні штани чорного кольору, олімпійка чорного кольору із слідами РБК, футболка сірого кольору зі слідами РБК, 2 шкарпетки, труси сірого кольору та пару кросівок чорно-зеленого кольору - знищити; автомобіль «Ford Mondeo Kombi 05-07» реєстраційний номер НОМЕР_1 , документ з написами «Karta pojazdu PL», свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 та ключ до автомобіля, куртку синього кольору, светр світло-синього кольору, гребінець - повернути власнику; два пустих скляних бокала, металеву вилку - знищити; 3 пластикові стакани, скляну пляшку з етикеткою «Поляна квасова» шкіряний чохол для мобільного телефону, полімерну упаковку з написом «Семкі», картонну упаковку із гральними картами, сім недопалків сигарет, кулю витягнуту з тіла ОСОБА_6 - знищити; зразки букального епітелію, що належать ОСОБА_4 - знищити; мобільні телефони - повернути власнику; коробку з малокаліберним револьвером в наборі з 9 патронами - знищити; металеву банку з надписом порох, в середині якої є подрібнена речовина зеленого кольору, паперовий згорток з подрібненою речовиною зеленого кольору, двадцять предметів схожих на гільзи, на одній більшій є маркування 7.65 та круглі металеві кульки, 44 кульки, зовні схожі на кулі до малокаліберного пістолету два циліндрових предмета з фольгою з нашаруванням кіптяви та обрізану пластикову пляшку з нашаруванням бурої речовини, 10 рослин зовні схожих на коноплю - знищити; гільзи, вилучені з місця події - залишити у НДКЦ;

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 18.09.2018 року на «Ford Mondeo Kombi 05-07» реєстраційний номер PL WS 72354, документ з написами «Karta pojazdu PL», свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 та ключа до автомобіля, куртку синього кольору, светр світло-синього кольору, гребінець.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1