Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №461/6458/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6458/26

Провадження №3/461/2397/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І. Р., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

16.07.2025 о 21:36 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько» у м. Львові по вул. Л. Українки, 5, таємно, шляхом вільного доступу, здійснив дрібне викрадення чужого майна на загальну суму 2223,11 грн. без ПДВ, будучи три (та більше) разів притягнутий до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 51 КУпАП.

Окрім цього, 18.08.2025 о 15:05 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько» у м. Львові по вул. Л. Українки, 5, таємно, шляхом вільного доступу, викрав товар зі приміщення магазину на загальну суму 312,83 грн. без ПДВ, будучи три (та більше) разів притягнутий до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 51 КУпАП.

До суду надійшло дві справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 51 КУпАП, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою).

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Адміністративні матеріали, які надійшли до суду, складені стосовно однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв`язку з чим підлягають об`єднанню в одне провадження зі присвоєнням єдиного унікального номера справи 461/6458/26 (провадження 3/461/2397/26).

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У матеріалах адміністративної справи міститься заява ОСОБА_1 від 18.08.2026, у якій останній просить проводити розгляд справи у його відсутності та зазначає, що вину в інкримінованому йому правопорушенні визнає у повному обсязі.

У статті 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. У поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України, розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з`явилася в судове засідання, повідомлялась про дату, час і місце слухання справи, не подала суду жодних заяв чи клопотань, обізнана про наявність цього адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.

При цьому, суд також виходить з того, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

У статті 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлена відповідальністю за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, -

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 51 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 51 КУпАП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВБА № 023634 та ВБА № 023652 від 18.08.2026, до яких ОСОБА_1 зауважень не висловив; рапортами інспектора поліції, долученими до протоколів, зі змісту яких встановлено, що такі відображають перебіг подій наведених у протоколі; заявами директора магазину «Близенько» про вчинення правопорушення, довідками про вартість товару; заявою ОСОБА_1 від 18.08.2026, у якій останній вину в інкримінованих правопорушеннях визнав; фотознимками зі камер спостережень магазину «Близенько», на яких зображений ОСОБА_1 ; копією паспорта ОСОБА_1 ; постановою Личаківського районного суду м. Львова від 21.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 16.03.2026 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП; постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 08.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 01.03.2026 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП; постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 18.01.2026, 17.02.2026, 21.02.2026 та 23.02.2026 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП; постановою Галицького районного суду м. Львова від 30.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 19.03.2026, 21.03.2026 та 23.03.2026 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 51 КУпАП, доведеною повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що у цьому випадку необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції, яка встановлює відповідальність за відповідне правопорушення.

У статті 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з особи, яка притягається до відповідальності, на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі визначеному законом.

Керуючись ст. ст. 51, 221, 275-280, 283-287 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Об`єднати в одне провадження справи № 462/6458/26 (провадження № 3/461/2397/26) та № 462/6458/26 (провадження № 3/461/2404/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Присвоїти об`єднаній справі номер № 462/6458/26 (провадження № 3/461/2397/26).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17’000 гривень 00 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 гривень 60 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.Р.Волоско