Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №461/3663/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3663/26

Провадження №1-кп/461/492/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 11.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141360000590, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із загальною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, військовозобов`язаного, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , з загальною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, військовозобов`язаного, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, між собою та ще з однією невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, 10.05.2026 приблизно о 22.00 год, біля будинку №26 по вулиці Під Дубом у м. Львові, умисно, з метою завдання фізичного болю, маючи з собою засоби для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії «Терен-16», які були ними заздалегідь заготовлені, розпилили вказані засоби в область обличчя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , чим завдали потерпілим фізичного болю і не спричинили при цьому тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Надав пояснення про те, що вчинив кримінальне правопорушення у зв`язку з необдуманістю свого вчинку, своєю легковажністю та не усвідомленням тяжкості вчиненого злочину. Пояснив, що його знайомий попросив його за грошову винагороду облити ОСОБА_9 зеленкою та розпилити на неї балончик. Він ж попросив свого знайомого ОСОБА_4 зробити це разом. Ніякої грошової винагороди вони не отримали. Дуже шкодує про вчинене, просить в потерпілих вибачення за свої злочинні дії. Запевнив, що ніколи в майбутньому не вчинятиме протиправних дій. Просить потерпілих прийняти його вибачення, дуже шкодує та щиро розкаюється у вчиненому. Розуміє, що внаслідок їх протиправних дій потерпілим спричинена шкода, має намір відшкодувати заподіяну шкоду. Однак, вважає, що розмір компенсації заподіяної шкоди повинен відповідати засадам розумності, справедливості та співмірності. Суму позовних вимог, заявлених представником потерпілої ОСОБА_6 – адвокатом ОСОБА_8 в цивільному позові вважає надто високою та не пропорційною у цій ситуації. А відтак, просить цивільний позов задоволити частково, з врахуванням вимог розумності та справедливості. Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що ОСОБА_3 запропонував облити ОСОБА_9 зеленкою та розпилити на неї балончик, а ОСОБА_3 про це ще хтось просив за грошову винагороду, він ж погодився. Грошей ніхто їм не заплатив. Ствердив, що він дійсно винуватий, це був легковажний, необдуманий та протиправний вчинок, йому соромно за свої протиправні дії. Дуже шкодує, що таке вчинив, щиро розкаюється у вчиненому. Він вибачається перед потерпілими та просить, щоб останні прийняли його вибачення та пробачили його. Обіцяє, що ніколи не вчинятиме нічого протиправного. Запевнив, що має намір відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, однак розмір компенсації заподіяної шкоди, зазначений в цивільному позові, вважає завищеним, а тому при вирішенні цивільного позову, просить такий задоволити частково, з врахуванням вимог розумності та справедливості. Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили спричинення обвинуваченими їм фізичного болю за обставин, викладених в обвинувальному акті. Вважають недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ними та обвинуваченими не оспорюються. При цьому вказали, що розуміють зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України їм зрозумілий.

Також, потерпіла ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_8 підтримали заявлений в інтересах потерпілої ОСОБА_6 цивільний позов. Повідомили, що обвинувачені на даний час не відшкодували заподіяної ОСОБА_6 шкоди.

За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинувачених, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинувачених, а також дослідженням матеріалів цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 .

Оцінивши показання обвинувачених, які вони надали вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленими із правилами ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КК України.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.2 ст.126 КК України, як умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчинені групою осіб.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.2 ст.126 КК України, як умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчинені групою осіб.

За положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1-2 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання . Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КК України є нетяжким злочином.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, який з загальною середньою освітою, неодружений, дітей чи будь-яких інших осіб на утриманні немає, не працює, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, має постійне місце проживання, згідно ст.89 КК України раніше не судимий, його поведінку під час та після вчинення кримінально-протиправних дій.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, який з загальною середньою освітою, неодружений, дітей чи будь-яких інших осіб на утриманні немає, не працює, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, має постійне місце проживання, згідно ст.89 КК України раніше не судимий, його поведінку під час та після вчинення кримінально-протиправних дій.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, яке полягало в критичному ставленні до своєї злочинної поведінки, її осуді, у тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що виглядало перед судом правдиво та досить переконливо; активне сприяння розкриттю вчиненого злочину, яке полягало в наданні визнавальних показів з самого початку досудового розслідування злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, ставлення обвинувачених до вчиненого, які в судовому засіданні щиро розкаялись та обіцяли не допускати в подальшому протиправної поведінки, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги дані про особу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід визначити покарання в межах санкції ч.2 ст.126 КК України у виді пробаційного нагляду.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченим оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченихОСОБА_3 та ОСОБА_4 на даний час не застосовані. Питання доцільності обрання запобіжного заходу обвинуваченим суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст. 22, 26 КК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Вирішуючи заявлений представником потерпілої ОСОБА_6 – адвокатом ОСОБА_8 цивільний позов, суд прийшов до такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільній позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За вимогами ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право, зокрема, на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

За нормами ст.22 КПК України, усі питання суд вирішує на засадах змагальності сторін і доведеності перед судом своїх позицій.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В заявленому цивільному позові потерпіла ОСОБА_6 просить солідарно стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 5 875,70 грн, яка складається з: 4059,00грн - послуги виведення зеленки з волосся в студії краси «SHE•ONE», 400 грн - вартості консультації лікаря офтальмолога, 1416,70 грн - вартості медичних препаратів придбаних за рецептом лікаря психіатра.

Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення з обвинувачених 400 грн сплачених потерпілою ОСОБА_6 за консультацію лікаря офтальмолога КНП «ЛТМО» «Багатопрофільної клінічної лікарні інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», що підтверджується довідкою про результати огляду та фіскальним чеком від 12.05.2026, то такі перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з вчиненим кримінальним правопорушенням, підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Позовні вимоги в частині солідарного стягнення з обвинувачених 1416,70 грн витрат на придбання медичних препаратів нордіксин та тразодон, за рецептом лікаря психіатра КНП «ЛТМО» «Багатопрофільної клінічної лікарні інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», що підтверджується довідкою про результати огляду, рецептом лікаря та фіскальним чеком від 18.05.2026, то такі також перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з вчиненим кримінальним правопорушенням, підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Щодо солідарного стягнення з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів за виведення з волосся зеленки, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, та сторонами судового провадження не заперечуються фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, зокрема, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпилили в область обличчя потерпілої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засоби для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії «Терен-16», чим завдали потерпілим фізичного болю і не спричинили при цьому тілесних ушкоджень.

Так, в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що дійсно окрім цього, облили ОСОБА_6 зеленкою, однак заподіяна внаслідок цього шкода не є безпосереднім наслідком та не знаходиться в безпосередньому причинному зв`язку з вчиненим обвинуваченими кримінальним правопорушенням,передбаченим ч.2 ст.126 КК України, та відповідно не пов`язана з пред`явленим обвинуваченням.

Крім цього, чек термінала про оплату банківською картою 12.05.2026 о 23.07 год в студії краси «SHE•ONE» грошових коштів в сумі 4059,00 грн жодним чином не підтверджує, які саме послуги були надані та кому.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання, що цивільний позов в частині солідарного стягнення з обвинувачених на користь потерпілої ОСОБА_6 витрат на виведення зеленки з волосся задоволенню не підлягає.

Таким чином, позивачці ОСОБА_6 внаслідок вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1816,70 грн, а саме: 400 грн – вартість консультації офтальмолога, 1416,70 грн вартість медичних препаратів за рецептом лікаря психіатра. В цій частині позовні вимоги є доведеними та підлягають до задоволення, шляхом солідарного її стягнення з обвинувачених.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Позивачка ОСОБА_6 пред`явила позовні вимоги про солідарне стягнення з обвинувачених моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає, що протиправними діями обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була спричинена моральна шкода потерпілій ОСОБА_6 , яка полягає у фізичному болю, який вона зазнала у зв`язку ушкодженням здоров`я, а саме ураженням слизової оболонки очей засобами сльозоточивої та дратівної дії, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, що призвело до погіршення її психологічного здоров`я, переживаннях, порушенні сну, порушенні звичного способу життя, остання вимушена була звернутися до лікаря психіатра, яким ОСОБА_6 встановлено діагноз F 43.8 Інші реакції на тяжкий стрес, приймати відповідні медичні препарати.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року (справа № 752/17832/14-ц) зробила висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 квітня 2025 року (справа № 761/553/21) розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи, але у будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілого і не повинен призводити до його збагачення.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Приймаючи до уваги фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер і обсяг страждань потерпілої ОСОБА_6 , необхідність проходити лікування та неможливість вести звичайний спосіб життя, враховуючи характер та глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких вона зазнала, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, суд приходить до висновку, що вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Посилання потерпілої ОСОБА_6 на інші обставини за яких вона зазнала моральних страждань (облиття зеленкою), тобто які не випливають із висунутого обвинувачення, не можуть бути враховані при визначенні судом розміру моральної шкоди завданої потерпілій в результаті вчинення даного кримінального правопорушення, який підлягає стягненню.

З урахуванням викладеного, суд вважає розумним та справедливим стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. На переконання суду, саме такий розмір моральної шкоди, стягнутої з обвинувачених на користь потерпілої, є пропорційним до обсягу моральних страждань у цій ситуації та достатнім для розумного задоволення потреб останньої.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Матеріалами підтверджується надання адвокатом ОСОБА_10 потерпілій ОСОБА_6 правничої допомоги у кримінальному провадженні, а саме:

-договір про комплексне юридичне обслуговування №11 від 14.05.2026, згідно п.3.1 якого вартість послуг, які надаються замовнику згідно розділу 1, за домовленістю складає 20 000 грн. Оплату «Замовник» здійснює згідно рахунків «Виконавця»;

-ордер на надання правової допомоги №1466037 від 22.05.2026;

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

-детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвоката від 26.05.2026: первинна консультація клієнта - 5000 грн, підготовка процесуальних документів - 10000 грн, участь в судових засіданнях - 5000 грн;

-акт №11 від 14.05.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): надання усної консультації - 5000 грн, складання цивільного позову - 10000 грн, підготовка та участь в судових засіданнях - 5000 грн. Разом 20 000 грн.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених потерпілою на правничу допомогу у зв`язку з розглядом кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в суді; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі№ 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження позиція обвинувачених та потерпілої була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи, судом за погодженням з учасниками судового провадження визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, адвокат був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

З урахуванням положень норм ст.ст.133, 137, 141-142 ЦПК України та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат потерпілої на професійну правничу допомогу. На переконання суду, сума у розмірі 10 000 грн є співмірною із виконаною роботою.

Суд враховує, що у кримінальному провадженні процесуальні витрати за наявності кількох обвинувачених стягуються виключно в дольовому (частковому) порядку, а не солідарному порядку.

Це узгоджується з правовим висновком, який викладено в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 476/614/17 (провадження № 51-272 км 19), згідно з яким, за змістом положень ч.2 ст.124 та п.13 ч.1 ст.368 КПК України, коли у вчиненні злочину визнано винними декількох осіб, судові витрати підлягають стягненню у дольовій частці з кожного із засуджених.

А відтак, з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 слід стягнути по 5 000 грн з кожного витрат на потерпілої ОСОБА_6 на професійну правничу допомогу.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України та призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років пробаційного нагляду, з покладанням обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст.59-1 КК України:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України та призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років пробаційного нагляду, з покладанням обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст.59-1 КК України:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази:

-засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії «Терен-4», - знищити;

-оптичний DVD-R диск, із відеозаписом з місця події, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 1 816 /одну тисячу вісімсот шістнадцять/ гривень 70 /сімдесят/ копійок матеріальної шкоди, 10 000 /десять тисяч/ гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 /п`ять тисяч/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 /п`ять тисяч/ гривень.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_11