Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №308/12004/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12004/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В.,за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла із військової частини НОМЕР_1 відносно солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_1 , номер обслуги кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за ч.2 ст. 172-10 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення А1778 №38 від 21 липня 2026 року вбачається, що: 03.02.2023 року ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходить її у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на посаді номера обслуги кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 . Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року встановлено, що з моменту оголошення рішення про мобілізацію в Україні настає особливий період. У відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року в Україні оголошено часткову мобілізацію, з огляду на що, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діють умови особливого періоду.

Під час проходження служби молодший сержант військової служби по мобілізації ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог до ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів.

Натомість, молодший сержант ОСОБА_2 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України порушив встановлений порядок несення військової служби.

Так, 29.06.2026 року, на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно о 12 год. 15 хв., молодшому сержанту ОСОБА_1 , заступником, командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 було доведено бойове розпорядження №424дск/А від 29 червня 2026 року під особистий підпис у відповідності до ст. 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в присутності свідків: головного сержанта ОСОБА_4 та старшого солдат О. 1 юній. В даному бойовому розпорядженні вказувалось про необхідність вибути в район виконання завдань за призначенням для виконання обов`язків військової служби з 30.06.2026 року молодшому сержанту ОСОБА_2 .

Проте, молодший сержант ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, достовірно знаючи про те, що він, згідно бойового розпорядження №424дск/А від 29 червня 2026 року повинен вибути в район виконання завдань за призначенням для виконання обов`язків військової служби, умисне, відкрито, не маючи на те жодних, достатніх відстав та поважних причин 29.06.2026 року приблизно о 12:15 відмовився виконати вказаний наказ начальника в присутності вищеперелічених свідків, про що ним був написаний рапорт.

Впродовж періоду з 13.03.2025 року до моменту надходження бойового розпорядження №424дск/А від 29.06.2026 року молодший сержант ОСОБА_2 не звертався та не просив направлення до мед. закладів. Лікування не проходив. Зі скаргами на стан здоров`я не повідомляв. Протягом зазначеного періоду ходив в наряди, аж до поки йому не стало відомо та не довели про бойове розпорядження 29.06.2026 року №424дск/А, відповідно до якого, він мав вибути в район виконання завдань за призначенням з 30:06.2026 року. Відразу, після цього, молодший сержант ОСОБА_2 , сказав що в нього різке погіршення стану здоров`я та потреба в терміновому оперативному лікуванні. Вказаний факт підтверджено матеріалами службового розслідування за вх.№828/1 від 20.07.2026 року проведеного у військовій частині НОМЕР_1 , які долучаються до даного протоколу.

Тобто, у період з 13.03.2025 по 29.06.2026 (більше 1 року і 3 місяців) молодший сержант ОСОБА_2 заступав в наряди, виконував обов`язки військової служби, знаходячись у ППД військової частини НОМЕР_1 . За медичною допомогою до медичної служби військової частини НОМЕР_1 не звертався, але як тільки надійшло бойове розпорядження від 29.06.2026 року №424дск/А, відповідно до якого вищевказаному військовослужбовцю було наказано вибути в район виконання завдань за призначенням для виконання обов`язків військової служби з 30.06.2026 року. Також слід зазначити, що законодавство України не передбачає вичерпного переліку військовослужбовців, які не можуть виїджати в район виконання завдання. Медичні ж документи молодшого сержанта ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджали йому у виконанні вищевказаного бойового розпорядження та не були підставою для його невиконання та вчиненням адміністративного правопорушення.

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_2 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172 -10 ч,2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

У судовому засіданні ОСОБА_1 , заперечував вину у вчиненні ним правопорушення, вказував на те, що в нього травматичне пошкодження медіального меніска пов`язане з безпосередньою участю в бойових діях. Зазначив, що саме через різке погіршення стан здоров`я та терміновій потребі оперативного лікування правого колінного суглоба він не може виконати бойовий наказ. Поряд з цим, зазначив, що на час складання протоколу жодного документованого медичного підтвердження про перешкоджання йому у виконанні вищевказаного бойового розпорядження не мав. На даний час вказані документи виготовляє.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Положення статті 1 КУпАП визначають, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частина 2 статті 7 КУпАП передбачає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до положення статті 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

Диспозиція ч.1 ст.172-10 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Поряд з цим, диспозиція ч.2 ст.172-10 КУпАП передбачає відповідальність за діяння передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, як вбачається зі змісту ст.1 цього ж Закону та ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Тобто, запровадження на всій території України або в окремих її місцевостях воєнного стану зумовлює початок дії особливого періоду. В той же час запровадження та дія особливого періоду не обмежується виключно оголошенням та запровадженням воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, і який діє по теперішній час.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення молодший сержант ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, достовірно знаючи про те, що він, згідно бойового розпорядження №424дск/А від 29 червня 2026 року повинен вибути в район виконання завдань за призначенням для виконання обов`язків військової служби, умисне, відкрито, не маючи на те жодних, достатніх підстав та поважних причин 29.06.2026 року приблизно о 12:15 відмовився виконати вказаний наказ начальника в присутності свідків, про що ним був написаний рапорт.

У судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував про наявність в нього захворювання, та що саме за станом здоров`я він не може виконувати бойовий наказ. Разом із тим, жодних доказів при цьому суду не надано.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає, що ОСОБА_1 , винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, а саме: відмова від виконання законних вимог командира (начальника).

Дії ОСОБА_5 , особою, яка складала протокол, кваліфіковані правильно.

Вина правопорушника стверджується протоколом про адміністративне правопорушення; матеріалами службового розслідування.

Вказані докази є належними, допустимими та взаємопов`язаними, підтверджують наявність адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

При призначенні адміністративного стягнення суд виходить зі змісту ст.33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, обставини справи та наслідки, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та відповідно до вимог ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення враховую: характер вчиненого правопорушення, особу порушника, стан його здоров`я, відомостей, що такий є особою з інвалідністю першої або другої групи суду не надано, ступінь його вини, майновий стан відомостей що такий офіційно працює суду не надано. Обставин, що пом`якшує відповідальність та обставин, що обтяжують відповідальність не встановлено.

За таких обставин, враховуючи, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накладення на гр. ОСОБА_1 , адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП та з врахуванням вище перелічених обставин, доцільним буде обрати стягнення у вигляді штрафу, у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці.

Керуючись ст.122-2,221,284,285,289,294 КУпАП, п.5 ч. 2ст.4Закон України «Про судовий збір» суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить: 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош