Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №127/20582/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/20582/25

Провадження № 22-ц/801/2087/2026

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа № 127/20582/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Іщук Т. П. від 22 червня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 24 червня 2026 року) про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

встановив:

В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, за яким просила встановити порядок користування земельною ділянкою площею 715,0 кв. м, розташованою у АДРЕСА_1 (попередня назва вулиці – АДРЕСА_2 між її співвласниками.

В березні 2026 року вона подала клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи з метою встановлення можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 600 кв. м, яка закріплена за землекористувачами будинковолодіння по АДРЕСА_3 , яку доручити ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

Відповідачка ОСОБА_1 заперечила щодо доручення проведення експертизи приватній установі та пропонувала її проведення доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі КНДІСЕ) та запропонувала свої питання:

«1. Чи є технічно можливим встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею виключно 600 кв. м (відповідно до площ та меж, встановлених первинним правовстановлюючим документом – актом про відведення земельної ділянки під забудову від 10 травня 1958 року) між співвласниками домоволодіння без урахування площі історичних «лишків» (135 кв. м), які згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 3118 були залишені державою у виключному індивідуальному (тимчасовому) користуванні першопоселенця ОСОБА_3 і не підлягає поділу між співвласниками будинку?

2. Чи є технічно можливим встановлення порядку користування зазначеною ділянкою (600 кв. м) без урахування площі, конфігурації та інфраструктури об`єктів самочинного будівництва (зокрема, капітального гаражу «літ З» та металевих сходів, які були зведені самовільно та введені в експлуатацію органом місцевого самоврядування (рішення виконкому ВМР № 637) лише у 2024 році – тобто через 66 років після первинного відведення землі, в умовах наявного спору про право?

3. Чи підтверджується первинною технічною документацією (зокрема, Актом приймання індивідуального домоволодіння № 138 від 20.11.1962 р. та технічним паспортом від 23.10.1991), що об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_4 первинно був збудований та прийнятий в експлуатацію саме «як двоквартирний житловий будинок» і чи наявні в матеріалах інвентаризаційної справи № 3118 відповідні дозволи органів Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБІ) на здійснення реконструкції та переведення вказаного об`єкта у статус «одноквартирного садибного (індивідуального) житлового будинку» (статус, що раптово з`явився в техпапорті від 23.03.2016 р.?».

Витрати по проведенню експертизи покласти на позивачку.

Ухвалою Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 червня 2026 року призначено у справі судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизи.

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

1. Які можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею 600,0 кв. м, розташованою у АДРЕСА_1 (попередня назва вулиці – АДРЕСА_2 між її співвласниками?

При вирішенні питання врахувати можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель та споруд співвласників, розташування насаджень, можливість проходу з вулиці на подвір`я, вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.

2. Чи є технічно можливим встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею 600,0 кв. м, розташованою у АДРЕСА_1 (попередня назва вулиці – Костянтиновича / АДРЕСА_2 , без урахування об`єктів самочинного будівництва?

3. Чи підтверджується первинною технічною документацією, що об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 (попередня назва вулиці – АДРЕСА_2 первинно був збудований та прийнятий в експлуатацію саме «як двоквартирний житловий будинок» і чи наявні в матеріалах інвентаризаційної справи № 3118 відповідні дозволи органів ДАБІ на здійснення реконструкції та переведення вказаного об`єкта у статус «одноквартирного садибного (індивідуального) житлового будинку»?

Проведення експертизи доручено судовим експертам Вінницького відділення КНДІСЕ.

Встановлено строк проведення експертизи до 30 календарних днів з моменту отримання всіх необхідних матеріалів, який за клопотанням експерта може бути продовжено.

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України (далі КК України) за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Зобов`язано сторін (в разі наявності клопотання експерта) надати суду додаткові матеріали та документи для проведення експертизи, а також забезпечити допуск експерта до земельної ділянки по АДРЕСА_1 для проведення експертизи.

Витрати за проведення експертизи покладено на позивачку ОСОБА_2 щодо першого питання та на відповідачку ОСОБА_1 щодо другого та третього питання.

Попереджпено сторін про наслідки ухилення учасників справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, передбачені статтею 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Для забезпечення проведення експертизи витребувано додатково в комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» матеріали обміру будівельного кварталу № 288.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для встановлення можливих варіантів користування спірною земельною ділянкою необхідні спеціальні знання, висновку експертів з цього питання немає.

Відповідачка просила конкретизувати порядок користування земельною ділянкою саме без урахування об`єктів самочинного будівництва, а також стверджувала, що будинок має статус «двоквартирного житлового будинку», а земельна ділянка поділу не підлягає.

Щодо оплати експертизи, то з огляду, що кожен із учасників справи реалізував свої права в ході розгляду заяви про призначення експертизи та запропонував свої питання, суд вважав за можливе на кожного із них покласти обов`язок щодо оплати запропонованих ними питань, що відповідає загальним принципам цивільно-процесуального законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на те, що:

1. суд безпідставно поклав на неї частину витрат на проведення експертизи, тому що вона не ініціювала її проведення;

2. зупиняючи провадження у справі суд не перевірив цілісність матеріалів справи, які направив експерту, тому що в супровідному листі Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2026 року зафіксовано обсяг справи – 703 аркуші (3 томи), натомість в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі ЄСІТС) станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали наявний фрагментований масив обсягом 294 аркуші.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Судом встановлено, що в лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницька міська рада, за яким просила встановити порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,713 га, розташованою у АДРЕСА_5 , відповідно до варіанту № 2 (додаток 2) висновку експерта № 794 від 25 березня 2025 року.

Клопотавши про призначення експертизи представниця позивачки – адвокатка Шикунова А. вказувала, що рішенням виконкому Вінницької міської ради трудящих від 06 березня1958 року за землекористувачами домоволодіння АДРЕСА_6 (зараз АДРЕСА_4 ) зареєстровано земельну ділянку, площею 600,0 кв. м, лишки – 135 кв. м залишено у тимчасовому користуванні. Також в матеріалах інвентаризаційної справи міститься договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва приватного жилого будинку від 19 травня 1958 року, згідно з рішенням виконкому Вінницької міської ради трудящих № 7/281 від 06 березня 1958 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 600 кв. м (проїзд на АДРЕСА_7 ). У справі є висновок експерта про визначення можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,713 кв. м, тобто із урахуванням лишків, які не виділялися для будівництва і обслуговування будинку ОСОБА_3 , а тому необхідно визначити можливі варіанти встановлення порядку користування саме земельною ділянкою в тому розмірі, який був виділений рішенням виконкому Вінницької міської ради трудящих від 06 березня1958 року.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (частини перша, третя, четверта, пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

У статті 13 ЦПК України розкривається зміст принципу диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, згідно з частинами першою – третьою цієї статті суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема висновками експертів.

Частиною другою статті 77 ЦПК України установлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом цих норм сторони у цивільному процесі є вільними у виборі засобів доказування, в тому числі шляхом проведення відповідного експертного дослідження, якщо інше не встановлено законом, а суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти їм у реалізації цього права.

Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Частиною першою статті 103 ЦПК України установлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом закон встановлює однакові процесуальні гарантії як для особи, яка звернулась із відповідним клопотанням, так і для решти учасників справи, зокрема у вирішенні питання про вибір експертної установи, визначення питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта (частини третя, п`ята статті 103 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою та шостою статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

При цьому висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

Предметом позову у справі є встановлення порядку користування земельною ділянкою із виділенням кожному зі співвласників будинку частини земельної ділянки в користування.

Звертаючись із позовом позивачка вказувала, що за належною сторонам садибою (домоволодінням) закріплено земельну ділянку, площею 0,713 га, та надала висновок експерта про встановлення варіантів користування ділянкою між співвласниками від 25 березня 2025 року № 794, який був виконаний в іншій справі, з такими самими предметом та підставами позову, заявленими ОСОБА_2 , але до ОСОБА_4 , яка померла у 2022 році, відповідно провадження у справі було закрите ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2025 року.

У письмових поясненнях третьої особи – Вінницької міської ради, яка заперечувала проти задоволення позову, зазначено про виділення рішенням виконкому Вінницької міської ради трудящих від 06 березня 1958 року земельної ділянки, площею 600,0 кв. м. Відповідно позивачка просила призначити судову земельно-технічну експертизу щодо встановлення можливих варіантів установлення порядку користування саме земельною ділянкою, в тому розмірі, який був виділений рішенням виконкому Вінницької міської ради трудящих від 06 березня1958 року ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Ця обставина (можливість виділення у користування кожній із сторін частини земельної ділянки та варіанти такого виділення) входить до предмета доказування, потребує спеціальних знань, висновку експерта з того ж питання сторони не надали. Висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський центр судових експертиз» Данилюка В. О. № 794 від 25 березня 2025 року про неможливість надання варіантів порядку користування земельною ділянкою, площею 600 кв. м у АДРЕСА_8 (колишні назви: АДРЕСА_9 ; Костянтиновича, ОСОБА_5 ) через відсутність графічних чи текстових матеріалів щодо розмірів та місця розташування такої ділянки не можна визнати належним доказом у цій справі, тому що зазначена експертиза проводилась в справі з іншим складом осіб, відповідно при її призначенні неможливо було дотриматись принципу диспозитивності (що реалізується дотриманням вимог частин третьої, п`ятої статті 103 ЦПК України), який в повній мірі був забезпечений судом при постановленні оскаржуваної ухвали (врахована думка відповідачки щодо експертної установи, на вирішення експерта поставлено два з трьох запропонованих нею питань (відповідність яких предмету доказування судом апеляційної інстанції не оцінюється, тому що це виходить за межі доводів апеляційної скарги)).

Щодо доводів відповідачки про безпідставне покладення на неї витрат з оплати висновку експерта в частині поставлених нею питань, то апеляційний суд зазначає таке.

Витрати на проведення експертизи віднесено до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 2 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 135 ЦПК України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.

Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, – сторони в рівних частках.

У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування доказів або огляд доказів за їх місцезнаходженням.

За змістом цих норм, ураховуючи, що ключовим показником вартості експертизи є кількість експертогодин, необхідних для відповіді на кожне з поставлених питань, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про покладення оплати кожною зі сторін питань, поставлених ними на вирішення експертизи.

При цьому не має значення хто із сторін ініціював призначення судової експертизи, оскільки покладення тягаря оплати питань, які ставить на вирішення експерта інша сторона, є явно не справедливим і суперечить принципу пропорційності цивільного судочинства (пункт 6 частини третьої статті 2 ЦПК України, стаття 11 ЦПК України).

Апеляційний суд звертає увагу, що можливість поставити власні питання перед експертом при призначенні судом експертизи за клопотанням іншого учасника справи, спрямована на процесуальну економію (усуває необхідність окремого заявлення клопотання про призначення експертизи та вирішення його судом). Тобто позбавляє суд необхідності вирішувати одне й теж питання з ухваленням окремих процесуальних рішень.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність (передчасність) зупинення провадження у справі та направлення її для дослідження до експертної установи через невідповідність кількості аркушів справи, зазначених у супровідному листі Вінницького апеляційного суду та тих, що були відображені в ЄСІТС, апеляційний суд також відхиляє з таких міркувань.

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення експертизи (пункт 5 частини першої статті 252 ЦПК України).

Зупинення провадження у справі – це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Оскільки оскаржуваною ухвалою суду у справі призначено судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизи, для проведення яких матеріали справи направляються до Вінницького відділення КНДІС, і у цей період неможливо здійснювати відповідні процесуальні дії, суд першої інстанції, скориставшись правом, наданим йому процесуальним законом, правомірно зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

З огляду на викладене зазначені дії суду не можуть вважатися порушенням норм процесуального права, наслідком якого є скасування відповідного судового акта (такі самі за змістом висновки містяться, зокрема в постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 910/15715/19).

Стверджувана відповідачкою невідповідність кількості аркушів справи (без зазначення того, які саме докази, які мають бути досліджені експертом, відсутні у паперовій чи електронній формі), не впливає на законність зупинення провадження у справі, з огляду на неможливість продовження здійснення у ній процесуальних дій до закінчення експертизи.

Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, які є підставою для її скасування чи зміни.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 381 – 383 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

(Повний текст судового рішення виготовлено 11 вересня 2026 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. Б. Сало