Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №127/37554/23 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/37554/23

Провадження № 22-ц/801/1981/2026

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа № 127/37554/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/37554/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Венгрин О. О., -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.09.2023 ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 85000,00 дол. США, строком до 30.11.2023, що підтверджується розпискою відповідача про отримання коштів від 26.09.2023. До цього часу ОСОБА_2 борг не повернув. Позивач просить стягнути з відповідача 85000,00 дол. США боргу за договором позики (за розпискою від 26.09.2023).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 85000,00 (вісімдесят п`ять тисяч) дол. США боргу за договором позики (за розпискою від 26.09.2023), а також 13420,00 грн судового збору.

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук А.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом I інстанції було порушено принцип безпосередності дослідження доказів та не було надано власної правової оцінки фактам написання розписки та відсутності передання готівкових коштів, факту переказу криптовалюти. Судом фактично ототожнено поняття криптовалюта та грошові кошти, чого не передбачено чинним законодавством.

20 липня 2026 року від представника позивача - адвоката Шур О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача – адвокат Лавренчук А.С. апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити.

Представник позивача - адвокат Шур О.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.09.2023 позивач надав відповідачу у позику 85000,00 дол. США, які останній зобов`язався повернути до 30.11.2023, що підтверджується розпискою (оригінал) відповідача ОСОБА_2 .

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №2103/24-21 від 20.09.2024 ОСОБА_2 виконано текст розписки і підпис від 26.09.2023 про отримання грошових коштів в сумі 85000,00 дол. США у ОСОБА_1 . Будь-які діагностичні ознаки, які б свідчили про вплив на виконавця тексту розписки від 26.09.2023 про отримання грошових коштів в сумі 85000,00 дол. США у ОСОБА_1 якихось збиваючих факторів природного чи штучного характеру у даному почерковому об`єкті відсутні. Будь-які діагностичні ознаки, які свідчили б про вплив на виконавця підпису від імені ОСОБА_2 у розписці від 26.09.2023 про отримання грошових коштів в сумі 85000,00 дол. США у ОСОБА_1 під впливом збиваючих факторів природного чи штучного характеру у даному почерковому об`єкті відсутні.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 (справа №127/34748/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину - договору позики 85000,00 дол. США, оформленого розпискою від 26.09.2023. ПостановюВінницького апеляційного суду від 30.07.2025 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 залишено без змін

Згідно ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 (справа №127/34748/24) встановлено:

- за розпискою від 26.09.2023 ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 0512 МВС України у м. Вінниці 15.06.2021, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , отримав від ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , у борг грошові кошти у розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч доларів США) у якості позики. Всю вказану суму боргу (позики) зобов`язався повернути у строк до 30.11.2023,

- в судовому засіданні було досліджено відеозапис, на якому зафіксовано, як позивач ОСОБА_2 власноруч, без будь-якого явного тиску пише розписку про отримання коштів,

- з протоколу допиту потерпілого ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження 12023020000001644 від 31.10.2023 року, вбачається, що ОСОБА_2 вказав, що «26.09.2023 року мені на електронний гаманець були зараховані грошові кошти декількома транзакціями на загальну суму 85 000,00 доларів США» ,

- в рамках виконання доручення у кримінальному провадженні №12023020010001661, внесеному до ЄДРДР від 02.11.2020 за ч. 4 ст. 190 КК України, отримано інформацію з криптовалютної біржі «Binancе» відповідно до якої на ідентифікатор користувача НОМЕР_4 , ім`я ОСОБА_3 , 26.09.2023 року було відправлено кошти 3 транзакціями: 36 200,00; 34 000,00; 14 800,00 - на загальну суму 85 000,00,

- наявність оригіналу боргової розписки у ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах цивільної справи №127/37554/23, свідчить про те, що боргове зобов`язанняне виконане,

- належними доказами не підтверджено твердження позивача про неотримання від відповідача ОСОБА_1 коштів у розмірі 85 000,00 , а також присутність тиску та відсутність волевиявленняпід час написання розписки 26.09.2023 року. Вказане підтверджується висновком експерта. Таким чином, позивачем не додано до матеріалів будь-яких інших доказів, які свідчили б про недійсність даного правочину.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30.07.2025 (справа №127/34748/24) встановлено:

- доводи апелянта ( ОСОБА_2 ) про відсутність у змісті розписки інформації, що кошти надані відповідачем як позика, спростовується змістом самої розписки, у якій зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 85000 дол. США,

- письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику (постанова ВСУ від 18.09.2013, справа №6-63цс13),

- позивачем не доведено неотримання ним від відповідача ОСОБА_1 коштів у розмірі 85000,00 дол. США,

- жодних доказів того, що розписка складена ОСОБА_2 шляхом введення його в оману або під тиском, або ж, що кошти за даним договором позивачу передано не було, останнім не надано,

- колегія суддів приходить до висновку про наявність між сторонами правовідносин, що виникли на підставі договору позики.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 засвідчили факт власноручного написання ОСОБА_2 боргової розписки про отримання коштів від ОСОБА_1 , без будь-якого тиску на нього. ОСОБА_1 під час написання спірної розписки присутнім не був.

21.07.2021 ОСОБА_2 звертався до лікарні з приводу погіршення стану здоров`я – тривожного розладу.

Згідно інформації Державної прикордонної служби від 20.03.2024, згідно якої 22.09.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України у напрямку – виїзд, а 29.09.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України у напрямку - в`їзд.

02.11.2023 до ЄРДР сформовано витяг щодо внесення кримінального провадження № 12023020010001661 за ч. 2 ст. 190 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 в значному розмірі шахрайським чином маловідомою особою на ім`я ОСОБА_8 .

02.11.2023 за заявою ОСОБА_1 останнього залучено до провадження як потерпілого.

Згідно наказу ТОВ «Інвест Холдинг Компані» №11/1-В від 18.09.2023 ОСОБА_9 перебував у відрядженні з 22.09.2023 по 29.09.2023.

В матеріалах справи наявне фото позивача при написанні розписки про позику коштів та відеоматеріал написання розписки позивачем від 26.09.2023.

На а.с. 175 т.1 міститься копія клопотання адвоката Шур О.В. про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023020010001661 від 02.11.2020.

Також в матеріалах справи наявні:копія доручення Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.40 КПК України від 29.05.2024 у кримінальному провадженні №12023020010001661 від 02.11.2020.

Копія рапорта старшого оперуповноваженого 1-го відділу Управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області Яненка М. від 31.05.2024 (отримання інформації з криптовалютної біржі «Binancе»). Інформація про користувача криптогаманця ОСОБА_10 .

Також історія депозитів користувача криптогаманця ОСОБА_11 за період з 09.02.2023 по 09.11.2023, історія зняття коштів користувача криптогаманця ОСОБА_11 за період з 08.04.2023 по 03.12.2023, баланс рахунку криптогаманця ОСОБА_11 станом на 31.05.2024,скріншоти переказу коштів.

РішеннямВінницького міського суду Вінницької області від 30.08.2024 (справа №127/34793/23), вирішено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 стягнутизаборгованість за договором позики від 23.10.2023 у розмірі 150000,00 доларів США.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи досліджено:копія протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 31.10.2023 у кримінальному провадженні №1202001000,копія протоколу допиту потерпілого ОСОБА_2 від 31.10.2023, з яких вбачається, що ОСОБА_2 пояснив слідчому, що у ОСОБА_13 він узяв у борг лише 85000 доларів США, про що написав ОСОБА_14 розписку, копіюклопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023020010001644 від 31.10.2023.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Законодавець визначив, що розписка позичальника може бути доказом укладення договору позики та його умов.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13; від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції надав належну правову оцінку розписці, написаній власноруч відповідачем, встановив її правову природу та дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами відносин, що виникли з договору позики, оскільки розпискою підтверджується як факт отримання позичальником грошових коштів за договором позики, так і зобов`язання їх повернути на вимогу позикодавця.

Встановивши, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (без зазначення у ній відомостей про повернення оспорюваних сум), свідчить про те, що грошове зобов`язання не виконане, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник