Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №128/2682/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/2682/25

Провадження № 22-ц/801/2347/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа № 128/2682/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Канахівська М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року, постановлену суддею Шевчук Л.П., в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Березнівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту, накладеного на кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець Збройних сил України) у зведеному виконавчому провадженні №80577471 від 23 березня 2026 року;

- зобов`язати Березнівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, накладений на грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення, як військовослужбовець Збройних сил України) у зведеному виконавчому провадженні №80577471 від 23 березня 2026 року;

- зобов`язати Березнівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження №80577471 від 23 березня 2026 року у зв`язку із проходженням військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 .

Скарга мотивована тим, що у провадженні Березнівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №80449910, відкрите 18 березня 2026 року на підставі виконавчого листа №128/2682/25, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.

Також у провадженні даної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження №80451010, відкрите 18 березня 2026 року на підставі виконавчого листа №128/2682/25, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 в розмірі однієї шостої заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Вказані виконавчі провадження об`єднані постановою державного виконавця від 23 березня 2026 року у зведене виконавче провадження №80577471.

01 липня 2026 року адвокатом Новаковим В.В. на адресу виконавчої служби було направлено заяву про скасування арештів зі всіх рахунків боржника ОСОБА_1 та зупинення виконавчих проваджень, однак 07 липня 2026 року на електронну пошту адвоката надійшла відповідь на цей запит про те, підстави для скасування арешту з майна (коштів) боржника у відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні, як і відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.

Скаржник вважає, що вказана відповідь протирічить вимогам норм чинного законодавства, порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 , а тому всі арешти з майна скаржника повинні бути зняті, а виконавче провадження – зупинене.

Так, державний виконавець під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження №80577471 від 23 березня 2026 року неодноразово допускав порушення норм чинного законодавства, які полягали у часових проміжках винесення постанови про об`єднання виконавчих проваджень та про звернення стягнення на заробітну плату, у сумі нарахованої заборгованості.

Арешт було накладено на всі без виключення кошти ОСОБА_1 , в тому числі й на картковий рахунок НОМЕР_1 , який є рахунком, на який нараховується грошове забезпечення ОСОБА_1 як військовослужбовця, та є єдиним відкритим банківським рахунком боржника. Враховуючи те, що рахунок, на який накладений арешт постановою державного виконавця використовується для зарахування заробітної плати, це свідчить про протиправність бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту.

Крім того, отримавши інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, та встановивши, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, виконавець має зупинити вчинення виконавчих дій, про що винести відповідну постанову.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав самостійної, послідовної та повної оцінки доводам скарги, запереченням стягувача, поясненням органу ДВС та доказам, які містяться у матеріалах справи. Значна частина мотивувальної частини ухвали є відтворенням змісту скарги, заперечень стягувача, письмових пояснень відділу державної виконавчої служби і великих фрагментів нормативних актів та судових рішень. Суд навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20, проте не застосував його до встановлених у цій справі обставин. Предмет судового контролю суд визначив не правильно та фактично підмінив перевірку оскаржуваної бездіяльності перевіркою правомірності первинного накладення арешту 31 березня 2026 року. Істотні розбіжності у сумах, зазначених у документах органу ДВС, залишені судом без оцінки, хоча ці розбіжності безпосередньо стосуються меж арешту, пропорційності виконавчих заходів та належності контролю за стягненням. Суд застосував практику Верховного Суду без належного зіставлення фактичних обставин відповідних справ із предметом та фактичними обставинами цієї скарги, а також не надав оцінки істотним розбіжностям у сумах, зазначених у документах органу ДВС, хоча ці розбіжності безпосередньо стосуються меж арешту, пропорційності виконавчих заходів та належності контролю за стягненням. Суд не надав належної оцінки порушенню строку об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та помилковому поясненню органу ДВС щодо календарної дати. Висновок суду про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження зроблений без повного встановлення фактичних умов військової служби ОСОБА_1 .. Детальний аналіз оскаржуваної ухвали дає підстави стверджувати про наявність технічних та процесуальних суперечностей, які додатково підтверджують відсутність належної перевірки її змісту. Ухвала суду не відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо належного мотивування судового рішення та ефективного судового контролю.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у справі №128/2682/25 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на її утримання в розмірі однієї шостої заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

19 лютого 2026 року за заявами позивачки ОСОБА_3 видано виконавчі листи та 20 лютого 2026 року направлено представнику позивачки – адвокату Павленку Ю.Є..

Відповідно до Інформації про виконавче провадження, 18 березня 2026 року старшим державним виконавцем Березнівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ільчуком А.С. відкрито виконавчі провадження №80449910 та №80451010 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття, та про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 в розмірі однієї шостої заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Згідно Відповіді на запит №322650602 від 18 березня 2026 року Березнівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи, здійсненого у виконавчому провадження №80449910, ОСОБА_1 отримує заробітну плату у військовій частині НОМЕР_3 .

Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24 березня 2026 року у ВП №80451010 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .. Вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 25% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням. Заборгованість просить нараховувати із 01 жовтня 2025 року.

Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24 березня 2026 року у ВП №80449910 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .. Вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 219 462,41 грн, заборгованість нарахована по 01 жовтня 2025 року. Нарахування аліментів просить розпочати із 01 жовтня 2025 року. До погашення боргу утримувати 50 відсотків надалі 25%.

Постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 31 березня 2026 року у ВП №80449910 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 195 500 грн.

Постановою державного виконавця про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 31 березня 2026 року у ВП №80449910, визначено для боржника – фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ ПРИВАТБАНК, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 30 квітня 2026 року у ВП №80451010 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 184 73872 грн (UAH).

Представник ОСОБА_1 – адвокат Новаков В.В. звернувся до Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою б/н від 01 липня 2026 року, у якій просив: - скасувати арешт із всіх карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 ; - зупинити виконавчі провадження №80449910 та №80451010, відкриті 18 березня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ОСОБА_3 , про що винести відповідні постанови. Також зазначив, що боржник ОСОБА_1 є військовослужбовцем та державним виконавцем вже звернуто стягнення на його заробітну плату, тому наявність арешту є надмірним тягарем для нього.

На вказану заяву Березнівський відділ ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом №43320 від 07 липня 2026 року повідомив, що ВП №80449910 та №80451010 об`єднано у зведене ВП №80577471. Заборгованість на день відкриття виконавчого провадження по зведеному ВП становить 195 500,16 грн. Згідно відповідей на запити державного виконавця встановлено, що боржник отримує дохід в В/Ч НОМЕР_6 . 24 березня 2026 року державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено на адресу В/Ч НОМЕР_6 для подальшого виконання. У зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, яка перевищує суму платежів за три місяці, державним виконавцем 31 березня 2026 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яку згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», направлено для виконання до банківської установи. Підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника у ВП, визначені ст. 59 Закону, станом на 07 липня 2026 року у державного виконавця відсутні. Також, у державного виконавця відсутні підстави, визначені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» для зупинення виконавчого провадження.

З наданих представником скаржника (боржника) ОСОБА_1 документів вбачається, що останній є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 , має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_7 .

Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

ОСОБА_1 , вважаючи, що державний виконавець не мав права накладати арешт на картковий рахунок, на який нараховується грошове забезпечення військовослужбовця та мав зупинити вчинення виконавчих дій, звернувся до суду із даною скаргою.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконавче провадження як стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Фактично, усі вимоги скарги базуються на незаконності дій державного виконавця, отже суду слід встановити чи діяв виконавець відповідно до вимог закону.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 7 частини третьої статті 18 цього Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція), розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону (про звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації).

У ч. 3, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до підпункту 12 пункту 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З наведених вище норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.

При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи виходив з того, що під час винесення постанов про накладення арешту коштів на рахунках боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , призначений лише для отримання заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця) та/або на нього зараховується виключно заробітна плата (грошове забезпечення військовослужбовця). Таких відомостей ні боржником, ні його представником не було надано ні до Березнівського відділу ДВС, ні суду при зверненні до суду із даною скаргою, ні в процесу судового розгляду. Натомість, представник боржника звертаючись до Березнівського відділу ДВС із заявою від 01 липня 2026 року просив скасувати арешт зі всіх карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 .

Зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що представником скаржника не доведено протиправної бездіяльності Березнівського відділу ДВС щодо не скасування арешту накладеного на картковий рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «Приватбак» на ім`я ОСОБА_1 з тих підстав, що даний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, що є заборонено законом.

Також суд першої інстанції вважав, що скаржник у своїй заяві не навів тих обставин, які б свідчили, що зупинення виконання за виконавчими листами про стягнення аліментів, які є періодичними платежами, що стягуються на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, порушує його права і що такі виконавчі дії неможливо проводити за його відсутності.

А тому не вбачав підстав для задоволення скарги і в цій частині.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що фактично за своїм змістом ухвала суду першої інстанції містить відтворення змісту скарги, заперечень стягувача, письмових пояснень відділу державної виконавчої служби, нормативних актів та судових рішень, що не є мотивуванням судового рішення.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними доводами, оскільки після відтворення у тексті ухвали змісту скарги, позиції учасників справи, наведення відповідного правового обґрунтування суд першої інстанції зробив висновки, які лягли в основу відмови у задоволенні скарги.

І такі висновки не спростовані ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що ОСОБА_1 намагається перекласти на державного виконавця обов`язок по збору документів, які підтверджують цільове використання конкретного рахунку, який належить боржнику.

Встановлено, що у заяві до Березнівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 просив скасувати арешт зі всіх рахунків, відкритих на його ім`я, а не з конкретного рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритому на його ім`я та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення, як військовослужбовець Збройних сил України).

До вказаної заяви було додано лише дві довідки (форма 5 та 12), які лише підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі та його участі в бойових діях.

ОСОБА_1 не повідомив державного виконавця про конкретний рахунок, на який він отримує грошове забезпечення, та доказів про те, що такий рахунок має спеціальний режим використання.

Таку інформацію не було доведено до відома державного виконавця і банківською установою (відсутні докази того, що постанова виконавця повернута банком без виконання).

Отримання 18 березня 2026 року державним виконавцем відповіді на запит лише підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 отримує заробітну плату, однак вказана відповідь не містить відомостей про рахунок, на який така заробітна плата зараховується.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції було лише процитовано, однак не застосовано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що він не довів, що зазначений ним у скарзі рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, заборонено законом, про що він повідомив виконавця.

Саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Під час винесення постанов про накладення арешту коштів на рахунках боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що на відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , зараховується лише грошове забезпечення.

З форми звіту про відрахування (Додаток 9 до Інструкції) слідує, що він не містить відомостей про номер рахунка чи його цільового призначення, а тому така інформація не може бути з`ясована виконавцем із звітів про стягнення.

Належного повідомлення виконавчої служби з боку боржника про статус рахунку та його цільове призначення не було.

Здійснення (чи не здійснення) державним виконавцем обов`язку з контролю за правильністю і своєчасністю відрахувань, подання звітів, розбіжності у сумах виконавця, порушення строку об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не є предметом даної скарги, а тому доводам апеляційної скарги в цій частині не надається оцінка.

Також ОСОБА_1 вважає, що надаючи оцінку доводам скарги з приводу наявності підстав для зупинення виконавчого провадження спірним є не тлумачення цієї норми, а повнота встановлення судом фактичної неможливості проведення виконавчих дій за умов служби конкретного боржника.

Виконання судового рішення є сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Підставами для зупинення виконавчого провадження станом на час вчинення виконавчих дій є проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналіз конструкції цієї норми Закону полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе». Вирішальним для правильного розв`язання цього питання є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника. Отже, обов`язковою умовою для зупинення виконавцем виконавчих дій на підставі пункту 1 частини першої статті 34 Закону є саме неможливість проведення виконавчих дій в конкретному виконавчому провадженні згідно з умовами служби боржника.

Беззаперечним є факт проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією.

У межах зведеного виконавчого провадження в примусовому порядку виконуються виконавчі листи про стягнення аліментів, що не передбачає вчинення особистих дій та присутності боржника, а передбачає здійснення щомісячних аліментних платежів, що не зумовлює неможливість виконання рішення суду внаслідок заявлених боржником у своїй заяві обставин.

ОСОБА_1 як сторона виконавчого провадження, реалізовує свої права у цьому виконавчому провадженні через представника.

Ні при зверненні до виконавчої служби із заявою від 01 липня 2026 року, ні при зверненні до суду із скаргою ОСОБА_1 не довів, що умови його військової служби унеможливлюють проведення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні.

А тому доводи в цій частині відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк