Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №650/7806/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/7806/25

провадження № 2/650/1171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі: головуючого - судді Сікори О.О., за участю секретаря - Завістовської Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Промітний Дмитро Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та додаткових угод до нього,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Промітного Дмитра Сергійовича звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та додаткових угод до нього щодо земельної ділянки площею 9,8068 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0002, розташованої в межах колишньої Новокубанської сільської ради, а на цей час - Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

У прохальній частині позовної заяви представник позивачки просить розірвати договір оренди землі від 07 вересня 2011 року, додаткову угоду № 1700054 від 30 липня 2017 року, додаткову угоду № 1700054-3 від 28 лютого 2018 року та додаткову угоду № 1700054-2 від 05 березня 2019 року. Усі заявлені вимоги стосуються одного об`єкта оренди та одного орендного правовідношення.

У пунктах 3 і 4 прохальної частини позову кадастровий номер земельної ділянки зазначено як 6520983700:04:037:0014. Зі змісту позовної заяви, договору, додаткових угод та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 6520983700:04:037:0002. Тому наведення іншого закінчення кадастрового номера у двох пунктах прохальної частини суд розцінює як очевидну технічну описку, яка не змінює предмета спору.

В обґрунтування позову представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 9,8068 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0002 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХС № 057611 від 03 квітня 2003 року. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, державну реєстрацію якого проведено 09 грудня 2011 року за номером ХС-652090004001239. Первісно договір було укладено до 31 грудня 2021 року.

20 жовтня 2015 року укладено договір про заміну сторони, за яким права та обов`язки орендаря перейшли до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС». 30 липня 2017 року між орендодавцем та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 1700054. Надалі сторони уклали додаткову угоду № 1700054-3 від 28 лютого 2018 року та додаткову угоду № 1700054-2 від 05 березня 2019 року. Останньою додатковою угодою строк оренди продовжено до 30 листопада 2029 року.

У договорі та додаткових угодах площу земельної ділянки округлено до 9,81 га, тоді як за відомостями Державного земельного кадастру її точна площа становить 9,8068 га. Вказане округлення не свідчить про існування різних об`єктів оренди, оскільки в усіх документах наведено той самий кадастровий номер 6520983700:04:037:0002.

Відповідно до умов договору та додаткових угод орендна плата вноситься у грошовій формі у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підлягає індексації та сплачується орендарем щороку в період з 01 серпня до 31 грудня шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця.

За твердженням позивачки, орендна плата за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки їй не виплачувалася. На підтвердження цього до позовної заяви додано відомості органів ДПС про доходи позивачки. Також позивачка послалася на витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та навела розрахунок орендної плати за 2025 рік у розмірі 25 223,36 грн. Самостійної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у цій справі не заявлено.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі договору № 1704/25-26 про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок передало ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» право оренди, у тому числі земельної ділянки позивачки. За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право 31069110.

Представник позивачки вказав, що направлена на адресу нового орендаря кореспонденція повернулася з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Посилаючись на відкриті відомості про фінансову звітність ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», незначний дохід товариства, наявність одного працівника та анулювання реєстрації платника ПДВ, позивачка висловила припущення, що товариство надалі також не виконуватиме обов`язків орендаря.

На думку позивачки, повна несплата орендної плати протягом 2022-2025 років є систематичним порушенням істотної умови договору, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статті 651 ЦК України є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі та додаткових угод до нього.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Після відкриття провадження представник позивачки подав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», обґрунтовуючи його тим, що саме це товариство було орендарем земельної ділянки у 2022, 2023, 2024 роках та до 17 квітня 2025 року. Ухвалою суду від 06 березня 2026 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залучено до участі у справі як співвідповідача.

29 квітня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову. Товариство зазначило, що до 2022 року належно виконувало договір оренди, а несплата орендної плати у 2022-2024 роках була наслідком об`єктивної неможливості користування земельною ділянкою через тимчасову окупацію, бойові дії та фактичне забруднення місцевості вибухонебезпечними предметами.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» послалося на те, що спірна земельна ділянка розташована на території Борозенської сільської територіальної громади, яка у 2022 році перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації, а після деокупації належала до територій, на яких існувала мінна небезпека та ризики, пов`язані з бойовими діями.

На підтвердження неможливості безпечного використання земельної ділянки ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надало Акт № 37п виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів від 11 листопада 2024 року. Зі змісту цього акта вбачається, що у період з 22 жовтня до 11 листопада 2024 року групою розмінування військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту проведено перевірку та очищення ділянки поля площею 150 га в Борозенській територіальній громаді Херсонської області.

Під час робіт виявлено та знищено 20 вибухонебезпечних предметів, а саме: чотири реактивні снаряди системи «Ураган» калібру 220 мм, п`ять мінометних мін калібру 120 мм, чотири артилерійські снаряди калібру 152 мм, три протитанкові міни ТМ-62М, два постріли ПГ-7В та два постріли ПГ-7ВР. В акті наведено координати меж очищеної ділянки та схему місцевості.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» також послалося на лист Борозенської сільської ради № 1192 від 28 квітня 2026 року, яким підтверджено належність земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 6520983700:04:037:0002 до земельного масиву, щодо якого складено Акт № 37п від 11 листопада 2024 року.

Крім того, відповідач послався на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року щодо потенційного забруднення земель вибухонебезпечними предметами та неможливості гарантувати безпеку польових робіт через щоденні обстріли; на віднесення Борозенської громади до територій можливих бойових дій; на відомості інтерактивних карт щодо безпекової ситуації; на документи про пошкодження і розграбування майна підприємства під час окупації.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» також надало розпорядження Борозенської сільської військової адміністрації № 238 та № 239 від 21 листопада 2023 року, № 30 від 02 лютого 2024 року, № 533 та № 534 від 14 листопада 2024 року, № 27 від 27 січня 2025 року про надання товариству пільг зі сплати місцевих податків та зборів за 2022, 2023 і 2024 роки. Відповідач послався також на рішення Херсонської обласної ради № 491 від 23 грудня 2022 року, розпорядження Херсонської обласної ради № 24 від 01 березня 2023 року та рішення № 516 від 28 квітня 2023 року щодо суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили.

За позицією ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Акт № 37п у сукупності з листом Борозенської сільської ради та іншими доказами індивідуалізує спірну земельну ділянку і підтверджує, що до завершення очищення 11 листопада 2024 року її безпечне використання для сільськогосподарського виробництва було об`єктивно неможливим. Тому відповідач просив застосувати частину шосту статті 762 ЦК України та не враховувати несплату орендної плати за 2022-2024 роки як порушення, що формує систематичність.

Щодо 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зазначило, що 17 квітня 2025 року право оренди перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а тому саме новий орендар став носієм прав та обов`язків за договором. На думку відповідача, навіть у разі встановлення несплати орендної плати за 2025 рік така несплата є одним випадком і не утворює систематичності у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» окремо вказало, що після відчуження права оренди вибуло з орендного правовідношення. Оскільки позивачка не заявила до попереднього орендаря вимоги про стягнення заборгованості, товариство вважає себе неналежним відповідачем за вимогою про розірвання чинного договору, право оренди за яким належить ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

06 травня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивовано тим, що позивачка сформулювала чотири вимоги немайнового характеру - про розірвання договору оренди та трьох додаткових угод, однак сплатила судовий збір лише як за одну вимогу немайнового характеру.

Відповіді на письмові пояснення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до суду не надходило.

Позивачка та її представник на судове засідання не з`явилися. Представник позивачки подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». Відповідач скористався правом подати письмові пояснення, докази та клопотання.

Представник ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на судове засідання не з`явився. Судові документи направлялися за адресою місцезнаходження товариства, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Відзиву на позов, доказів сплати орендної плати за 2025 рік або письмових пояснень щодо причин невиконання договору ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не подало.

Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані зареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі, що забезпечує обмін документами. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» такого обов`язку не виконало та електронний кабінет не зареєструвало.

Невиконання юридичною особою встановленого законом обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету та її відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням не можуть бути підставою для безпідставного відкладення розгляду справи. Суд враховує відповідні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 червня 2024 року у справі № 752/11445/22, від 01 лютого 2024 року у справі № 520/11344/23 та від 28 березня 2023 року у справі № 260/1322/21, з урахуванням відмінностей процесуального регулювання.

З огляду на належне повідомлення учасників справи, заяву представника позивачки про розгляд справи за його відсутності та подані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» письмові матеріали суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності учасників за наявними у справі доказами.

Оскільки на судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи клопотання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про залишення позову без розгляду у зв`язку з нібито неповною сплатою судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі об`єднання у позовній заяві двох і більше самостійних вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну таку вимогу. Водночас кількість вимог визначається не кількістю пунктів прохальної частини, а кількістю самостійних матеріально-правових результатів, яких прагне досягти позивач.

Додаткові угоди № 1700054, № 1700054-3 та № 1700054-2 не створюють окремих від основного договору орендних правовідносин. Ними послідовно змінювалися умови одного договору оренди щодо тієї самої земельної ділянки, зокрема строк дії, розмір та порядок внесення орендної плати. Після укладення кожної додаткової угоди договір продовжував діяти в зміненій редакції як єдине правовідношення.

Матеріально-правовим результатом, якого прагне позивачка, є припинення одного чинного права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:037:0002. Розірвання додаткових угод не має самостійного правового значення поза розірванням основного договору та є похідним від нього. Тому позов містить одну комплексну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір сплачено.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 не змінює цього висновку, оскільки наведена у ній норма стосується об`єднання саме самостійних немайнових вимог. У цій справі пункти прохальної частини не спрямовані на одержання кількох незалежних результатів.

Крім того, механізм, передбачений частиною тринадцятою статті 187 ЦПК України, передбачає, що після відкриття провадження позов може бути залишений без розгляду через недоліки лише за умови попереднього залишення заяви без руху та неусунення позивачем визначених судом недоліків у наданий строк. Суд не встановив підстав для застосування цього механізму, оскільки судовий збір за заявлену комплексну вимогу сплачено у належному розмірі.

Отже, підстави для залишення позову без розгляду відсутні, а клопотання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» задоволенню не підлягає.

Дослідивши письмові докази, оцінивши доводи позову, письмових пояснень і клопотань у їх сукупності, суд дійшов таких висновків щодо суті спору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 9,8068 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0002, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана обставина підтверджується державним актом серії ХС № 057611, відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Орендне правовідношення виникло на підставі договору від 07 вересня 2011 року, зареєстрованого 09 грудня 2011 року, та надалі змінювалося договором про заміну сторони і додатковими угодами. З урахуванням додаткової угоди № 1700054-2 від 05 березня 2019 року кінцевим строком оренди є 30 листопада 2029 року. Орендна плата підлягає внесенню щороку в період з 01 серпня до 31 грудня.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» відчужило право оренди ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Із цієї дати новий орендар вступив у чинне орендне правовідношення та набув прав і обов`язків сторони орендаря за договором.

Матеріали справи підтверджують, що позивачка не отримала орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» факту невнесення плати за час, коли воно було орендарем, по суті не заперечує, однак посилається на звільнення від неї через об`єктивну неможливість користування землею. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» доказів сплати орендної плати за 2025 рік не надало.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 13, 15, 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» оренда землі є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою; орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування землею; орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати, а орендар зобов`язаний сплачувати її своєчасно та в повному обсязі.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що підставою розірвання договору оренди землі за пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто два та більше випадки, повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Така спеціальна підстава є самостійною та достатньою і не потребує додаткового встановлення істотності порушення за частиною другою статті 651 ЦК України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду розмежувала повну несплату та часткову несплату, тобто недоплату. Якщо орендар не сплатив лише частину належного платежу, пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України не застосовується автоматично. У такому разі можливість розірвання договору оцінюється за частиною другою статті 651 ЦК України з урахуванням того, чи було порушення істотним і чи позбавило воно орендодавця значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору.

Частина шоста статті 762 ЦК України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Положення частини шостої статті 762 ЦК України необхідно відрізняти від статті 617 ЦК України. Стаття 617 ЦК України за наявності випадку або непереборної сили звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, але сама по собі не припиняє основного обов`язку. Натомість частина шоста статті 762 ЦК України безпосередньо звільняє наймача від самої плати за період, коли об`єкт оренди об`єктивно не міг використовуватися з незалежних від нього причин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 та Верховний Суд у подальшій практиці виходили з того, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України необхідно встановити об`єктивну, безпосередню та повну неможливість користування конкретним майном. Обов`язок довести таку неможливість покладається на орендаря, який посилається на неї як на підставу звільнення від плати.

Тому суд не погоджується з викладеним у письмових поясненнях твердженням, що саме орендодавець повинен довести безпечність земельної ділянки. Позивачка має довести факт невиконання договору, а орендар - конкретні обставини, які виключали можливість користування майном та звільняли його від плати. Разом із тим неправильне визначення відповідачем розподілу тягаря доказування не перешкоджає суду оцінити фактично подані ним докази за правилами статті 89 ЦПК України.

Загальний факт введення воєнного стану, загальний лист Торгово-промислової палати України, відомості інтерактивних карт або саме по собі віднесення всієї громади до території можливих бойових дій не є безумовною підставою для звільнення від виконання будь-якого договірного обов`язку. Необхідним є причинний зв`язок між воєнними обставинами та неможливістю користування конкретною земельною ділянкою.

Щодо 2022 року суд ураховує, що територія, на якій розташована земельна ділянка позивачки, упродовж значної частини сільськогосподарського сезону перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Це об`єктивно унеможливлювало вільний доступ орендаря до землі, проведення посівної кампанії, виконання польових робіт та збирання врожаю.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 врахував, що сільськогосподарське виробництво має сезонний характер, а перебування місцевості під тимчасовою окупацією протягом ключової частини сільськогосподарського циклу може унеможливити проведення посівної кампанії та збирання врожаю за весь відповідний рік. За таких умов несплата річної орендної плати за цей рік не є винним випадком повної несплати, який формує систематичність.

З огляду на тривалість окупації території та її збіг із більшою частиною сільськогосподарського сезону суд дійшов висновку, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не мало об`єктивної можливості використовувати спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням у 2022 році. Тому несплата орендної плати за 2022 рік не враховується як порушення, яке формує систематичність для цілей пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Після деокупації території сама лише формальна можливість фізичного доступу до місцевості не означала, що земельна ділянка відразу стала безпечною для сільськогосподарських робіт. Використання ріллі передбачає перебування працівників і техніки на всій площі поля, механічний обробіток ґрунту та інші дії, які за наявності мінної небезпеки створюють безпосередню загрозу життю і здоров`ю людей.

На відміну від справ, у яких орендар посилається лише на загальне віднесення громади до території можливих бойових дій, інтерактивні карти або податкові пільги, у цій справі наявний індивідуалізований письмовий доказ фактичного забруднення земельного масиву вибухонебезпечними предметами - Акт № 37п від 11 листопада 2024 року.

З Акту № 37п вбачається, що безпосередньо на ділянці поля площею 150 га в Борозенській територіальній громаді у період з 22 жовтня до 11 листопада 2024 року проводилися роботи з розшуку, піднімання, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів. Під час цих робіт фактично виявлено і знищено 20 боєприпасів різних типів, а після завершення робіт проведено внутрішній контроль очищеної території.

Лист Борозенської сільської ради № 1192 від 28 квітня 2026 року у сукупності зі схемою та координатами, наведеними в Акті № 37п, пов`язує спірну земельну ділянку з очищеним земельним масивом. Отже, доводи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про неможливість безпечного використання саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:037:0002 до завершення протимінних робіт підтверджені доказами щодо конкретного земельного масиву.

Суд враховує, що після деокупації відповідна територія не проходила очищення одномоментно. Фактичне виявлення значної кількості вибухонебезпечних предметів під час робіт у жовтні-листопаді 2024 року, відсутність доказів проведення попереднього очищення цього масиву та документи органів місцевої влади щодо мінної небезпеки дають підстави для висновку, що протягом 2023 року та основної частини 2024 року використання цієї землі із залученням працівників і сільськогосподарської техніки не могло вважатися безпечним.

Внутрішні документи самого товариства, відомості інтерактивних карт, лист ДСНС і розпорядження про податкові пільги окремо не доводять повної неможливості користування спірною земельною ділянкою. Розпорядження про податкові пільги стосуються публічного обов`язку зі сплати місцевих податків і зборів та безпосередньо не припиняють приватноправового обов`язку зі сплати орендної плати власнику землі. Однак ці документи узгоджуються з актом очищення та листом Борозенської сільської ради, а тому мають допоміжне доказове значення.

Суд бере до уваги посилання відповідача на постанови Херсонського апеляційного суду у справах № 650/2912/25, № 650/2908/25 та № 650/2053/25 як на приклади оцінки актів очищення земельних масивів від вибухонебезпечних предметів. Водночас відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд ураховує саме висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, а рішення апеляційного суду не звільняють суд від самостійної оцінки доказів у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, яка також стосувалася ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та оренди земель у Бериславському районі Херсонської області, звернув увагу на необхідність оцінювати конкретну сукупність доказів та допустив застосування частини шостої статті 762 ЦК України за умови встановленої неможливості використання орендованих земель із незалежних від орендаря причин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у 2023 році та до завершення робіт з очищення 11 листопада 2024 року існувала об`єктивна перешкода для використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням, за яку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не відповідало. Тому до цього періоду підлягає застосуванню частина шоста статті 762 ЦК України.

Сам факт завершення очищення 11 листопада 2024 року не дає підстав кваліфікувати невнесення повної річної орендної плати за 2024 рік як окремий випадок повної несплати у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

По-перше, до 11 листопада 2024 року орендар відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України був звільнений від плати. Отже, після завершення очищення міг виникнути обов`язок лише щодо пропорційної частини річної орендної плати за період, коли об`єкт міг використовуватися, а не щодо повної річної суми.

По-друге, умовами договору встановлено один річний розрахунковий період і один кінцевий строк внесення орендної плати - до 31 грудня відповідного року. Договір не передбачає окремих щомісячних чи квартальних платежів. Тому період з 12 листопада до 31 грудня 2024 року не є самостійним договірним періодом, який можна прирівняти до окремого випадку повної несплати річної орендної плати.

По-третє, використання земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва має сезонний характер та охоплює взаємопов`язані етапи підготовки ґрунту, посіву, догляду за посівами і збирання врожаю. Очищення земельного масиву наприкінці сільськогосподарського року не відновлює можливості провести пропущений цикл польових робіт та отримати повний господарський результат за 2024 рік.

Це не звільняє орендаря від можливого обов`язку сплатити плату за період після усунення доведеної перешкоди. Однак невнесення пропорційного платежу за частину року за своєю правовою природою не є тотожним повній несплаті орендної плати за весь річний період. Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, у якій розмежовано пропорційну плату за частину року, коли земельна ділянка могла використовуватися, та систематичну повну несплату як підставу розірвання договору.

Позивачка не визначила розміру орендної плати, яка, на її думку, підлягала внесенню саме за період з 12 листопада до 31 грудня 2024 року, не навела способу її пропорційного обчислення з урахуванням частини шостої статті 762 ЦК України та не заявила вимоги про її стягнення. Відсутні також доводи і докази того, що невнесення такого пропорційного платежу за конкретних обставин є істотним порушенням договору в розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

Щодо 2025 року суд встановив, що 17 квітня 2025 року право оренди та права й обов`язки орендаря перейшли до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Строк внесення орендної плати за 2025 рік відповідно до умов договору спливав 31 грудня 2025 року, тобто на час настання строку виконання річного платіжного обов`язку саме ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» було чинним орендарем.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не надало доказів сплати орендної плати за 2025 рік або існування після набуття права оренди обставин, які відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України повністю унеможливлювали використання земельної ділянки. Тому суд вважає доведеним один випадок повної несплати орендної плати за 2025 рік.

Відомості про фінансовий стан ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», кількість працівників та анулювання реєстрації платника ПДВ не доводять майбутнього невиконання договору. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущенні, що відповідач надалі не сплачуватиме орендну плату або порушуватиме цільове використання землі. Для вирішення заявленого спору значення мають установлені факти виконання договору за періоди, строки оплати за які вже настали.

Орендна плата за 2026 рік відповідно до умов договору може бути внесена до 31 грудня 2026 року. На день ухвалення рішення цей строк не закінчився, тому 2026 рік не може враховуватися як випадок прострочення або несплати.

Таким чином, несплата орендної плати за 2025 рік є одним установленим випадком повної несплати після усунення доведених об`єктивних перешкод для користування земельною ділянкою. Несплата за 2022, 2023 роки та за період 2024 року до завершення очищення не може враховуватися як порушення, що формує систематичність. Можливе невнесення пропорційної частини платежу за решту 2024 року також не є другим випадком повної річної несплати.

Суд окремо перевірив, чи дають установлені обставини підстави для розірвання договору за частиною другою статті 651 ЦК України у зв`язку з істотним порушенням договору.

Істотним є таке порушення, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Орендна плата є основним зустрічним майновим наданням власнику землі, а її невнесення порушує інтерес орендодавця. Водночас періоди, за які орендар був звільнений від плати в силу частини шостої статті 762 ЦК України, не можуть ураховуватися як шкода, завдана порушенням.

Щодо можливої несплати за частину 2024 року позивачка не визначила належного пропорційного розміру платежу, не довела обсягу втрат саме від невнесення цієї частини та не навела обставин, які б свідчили, що через таку часткову несплату вона значною мірою позбавилася очікуваного результату договору. Один випадок повної несплати за 2025 рік за встановлених у справі обставин також не підтверджує істотності порушення, достатньої для дострокового припинення орендного правовідношення.

Позивачка не позбавлена права вимагати стягнення належної орендної плати за ті періоди, щодо яких орендар не доведе підстав для звільнення, однак така вимога у цій справі не заявлена.

Суд окремо враховує суб`єктний склад спору. Після відчуження 17 квітня 2025 року права оренди ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вибуло з орендного правовідношення як носій речового права оренди.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24 дійшов висновку, що після відчуження права оренди належним відповідачем за вимогою про розірвання договору є новий орендар, до якого перейшло право оренди та який є правонаступником прав і обов`язків попереднього орендаря. Попередній орендар, який вибув із правовідношення та не є носієм речового права, не є належним відповідачем за вимогою про припинення чинного права оренди іншої особи.

У цій справі самостійної вимоги про стягнення з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заборгованості або застосування до нього іншого майнового наслідку не заявлено. Його участь у справі дала суду можливість дослідити обставини виконання договору у 2022-2024 роках, однак не змінює того, що на час вирішення спору чинне право оренди належить ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Тому вимога про розірвання договору в частині, в якій вона звернена до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», не підлягає задоволенню також з підстав неналежності цього відповідача.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» є належним відповідачем як чинний орендар. Однак матеріально-правові підстави для дострокового розірвання договору щодо нього відсутні, оскільки доведено лише один випадок повної несплати орендної плати за 2025 рік, а систематичність та істотність іншого порушення не встановлені.

Сам по собі факт того, що позивачка тривалий час не отримувала орендну плату, за встановлених у цій справі обставин не дозволяє об`єднати періоди, протягом яких орендар був звільнений від плати в силу частини шостої статті 762 ЦК України, з одним наступним випадком невиконання грошового обов`язку та визнати таке невиконання систематичним.

Отже, сукупність установлених обставин не підтверджує передбаченої пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України систематичної повної несплати орендної плати та не дає підстав для розірвання договору за частиною другою статті 651 ЦК України. У задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору покладаються на неї. Доказів понесення відповідачами витрат, які підлягають розподілу при ухваленні рішення, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 128, 131, 141, 187, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 13, 15, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статтею 6 Закону України «Про судовий збір», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Промітний Дмитро Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та додаткових угод до нього - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя: ________________ О.О. Сікора