Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №576/1477/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1477/26

Провадження № 2/576/812/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сапона О.В.

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про звільнення від сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить суд звільнити його від сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання. Також просить припинити стягнення аліментів, встановлених рішенням Глухівського міськрайонного суду від 24.03.2026 по справі № 576/148/26.

Свій позов мотивує тим, що рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2026 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на повнолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26.01.2026 і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

На даний момент він перебуває у іншому шлюбі, від якого має двох неповнолітніх дітей.

Крім того, від першого шлюбу він має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2017 року з нього стягуються на його утримання розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, на його утриманні перебувають батько – пенсіонер за віком та мати – пенсіонер за інвалідністю ІІІ групи за загальним захворюванням.

За таких обставин зазначає, що не в змозі сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, оскільки сукупний розмір витрат, які він несе по утриманню своїх дітей та батьків перевищує 50 % відсотків його доходів.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу та третій особі були направлені копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їй копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

З матеріалів справи вбачається, що від третьої особи – ОСОБА_3 до суду надійшли пояснення, у яких остання заперечила свою участь у справі у якості третьої особи, оскільки вона була позивачем у справі за первісним позовом про стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 на утримання їх повнолітньої доньки. Також зауважила, що доводи, на які посилається у позовній заяві позивач не є безумовними підставами для звільнення від сплати аліментів. При цьому, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для задоволення позову. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач по справі надала до суду відзив, суть якого зводиться до того, що її батько є працездатним, має дохід, а отже може і надалі сплачувати аліменти на її утримання. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Безпосередньо дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2026 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на повнолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26.01.2026 і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

Тобто, рішенням суду, на підставі якого здійснюється стягнення аліментів із позивача, було постановлено стягувати з нього аліменти на користь матері на утримання доньки.

На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий документ, у якому стягувачем зазначена саме мати. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2026, виданої старшим державним нотаріусом Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андруховою І.В., стягувачем також визначена мати.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить звільнити його від сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки та припинити стягнення аліментів, які стягуються на підставі зазначеного рішення суду.

Таким чином, заявлені позовні вимоги стосуються не лише загального питання наявності у позивача обов`язку утримувати повнолітню доньку, а й безпосередньо припинення виконання конкретного судового рішення, яким аліменти присуджено на користь матері, яка зазначена стягувачем у виконавчому документі.

При цьому, позивач визначив відповідачем у справі повнолітню доньку, а матір визначив третьою особою.

Вирішуючи питання щодо належності відповідача, суд виходить із того, що, відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача залучити співвідповідача, а якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, – за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем.

Отже, визначення відповідача, предмета та підстав позову належить до процесуальної волі позивача, тоді як питання належності визначеного відповідача встановлюється судом під час розгляду справи. При цьому, суд не наділений правом за власною ініціативою замінювати первісного відповідача належним відповідачем.

У цій справі судом установлено, що матір`ю подано письмові пояснення, в яких вона звернула увагу на те, що саме вона зазначена стягувачем за рішенням суду, на підставі якого здійснюється стягнення аліментів, та висловила заперечення щодо визначення її у справі третьою особою, а не відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується направлення зазначених пояснень позивачу.

Отже, позивач був обізнаний про обставини, на які посилалася мати, зокрема про те, що саме вона є стягувачем за судовим рішенням та виконавчим документом, виконання якого він просить припинити.

Незважаючи на це, позивач клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем не подав, питання про залучення матері як співвідповідача не порушував та не навів будь-яких обставин, які б свідчили про те, що до моменту отримання зазначених пояснень він не знав і не міг знати про обставини, на які вона посилалася.

За таких обставин суд вважає, що позивач мав реальну процесуальну можливість визначити належний суб`єктний склад відповідачів, однак таким правом не скористався.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 51 ЦПК України, саме позивач має ініціювати заміну неналежного відповідача належним або залучення співвідповідача. Суд не може здійснити таку заміну за власною ініціативою, оскільки це означало б зміну визначеного позивачем суб`єктного складу сторін та вихід суду за межі наданих йому процесуальних повноважень.

З огляду на зміст заявлених позовних вимог та встановлені обставини справи суд доходить висновку, що у частині вимоги про припинення стягнення аліментів за конкретним судовим рішенням належним суб`єктом, права та інтереси якого безпосередньо зачіпаються такою вимогою, є особа, на користь якої постановлено відповідне рішення та яка зазначена стягувачем у виконавчому документі, тобто мати.

Натомість повнолітня донька, визначена позивачем відповідачем, стягувачем за цим судовим рішенням та виконавчим документом не є.

Водночас, сам по собі факт досягнення донькою повноліття не означає припинення або відсутності її права на утримання за статтею 199 СК України. Згідно з цією нормою повнолітня донька, яка продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, має право на утримання за встановлених законом умов до досягнення нею двадцяти трьох років, якщо батьки можуть надавати таку допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення таких аліментів має, зокрема, сама донька, а також один із батьків, з ким вона проживає.

Однак, наявність у повнолітньої доньки передбаченого статтею 199 СК України права на утримання не вирішує питання про належність відповідача у цій конкретній справі та не змінює встановленого судом факту, що за рішенням, виконання якого позивач просить припинити, стягувачем є мати.

Таким чином, суд не робить висновку про відсутність у повнолітньої доньки права на утримання та не вирішує по суті питання про наявність чи відсутність передбачених статтею 199 СК України підстав для її утримання.

Суд також не надає оцінки як підставі для вирішення цього спору доводам щодо матеріального становища позивача та його можливості сплачувати аліменти, оскільки до вирішення питання по суті матеріально-правової вимоги суд має визначити, чи пред`явлено її до належного відповідача.

Також, якщо під час розгляду справи встановлено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а позивач не заявив клопотання про його заміну належним відповідачем або про залучення співвідповідача, суд не вправі самостійно здійснити таку заміну, а за результатами розгляду справи відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача.

У цій справі позивач був обізнаний із запереченнями матері щодо її процесуального статусу та з тим, що саме вона зазначена була первісним позивачем у справі про стягнення аліментів і є стягувачем за судовим рішенням і виконавчим документом, виконання якого він просить припинити. Водночас, відповідного клопотання про заміну відповідача або залучення матері як співвідповідача позивач не подав.

За таких обставин суд позбавлений процесуальної можливості самостійно змінити визначеного позивачем відповідача або залучити іншу особу як співвідповідача замість чи поряд із ним.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов у визначеному позивачем суб`єктному складі пред`явлено до неналежного відповідача, а тому заявлені до повнолітньої доньки позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, така відмова у задоволенні позову обумовлена саме неналежним визначенням відповідача та невикористанням позивачем передбаченого статтею 51 ЦПК України процесуального права на його заміну, а не встановленням судом відсутності у повнолітньої доньки права на утримання відповідно до статті 199 СК України.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 178, 247, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про звільнення від сплати аліментів –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон