Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №487/3272/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3272/26

н\п 2/490/3910/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №8604370625 від 20.06.2025 року у розмірі 41470,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 20 червня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику №8604370625, підписаний в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до кредитного договору ТОВ «Іннова Фінанс» («Іннова-Нова» після зміни назви) надала позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, а позичальник зобов`язалась повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту.

ТОВ «Іннова Фінанс» («Іннова-Нова» після зміни назви) свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю, здійснивши перерахування коштів у розмірі 7000,00 грн на банківську картку позичальника, номер якої зазначив позичальник у своєму особистому кабінеті при заповненні анкетних даних.

Боржниця свої зобов`язання за кредитним договором не виконала належним чином, у зв`язку з чим заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 41470,80грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19420,80 грн - заборгованість за процентами, 14000,00 грн - сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору, 1050,00 грн - комісія за надання кредиту.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.05.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 05.06.2026 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, також витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» документи завірені належним чином, які підтверджують факт перерахування ТОВ «Іннова Фінанс» за допомогою надавача послуг ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику відповіднодо умов договору надання грошових коштів у позику №8604370625 від 20.06.2025 року - у розмірі 7000,00 грн, а сами виписки з карткових рахунків, які перебувають у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 за 20.06.2025 року.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 05.06.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

29.06.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.06.2026 року надало витребувану інформацію.

28.08.2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокат Коренко Т.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Іннова Нова» з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.6.1 Договору процентна ставка становить 1% на день протягом перших 180 днів користування кредитом та 0,87% на день починаючи з 181-го дня з дати укладення договору. Така ставка є надзвичайно високою. Реальна річна процентна ставка, зазначена в Паспорті споживчого кредиту, становить понад 3195% річних. Зазначений розмір процентної ставки є надзвичайно високим, явно непропорційним та дискримінаційним щодо Відповідача як споживача. Сплата понад 300% річних фактично означає, що за один рік користування кредитом споживач має сплатити суму, яка у три рази перевищує розмір отриманого тіла кредиту.

Відповідно до пункту 7.4 Договору за порушення строків повернення кредиту та/ або сплати процентів Позивач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу. Позивач нарахував пеню в розмірі 14000,00 грн. Навіть якщо формально нарахування здійснено відповідно до договору, розмір пені є явно не співмірним із розміром основної заборгованості. Пеня вдвічі перевищує суму отриманого кредиту. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», у договорах про споживчий кредит сукупна сума неустойки (штрафу, пені), нарахована за порушення виконання зобов`язань споживачем, не може перевищувати 50 відсотків суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», нарахування щомісячних комісій за обслуговування кредиту є нікчемним (несправедлива умова договору), якщо кредитодавець не надає за це окремих послуг.

Проценти продовжували нараховуватися протягом тривалого часу, а пеня нараховувалася паралельно з процентами. Такий підхід призводить до подвійного стягнення плати за одне й те саме порушення (прострочення). Зі змісту поданого Позивачем розрахунку вбачається, що кредитодавець нараховує паралельно проценти за користування кредитом після закінчення строку договору, фактично як плата за прострочення, та пеню за те саме прострочення. Таке нарахування суперечить принципу заборони подвійної відповідальності за одне й те саме порушення відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» прямо забороняє застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення. Крім того, нарахування процентів після закінчення строку кредитування в розмірі, що суттєво перевищує тіло кредиту, є зловживанням правом і створює надмірне обтяження для споживача.

02.09.2026 року представник ТОВ «Іннова-Нова» - Андрущенко М.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» у повному обсязі.

Твердження Відповідачки про те, що встановлена Договором процентна ставка є надмірною, несправедливою, дискримінаційною та такою, що порушує права Відповідача як споживача, є безпідставними та не підтверджуються ані умовами укладеного між сторонами Договору, ані вимогами чинного законодавства. Відповідно до пункту 2.6.1 Договору процентна ставка становить 1% на день протягом перших 180 днів користування кредитом та 0,87% на день, починаючи зі 181-го дня з дати укладення Договору. При цьому зазначений розмір процентної ставки встановлений сторонами з дотриманням вимог законодавства у сфері споживчого кредитування. Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується за встановленою законом формулою, а її максимальний розмір не може перевищувати 1 відсоток. При цьому законодавством встановлено саме граничний розмір денної процентної ставки, а не заборону встановлення процентної ставки у розмірі 1% на день за умови дотримання встановленого законом порядку її визначення. Таким чином, встановлення Договором процентної ставки у розмірі 1% на день протягом перших 180 днів саме по собі не свідчить про порушення вимог законодавства, оскільки такий розмір не перевищує встановленого законом граничного показника. Більше того, умови укладеного між сторонами Договору передбачають подальше зменшення процентної ставки: починаючи зі 181-го дня користування кредитом вона становить 0,87% на день. Отже, умовами Договору передбачено не збільшення, а навпаки - зменшення вартості користування кредитними коштами після перших 180 днів.

При цьому Відповідачкою не наведено конкретних положень Договору, які б суперечили імперативним нормам законодавства, не зазначено, у чому саме полягає істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін, а також не надано доказів того, що Позивач приховав від Відповідачки інформацію про вартість кредиту або застосував платежі, про які Відповідачка не була поінформована при укладенні Договору. Отже, твердження Відповідачки про те, що умови Договору щодо процентної ставки є несправедливими, надмірними та такими, що порушують його права як споживача, є лише суб`єктивною оцінкою умов Договору та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Посилання Відповідачки на нібито необхідність застосування зниженої процентної ставки у межах програми лояльності є помилковим. Умови щодо застосування зниженої ставки є спеціальними та виникають лише за наявності передбачених договором обставин та належного виконання позичальником своїх зобов`язань. Натомість Відповідачка допустила порушення умов договору та не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів, що виключає можливість застосування до неї будь-яких пільгових умов кредитування. Тому нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору та чинного законодавства. Відповідачув добровільно погодилася з усіма умовами договору та отримала кредитні кошти, а тому посилання на несправедливість умов договору після отримання кредиту фактично спрямоване на ухилення від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Позивач не погоджується з доводами Відповідачки щодо неправомірності самого нарахування пені та твердженнями про нібито свідоме нехтування Позивачем вимогами законодавства. Відповідно до пункту 7.4 Договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів Позивач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу. Таким чином, право Позивача на нарахування пені прямо передбачене умовами укладеного між сторонами Договору. Відповідачка, укладаючи Договір, була ознайомлена з його умовами, у тому числі з умовами щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, та погодилась з ними.

Необґрунтованими є також твердження Відповідачки про нікчемність комісії лише з тієї підстави, що він вважає її платою за ненадані послуги. Відповідачкою не доведено, що передбачена Договором комісія не відповідає фактично наданій послузі, не була передбачена умовами Договору або була прихованим платежем, про який споживач не був поінформований до моменту укладення Договору. Якщо відповідна комісія прямо передбачена умовами Договору, зазначена у документах про умови кредитування та була врахована при визначенні вартості кредиту, саме по собі її нарахування не свідчить про порушення прав споживача. При цьому Відповідачка, посилаючись на нікчемність відповідної умови Договору, повинен зазначити конкретну імперативну норму законодавства, якій така умова суперечить, а також довести відповідні обставини. Саме лише посилання на загальні положення законодавства про захист прав споживачів без аналізу конкретної умови Договору не є достатнім для висновку про її недійсність чи нікчемність. Таким чином, доводи Відповідачки щодо пені, процентів та комісії не спростовують факту укладення між сторонами кредитного Договору, отримання Відповідачкою кредитних коштів та порушення ним строків виконання взятих на себе грошових зобов`язань.

Таким чином, доводи відзиву не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та не містять належних доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості або неправомірність заявлених позовних вимог. Матеріали справи підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.06.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит №8604370625.

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Основні умови Договору щодо надання коштів у кредит: п. 2.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7000,00 грн; п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дата надання кредиту: 20.06.2025 року або наступний за ним календарний день; п. 2.8. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п. 2.6., 2.6.1., Тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов.

Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

п. 2.7. договору, Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0%, це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.

Згідно з п. 10.6.10.7. Кредитного договору, Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.

Після створення Сторонами електронних підписів Одноразовими ідентифікаторами, текст оферти, реквізити підписів, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з Сторін дій спрямованих на ознайомлення з Паспортом Кредиту та підписання цього Договору, та реквізити сертифікату кваліфікованого електронного підпису директора Товариства або уповноваженого працівника Товариства, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації. (п. 10.6.10.8. Кредитного договору).

На підтвердження укладення Кредитного договору між Кредитодавцем та Позичальником, позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора (3142) для підпису Кредитного договору №8604370625 від 20.06.2025 року та паспорту споживчого кредиту на фінансовий номер телефону відповідачки: НОМЕР_1 .

Зазначений одноразовий ідентифікатор вказаний також у Кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.

У відповідності до п. 2.5, 2.5.1. Кредитного договору: Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності Позичальника, може направити Позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо Позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, Позичальнику в Особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочину щодо зміни строку кредиту, за Договором. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій Позичальнику є правом Товариства, а не обов`язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Позичальника.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.06.2026 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №НОМЕР_3 , а з наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку, вбачається, що на вищезазначену платіжну картку 20.06.2025 року відбулось зарахування коштів у розмірі 7000,00 грн.

ТОВ «Іннова-Нова», як Кредитодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачці грошові кошти у розмірі 7000,00 грн.

В той же час, відповідачка всупереч умовам Кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, кредит не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила.

Отже, станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість відповідачки перед позивачем складає 41470,80грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19420,80 грн - заборгованість за процентами, 14000,00 грн - сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору, 1050,00 грн - комісія за надання кредиту.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Разом з тим, надані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «Іннова Фінанс» свого обов`язку за спірним кредитним договором.

Факт укладення кредитного договору, підтверджується належними та допустимими доказами.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Тобто, нормами чинного законодавства передбачено підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «3142».

Зі змісту договору слідує, що відповідачка при його оформленні зазначила свої персональні дані (паспортні дані, місце проживання, місце реєстрації, РНОКПП, номер телефону - НОМЕР_1 , банківський рахунок).

При цьому, кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки - НОМЕР_1 , про що наявна в матеріалах справи довідка про відправку одноразового ідентифікатора для підписання договору.

Без вчинення вказаних дій, а також без попереднього заповнення анкети-клієнта та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 08.04.2026 року заборгованість за Договором надання грошових коштів у позику №8604370625 від 20.06.2025 року складає 41470,80грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19420,80 грн - заборгованість за процентами, 14000,00 грн - сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору, 1050,00 грн - комісія за надання кредиту.

Розрахунок загальної суми заборгованості по кредитному договору наданий суду відповідає вимогам закону.

Згідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1.11 кредитного договору, товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках передбачених п. 6.4 Договору.

Пунктом 6.4 кредитного договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання Кредиту ( якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Аналіз вище вказаної норми матеріального права та умов укладеного сторонами кредитного договору свідчить про наявність у позикодавця права на вимогу про дострокове повернення наданих у кредит коштів та нарахованих процентів за час коли позичальник ними користувався.

Разом з тим, суд погоджується з доводами представниці ОСОБА_1 - адвоката Коренко Т.В. щодо стягнення з відповідачки сукупної суми пені, нарахованої за порушення зобов`язань позичальником договору.

Згідно розрахунку заборгованості, первісним кредитором нараховані штрафні санкції за Кредитним договором №8604370625 від 20.06.2025 року у сумі 14000,00 грн.

Штрафні санкції за кредитним договором це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

17.03.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 року. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Таким чином, підстави для стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки пені у сумі 14000,00 грн слід залишити без задоволення.

Крім того, суд погоджується з доводами представниці ОСОБА_1 адвоката Коренко Т.В. щодо стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту у розмірі 1050,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в кредитному договорі №8604370625 від 20.06.2025 року сторони у погодили, що комісія за видачу кредиту становить 1050,00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04. 2022 у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21.04.2021 у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21.07.2021 у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту у сумі 1050,00 грн є неправомірним, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком банку.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит №8604370625 від 20.06.2025 року у загальному розмірі 26420,80 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19420,80 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1695,95 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №19 від 23.04.2026 року.

На підставі наведеного, керуючись статтями 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, код ЄДРПОУ: 44127243) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №8604370625 від 20.06.2025 року у розмірі 26420 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять) гривень 80 копійок, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19420,80 грн - заборгованість за процентами.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» суму судового збору у розмірі 1695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) гривень 95 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін