Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №490/4205/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4205/25

н\п 2/490/370/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

за участі секретаря Шведюк Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрітемс» про визнання недійсним правочини та поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрітемс» в якому просить визнати:

за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право особистої приватної власності - на 33/100 частини магазину, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право особистої приватної власності - на 33/100 частини магазину, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

акт приймання-передачі, серія та номер: 4 від 07.08.2023 року, укладений між ОСОБА_2 (Відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМСТОРІ” (ЄДРПОУ: 43908638); акт приймання-передачі, серія та номер: 5 від 28.08.2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМСТОРІ” (ЄДРПОУ: 43908638) та матір`ю Відповідача - ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 );

договір дарування 66/100 частки спірного магазину від 07.11.2023 року, укладений між матір`ю Відповідача - ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (Відповідачем), посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко Оленою Олександрівною, за реєстровим номером №1019.

запис від 09.08.2023 року про реєстрацію права власності на 66/100 частки магазину за Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМСТОРІ” (ЄДРПОУ: 43908638) на підставі рішення від 11.08.2023 року державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Холодкова Дмитра Юрійовича;

запис від 30.08.2023 року про реєстрацію права власності на 66/100 частки магазину за ОСОБА_5 на підставі рішення від 04.09.2023 року державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Смоляр Любові Павлівни;

запис від 07.11.2023 року про реєстрацію права власності на 66/100 частки магазину за ОСОБА_2 на підставі рішення від 07.11.2023 року приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Тищенко Олени Олександрівни.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2025 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 та витребувано докази у справі.

Від відповідача ОСОБА_2 13 листопада 2025 року надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з оґляду на їх необґрунтованість.

Від ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Відповідачі ОСОБА_5 та представники Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ТОВ «Фрітемс» до суду не з`явилися. Враховуючи повторну неявку вказаних відповідачів, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності цих осіб.

Заслухавши доводи предстанвиків сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2024 року, справа № 487/1561/24.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 22 квітня 2010 року укладено договір купівлі-продажу за умовами якого відповідач у справі ОСОБА_2 набув у власність магазину літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Позивач у справі ОСОБА_4 надала приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. згоду на придбання цього нерухомого майна, оскільки кошти на придбання цього майна є спільною сумісною власністю подружжя.

Надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 24 лютого 2016 року уклали договір купівлі-продажу 34/100 частин у праві власності на магазин літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_4 надала згоду на продаж цього майна оскільки воно є спільним майном подружжя.

Після укладення договору купівлі-продажу від 24 лютого 2016 року у власності відповідача ОСОБА_2 залишилося 66/100 частин у праві власності магазин літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що з 09 серпня 2023 року власником 66/100 частин у праві власності є ТОВ «Праймторг». Підстава набуття права власності акт приймання-передачі, серія номер: 4, виданий 07 серпня 2023 року.

Надалі ТОВ «Праймсторі» та відповідач ОСОБА_5 склали акт № 5 від 28 серпня 2023 року про передачу (повернення) із статутного фонду ТОВ «Праймсторі» 66/100 частин у праві власності на магазин літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 07 листопада 2023 року уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Тищенко О.О., за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав у дар 66/100 частин у праві власності на магазин літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

На час розгляду справи власником магазину літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина статті 65 Сімейного кодексу України).

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що спірне нерухоме майно придбано, магазину літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 придбав під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 за наявності нотаріально посвідченої згоди позивача ОСОБА_4 , відтак це нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Та виходячи із рівності часто кожному із подружжя належить по 33/100 частин у праві власності на спірне майно.

Суд відхиляє доводи представника відповідача Ішбулатової С.Р. про те, що кошти за цим договором купівлі-продажу ОСОБА_2 не були сплачені. Вирішуючи спір у цій справі суд виходить із неспростованої презумпції правомірності означеного договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Враховуючи приписи частини третьої статті 65 Сімейного кодексу України, згода щодо розпорядження спільним сумісним майном подружжя іншого подружжя має бути оформлена письмово та нотаріально засвідчена.

Як свідчать матеріали справи під час придбання ОСОБА_2 спірного майна позивачем надавалася нотаріально засвідчена згода на укладення договору купівлі - продажу, а також надалі надана така ж згода на відчуження 34/100 частин у праві власності на магазин літ. А, загальною площею 60,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Згоди позивача ОСОБА_4 на відчуження 66/100 частин у праві власності на спірне майно (передачу його до статутного капіталу ТОВ «Праймсторі») матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 215 ЦК України).

Частина третя статті 215 ЦК України визначає, що у разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (чатсина перша статті 216 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 217 ЦК України).

Частинами першою, другою, третьою та четвертою до статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (чатсина 1 статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 оспорює дійсність правочину щодо передачі 66/100 частин у праві власності на спірний магазин відповідачем ОСОБА_2 у власність ТОВ «Праймсторі», а відповідачем не доведено наявність нотаріально посвідченої згоди позивача ОСОБА_4 на відчуження цього нерухомого майна вказаній юридичній особі, таких правочин (оформлений актом приймання-передачі від 07 серпня 2023 року №4) є недійсним. Недійсними є також правочини вчинені і надалі стосовно цього майна (передача відповідно до акту № 5 від 28 серпня 2023 року спірного майна від ТОВ «Праймсторі» та договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказує на необхідність здійснити поділ майна подружжя, а саме 66/100 частин у праві власності на спірний магазин, відтак належним способом захисту у даному випадку буде визнання за позивачем права власності на 33/100 частин у праві власності на спірне нерухоме майно у порядку поділу майна подружжя. Задоволення інших заявлених позовних вимог (визнання недійсним правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірне майно за іншими особами) не матиме наслідком відновлення порушених прав позивача, не є належним способом захисту прав, відтак такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення, у порядку поділу майна подружжя слід визнати за ОСОБА_4 право власності на 33/100 частин у праві власності на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У власності ОСОБА_2 слід залишити 33/100 частин у праві власності на це майно. В задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 як належного відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2906 грн 88 коп.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись 12,13, 18, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 33/100 частини у праві власності на магазин, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна подружжя залишити за ОСОБА_2 право власності на 33/100 частини магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір сплачений за подачу позову до суду у розмірі 2 906 грн 88 коп.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

Відповідач – ОСОБА_5 , АДРЕСА_4 ;

Відповідач – Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, 57160, Миколаївська область, Миколаївський район, сел. Радісний Сад, вул. Миру, б. 5, ЄДРПОУ, 4375636;

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрітемс», 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 25, ЄДРПОУ 43908638.

Суддя Л.М. Шолох