Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №490/6306/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6306/26 10.09.2026

н\п 1-кп/490/1106/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6306/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026150010003858 від 13 травня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Симонівка Новобузького району Миколаївської області, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, одружений, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

– 21.06.2024 року Казанківським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.125 КК України до 100 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_3 , 05.04.2026 року, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді стрільця 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України "Про оборону України", ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.ст.9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1–4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, не прибув зі звільнення до тимчасового місця служби військової частини НОМЕР_1 , що знаходилася на АДРЕСА_2 , тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, та ухилявся від проходження військової служби до моменту затримання 21.05.2026 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, за вищевикладених обставин, визнав себе винним повністю і дав показання про те, що у зазначений в обвинуваченні період він дійсно був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 . У вчиненому щиро кається.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, як обвинувачений ОСОБА_3 визнав фактичні обставини справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.5 ст.407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінальних правопорушень, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Разом із тим, як раніше зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, які передбачають повноваження суду призначати покарання з врахуванням відповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України враховує тяжкість вчиненого злочину, його особу, а саме те, що він раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, яке перебуває на розгляді в Казанківському районному суді Миколаївської області, у 2025 році притягувався до адміністративної відповідальності сектором поліцейської діяльності №1 ВП №1 Баштанського РВП ГУ НП в Миколаївській області за ч.1 ст.187, ст.183, ч.4 ст.126 КУпАП та з 21.05.2026 року перебуває на профілактичному обліку як кривдник за вчинення домашнього насильства, одружений, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 , за місцем проходження військової служби характеризується незадовільно, за даними КНП "Казанківська багатопрофільна лікарня" Казанківської селищної ради на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, як обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді, складеної Центральним районним відділом філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, за результатами оцінки ризиків встановлено, що рівень ймовірності вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є високим, як і рівень небезпеки для суспільства. Факторами, які можуть підвищувати ризик вчинення кримінального правопорушення, є недостатнє усвідомлення наслідків протиправної поведінки.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги обставини скоєння кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.407 КК України, що з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого в повній мірі відповідає меті покарання, і буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

При цьому, суд враховує вимоги ст.ст.69, 75 КК України, відповідно до яких у разі засудження за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану, застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, заборонено.

Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м.Миколаєва від 22 травня 2026 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із можливістю звільнення під заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1–4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 липня 2026 року продовжено до 13 вересня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Враховуючи особу обвинуваченого та встановлені під час кримінального провадження обставини, суд не вбачає підстав для зміни застосованого відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили на інший.

Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили – залишити попереднім.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відраховувати з дати набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання, строк попереднього ув`язнення останнього з 21.05.2026 року до набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий ОСОБА_1