Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №490/5201/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5201/26

н\п 2-о/490/187/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судововго засідання Зубко Б.Г., представника заявниці ОСОБА_1 , - адвоката Орловського М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту реєстрації шлюбу.

В заяві представник ОСОБА_1 , вказав, що у 1995 році було укладено шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після реєстрації шлюбу зазначеним особам присвоєно прізвища: чоловіку « ОСОБА_4 » та дружині « ОСОБА_4 ».

В подальшому, 23.11.1996 року громадянину ОСОБА_2 було видано паспорт де його прізвище було вказано як « ОСОБА_5 ». Представник зазначає, що в паспорті ОСОБА_2 допущено орфографічну помилку в розділі «Прізвище, ім`я, по батькові». Вважає, причина неправильного написання прізвища ім`я та по батькові виникла ув`язку із неправильним перекладом з російської на українську мови. Внаслідок такої помилки, в заявниці на даний час, виникла певна невідповідність між свідоцтвом про шлюб, та паспортом громадянина України виданого на ім`я її чоловіка. За такого, у заявниці виникла необхідність встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в відділі реєстрації актів громадянського стану м. Добропілля Донецької області та виданого 27.05.1995 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

08.06.2026 року матеріали справи передані на розгляд судді.

Ухвалою судді від 09.06.2026 року вищезазначену заяву було залишено без руху.

22.06.2026 року заявницею було усунуто недоліки заяви.

Ухвалою судді від 26.06.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту реєстрації шлюбу, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.08.2026 року на 15:30 год.

04.08.2026 року заінтересованою особою Добропільським відділом ДРАЦС у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду була подана заява, про ознайомлення з матеріалами справи.

03.09.2026 року начальником відділу Добропільського відділу ДРАЦС у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду була подана заява, в якій остання просила проводити розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи та залишити заяву про встановлення факту реєстрації шлюбу, без задоволення, з наступних підстав.

За результатами проведеної перевірки в архіві Відділу виявлено актовий запис про шлюб № 120, складений 27.05.1995 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Актовий запис про шлюб складено російською мовою, де прізвище нареченого до та після державної реєстрації шлюбу зазначено російською мовою « ОСОБА_5 », прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».

За даними актового запису про шлюб, 27.05.1995 видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 . Разом з тим, у зв`язку з втратою книг обліку бланків свідоцтв про шлюб за 1995 рік Відділу, провести перевірку видачі свідоцтва серії НОМЕР_3 від 27.05.1995 не виявляється за можливе.

Крім того звертає увагу, що відмітка про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб відсутня. Актовий запис про розірвання шлюбу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виявлено.

З урахуванням наведеного, просять залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу, оскільки шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано, про що 27.05.1995 Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій складено актовий запис про шлюб № 120.

В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Орловський М.А., заяву підтримав з підстав наведених в ній, звернув увагу суду на докази, які подані на підтвердження обставин та вимог заяви, на запитання суду повідомив, що на даний момент жодних перешкод в реалізації прав заявниці у зв`язку з різним зазначенням в свідоцтві про шлюб та в паспорті прізвища чоловіка не має, але такі можуть виникнути в майбутньом. Чоловік займатися приведенням своїх документів до ладу не бажає.

Суд, заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ст. 315 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Частиною третьою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону (ч. 4 ст. 49 ЦК України).

Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» регулюються відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначаються засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

У частині першій статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Порядок внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян визначено ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Так, внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях. Відомості, зазначені в актових записах про народження фізичної особи та її походження, шлюб, смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських рад на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом трьох робочих днів з дня надходження актового запису до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. ч. 1, 2 цього Закону).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту заявниця зазначила, що 27.05.1995 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в відділі реєстрації актів громадянського стану м. Добропілля Донецької області та виданого 27.05.1995 року. За цим свідоцтвом присвоєно прізвища: чоловіку « ОСОБА_4 » та дружині « ОСОБА_4 ». 23.11.1996 року громадянину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Добропільским МРВ УМВС України в Донецькій області було видано паспорт де його прізвище було вказано як « ОСОБА_5 ».

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди можуть встановити факти реєстрації шлюбу, якщо в органах РАГСу не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту цивільного стану. Із заявами про встановлення факту реєстрації шлюбу може звернутися подружжя або кожен із них. Якщо заяву подано лише одним з подружжя другий з них притягається до участі у справі як заінтересована особа.

Отже, суди вправі розглядати справи про встановлення факту реєстрації шлюбу за таких умов:

- якщо відповідний запис в органах РАЦСу не зберігся (відсутність архіву або відповідної книги реєстрації, а також за наявності книги, проте за відсутності запису в ній);

- якщо у поновленні такого запису органи РАЦСу відмовили у встановленому порядку;

- запис може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації події.

При цьому, судом встановлюється лише факт його реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися відповідні записи і органи РАЦС відмовили у їх поновленні, або вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації.

Відмова зазначеного органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою прийняття судом заяви про встановлення вказаного факту.

Разом з тим, з листа Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який був поданий до суду, слідує, що в архіві в архіві Відділу виявлено актовий запис про шлюб № 120, складений 27.05.1995 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .Актовий запис про шлюб складено російською мовою, де прізвище нареченого до та після державної реєстрації шлюбу зазначено російською мовою « ОСОБА_5 », прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».Одночасно за даними актового запису про шлюб, 27.05.1995 видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

При цьому, актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Отже, факт реєстрації шлюбу між заявницею та заінтересованою особою – ОСОБА_2 підтверджується відповідним записом, що зберігається в органах РАЦС, тобто первинним документом, що підтверджує факт проведення державної реєстрації шлюбу, а тому відсутні підстави для встановлення факту реєстрації шлюбу в судовому порядку.

При цьому, посилання заявниці на розбіжність у прізвищах не є підставою для встановлення факту реєстрації шлюбу, оскільки за обставинами даної справи реєстрація шлюбу між заявниками підтверджена актовим записом, що зберігається в органі РАЦС.

Зазначення того, що прізвище ОСОБА_2 в свідоцтві про шлюб і в паспорті громадянина України не співпадає, не є підставою для встановлення юридичного факту реєстрації шлюбу, оскільки виявлена помилка в інформації, внесеній до паспорта громадянина України, є підставою для його обміну.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту реєстрації шлюбу, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. Саламатін