Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №484/4588/23 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 484/4588/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.09.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - Єгорової Н.І.,

при секретареві - Маковецькій Л.А.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Демченко М.І., Кравченка А.М.,Руденко І.І., ОСОБА_3 ,

представника відповідача Молдованова О.В.

представників третіх осіб:

прокуратури- : Льовіна К.В.., Андріїшана І.В.,

Кабінгету Міністрів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

ГУ "Держгеокадастру Шкарпенко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Прутян Олександр Анатолійович, до Регіонального ландшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя", Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Вознесенської районної військової адміністрації, Первомайської районної військової адміністрації, Южноукраїнської міської ради, треті особи: Кабінет Міністрів України , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області , Миколаївська обласна прокуратура, Державна екологічна інспекція , Міністерство економіки, довкілля та сільского господарства України, Миколаївська обласна військова адміністрація, Миколаївська обласна рада, про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками та скасування їх державної реєстрації ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Прутян О. А., звернулася до суду з уточненим позовом до Регіонального ландшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя", Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Вознесенської районної військової адміністрації, Первомайської районної військової адміністрації, Южноукраїнської міської ради, треті особи: Кабінет Міністрів України , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області , Миколаївська обласна прокуратура, Державна екологічна інспекція , Міністерство економіки, довкілля та сільского господарства України, Миколаївська обласна військова адміністрація, Миколаївська обласна рада, про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками та скасування їх державної реєстрації посилаючись на те, що кожний громадянин має право користуватися природними об"єктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. До особливо цінних земель відносяться: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення, відповідно до п. г ч 1 та ч 2 ст.150 ЗК Укравїни. Охорона об"єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органу державної влади та органів місцевого самоврядування . Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об"єктів, що перебувають під особливою охороною. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного

призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об"єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовитм призначенням.

Рішенням Миколаївської обласної Ради народних депутатів №27 від 18 березня 1994 "Про створення регіонально-ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" створено регіонально-ланшафтний парк "Гранітно-Степове Побужжя", який являє собою природну територію загальною площею 2010.6 га.

28 квітня 1995 рішенням №10 Миколаївської обласної Ради народних депутатів "Про розширення регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" внесено зміни та доповнення до рішення обласної ради народних депутатів від 16.03.94 №27 "Про створення регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя", яким збільшено площу до 2.973.86 га в розрізі сільських рад: Арбузинського району- Семенівська сільська рада-646.8 га; Первомайського району- Мигійська сільська рада-905.0 га; Грушівська сільська рада-46.1 га, Романо-Балківська сільська рад-623.9 га, Врадіївський держлісгосп-752га. Цим же рішенням зарезервовані території для розширення регіонально-ланшафтного парку у межах Арбузинського, Вознесенського, Доманівського, Первомайського, м.Южноукраїнська та Вознесенського держлісгоспу.

25 жовтня 1996 Миколаївська обласна рада прийняла рішення №7 "Про розширення регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя", відповідно до якого вирішено розширити парк на 2060.9га у розрізі сільських рад: Арбузинського району- Іванівська сільська рада -159.8га, Костянтинівська сільська рада-127.1 га; Вознесенського району- Олександрівська селищна рада- 86.1га, Доманівського району- Богданівська сільська рада-650.8 га, Прибузька сільська рада -120.7 га; Южноукраїнська міська рада-99.5 га, Вознесенський держлісгосп-352.4 га,; водний фонд- 464.5 га.

11 квітня 2006 Міністерством культури і туризму України підписано наказ 173/0/16-06 про внесення "Історичного ланшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького" до Державного реєстру нерухомих пам"яток України за категорією-пам"ятка місцевого значення, за типологією-визначне місце, за видовою приналежністю- археологічний, історичний, ланшафтний об"єкт.

20 квітня 2006 облікову картку об"єкту культурної спадщини "Історичний ланшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького", зареєстровану в архіві НДІ пам"ятноохоронних досліджень МКТ під № ОК/119 було надіслано до Миколаївської облдержадміністрації- для взяття під державну охорону об"єкта культурної спадщини..

Таким чином, територія "Історичного ланшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького" як пам"ятка, внесена до Державного реєстру нерухомих пам!яток України і підлягає беззастережному збереженню і не може бути знищена, змінена або пошкоджена без спеціального дозволу центральних у сфері охорони культурної спадщини, органів виконавчої влади

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2006 №841 "Про надання земельних ділянок у постійне користування" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики щодо надання у постійне користування державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із земель запасу із зміною цільового призначення земельних ділянок за переліком згідно з додатком загальною площею 27,7218 га після виключення зазначених ділянок із складу регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя", розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища згідно з проектом, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2002 №342.

Рішенням Миколаївської обласної ради №10 від 06.07.2006 виключено зі складу регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" земельної ділянки загальною площею 27,7218 га для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища, згідно з додатком до постанови КМУ від 20.06.2006 №841 "Перелік земельних ділянок, що надаються у постійне користування державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зі зміною цільового призначення.

19.07.2006 Арбузинським районним відділом земельних ресурсів Держкомзему України на підставі постанови КМУ від 20.06.2006 № 841, ДП НАЕК "Енергоатом" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198650, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600500556, відповідно до якого в межах території Арбузинського району Миколаївської області передано у постійне користування земельна ділянка кадастровий номер 4820355700:06:000:1084 площею 11.5863 га з цільовим призначенням- землі енергетики(для виробництва та розподілення електроенергії).

19.07.2006 Доманівським районним відділом зщемельних ресурсів Держкомзему України на

підставі постанови КМУ від 20.06.2006 № 841, ДП НАЕК "Енергоатом" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198651, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030601300001, відповідно до якого в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області передано у постійне користування земельна ділянка кадастровий номер 4822780900:14:000:0022 площею 11.7992 га з цільовим призначенням- землі енергетики(для виробництва та розподілення електроенергії).

20.07.2006 Южноукраїнським міським відділом відділом зщемельних ресурсів Держкомзему України на підставі постанови КМУ від 20.06.2006 № 841, ДП НАЕК "Енергоатом" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198652, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600300003, відповідно до якого в межах м.Южноукраїнськ Миколаївської області передано у постійне користування земельна ділянка кадастровий номер 4810800000:22:007:0005 площею 4,3363 га з цільовим призначенням- землі енергетики(для виробництва та розподілення електроенергії).

Постановою окружного адміністративного суду м.Київа від 09.11.2020 у справі № 2а-9770/10/2670 визнано протиправною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 №841 "Про надання земельних ділянок у постійне користування". Зазначена постанова оскаржувалася в апеляційному та касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2011 постанову апеляційного суду, якою була скасована постанова першої інстанції, та в позові відмовлено, скасовано, а постанову місцевого окружного адміністративного суду залишено в силі. Постановою Верховного Суду України від 29.05.2012 у задоволені заяви КМУ про перегляд ухвали суду касаційної інстанції відмовлено.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаїва від 22.01.2007 у справі №2-а-5-615/07/1423, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради від 06.07.2006 №10 "Про виключення земельних ділянок"

01.02.2023 в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля ДП "НАЕК "Енергоатом" оприлюднило Звіт з оцінки впливу на довкілля щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС, Введення гідроагрегатів №3-6 (м.Южноукраїнськ) з підвищенням підпірного рівня Олександрівського водосховища на р.Південний Буг, а також Оголошення про початок громадського обговорення Звіту з ОВД. Саме з цього Звіту позивачка довідалася, що Олександрівське водосховище на р.Південний Буг входить до складу Південноукраїнського енергокомплексу як нижня водойма Ташлицької ГАЕС і розташоване поблизу м.Южноукроаїнськ на землях Вознесенського( колишьного Арбузинського, Вознесенського та Доманівського районів) Миколаївської області.

Позивачці стало відомо, що планова діяльність ДП "НАЕК "Енергоатом" розташована на земельних ділянках, переданих у постійне користування, з них 27.7218 га передані під хвостову частину на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 №841, в т.ч. земельні ділянки розташовані з кадастровими номера 4820355700:06:000:1084 площею 11.5863 га, в межах території Вознесенського району; з кадастровим номером 4822780900:14:000:0022 площею 11.7992 га, в межах Доманівського району; з кадастровим номером 4810800000:22:007:0005 площею 4,3363, в межах м.Южноукраїнськ.

Документи на право користування земельними ділянками, зазначені в Додатку А Звіту є Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198651, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030601300001; Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198650, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600500556;Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198652, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600300003. Державні акти зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого нерухомого майна, про що зазначено у Звіті.

Позивачка довідалася, що ДП НАЕК "Енергоатом" використовує вказані Державні акти, які посвідчують його право користування на вказані землі не зважаючи на скасовані судами рішення на підставі яких вони видавалися.

Державними реєстраторами Южноукраїнського міського управління юстиції в Миколаївській

області 06.11.2014р, Арбузинського районного управління юситиції 30.10.2015р, та Доманівського районного управління юстиції 04.11.2015 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що власником земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення будівництва та обслуговування будіввель і споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організаіцій, під розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища є держава в особі КМУ, а правокористувачем ДП НАЕК "Енергоатом" і тим самим підтвердив факт виникнення права власності та права постійного користування вказаних об"єктів на вищезазначені земельні ділянки.

Позивачкою та її знайомими були направлені пропозиції та зауваження до Звіту з ОВД. 07.04.2023 Мністірство довкілля відмовило у видачі висновку в оцінці впливу на довкілля ДП НАЕК "Енергоатом". 27.02.2023 знайомий позивачки ОСОБА_2 направив заяву про вжиття заходів щодо повернення земель у державну власність до керівника Миколаївської обласної прокуратури. Однак, Миколаївська обласна пролкуратура не вжила ніяких заходів що усунення порушень щодо незаконного користування земельними ділянками.

07 серпня 2023 з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна позивачці стало відомо, що на особливо цінних землях природно-заповідного фонду(земельні ділянки з кадастровими номерами 4820355700:06:000:1084, 4822780900:14:000:0022, 4810800000:22:007:0005) ДП НАЕК "Енергоатом" побудували комплекс будівель та споруд Олександрівського гідровузла, загальна площа 278516,7 кв.м.

Позивач вважає, що рішення КМУ та Миколаївської обласної ради на підставі яких видавалися оспорювані Державні акти- скасовані судовими рішеннями і набрали законної сили, що має преюдиційне значення.

ДП НАЕК Енергоатом після скасування судами рішення КМУ та Миколаївської обласної ради на підставі яких видавалися оспорювані Державні акти не повернув їх до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігаються другі примірники тих документів, а навпаки використовує їх у своїх цілях.

На думку позивача при виготовлені Державних актів на право постійного користування земельними ділянками було допущено ряд порушень, а саме в опису меж відсутні землі Регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя та Історичного ланшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького; при зазначені цільвого призначення землі енергетики у законний спосіб цільове призначене особливо цінних земель не здійснювалося; Державні акти не підписані органом КМУ, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність( постійне користування).

Відповідно до вимог ч 10 ст.24 ЗУ Про Державний земельний кадастр- державна реєстрація земельної ділянки скасовується у роазі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позивач вважає, що скасування рєєстрації запису державних актів, які оспорюються, є похідною вимогою від визнання недійсними цих Державних актів, а тому задоволення первісної позовної вимоги тягне за собою задоволення і похідної вимоги.

Позивач просить визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,5863га, виданий ДП Державна атомна енергогенеруюча компаня "Енергоатом", серії ЯЯ № 198650, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600500556, та скасувати запис державної реєстрації зазнеаченого Державного акту.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,7992га, виданий ДП Державна атомна енергогенеруюча компаня "Енергоатом", серії ЯЯ № 198651, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030601300001, та скасувати запис державної реєстрації зазнеаченого Державного акту.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,3363га, виданий ДП Державна атомна енергогенеруюча компаня "Енергоатом", серії ЯЯ № 198652, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600300003, та скасувати запис державної реєстрації зазнеаченого Державного акту.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Прутян О.А. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі. посилаючись на те, що Постановою окружного адміністративного суду м.Київа від 09.11.2020 у справі № 2а-9770/10/2670 визнано протиправною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 №841 "Про надання земельних ділянок у постійне користування".

Рішенням Центрапльного рапйонного суду від 22.01.2007 у справі №2-а-5-615/07/1423, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, і визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради від 06.07.2006 №10 "Про виключення земельних ділянок". Оскільки рішення Миколаївської областної ради, на підставі якого були видані Державні акти про право постійного користування земельніми ділянками на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням-землі енергетики(для виробництва та розподілення електроенергії) скасовано., то відповідно зазначені Державні акті підлягають визнанню їх недійсними та підлягають скасуванню і державні реєстрації цих актів. Щодо застосування строку позовної давності, позивач та представник позивача стверджують, що про порушене право вони дізналися лише в 2023 році зі Звіту ДП НАЕК "Енергоатом" з оцінки впливу на довкілля щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС, Введення гідроагрегатів №3-6 (м.Южноукраїнськ) з підвищенням підпірного рівня Олександрівського водосховища на р.Південний Буг, а також Оголошення про початок громадського обговорення Звіту з ОВД, тому вважають, що строки позовної давності не пропущені.

Представник відповідача ДП НАЕК "Енергоатом"- Демченко М.І. в судовому засіданні та у письмовому відзиву на позов позовні вимоги не визнав і просив в задоволенні їх відмовити. У відзиву на позов представник зазначив, що інформація щодо діяльності ДП НАЕК "Енергоатом" ,добудови Ташлицької ГАЕС та підняття рівня Олександрівського водосховища постійно висвітлюється в засобах масової інформації з 2006 року. Постанова КМУ була опублікована в офіційному віснику України від 05.07.2006- 2006 №25. Тобто, позивач була обізнана про зазначені обставини ще в 2006 році, що дає підстави вважати, що нею пропущений строк позовної давності, який просить застосувати представник відповідача.

Позивачка просить визнати Державні акти на право постійного користування земельними ділянками на підставі того, що скасовано постанову КМУ від 20.06.2006 №841 "Про надання земельних ділянок у постійне користування". Однак, у постанові ВСУ від 12.09.20123 6-71 цс12 визначено, що пістави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним Кодексом не передбачено.

На думку, представника відповідача підстав для задоволення позовних вимог не має.

Представник відповідача АТ НАЕК Енергоатом Кравченко А. надав суду заяву про застосування до позовної заяви строку позовної давності, оскільки позивачці було відомо з публікацій в засобах масової інформації про прийняття постанови КМУ в 2006 році про виділення земель у користування та про будівництво Ташлицької ГАЕС. З моменту перших публікацій минуло бульше ніж три роки, а пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в задоволені позову.

Представник відповідача АТ НАЕК Енергоатом- Руденко І.І.в судовому засіданні звернув увагу, що позивачем не наведено жодного обгрунтування,яким чином було порушено її власне право та інтереси, зважаючи на обставини справи. Позивачем не доведено, яке відношення вона мала на спірні земельні ділянки та якими чином їх приналежність та статус впливає на законні права та інтереси позивачки. Вважає, що недоведеність порушення прав та інтересів є підставою для відмови в задоволені позову.

Представник відповідача Первомайської районної військової адімністрації в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином.

Представник відповідача Вознесенської районної військової адміністрації в судове засідання не з"явився, в письмовівй заяві просив розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача Південноукраїнської міської ради в судове засідання не з"явився, в письмових заявах просив справу розглянути без їх участі.

Представник відповідача Регіонального ланшафтного парку"Гранітно-Степове Побужжя" Молдованов О.В. в судовому засіданні та в письмовому поясненні на позов позовні вимоги не визнав і просив в їх задоволені відмовити. Представник відповідача надав суду заяву про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності. Інформація щодо добудови Ташлицької ГАЕС висвілювалася в засобах масової інформації постійно, а добудова триває понад 20 років, тому позивач була обізнана про постійне користування ДП НАЕК "Енергоатом" спірними земельними ділянками, на яких здійснювалася добудова.

Позивач просить визнати недійсними Державні акти на право постійного користування земельними ділянками та скасувати державну реєстрацію цих актів, у зв"язку з тим, що скасовано постанову КМУ, на підставі якої були передані спірні земельні ділянки для виробництва енергетики та скасовано рішення, на підставі якого видані Державні акти.

Представник вважає, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним Кодексом не передбачено.

Представник зазначив, що позивачем вказаний позов подано не як власником або землекористувачем з метою усунення порушень його прав на землю, а з метою нібито захисту екологічних прав та припинення порушення вимог екологічного законодавства.

Однак, порушень екологічного законодавства в даному випадку не має, оскільки оспорювані земельні ділянки не відносяться до земель природоохоронного призначення. Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог, на думку представника, не має.

Представник третьої особи- Кабінету Міністрів України Павлюк А.Ю. в судовому засіданні та в письмових поясненнях не визнала позовні вимоги та просила в їх задоволені відмовити. В письмових пояснення представник зазначив, що державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування держапвної політики у сфері охорони навколишнього середовища. Зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища є Міністерство захисту довікілля та природних ресурсів України, до компетенції якого віднесено реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів. Також на зазначений орган покладено обов"язки організації і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованим їм повноважень органів виконавчої влади та іншими установами- вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; про оцінку впливу на довкілля, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; про використання та охорону земель; про збереження об"єктів рослинного та тваринного світа, занесених до Червоної та Зеленої книг України; формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; надання обов"язкових до виконання приписів усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, тощо.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства та інші органи виконавчої влади.

Постановою КМУ від 20.06.2006 №841 "Про надання земельних ділянок у постійне користування" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики щодо надання у постійне користування державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компаня" Енергоатом із земель запасу із зміною цільового призначення земельних ділдянок за переліком, згідно з додатком загальною площею 27,7218га, після прийняття Миколаївською обласною радою рішення про виключення зазначених джілянок зі складу регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя" для розміщення хвостової частини Олександівського водосховища, згідно з проектом, затвердженим розпорядженням КМУ від 17.06.2002 №342.

Положеннями ст.150 ЗК України( в ред. чинній на момент прийняття рішення)- земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися для будівництва об"єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв"язку, трубопроводів,осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об"єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов"язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України від 29.11.2011 та постанови ВСУ від 29.05.2012, було визнано протиправною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України №841 від 20.06.2006 "Про надання земельних ділянок у постійне користування", однак державні акти не визнавалися недійсними.

Представник третьої особи звертає увагу суду, що позивачем в даному позову не наведено жодного обгрунтування або доказу, яким чином було порушено власні її права та інтереси, зважаючи на обставини справи. Позивачем не викладено які саме права вона мала на спірні земельні ділянки, яким чином їх приналежність та статус впливає на законні права та інтереси позивача.

Відповідно до вимог цивільного судочинства, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, складовими частинами якого є такі елементи як предмет і підстави позову.. Відповідно до висновку Верховного Суду України, якщо оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності або відсудності ідентифікуючих ознак, оскільке вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.( справи 910/15262/18 від 04.12.2019; 910/6091/19 від 03.03.2020; 910/12787/17 від 16.10.2020).

Враховуючи, що позивачем не наведені які саме порушення її прав стосується перебування земель у постійному користуванні енергогенеруючого підприємства, просить в задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи- Миколаївської обласної прокуратури Льовін К.В.в судовому засіданні та у поясненні на позовні вимоги зазначив, що враховуючи зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин між позивачем та відповідачами, вважає, що рішення суду не вплине на права та обов"язки Миколаївської обласної прокуратури.

Гр. ОСОБА_2 дійсно звертався до Миколаївської обласної прокуратури щодо незаконності права постійного користування ДП НАЕК "Енергоатом" земельними ділянками площею 27,72га. Прокуратурою скеровувалися запити та опрацьовані відповіді Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства енергетики України, Миколаївської обласної військової адміністрації, РЛП "Гранітно-Степове Побужжя", НПП "Бузький Гард", Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та інших установ..

На даний час перевірка продовжується, після отримання інформації з інших установ, органами прокуратури буде надана належна правова оцінка, а у разі наявності підстав, вирішуватиметься питання щодо вжиття відповідних заходів реагування в межах наданих повноважень.

Представник третьої особи-Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Шкапенко Т.О., в судовому засіданні та у письмових поясненнях не вззнала позовні вимоги і вважала, що позовні вимоги про визнання недійсними Державних актів на право постійного користування земельними ділянками, не відповідають вимогам ст.5 ЦПК України, а тому не є ефективним способом захисту.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.11.2026, справа 800/301/16- обов"язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Коли особа, право або законний інтерес якої зазнало порушення, невизнання або оспорення, звертається до суду, відповідно до ст.4 ЦПК України, то особа, яка визначена при цьому відповідачем у спорі, повинна мати кореспондуючий обов"язок щодо відновлення такого права або законного інтересу..

Представник звертає увагу суду, що обставини, які викладені у позовній заяві, так само як і докази, які долучено до позову, не підтверджують факту існування спору між позивачем та відповідачами у справі.

Позивачем не доведено існування свого права чи законного інтересу, які зазнають порушення, невизнання чи оспорення через існування трьох Державних актів, що посвідчують права ДП НАЕК "Енергоатом" користуватися відповідними земельними ділянками.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиногно реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна- на спірних земельних ділянках побудовані об"єкти нерухомого майна, власником яких є держава в особі Кабінету Міністрів України. В той же час побудовані об"єкти належать на праві господарського відання ДП НАЕК "Енергоатом". Позивачем не враховано, що на час звернення до суду чинним є положення ЗК України, які визначають принцип нерозривності нерухомості і земельною ділянкою, на якій вона розташована.

При застосуванні положень ст.120 ЗК України, у поєднані з нормою 125 ЗК України, необхідно виходити з наступного, що у випадку переходу права власності на об"єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об"єкти. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об"єкта права власності.

Відтак, держава в особі Кабінету Міністрів України, є власником спірних земельних ділянок в силу закону, а ДП НАЕК "Енергоатом" здійснює користування земельними ділянками також і в силу того, що воно користується об"єктами, які на ній знаходяться і закріплені за ДП на праві господарського відання. Вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

Представник третьої особи-Миколаївської обласної військової адміністрації в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи неодноразово належним чином повідомлявся.

Третя особа-Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України в судове засідання представника не надіслали, про час та місце розгляду справи повідомлялися неодноразово належним чином.

Третя особа- Державна екологічна інспекція України в судове засідання представника не надіслали, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином.

Представник третьої особи-Миколаївської обласної ради в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи неодноразово належним чином повідомлявся.

Представник позивача в додаткових поясненнях щодо порушення прав позивачки та щодо застосування строку позовної давності зазначив, що права та законні інтереси позивачки порушуються у декількох площинах, а саме: порушення інтересу на дотримання режиму охорони ПЗФ, так як частина території земель природно-ааповідного фонду вилучені відповідачем АТ НАЕК Енергоатом та не можуть використовуватися згідно ч 1 ст.9 Закону України ПЗФ, а саме у природоохоронних цілях, у науково-дослідних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Позивачка як громадянка України та мешканка Миколаївської області має право вимагати усунення перешкод щодо земель ПЗФ, оскільки їх незаконне використання впливає на екологічний стан території, ланшафт та правовий режим.

Щодо строку позовної давності, представник позивача зазначив, що позивачка вперше отримала реальну можливість дізнатися про існування державних актів 01 лютого 2023 , лише після оприлюднення у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля матеріалів реєстраційної справи. У межах цієї процедури ДП НАЕК Енергоатом оприлюднило Звіт з оцінки впливу на довкілля щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. З цього Звіту вона дізналася про Державнеі акти, які стали предметом даного позову.

Представник відповідача АТ НАЕК Енергоатом також надав письмові пояснення на пояснення позивачки, в яких зазначив, що строк позовної давності почав свій перебіг з моменту оприлюднення постанови КМУ "Про надання земельних ділянок у постійне користування" в засобах масової інформації. Крім того, оспорювання Державних актів на право постійного користування земельними ділянками були предметом не однієї справи. Рішення по цим справам у відкритому доступі в Єдиному реєстрі судових рішень. Тобто, представник наполягає на застосуванні строку позовної давності до даного позову.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Миколаївської обласної ради від 06.07.2006 №10 "Про виключення земельних ділянок" ухвалено виключити зі складу регіонального ланшафтного парку "Гранітно Степове Побужжя" земельні ділянки загальною площею 27,7218 га для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища, згідно з додатколм до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 №841 "Перелік земельних ділянок, що надаються у постійне користування "Енергоатом" зі зміною цільвого призначення.

Згідно рішення 21 сесії 21 скликання №27 від 18.03.1994 "Про створення регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя", вирішено- створити регіональний ланшафтний парк "Гранітно-Степове Побужжя" загальною площею 2010, 6 га.

Відповідно до рішення Миколаївської обласної ради №5 від23.12.99 "Про розширення регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя", вирішено розширити регіональний ланшафтний парк "Гранітно-Степове Побужжя" за рахунок відокремленої дільниці "Актове" загальною площею 1232,1 га в розрізі сільських Рад і по угіддях(додаток), без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об"єктів у їх власників або користувачів.

Відповідно до рішення Миколаївської обласної ради №7 від 25.10.1996 "Про розширення регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" вирішено розширити регіональний ланшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя" на 2060.9 га в розрізі сільських та міських рад та по угіддям. Арбузинській, Доманівській, Вознесенській районним радам та Южноукраїнській міській раді вирішено забезпечити переведення земель регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" без вилучення у землекористувачів до категорії земель природоохоронного призначення у встановленому порядку згідно зі ст.2 ЗК України.

Згідно рішення №3 від 27 травня 2005 Миколаївської обласної ради "Про внесення змін до рішення обласної ради від 25.10.96 №7 Про розширення регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" вирішено- внести зміни до п.1 рішення обласної ради від 25.10.1996 №7, виключивши зі складу регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" 331.5 га земель, в тому числі 275.4 га водного фонду в межаж Доманівського, Вознесенського, Арбузинського районів, як такі, що знаходяться у постійному користуванні Южно- української АЕС та включені до складу регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя без погодження землекористувача Южноукраїнської АЕС. Вирішено розширити площу об"єкта природно-заповідного фонду місцевого значення-регіонального ланшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя" за рахунок внесення 1486.7 га нових площ у межі Врадіївського, Доманівського, Кривоозерського, Первомайського районів за умови виконання вимог землекористувачів та за рахунок витрат, пов"язаних з розширенням регіонального ланшафтного парку і передбачених проектом завершення будівництва Ташлицької ГАЕС.

Рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів № 10 від 28.04.1995 внесено зміни

до рішення № 27 від 18.03.1994, яким зазначено- створити регіональний ланшафтний парк "Гранітно-Степове Побужжя" загальною площею 2973.8 га в розрізі сільських рад народних депутатів і по угіддях.

Згідно копії Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198650- Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компаніґя "Енергоатом", на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування- постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 №841 є постійним користувачем земельної ділянки площею 11,5863 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в межах території Арбузинського району Миколаївської області. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600500556. 19 липня 2006.

Згідно копії Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198652- Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компаніґя "Енергоатом", на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування- постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 №841 є постійним користувачем земельної ділянки площею 4.3363га га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в межах території м.Южноукраїнськ Миколаївської області. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030600300003 . 20 липня 2006.

Згідно копії Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №198651- Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компаніґя "Енергоатом," на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування- постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 №841 є постійним користувачем земельної ділянки площею 11.7992 га у межах згідно з платом. Земельна ділянка розташована в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030601300001 . 19 липня 2006.

Миколаївським науково-дослідним та проектним інститутом землеутрою був розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДПНАЕК Енергоатом в постіне користування для виробництва та розподілення електроенергії (розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району із земель державної власності, що входять до складу регіонального ланшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя", створеного без вилучення земель.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 106-р від 24 .03.2006р. та рішенням Миколаївської обласної ради №3 від 17.03.2006 зазначений проект землеустрою був погоджений.

Миколаївським науково-дослоідним та проектним інститутом землеустрою розроблена Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компаня Енергоатом" для виробництва та розподілення електроенергії (під розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища) в межах території Арбузинського району Миколаївської області.

Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 09 листопада 2010 у справі за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія- Право-Людина" до Кабінету Міністрів України, треті особи ДП НАЕК "Енергоатом", Южноукраїнська атомна електростанція про визнання протиправною та скасування постанови № 841 від 20 червня 2006, вирішено визнати протиправним та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України №841 від 20 червня 2006 "Про надання земельних ділянок у постійне користування. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2011 постанова Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 залишено в силі. Постановою від 29 травня 2012 в перегляді ухвали суду касаційної інстанції було відмовлено.

Відокремленним підрозділом «Піденноукраїнська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було опубліковано Звіт з оцінки впливу на довкілля «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС», Введення гідроагрегатів»3-6 м.Южноукраїнськ, Миколаївської області (Коригування) з підвищенням рівня Олександрівського водосховища на р.Південний Буг з позначками 16,0м до позначки 16,9м. 2022 рік. В даному Звіті був зроблений опис місця провадження планової діяльності, зазначені копії Державних актів на право постійного користування земельними ділянками, розташованими в межах Арбузинського району, Богданівської сільської ради Доманівського району території м.Южноукраїнськ Миколаївської області та Витяги з Державного реєстру речових прав з відомостями про реєстрацію права користування даними земельними ділянками .

Згідно листа директора Департаменту Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.05.2018 Департамент екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України були направлені на адресу ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» зауваження і пропозиції від громадськості до планової діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля в т. ч. і пропозиції ОСОБА_1 .

Пропозиції та зауваження були направленні після оприлюднення повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки +20,7 м.,

Згідно копії листів зауваження та пропозиції направлялися Національним екологічним центром України від 23.05.2018; Громадською організацією «Українська природоохоронна група» від 16.05.2018; ГО «Козацька громада Корабельного району» від 03.05.2018; Штабом опору затоплення ОСОБА_7 від 21.05.2018; Миколаївським міським головою від 15.05.2018; Головою Вознесенської екологічної асоціації «Зелений світ» від 22.05.2018; від ОСОБА_1 від 14.05.2018; від ОСОБА_8 від 21.05.2018; від ОСОБА_9 від 21.05.2018; ОСОБА_10 від 21.05.2018; ОСОБА_11 від 10.05.2018; ОСОБА_12 без зазначення дати звернення, ОСОБА_13 без зазначення дати звернення; ОСОБА_14 без дати звернення; ОСОБА_15 без дати звернення; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ОСОБА_19 від 07.05.2018.

Згідно витягу з протоколу №1 науково-методичної ради з охорони культурної спадщини від 06.04.2006 вирішено рекомендувати для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького», який знаходиться у межах каньону р.Південний Буг з геологічними утвореннями обох берегів, островами та порогами між м.Південноукраїнськ, смт.Костянтинівка, Арбузинського району та с.Богданівка Доманівського району, а також у гирлі р.Сухий Ташлик Миколаївської області- за категорією пам`ятка місцевого значення, за типом-визначне місце, за видом- історичний, ландшафтний, археологічний.

Відповідно до листування в 2006 Міністерства культури і туризму з Миколаївською обласною державною адміністрацією, Національним екологічним центром України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України вирішувалося питання щодо внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України «Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького» за категорією національного значення.

З зауваженнями та пропозиціями до Звіту з ОВД в лютому 2023 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України зверталися громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо Завершення будівництва Тишлицької ГАЕС, введення гідроагрегатів №3-6 з підвищенням рівня Олександівського волосховища на р.Південний Буг з позначки 16,0м до позначки 16,9м.

Згідно листа від 07.04.2023 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України також зверталось до Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» із зауваженнями щодо Завершення будівництва Тишлицької ГАЕС, введення гідроагрегатів №3-6 з підвищенням рівня Олександівського волосховища на р.Південний Буг з позначки 16,0м до позначки 16,9м.

Згідно копії листа, Гр. ОСОБА_2 звертався до керівника Миколаївської обласної прокуратури з заявою про вжиття заходів щодо повернення земель історико-культурного призначення у державну власність, в якій просив вжити заходи щодо визнання недійсними Державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до копії наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 09.05.2025 заступником мінстра було відмовлено у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компаня «Енергоатом» «завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Введення гідроагрегатів №3-6 (з підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки 16,9м згідно з переліком та описом причин, що стали підставою для відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, що додається до наказу.

Щодо культурної, археологічної цінності земель, на яких розташована пам`ятка України «Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького» позивачкою долученя до позову та досліджені в судовому засіданні наукові статті, опубліковані в журналах Археологія , 2016, надруковані науковими співробітниками Інституту археології НАН України , авторами яких є ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; В.М.Фоменко,О.О.Требух а також оглянутими відео документальних фільмів «7 чудес України» та Гранітно-Степове Побужжя».

Згідно копії Рішення господарського суду м.Київа від 01.20.2015 Міжнародна благодійна

організація "Екологія-Право-Людина" зверталася до суду з позовом про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками, скасування записів реєстрації державних актів, повернення державних актів до архівів. В задоволені позовних вимог судом було відмовлено По результатам апеляційного та касаційного оскарження- рішення першої інстанції було залишено в силі.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст..4 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину .

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність

у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у спра

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину;

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Суд враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним правочину , повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним акту юридичної особи в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві звертаючись до суду з позовом про визнання Державних актів про право користування земельними ділянками, виданих АТ НАЕК «Енергоатом», не конкретизувала в чому саме були порушені її особисті, майнові, права при видачі цих актів. В позовній заяві та в уточненій позовній заяві позивач зазначила зазначила цінність земельних ділянок, якими користується АТ НАЕК «Енергоатом» їх історичність, значимість для природоохоронного фонду, історико-культурне значення. Свої інтереси з приводу незаконного користування даними земельними ділянками позивач поєднує з інтересами людей.

Так, в письмовому поясненні на пояснення представника ГУ "Держгеокадвастру" представник позивача зазначив, що задоволення судом позовних вимог призведе до відновлення становища позивача та суспільства яке існувало до його порушення щодо володіння та користування землями природно-заповідного фонду України, зупинить незаконну діяльність АТ "НАЕК "Енергоатом" на землях природно-заповідного фонду, яка негативно вже вплинула, впливає та може в подальшому ще більше негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів та об"єктів, перешкоджанню їх використанню за цільовим призначенням, а також зупинить використання правовстановлючих документів на право користування спірними земельними ділянками.

Суд звертає увагу, що позивач звертається до суду як фізична особа, а тому повинна конкретизувати саме особисті інтереси в даному спорі, що не було нею зроблено.

В якості доказів порушеного права, позивач долучає до матеріалів справи заяви інших фізичних осіб, які зверталися до Міністерства екології та природних ресурсів України з приводу зауважень і пропозицій щодо планової діяльності завершення будівництва Ташлицької ГАЕС.

Посилаюсичь на порушені інтереси суспільства позивачка не надала суду доказів на підтвердження повноважень підтримувати інтереси інших осіб ..

Позивач проживає в м.Миколаїв, доказів щодо користування даними земельними ділянками нею до видачі спірних Державних актів на користування земельними ділянками суду не надано. Історичну та археологічну цінність зазначених земельних ділянок позивач підтвердила науковими статтями інших науковців. Проведення наукових дослідів саме позивачем на спірних земельних ділянок суду також надано не було.

Таким чином, позивачем не наведено та не доведено порушення саме особистих, майнових прав чи інтересів при зазначених обставинах.. Відсутність порушеного права позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Щодо застосування строку позовної давності, суд звертає увагу, що відповідно до ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення її прав чи інтересів підстав для застосування ч4 ст.267 ЦК України у суда не має.

Відповідно до ч 2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.

Судові витрати ,у виді надання позивачці професійної правової допомоги, які представник позивача просив стягнути з відповідачів . відповідно покладаються на позивача, так як підстав для задоволення позову суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,142,206,247,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Прутян Олександр Анатолійович, до Регіонального ландшафтного парку "Гранітно-Степове Побужжя", Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Вознесенської районної військової адміністрації, Первомайської районної військової адміністрації, Южноукраїнської міської ради, треті особи: Кабінет Міністрів України , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області , Миколаївська обласна прокуратура, Державна екологічна інспекція , Міністерство економіки, довкілля та сільского господарства України, Миколаївська обласна військова адміністрація, Миколаївська обласна рада, про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4820355700:06:000:1084, 4822780900:14:000:0022, 4810800000:22:007:0005 та скасування їх державної реєстрації ,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Н. І. Єгорова