Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №473/2212/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2212/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"11" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив

в травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у загальному розмірі 20 700 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.07.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 1692816 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 3 000 грн. з терміном користування 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору, знижена процентна ставка становить 1,275 % в день та застосовується відповідно до умов зазначених в п.1.5.2 договору.

15 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №01.02-23/25 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 700 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 3 000 грн., заборгованості за відсотками 16 200 грн., заборгованість за штрафними санкціями 1 500 грн..

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді від 07 травня 2026 року за позовною заявою відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, згідно поданої заяви просила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд ухвалив провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 02.07.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 1692816 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 3 000 грн. з терміном користування 360 днів (п. 1.4 договору), стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору (п.1.5.1 договору), знижена процентна ставка становить 1,275 % в день та застосовується відповідно до умов зазначених в п.1.5.2 договору.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙПЕК» відповідно до договору про організацію переказу грошових коштів №06062022 від 06.06.2022 року укладеного між ТОВ «ПЕЙПЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», 02.07.2024 року успішно перераховано 3 000 грн., призначення платежу зарахування на карту, ЕПЗ 4149499373925708.

15 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №01.02-23/25 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 700 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 3 000 грн., заборгованості за відсотками 16 200 грн., заборгованість за штрафними санкціями 1 500 грн..

Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 02.07.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 1692816 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашена, що є порушенням законних прав позивача.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту у сумі 3 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 16 200 грн., суд зазначає наступне.

Договір № 1692816 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 02.07.2024 року, укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» та строк дії договору продовжено після набрання чинності цим Законом, а тому мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За період з 02.07.2024 року по 01.08.2024 року проценти за користування кредитними коштами повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 1,275 %, що за 30 дні становить 1 147,50 грн. (3 000 х 1,275 % = 38,25х30).

За період з 02.08.2024 року по 20.08.2024 року (день закінчення встановлених законодавством наступних 120 днів) проценти за користування кредитними коштами повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 1,5 %, що за 19 дні становить 855 грн. (3 000 х 1,5 % = 45х19).

За період з 21.08.2024 року по 27.06.2025 року (день закінчення нарахування відсотків, закінчення строку договору) проценти повинні були нараховуватись відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%, що за 311 дні складає 9 330 грн. (3 000 х 1 % = 30х311).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по процентам становить 11 332,50 грн. (1 147,50 грн. + 855 грн. + 9 330 грн.).

Що стосується нарахування неустойки (пеня, штраф), то в цій частині слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

За встановленого, нарахована позивачем неустойка (пеня, штраф) не підлягає стягненню.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором № 1692816 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 02.07.2024 року підлягає до задоволення на загальну суму 14 332,50 грн. (3 000 грн. + 11 332,50 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 30.04.2026 року № 1168 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір з урахуванням розміру задоволених позовних вимог (69%) в розмірі 1 837,06 грн..

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП, адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221)заборгованість за договором № 1692816 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 02.07.2024 року, на загальну суму 14 332,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3 000 грн, заборгованість за відсотками 11 332,50 грн, судовий збір 1 837,06 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: М.М. Ротар