Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №127/20948/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20948/26

Провадження № 2/127/5767/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичукка М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та на весь період навчання доньки, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого сторони мають двох дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після припинення сімейних відносин діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2018 року з відповідача на утримання двох неповнолітніх дочок стягувалися аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дітьми повноліття.

Позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досягла повноліття, однак продовжила навчання за денною формою у Вінницькому медичному фаховому коледжі імені академіка Д.К. Заболотного.

Відповідно до договору про надання освітніх послуг №1516025 від 01 вересня 2025 року навчання ОСОБА_5 здійснюється на платній основі. Загальна вартість освітніх послуг за договором становить 123 600 грн, при цьому вартість навчання за відповідний навчальний рік становить 31 400 грн.

Позивач посилалася на те, що ОСОБА_6 не працює, стипендії не отримує, самостійного доходу не має, а у зв`язку з навчанням за денною формою не має можливості самостійно забезпечувати свої матеріальні потреби.

За твердженнями позивача, донька потребує коштів на харчування, одяг, засоби гігієни, проїзд, навчальні матеріали та інші повсякденні потреби, пов`язані з навчанням та проживанням.

Позивач зазначила, що саме вона фактично несе основний тягар матеріального забезпечення доньки та здійснює витрати, пов`язані з її навчанням.

Також позивач посилалася на те, що відповідач є військовослужбовцем та має можливість отримувати грошове забезпечення, а тому має можливість брати участь в утриманні повнолітньої доньки.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі №127/20948/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Судом визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_2 скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначив, що не заперечує проти свого обов`язку брати участь в утриманні повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, однак не погоджується із заявленим позивачем розміром аліментів у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

Відповідач зазначив, що на його утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також він перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 .

Крім того, відповідач вказав, що продовжує виконувати обов`язок щодо утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку сплачує аліменти.

Відповідач також послався на стан свого здоров`я, перенесені захворювання, проходження лікування, необхідність регулярного прийому лікарських засобів та понесення у зв`язку з цим відповідних витрат.

Зазначив, що проходить військову службу за контрактом у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону та має відповідні обов`язки щодо проходження служби.

Відповідач вважав, що стягнення з нього аліментів на повнолітню доньку в розмірі 1/3 частини доходу поряд з аліментами на неповнолітню доньку призведе до надмірного фінансового навантаження та не враховуватиме його сімейний стан, стан здоров`я і необхідність утримання інших членів сім`ї.

У зв`язку з цим відповідач просив визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 в іншому розмірі, а саме у вигляді 1/2 вартості її навчання з рівномірною щомісячною виплатою суми за навчання, що залишилася з дня подання позову, протягом періоду навчання, та 1/2 загального місячного прожиткового мінімуму протягом вказаного терміну, а не у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

Відповідач просив розглядати справу за його відсутності, посилаючись, зокрема, на перебування у складі Збройних Сил України в умовах воєнного стану.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, у якій не погодилася з доводами відповідача та наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач зазначала, що наявність у відповідача іншої дитини, перебування у шлюбі та посилання на стан здоров`я не позбавляють його обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.

Позивач також заперечувала проти доводів відповідача щодо неможливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі та посилалася на його матеріальне становище і факт проходження ним військової служби.

25 серпня 2026 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав свою позицію, викладену у відзиві.

У запереченнях відповідач додатково зазначив, що не заперечує проти утримання ОСОБА_5 та сплати аліментів на її користь, однак вважає заявлений позивачем розмір у 1/3 частини доходу надмірним.

Відповідач повторно послався на наявність у нього інших дітей, стан здоров`я та витрати на лікування і медикаменти, а також зазначив про відсутність підстав для фактичного збільшення загальної частки його доходу, яка спрямовується на утримання дітей.

На підтвердження своїх доводів відповідач подав документи щодо його доходів, проходження військової служби, сімейного стану, стану здоров`я, проходження військово-лікарських комісій, придбання лікарських засобів, а також інші документи.

У запереченнях відповідач також зазначив, що бере участь у житті своїх дочок, зокрема надає необхідні документи, оформлює нотаріально посвідчені дозволи на їх виїзд за кордон та здійснює інші необхідні дії на їх прохання.

Третя особа ОСОБА_3 подала до суду заяву, у якій вона підтвердила факт продовження навчання, зазначила про відсутність у неї самостійного доходу та необхідність матеріальної допомоги, а також підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак у поданих до суду відзиві та запереченнях просив розглянути справу за його відсутності та виклав свою позицію щодо позову, наполягаючи на визначенні меншого розміру аліментів.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, свою позицію щодо позову попередньо висловила у письмовій заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Отже, виникнення передбаченого статтею 199 СК України обов`язку батька або матері утримувати повнолітню дочку, сина обумовлено сукупністю юридичних фактів: досягненням дитиною повноліття, але віку до двадцяти трьох років; продовженням нею навчання; потребою у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі; а також можливістю одного з батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Зазначений правовий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 Верховний Суд зазначив, що правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, регулюються положеннями статей 199, 200, 201 СК України, а стягнення аліментів є одним із способів захисту інтересів такої дитини та забезпечення її коштами, необхідними для життєдіяльності, оскільки на період навчання вона, як правило, не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги батьків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою сторін у справі, досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 та на час розгляду справи продовжує навчання за денною формою у Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. академіка Д.К. Заболотного.

З наданого до матеріалів справи договору про надання освітніх послуг № 1516025 від 01 вересня 2025 року вбачається, що навчання ОСОБА_9 є платним. Загальна вартість освітніх послуг за договором становить 123 600 грн, при цьому вартість навчання за навчальний рік становить 31 400 грн. Позивачем на підтвердження фактичного несення витрат на навчання надано відповідні платіжні документи.

Крім безпосередньої плати за навчання, повнолітня дочка потребує коштів на харчування, придбання одягу та взуття, засобів особистої гігієни, навчальної літератури та приладдя, транспортні витрати та інші пов`язані з навчанням і повсякденним проживанням витрати. При цьому доказів отримання ОСОБА_10 самостійного постійного доходу, який дозволяв би їй самостійно забезпечувати свої потреби, матеріали справи не містять.

У поданій до суду заяві ОСОБА_3 підтвердила, що продовжує навчання за денною формою, у зв`язку з чим не має можливості забезпечувати себе самостійним постійним заробітком у достатньому для цього обсязі, та зазначила, що фактично її матеріальне забезпечення здійснює мати. Водночас ОСОБА_11 підтримала позовні вимоги про стягнення з батька аліментів на її утримання.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини щодо продовження повнолітньою дочкою навчання та наявності у неї потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням.

Сам по собі факт досягнення ОСОБА_10 повноліття не припиняє обов`язку батьків щодо її утримання, оскільки законодавець у статті 199 СК України встановив спеціальну підставу для продовження такого обов`язку до досягнення дитиною двадцяти трьох років за умови продовження навчання та потреби у матеріальній допомозі.

При цьому право на таке утримання не залежить від того, чи продовжував батько добровільно надавати дочці окрему матеріальну допомогу до звернення до суду, оскільки предметом судового розгляду є наявність передбачених законом підстав для виникнення обов`язку з утримання після досягнення повноліття.

Суд також бере до уваги правову позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц, відповідно до якої положення статті 199 СК України не передбачають можливості переривання нарахування та сплати аліментів у періоди, коли повнолітня дитина тимчасово не бере безпосередньої участі в освітньому процесі, зокрема під час канікул. Визначальним є факт продовження навчання, а право на утримання припиняється у випадку припинення навчання.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про наявність передбачених статтею 199 СК України підстав для покладення на відповідача обов`язку брати участь в утриманні повнолітньої дочки.

Разом із тим вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить із того, що положення статті 199 СК України встановлюють сам обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, однак не встановлюють фіксованої частки доходу, яка підлягає стягненню з одного з батьків.

Відповідно до частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Частиною другою статті 200 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своєю дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Таким чином, при вирішенні питання про розмір аліментів суд повинен забезпечити не формальне визначення певної частки доходу платника, а справедливий розподіл між батьками обов`язку щодо матеріального забезпечення повнолітньої дитини з урахуванням її реальних потреб та майнового і сімейного становища кожного з батьків.

Такий підхід відповідає загальним засадам сімейного законодавства, відповідно до яких батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а обов`язок щодо її утримання покладається на обох батьків.

При визначенні розміру аліментів суд враховує не лише сам факт наявності у відповідача доходу, а всю сукупність встановлених у справі обставин, зокрема матеріальний та сімейний стан відповідача, наявність у нього інших дітей, обсяг уже існуючих аліментних зобов`язань, стан його здоров`я, підтверджені витрати на лікування, а також можливість матері дитини брати участь у її утриманні.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має на утриманні іншу неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка продовжує бути неповнолітньою.

Крім того, відповідач перебуває у шлюбі та має сімейні обов`язки щодо утримання малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та дружини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З матеріалів справи також вбачається, що до досягнення ОСОБА_10 повноліття відповідач виконував обов`язок щодо утримання двох дочок шляхом сплати аліментів у розмірі однієї третини його доходу відповідно до судового наказу Личаківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2018 року у справі № 463/5020/18, провадження № 2-н/463/497/18.

Після досягнення ОСОБА_10 повноліття правова підстава для стягнення на її користь аліментів як на неповнолітню дитину припинилася, однак це не означає автоматичного продовження попередньої частки в розмірі однієї третини вже на користь повнолітньої дочки. Навпаки, з цього моменту правовідносини сторін щодо її утримання регулюються спеціальними положеннями статей 199–201 СК України, за якими розмір аліментів визначається судом індивідуально з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 цього Кодексу.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що наявність у відповідача іншої дитини сама по собі не може бути врахована при визначенні розміру аліментів. Наявність інших дітей не звільняє відповідача від обов`язку утримувати ОСОБА_13 , однак відповідно до статті 200 СК України є юридично значущою обставиною при визначенні розміру такого утримання.

Водночас суд не може погодитися і з позицією відповідача про те, що сама наявність іншої неповнолітньої дитини є підставою для визначення мінімального або запропонованого ним розміру утримання. Закон не встановлює правила, за яким при наявності двох чи більше дітей аліменти на повнолітню дитину, яка навчається, мають визначатися шляхом механічного розподілу доходу платника між усіма членами його сім`ї.

Кожна конкретна справа підлягає вирішенню з урахуванням фактичних потреб особи, на користь якої стягуються аліменти, та реальної можливості платника їх сплачувати.

Суд також враховує доводи відповідача щодо стану його здоров`я. З поданих відповідачем медичних документів та документів військово-лікарської комісії вбачається, що ОСОБА_2 має певні проблеми зі здоров`ям та проходив відповідне лікування. Зазначені документи суд оцінює у сукупності з іншими доказами.

Разом із тим стан здоров`я відповідача не свідчить про його повну нездатність працювати або отримувати дохід. Навпаки, відповідач продовжує проходити військову службу, а тому має джерело доходу. При цьому сам факт проходження військової служби не є доказом ні необмеженої платоспроможності, ні її відсутності. Для вирішення питання про розмір аліментів суд має оцінити конкретний обсяг доходів та витрат відповідача, підтверджений належними доказами.

Подані відповідачем документи про стан здоров`я суд враховує саме як обставину, що впливає на його матеріальне становище та можливість нести додаткове фінансове навантаження, однак не вбачає підстав вважати, що ці обставини повністю усувають його законний обов`язок щодо утримання повнолітньої дочки.

Суд також враховує, що відповідачем не заперечується сам обов`язок матеріально підтримувати ОСОБА_13 . Його заперечення стосуються передусім заявленого позивачем розміру — однієї третини доходу, а не самого права повнолітньої дочки на утримання.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо участі у житті дочок, надання документів, оформлення нотаріальних згод на виїзд, несення відповідних витрат та інших форм батьківської участі. Разом із тим такі обставини не замінюють виконання встановленого законом майнового обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки, оскільки обов`язок, передбачений статтею 199 СК України, має саме матеріальний характер.

Визначаючи розмір аліментів, суд також виходить із того, що обов`язок щодо матеріального забезпечення повнолітньої дочки не може бути покладений виключно на відповідача. Стаття 200 СК України прямо вимагає враховувати можливість надання утримання другим із батьків.

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_9 , проживає разом із нею та фактично забезпечує її повсякденні потреби, що підтверджується матеріалами справи. Водночас доказів повної неспроможності позивачки брати участь у матеріальному забезпеченні дочки суду не надано.

Таким чином, суд виходить із принципу спільної участі обох батьків у забезпеченні потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Водночас рівність батьківських обов`язків не означає необхідності визначати однаковий розмір їхніх грошових внесків, оскільки частка кожного з батьків залежить від їхнього матеріального становища, інших сімейних обов`язків та можливості надавати допомогу.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір аліментів — одну третину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд вважає його таким, що не відповідає встановленому у справі балансу між потребами повнолітньої дочки та можливостями відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що одна третина доходу є часткою, яка раніше стягувалася з відповідача на утримання двох неповнолітніх дочок. Її застосування після досягнення ОСОБА_10 повноліття означало б фактичне збереження колишнього розміру аліментного навантаження на користь лише однієї дитини, незважаючи на істотну зміну правового статусу дочки та наявність у відповідача інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати.

Отже, перенесення колишньої частки в розмірі однієї третини на правовідносини щодо утримання повнолітньої дочки не відповідає положенням статей 199–200 СК України та не забезпечує належного врахування всіх обставин, які мають значення для визначення розміру аліментів.

Разом із тим суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову або для визначення аліментів лише у запропонованому відповідачем розмірі шляхом компенсації половини вартості навчання та половини прожиткового мінімуму.

Такий підхід відповідача фактично зводить його участь в утриманні дочки переважно до компенсації окремих витрат та не охоплює всього комплексу її потреб, які виникають у зв`язку з навчанням і повсякденним проживанням. При цьому положення статті 200 СК України дозволяють суду визначити аліменти саме у частці від доходу платника, що в даному випадку забезпечує регулярність та пропорційність виплат залежно від фактичного доходу відповідача.

Визначаючи конкретний розмір такої частки, суд враховує, з одного боку, підтверджену потребу ОСОБА_9 у матеріальній допомозі, платність її навчання, відсутність самостійного постійного доходу та фактичне утримання її матір`ю, а з іншого — матеріальне та сімейне становище відповідача, наявність у нього іншої неповнолітньої дитини, шлюбні та сімейні обов`язки, стан здоров`я та пов`язані з ним витрати, а також необхідність продовження виконання інших аліментних обов`язків.

З огляду на наведене суд вважає справедливим та пропорційним визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 у частці, що становить одну шосту частину від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 .

Саме визначення аліментів у розмірі 1/6 частини доходу, на переконання суду, забезпечує необхідний баланс між двома конкуруючими інтересами: правом повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та не має достатнього самостійного доходу, отримувати належне матеріальне забезпечення від батька та правом відповідача зберегти можливість належним чином виконувати інші передбачені законом сімейні обов`язки.

При цьому суд виходить із того, що 1/6 частина доходу не є сталою або символічною сумою, оскільки її фактичний розмір безпосередньо залежатиме від доходу відповідача. У разі збільшення його доходу збільшуватиметься і розмір аліментів, а у разі його зменшення — відповідно зменшуватиметься аліментне навантаження, що відповідає природі часткового способу стягнення аліментів.

Визначення саме частки у розмірі 1/6 також дозволяє врахувати ту обставину, що потреби ОСОБА_9 мають забезпечуватися обома батьками, а не лише відповідачем. Матір уже здійснює повсякденне утримання дочки та несе витрати, пов`язані з її проживанням, харчуванням та навчанням. Отже, покладення на відповідача обов`язку сплачувати одну третину всього його доходу фактично призвело б до непропорційного покладення на нього основної частини грошового утримання повнолітньої дочки, тоді як закон виходить із спільного обов`язку обох батьків.

Суд окремо зазначає, що визначення розміру аліментів у 1/6 частині доходу не означає встановлення будь-якого універсального правила щодо стягнення саме такої частки на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Такий розмір визначений виключно з урахуванням конкретних обставин цієї справи, встановленого матеріального та сімейного становища сторін, наявності у відповідача інших утриманців, його стану здоров`я, фактичної потреби дочки у матеріальній допомозі та можливості матері брати участь у її утриманні.

Такий підхід відповідає правовій природі статті 200 СК України, яка не встановлює фіксованої частки аліментів на повнолітню дитину, а покладає на суд обов`язок визначити її розмір з урахуванням індивідуальних обставин конкретної справи. Верховний Суд у своїй практиці також виходить із необхідності врахування при визначенні аліментів матеріального становища платника, наявності інших дітей та інших істотних обставин, що впливають на можливість виконання ним аліментного обов`язку.

Суд вважає, що саме такий розмір відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, забезпечує реальну участь відповідача в утриманні дочки, яка продовжує навчання, і водночас не створює для нього надмірного фінансового навантаження з урахуванням наявності інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати.

При цьому суд не бере до уваги як підставу для повного звільнення відповідача від обов`язку щодо утримання дочки посилання на те, що він продовжує військову службу та має проблеми зі здоров`ям, оскільки зазначені обставини не свідчать про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу взагалі. Водночас вони враховані судом при зменшенні заявленого позивачем розміру з однієї третини до однієї шостої частини доходу.

Отже, з урахуванням установлених судом обставин позов підлягає частковому задоволенню — з відповідача ОСОБА_2 слід стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 15 червня 2026 року, тобто з дня пред`явлення позову, і до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою двадцяти трьох років.

Такий строк відповідає положенням статті 199 СК України, відповідно до якої право повнолітньої дочки на утримання зберігається за умови продовження навчання, але не довше досягнення нею двадцяти трьох років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому граничним строком виконання аліментного обов`язку за встановлених законом умов є досягнення нею двадцяти трьох років — ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими за правом, однак заявлений розмір аліментів 1/3 частини доходу відповідача є надмірним з огляду на сукупність установлених судом обставин. Водночас повна відмова у позові або визначення аліментів виключно у запропонованому відповідачем способі не забезпечували б належного виконання ним передбаченого статтею 199 СК України обов`язку.

За таких обставин суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача є таким, що відповідає фактичним потребам повнолітньої дочки, її праву на матеріальне забезпечення у період навчання, матеріальному та сімейному становищу відповідача та можливості обох батьків брати участь у її утриманні, а тому є справедливим, обґрунтованим та пропорційним розміром аліментного зобов`язання у цій конкретній справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів відповідно до закону звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, ставка судового збору за подання фізичною особою позову майнового характеру, що підлягала сплаті при зверненні до суду у цій категорії справ, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331 грн 20 коп.

Враховуючи характер спірних правовідносин та те, що позивач звільнена від сплати судового збору, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду у справах про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

З огляду на встановлені обставини та керуючись статтями 141, 258–259, 263–265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, статтями 141, 150, 180, 181, 182, 191, 199–201 Сімейного кодексу України, Законом України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 червня 2026 року, і до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 (23) двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники судового розгляду:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11.09.2026.

Суддя: