Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №148/1664/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1664/26

Провадження № 2/148/1411/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25.02.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000493237, за яким у останнього виникла заборгованість у розмірі 23892,04 грн, з яких 13316,78 грн - тіло кредиту, 0,26 грн проценти за користування кредитом, 10575 грн комісія.

На підставі Договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 року позивач є новим кредитором за Договором про встановлення кредитного ліміту від 25.02.2021 року, а тому просив стягнути з нього на свою користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представниця позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у судове засідання не з`явився, із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що останній наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, просить розглянути справу за відсутності представника, а також не заперечує проти винесення заочного рішення в разі неявки відповідачки у судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України, заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи у її відсутності від останньої на адресу суду не надходили.

Зі згоди представника позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Судом установлено, що 25.02.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000493237.

Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов`язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, що передбачена кредитним договором.

Згідно банківської виписки по особовому рахунку за кредитним договором № 22034000493237 суд встановив, що відповідачу перераховано кредитні кошти та відповідно користування кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором АТ «Банк Кредит Дніпро» за договором № 22034000493237 від 25.02.2021, заборгованість відповідача по договору станом на 27.03.2024 становить 23892,04 грн, з яких 13316,78 грн - тіло кредиту, 0,26 грн проценти за користування кредитом, 10575 грн комісія.

28.03.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 22034000493237 від 25.02.2021року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 22034000493237 від 25.02.2021, станом на дату укладання договору факторингу між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» становить 40981,45 грн, яка складається з 23892,04 грн, з яких 13316,78 грн - тіло кредиту, 0,26 грн проценти за користування кредитом, 10575 грн комісія.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за договором у розмірі 23892,04 грн.

Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючої заборгованості ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право належного кредитора до відповідача за Кредитним договором № 22034000493237 від 25.02.2021.

Щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентами.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено тип кредиту сума/ліміт/кредиту, строк кредитування, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Відповідач власним підписом підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору у тому числі ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Суд встановив, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак умови договору порушив. Зворотнього відповідачем не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем також підтверджено у судовому засіданні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за кредитним договором № 22034000493237 від 25.02.2021, перейшло до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 10575 грн., суд зазначає таке.

На спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитний договір № 22034000493237 від 25.02.2021 року укладений між банком та фізичною особою для задоволення споживчих потреб останньої та передбачає надання кредиту на строк понад один місяць.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, зокрема проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 зазначеного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, чинне законодавство передбачає можливість встановлення кредитодавцем комісії за обслуговування кредиту, однак така комісія повинна бути пов`язана з конкретними додатковими або супутніми послугами, що фактично надаються позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що якщо кредитним договором не визначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а також не надано доказів погодження таких послуг із позичальником, то умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Судом встановлено, що ні умовами кредитного договору, ні іншими матеріалами справи не визначено конкретний перелік додаткових чи супутніх послуг, які надавалися відповідачу та за які встановлено відповідну комісію.

Позивачем також не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-80 ЦПК України на підтвердження фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які останній був зобов`язаний сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд звертає увагу, що саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема щодо правомірності нарахування спірної комісії та наявності підстав для її стягнення.

Оскільки позивач не зазначив та не довів існування конкретних послуг, за які здійснювалося нарахування комісії, а умови договору не містять їх переліку та змісту, суд доходить висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями за кредитним договором № 22034000493237 від 25.02.2021 року у розмірі 10575,00 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 22034000493237 від 25.02.2021 року у розмірі 13317,04 грн., з яких: 13316,78 грн - тіло кредиту, 0,26 грн проценти за користування кредитом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним взятих на себе договірних зобов`язань щодо їх повернення, а також відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за комісією, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Розмір сплаченого позивачем судового збору становить 2 666 грн. 40 коп. (2 666,40 грн х 13317,04/23892,04 = 1 483,98 грн.)

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 483,98 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., що підтверджується договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт, детальним описом наданих послуг та платіжною інструкцією про оплату.

Враховуючи характер спору, обсяг виконаної представником позивача роботи, а також те, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.(3 500,00 грн х 13317,04 / 23892,04 = 1950 грн. 85 коп.)

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1950 грн. 85 коп..

Керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) суму заборгованості за Кредитним договором № 22034000493237 від 25.02.2021 року в розмірі: 13317,04 (тринадцять тисяч триста сімнадцять) гривні 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) 1 483,98 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) гривні 98 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та 1950 грн. 85 коп. (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень 85 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Дамчук