Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №145/940/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 145/940/26

Провадження №1-кп/145/160/2026

11.09.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Тиврівського районного суду Вінницької області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020080000018 від 31.01.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області сержант поліції ОСОБА_5 та заступник начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 , які згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовими особами, відповідно до розстановки сил та засобів відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області у складі екіпажу «Гармонь-51», на службовому автомобілі марки «Skoda» моделі «Rapid», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювали патрулювання території обслуговування відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

Під час несення служби 30.01.2022 приблизно о 20.00 год., рухаючись по вул. Центральній у с. Ворошилівка Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, ними було виявлено та зупинено на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2102», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався з неосвітленим заднім номерним знаком.

У подальшому, під час спілкування з ОСОБА_4 , працівниками поліції було виявлено у останнього явні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в порядку, визначеному Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015.

Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи умисно, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами, уповноваженими відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи уникнути притягнення до адміністративної відповідальності, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Skoda» моделі «Rapid», державний номерний знак НОМЕР_1 , словесно висловив службовим особам - сержанту поліції ОСОБА_5 та капітану поліції ОСОБА_6 - пропозицію надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3000 гривень за невчинення ними в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дій з використанням наданої їм влади та службового становища, а саме за нескладання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та непритягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, тим самим висловив пропозицію надати неправомірну вигоду

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним пропозиції службовій особі надати їй правомірну вигоду, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12022020080000018 від 31.01.2022 (а.с.53); відеозаписом з нагрудного відеореєстратору поліцейського (а.с.57); протоколом огляду від 16.02.2022 (а.с.58-60); журналом реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (а.с.62-64); книгою нарядів ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (а.с.65-68); результатом тесту "Drager Alkotest" №6810 №3322 від 30.01.2022, результат тесту - 1,58‰ (а.с.69); протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №243778 від 30.01.2022 відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.70); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №533742 від 30.01.2022 на ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с.71); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №533743 від 30.01.2022 на ОСОБА_4 за ч. 6 ст. 121 КУпАП (а.с.72).

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження.

Зокрема, суд допитав обвинуваченого, дослідив інші надані сторонами докази. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого обвинувачення, ніж ті, що були досліджені судом, учасники судового провадження не заявляли.

При цьому, усі докази у кримінальному провадженні, що досліджені судом, отримані стороною обвинувачення із застосуванням належної правової процедури, позаяк виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб`єктами і в належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.

Суд визнає вищевказані досліджені докази належними та допустимими, сумнівів у їх достовірності немає.

Отже, всебічно, повно й неупереджено дослідивши і проаналізувавши надані суду докази, відповідно до вимог ст. 94 КПК України оцінивши як кожен доказ окремо з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що досліджені докази підтверджують обставини, визначені ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованиго йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованого обвинуваченому злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано вірно. Підстав для звільнення обвинуваченого від відповідальності судом не встановлено, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає покаранню за вчинені ним кримінальні правопорушення.

ІІІ. Призначення покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд зауважує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.06.2020 у справі №161/7253/18).

Суд зазначає, що згідно положень частини 1, 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Отже, під час вибору виду і розміру покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Санкцією частини 1 статті 369 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Суд зважає на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, про скоєне жалкує.

При призначенні покарання суд враховує також досудову доповідь, складену Вінницьким районним відділом №2 філії ДУ "Центр пробації у Вінницькій області", відповідно до якої встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства, та з урахуванням встановлених ризиків орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищезазначене, суд, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченому буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

ІV. Інші питання, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні, у зв`язку з чим винагорода викривачу не пропонувалась.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Цивільні позови не заявлялись.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався і суд не вбачає підстав для його застосування.

Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування відсутні.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50-53, 65-67, 369 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, 349 ч. 3, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази, а саме: DVD-R диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора інспектора СРПП відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1