Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №561/1402/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 561/1402/25

Провадження № 22-ц/4815/1101/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючий суддя : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

28 жовтня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Штогрін В.С. звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію частини транспортного засобу, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя в розмірі 83280,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що з 16 жовтня 1994 року по 02 листопада 2022 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, упродовж якого ними було набуто у автомобіль Фольксваген Пасат. Цей автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки цей автомобіль є річчю неподільною і цим автомобілем користується відповідач одноособово, відтак на її думку належним способом захисту порушеного права є саме стягнення на її користь компенсації вартості половини цього автомобіля, та залишенням його відповідачу у власності.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , автомобіль марки Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об`єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 на автомобіль марки Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об`єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , та виділено вказаний автомобіль ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості автомобіля марки Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об`єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , в сумі 60087,19 грн (Шістдесят тисяч вісімдесят сім гривень дев`ятнадцять копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 874,24 грн (Вісімсот сімдесят чотири гривні двадцять чотири копійки) судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 3000,00 грн (Три тисячі гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 1/2 вартості транспортного засобу та ухвалити в цій частині нове рішення - про стягнення 46677,19 грн. замість 60087,19 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував понесені ним витрати на ремонт спірного автомобіля, які підтверджуються товарним чеком від 14 листопада 2024 року на загальну суму 26820,00 грн. На думку апелянта, зазначений документ підтверджує придбання запасних частин та оплату робіт з капітального ремонту двигуна автомобіля, а тому є належним доказом понесених ним витрат.

Вказує, що додатково на підтвердження фактичного проведення ремонту надає довідку ФОП ОСОБА_3 про стан двигуна автомобіля, згідно з якою після проведення ремонту двигун перебуває у відмінному стані. Вважає, що оскільки автомобіль визнано спільним майном подружжя, понесені ним витрати на його ремонт також підлягають врахуванню при визначенні розміру грошової компенсації за частку позивачки.

З огляду на понесені витрати у розмірі 26820,00 грн та необхідність врахування половини цієї суми (13410,00 грн) просить зменшити визначену судом першої інстанції компенсацію з 60 087,19 грн до 46 677,19 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка не погоджується з її доводами та зазначає, що витрати відповідача на ремонт спірного автомобіля не підлягають врахуванню при визначенні розміру компенсації її частки у спільному майні подружжя, оскільки відповідні ремонтні роботи проводилися у 2024 році, після розірвання шлюбу, перебували поза інтересами сім`ї, здійснювалися без її погодження та стосувалися автомобіля, яким понад 10 років одноосібно користується відповідач.

Звертає увагу, що розмір компенсації визначено судом першої інстанції виходячи з ринкової вартості автомобіля, встановленої Висновком експертного дослідження № ЕД-18/5641/794-АВ від 10 грудня 2025 року, поданим самим відповідачем. При цьому визначена експертом вартість автомобіля була врахована судом та виявилася істотно нижчою за вартість, зазначену позивачкою у позовній заяві.

Позивачка також заперечує проти врахування доказів, поданих відповідачем лише до суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що такі докази не подавалися до суду першої інстанції, а відповідач не обґрунтував неможливість їх подання раніше з причин, що не залежали від нього. У зв`язку з цим вважає, що зазначені докази не можуть бути прийняті та враховані апеляційним судом.

Крім того, позивачка вважає подання апеляційної скарги після початку виконання рішення суду першої інстанції проявом недобросовісної процесуальної поведінки відповідача, спрямованої на ухилення від виконання обов`язку зі сплати компенсації її частки у спільному майні подружжя.

З огляду на викладене просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відповіді на відзив відповідач заперечує проти доводів позивачки, зазначаючи, що остання мала можливість користуватися спірним автомобілем, оскільки при його реєстрації було зазначено про її право користування транспортним засобом. Вказує, що після припинення шлюбу автомобіль перебував у несправному стані, у зв`язку з чим у листопаді-грудні 2024 року він за власні кошти, які позичив після розірвання шлюбу, здійснив капітальний ремонт двигуна автомобіля. Вважає, що понесені ним витрати у розмірі 26 820 грн підлягають врахуванню при визначенні розміру грошової компенсації вартості частки позивачки у спільному майні, а тому розмір компенсації має бути зменшений на 13410 грн.

Також відповідач заперечує проти тверджень про конфліктність відносин між сторонами та зазначає, що позивачка була обізнана про проведення ремонту автомобіля, однак звернулася з позовом про його поділ лише після завершення ремонту. Посилається на те, що поділ майна після розірвання шлюбу не обмежений у часі, а тому обставина здійснення ремонту після розірвання шлюбу сама по собі не позбавляє його права на врахування понесених витрат.

Крім того, відповідач стверджує, що товарний чек на суму 26820 грн подавався ним до суду першої інстанції, а тому не є новим доказом. Водночас на підтвердження факту проведення ремонту посилається на звіт про регулювання автомобіля та довідку ФОП ОСОБА_3 від 27 березня 2026 року щодо технічного стану двигуна, зазначаючи, що ці документи підтверджують проведення капітального ремонту та покращення стану автомобіля.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони по справі з 16 жовтня 1994 року по 02 листопада 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9). Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

У період шлюбу сторонами набуто спільне майно, а саме:

автомобіль Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об`єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , який 03 червня 2015 року зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 (а.с.13).

Ринкова вартість цього автомобіля визначена висновком експертного дослідження № ЕД-18/5641/794-АВ від 10 грудня 2025 року Рівненського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України та станом на 10 грудня 2025 року складає 120174,38 грн (а.с.70-73).

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК вказує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статті 77-79 ЦПК України визначають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частин 1,2,3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції врахувавши наданий відповідачем висновок експертного дослідження правильно виходив з того, що компенсації відповідачу підлягає 1/2 визначеної ринкової вартості автомобіля в розмірі 60087,19 грн (120174,38/2), що узгоджується з вищаневеденими нормами та практикою їх застосування.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на вартість деталей та послуг з ремонту автомобіля як на підставу для зменшення розміру грошової компенсації, визначеної позивачці.

Відповідно до «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403.

Отже, саме по собі понесення відповідачем витрат на ремонт автомобіля у певному розмірі не свідчить про рівноцінне збільшення його ринкової вартості та, відповідно, не є підставою для зменшення належної позивачці компенсації на половину таких витрат.

Користування таким майном, як автомобіль, презюмує витрати на його утримання та ремонт.

Ринкова вартість майна та витрати на його ремонт є різними за своєю правовою та економічною природою величинами. Вартість ремонту відображає фактичні витрати на придбання деталей і виконання робіт, тоді як ринкова вартість визначається з урахуванням сукупності характеристик майна та його фактичного стану і відображає ціну, за яку відповідне майно може бути реалізоване на ринку.

При цьому висновком експертного дослідження, наданим самим відповідачем, ринкову вартість спірного автомобіля визначено станом на 10 грудня 2025 року. Відповідачем не доведено, що понесені ним у 2024 витрати у розмірі 26 820 грн призвели до збільшення ринкової вартості автомобіля саме на таку суму, а відтак і що половина зазначених витрат підлягає відрахуванню із визначеної позивачці компенсації.

Висновків щодо вартості спірного майна до ремонту і після відповідачем не надано.

За таких обставин саме на відповідача, який посилається на понесені ним витрати як на підставу для зменшення розміру грошової компенсації, покладається обов`язок довести відповідні обставини та правові підстави для їх врахування. Однак належних і достатніх доказів на підтвердження того, що зазначені витрати є такими, що підлягають врахуванню при визначенні розміру компенсації частки позивачки у спільному майні подружжя, відповідачем не надано.

Відповідно до засад змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 12, 81 ЦПК України) Саме по собі посилання відповідача на понесені ним витрати на ремонт автомобіля не є достатнім для зменшення визначеної судом першої інстанції грошової компенсації.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.