Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №569/14319/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/14319/26

Провадження № 22-ц/4815/1858/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

У клопотанні від 21 червня 2026 року відповідач просить надати строк для примирення терміном 6 місяців. Клопотання мотивує тим, що не згоден з позовними вимогами, вважає, що сім`я може бути збережена, а непорозуміння між ним та позивачем мають тимчасовий характер. Мають спільну дитину, виховання якої потребує повноцінної та гармонійної родини, а розірвання шлюбу негативно вплине на її психологічний стан.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року надано сторонам у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу чотиримісячний строк для примирення.

Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до закінчення строку для примирення.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Казмірчук М.М. не погоджується з постановленою ухвалою, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню через неправильне застосування судом норм процесуального права.

Зазначає, що сама по собі наявність клопотання відповідача про надання строку для примирення не зумовлює обов`язку суду надавати такий строк, а суд не встановив реальної можливості примирення сторін, не врахував її категоричної незгоди на примирення та не з`ясував, чи відповідає примирення її інтересам.

Вказує, що під час спільного життя відповідач систематично вчиняв щодо неї психологічне домашнє насильство, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до поліції, а на підтвердження цих обставин подала талон-повідомлення, матеріали щодо звернень до поліції та скріншоти листування. Стверджує, що характер поведінки відповідача, зокрема образи, погрози, приниження та психологічний тиск, виключає можливість примирення.

Також посилається на неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків, його тривале ухилення від утримання дитини та значну заборгованість зі сплати аліментів, що, на її думку, спростовує висновок суду про відповідність примирення інтересам малолітньої дитини.

Крім того, апелянт зазначає, що суд порушив принцип змагальності сторін, оскільки вона не була обізнана про подання відповідачем клопотання про надання строку для примирення та не мала можливості надати свої заперечення і повідомити суд про обставини домашнього насильства, звернення до поліції та відсутність перспективи примирення. Вважає, що оскаржувана ухвала не містить належного мотивування та оцінки зазначених обставин, а надання сторонам чотиримісячного строку для примирення не відповідає її інтересам та суперечить статті 111 СК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Із 06 вересня 2023 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статі 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.

Згідно з частиною 7 статті 240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 111 СК України.

Враховуючи наявність у сторін малолітньої дитини та бажання відповідача примиритися з позивачем, суд вважав, що можливість збереження сім`ї між сторонами не втрачена, а тому з метою сприяти примиренню подружжя надав сторонам строк для примирення 4 місяці та зупинив провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Посилання апелянта на вчинення щодо неї домашнього насильства не можуть бути покладені в основу висновку про неможливість примирення сторін.

Зокрема, долучений до апеляційної скарги талон-повідомлення стосується заяви ОСОБА_4 від 02 серпня 2022 року. Вказана особа не є позивачем у справі. Саме по собі співпадіння дівочого прізвища цієї особи з прізвищем позивачки не свідчить про наявність між ними родинного зв`язку та не дає підстав ототожнювати зазначену у талоні особу з позивачкою.

Крім того, з наданих матеріалів не вбачається, що за вказаним повідомленням було встановлено факт вчинення відповідачем домашнього насильства або що за цим фактом здійснювалося відповідне провадження.

Надані апелянтом скріншоти листування також не спростовують висновків суду першої інстанції про можливість примирення сторін. Як убачається частина листування мала місце до звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, а відтак сама по собі не свідчить про відсутність можливості примирення саме на час вирішення судом питання про надання сторонам строку для примирення.

При цьому зі змісту апеляційної скарги та долучених до неї матеріалів не вбачається належного підтвердження того, що всі висловлювання, які позивач розцінює як образи, погрози чи психологічний тиск, належать саме відповідачу та були зроблені ним за обставин, на які посилається позивач.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів, направлення державним виконавцем повідомлення до органу досудового розслідування про можливе вчинення кримінального правопорушення характеризує виконання відповідачем обов`язку з утримання дитини та може мати значення у відповідних правовідносинах щодо утримання дитини, однак не встановлює відсутності можливості примирення подружжя та не є безумовною підставою для відмови у наданні строку для примирення.

Слід враховувати, що відповідач перебуває на військовій службі, а особливості режиму служби та обмеженість можливості постійного особистого спілкування, об`єктивно можуть ускладнювати вирішення спору.

Також сторони мають малолітню дитину, тому надання певного строку для примирення також не може розглядатися виключно крізь призму особистих відносин подружжя, оскільки збереження сім`ї та можливість відновлення нормальних сімейних відносин можуть відповідати інтересам дитини.

Решта доводів апеляційної скарги, з урахуванням наведених вище мотивів щодо ключових доводів апелянта, не призвели до постановлення помилкової ухвали.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду про необхідність зупинення проваджену у справі узгоджуються із критеріями законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2026 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.

Шимків С.С.