Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №569/23495/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/23495/25

Провадження № 22-ц/4815/950/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарновецького Ярослава Мирославовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про скасування технічних умов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про скасування технічних умов.

В обґрунтування позову вказує, що йому належить на праві власності 42,45% частки у спільній частковій власності каналізаційної насосної станції та мереж водовідведення в районі басейну КНС по вул. Чорновола в м. Рівному. Йому стало відомо, що відповідачем на звернення гр. ОСОБА_1 було видано технічні умови № 1450/01-11 від 09.04.2024 року на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_1 та технічні умови № 1503/01-11 від 15.04.2024 року на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_2 . 06.05.2025 року він звернувся до відповідача із листом, в якому зазначив, що технічні умови на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення були видані без наявності його згоди. Неподання всього пакету документів мало б слугувати підставою для відмови у видачі технічних умов. З огляду на це, просив вжити всіх необхідних заходів для усунення порушень його прав та інтересів. Однак, такі заходи вжиті відповідачем не були, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року позов задоволено.

Скасовано технічні умови видані Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" за № 1450/01-11 від 09.04.2024 року на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано технічні умови, видані Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" за № 1503/01-11 від 15.04.2024 року на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 2, ЄДРПОУ – 03361678) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 1 937,92 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Тарновецький Я.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи зводяться до того, що ОСОБА_2 не підтвердив належними та допустимими доказами права власності на каналізаційно-насосну станцію та мереж водовідведення в районі басейну КНС по АДРЕСА_4 . На думку апелянта, суд також дійшов помилкового висновку про те, що для отримання технічних умов необхідна була згода позивача. Крім того вказав, що технічні умови є лише частиною вихідних даних для проектування і не є дозволом на проведення робіт та підключення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Гольонко Маргарита Миколаївна зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Узагальнені заперечення зводяться до того, що позивач є співвласником каналізаційно-насосної станції, що підтверджується матеріалами справи та, на думку позивача, фактично визнається самим апелянтом.

Посилання апелянта на договір від 01 січня 2018 року, як на підставу для приєднання до мереж без згоди позивача є безпідставними, оскільки строк дії цього договору закінчився 01 січня 2019 року. Крім того, позивач вказує, що відповідач належним чином не перевірив відповідність поданих апелянтом документів об`єкту підключення, оскільки технічні умови видано щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:054:0648, тоді як апелянт є власником частки іншої земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:054:0649.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоч завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Рівненським ОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" на звернення гр. ОСОБА_1 було видано технічні умови № 1450/01-11 від 09.04.2024 року на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_1 та технічні умови № 1503/01-11 від 15.04.2024 року на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_2 .

До заяв на видачу спірних технічних умов гр. ОСОБА_1 надав наступні документи: Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 ; Витяги з Державного реєстру речових прав на право власності на 2037/1000 частки на земельну ділянку 5610100000:01:054:0649; технічні паспорти на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 ; згоду ТОВ "Фахівець" на проходження ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:054:0578 та 5610100000:01:054:0281 в м. Рівне; опитувальний лист на підключення квартири АДРЕСА_5 ; опитувальний лист на підключення квартири АДРЕСА_6 ; розрахунок витрат водоспоживання і водовідведення квартири АДРЕСА_5 ; розрахунок витрат водоспоживання і водовідведення квартири АДРЕСА_6 ; містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва; витяг з містобудівного кадастру; ситуаційна схема розташування об`єкта; фрагмент генерального плану міста; фрагмент схеми зонування території; топоплан масштабу М 1:2000.

06.05.2025 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із листом, в якому зазначив, що технічні умови на підключення до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення були видані без наявності його згоди. Неподання всього пакету документів мало б слугувати підставою для відмови у видачі технічних умов. З огляду на це, просив вжити всіх необхідних заходів для усунення порушень його прав та інтересів. Однак, жодної відповіді на даний лист від відповідача позивач так і не отримав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є співвласником 42,45% частки мереж водовідведення та каналізаційної насосної станції по АДРЕСА_4 . Відповідно до вимог спеціального законодавства, підключення до мереж, які не належать безпосередньо виконавцю послуг, вимагає обов`язкового отримання згоди їхнього власника. Оскаржувані технічні умови передбачають точку приєднання саме до вказаного колектора, проте згоди позивача на таке підключення замовник ОСОБА_1 не отримував. Крім того, надані замовником містобудівні та землевпорядні документи стосувалися іншої земельної ділянки, ніж та, що перебуває у його власності. За таких обставин відповідач видав спірні технічні умови формально та з порушенням закону, що призвело до порушення прав позивача як співвласника майна. Оскільки обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та спрямованим на поновлення його порушеного права власності, оскаржувані технічні умови підлягають скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками не погоджується зважаючи на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і наведений в ній перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК вказує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статті 77-79 ЦПК України визначають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частин 1,2,3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивач на підтвердження наявності у нього права власності на 42,45% частки у спільній частковій власності каналізаційної насосної станції та мереж водовідведення по АДРЕСА_4 надав лише нотаріально засвідчену заяву від 09.11.2022 року (зареєстровану в реєстрі за № 2266).

За змістом цієї заяви ОСОБА_2 зазначає, що є співвласником вказаної КНС та мереж водовідведення, відмовляється від права переважної купівлі частки та не заперечує щодо її продажу іншій особі.

На переконання колегії суддів, зазначена заява про відмову від права переважної купівлі частки (в порядку ст. 362 ЦК України) за своєю правовою природою є одностороннім правочином і засвідчує лише факт волевиявлення особи щодо відмови від придбання частки іншого співвласника та засвідчення справжності її підпису нотаріусом. Дана заява не є правовстановлюючим документом, не підтверджує факт виникнення або наявності права власності, а відтак є неналежним та недопустимим доказом у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України для підтвердження речового права на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до вимог законодавства, право власності на об`єкти нерухомого майна (до яких належать КНС та інженерні мережі) підтверджується виключно правовстановлюючими документами (договори, свідоцтва, рішення суду тощо) та відомостями про державну реєстрацію прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За відсутності належних правовстановлюючих документів та доказів державної реєстрації права власності, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновку про належність ОСОБА_2 42,45% частки у спільній частковій власності КНС та мереж водовідведення. Оскільки позивач не довів наявність у нього порушеного права власності, у задоволенні позову слід було відмовити саме з цих підстав.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з прийняттями постанови про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарновецького Ярослава Мирославовича задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2906 гривень 88 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.