Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №569/12062/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/12062/25

Провадження № 22-ц/4815/737/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року, ухваленого в складі судді Панас О.В., дата складання повного тексту судового рішення 13 січня 2026 року, у справі №569/12062/25,

в с т а н о в и в:

В червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2022 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №269741.

29 лютого 2024 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29022024, відповідно до якого ТзОВ «Селфі Кредит» передає ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за виплату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 29 лютого 2024 року до договору факторингу, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 27606,00 грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ні на рахунки попередніх кредиторів.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №269741 в розмірі 27606,00 грн, з яких: 12900,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 14706,00 грн. – сума заборгованості за процентами та понесені судові витрати.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №269741 в розмірі 20253 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не доведено погодження відповідачем усіх істотних умов кредитного договору, а також не надано належних, допустимих та достатніх доказів факту укладення кредитного договору і отримання відповідачем кредитних коштів.

Разом з тим, позивачем належним чином не підтверджено проходження відповідачем процедури ідентифікації та верифікації, а також факт підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором.

У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували особу позичальника, а також докази того, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами кредитування та отримувала SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання договору.

Також апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять реквізитів повного карткового рахунку позичальника.

Відтак, на думку апелянта, позивач не довів факту надання відповідачу кредитних коштів у визначений договором строк, у відповідному розмірі та на погоджених сторонами умовах. Розрахунок заборгованості апелянт вважає необґрунтованим, оскільки він є внутрішнім документом фінансової установи та сам по собі не підтверджує факту перерахування кредитних коштів відповідачу, їх отримання, а також здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості. Зазначає, що позивачем надано лише розрахунок заборгованості, однак не надано належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не була повідомлена про укладення договору факторингу між ТОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором. Також позивачем, на думку апелянта, не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували видачу кредитних коштів, рух коштів за кредитним договором та їх часткове погашення.

Таким чином, апелянт вважає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не довело належними та допустимими доказами факту перерахування відповідачу кредитних коштів за спірними договорами. У зв`язку з цим, на її думку, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості, у тому числі заборгованості за процентами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 04 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №269741.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється під час входу до Особистого кабінету шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону клієнта, зазначений ним під час входу, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля для входу до Особистого кабінету.

Згідно з пунктом 9.6 кредитного договору договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиском печатки Товариства, відтвореними засобами копіювання, до Особистого кабінету клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного окремого випадку використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений ним Товариству в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Пунктом 9.8 кредитного договору передбачено, що, підписуючи кредитний договір, клієнт підтверджує, що ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, ТзОВ «Селфі Кредит», розміщених на веб-сайті Товариства, повністю приймає умови кредитного договору, розуміє їх та зобов`язується неухильно дотримуватися зазначених Правил.

29 лютого 2024 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29022024.

Відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТзОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Згідно з Реєстром боржників № 2 від 29 лютого 2024 року до договору факторингу №29022024 від 29 лютого 2024 року ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №269741 у загальному розмірі 27 606,00 грн, з яких 12900,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 14706,00 грн – заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №269741 становить 27 606,00 грн, у тому числі: 12900,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 14706,00 грн – заборгованість за відсотками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Убачається, що позивачем надані докази щодо укладення кредитного договору №269741 від 04 лютого 2022 року, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вказаного вище договору, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордера, виписки з особового рахунку, тощо.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891/15 (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Розрахунки заборгованості, що надані разом з позовною заявою, не є первинними документами, які підтверджують видачу позичальнику кредиту, користування ним, а, отже самі по собі не є належними доказами наявності заборгованості. Розрахунок складений самим кредитодавцем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання коштів у кредит та наявності заборгованості перед позивачем.

Колегія суду зазначає, що поданий позивачем лист про переказ коштів за кредитним договором №269741 від 04.02.2022 року (а.с.13) підтверджує факт здійснення 04 лютого 2022 року переказу грошових коштів у розмірі 12900,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , однак сам по собі не містить відомостей про власника зазначеної платіжної картки, а тому не підтверджує факт отримання відповідачем зазначених коштів.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами видачі відповідачу грошових коштів у кредит, а також зарахування на користь останнього грошових коштів на його банківську картку/рахунок, тощо.

Убачається, що наявна в матеріалах справи копія договору факторингу №29022024 від 29.02.2024 року не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити їх зміст у повному обсязі та встановити дійсні умови вказаного договору, за якими, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами (позики) укладеними між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Окрім того, позивачем не надано доказів підтвердження оплати ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь клієнта (ТзОВ «Селфі Кредит») ціни продажу за вказаним вище договором факторингу, тобто суми грошових коштів, що сплачуються фактором клієнту після підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників на умовах договору.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку поданим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність видачі первісним кредитором відповідачу кредитних коштів за умовами договору №269741 від 04.02.2022 року, враховуючи також ненадання позивачем достатніх доказів набуття ТзОВ ««Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги за вказаними договорами, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за вказаними договорами заборгованості у загальному розмірі 27606,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4542,00 грн. З урахуванням задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір понесений відповідачем при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.368,374,376,382-384ЦПК України,апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 4542,00 грн судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 10 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Шимків С.С.