Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №569/395/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/395/26

Провадження № 22-ц/4815/1185/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок",

відповідач - ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Кучиної Н.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ТзОВ "Кошельок" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Кошельок" було укладено договір № 3437414547-620347 про надання коштів у позику.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ "Кошельок" взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 4000 грн., початковий строк кредитування 14 днів, дисконтна відсоткова ставка 0,01 % на добу, відсоткова ставка 2,2 % на добу.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, та перерахував грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 підтвердила виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання нею грошових коштів.

Сторони погодили подовження строку користування кредитом на умовах визначених п. 3.7 та п. 3.8 договору.

На момент подання позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 11925,60 грн (4000 грн тіло кредиту, 7925,60 грн відсотки за користування позикою).

Просили стягнути 11925,60 грн. заборгованості за кредитним договором, 2422,40 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованість за кредитним договором № 3437414547-620347 від 18.02.2022 в розмірі 5 232 грн., що складається з: заборгованість за сумою кредиту - 4 000 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою - 1232 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" суму сплаченого судового збору у розмірі 1062,53 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 877,40 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що факт укладення спірного кредитного договору та отримання від ТОВ "Кошельок" грошових коштів в сумі 4000 грн відповідач не оспорює. Докази повернення відповідачем позики в сумі 4000 грн в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.

Проценти за користування позикою можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (14 день), тобто строку, на який були надані кошти. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими за 14 днів за ставкою 2,2 %, становить 1232 грн.

За встановлених у справі обставин стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом позики в сумі 4000 грн. та заборгованості за процентами в межах строку позики в сумі 1232 грн., в загальній сумі 5232 грн., а отже, позов належить задовольнити частково.

Ураховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, скрутне матеріальне становище відповідача, та наявність на її утриманні дитини з інвалідністю, суд оцінює понесену позивачем професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги на 43,87%, тому стягненню підлягає 877,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТзОВ "Кошельок" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.

Договір, на час вирішення спору, є обов`язковим для сторін і правомірним, в розумінні ст. 204 ЦК України.

Суд першої інстанції незаконно збільшив розмір пільгової ставки та безпідставно нарахував відсотки у розмірі 1232,00 грн. протягом 14 днів за ставкою 2,2 % в день.

У кредитному договорі строк лояльного періоду складав 14 днів, а нарахування відсотків за 14 днів за пільговою ставкою становить 0,01 %.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що строк лояльного періоду може бути подовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом.

У цьому випадку відповідач до спливу лояльного періоду не сплатила проценти, не повернула кредит, тобто продовжила користуватися кредитом, не сплативши проценти, а тому строк користування кредитом було подовжено не на підставі п. 2.2 Договору, а як наслідок настання відкладальної обставини (п.п.3.6, 3.7, 3.8 Договору).

Отже, після спливу лояльного періоду строк користування кредитом за договором був подовжений до 01.06.2022 року, а тому позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом за період з 04.03.2022 року до 01.06.2022 року.

На момент укладення договору відповідач не заявляла додаткових вимог щодо його умов, погодилася з його умовами, в тому числі з розміром відсоткової ставки, не відмовилася від договору протягом 14 календарних днів.

Просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вирішити питання розподілу судових витрат.

08 вересня 2026 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не доводить неправильності висновків суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Судом встановлено, що 18 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений договір № 3464701726-5126423437414547-620347 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - кредитний договір) в електронній формі.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 4000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 1.4.2, 1.4.3, 1.4.3.1 визначено процентні ставки за користування кредитом.

Відповідно до п.2.1. Кредит надається строком на 14 (чотирнадцять діб) днів, (далі – «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Факт надання позивачем відповідачу кредиту у сумі 4000 грн. підтверджується повідомленням XPAY Group LLC про успішне зарахування 18 лютого 2022 року на карту клієнта № НОМЕР_1 кредитних коштів в сумі 4000 грн за договором позики № 3437414547-620347 та довідкою ПАТ "МТБ Банк" № 09/605-09/326 від 15 вересня 2025 року про зарахування на картку № НОМЕР_1 коштів в сумі 4000 грн. через систему XPAY.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 11925,60 грн. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 4000 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою в сумі 7925,60 грн.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, оскаржуване рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині фактично оскаржуваних грошових сум, а саме щодо відмови у стягненні заборгованості за відсотками в сумі 6693,60 грн.

Позивач обґрунтовував розрахунок заборгованості за відсотками посиланням на погоджені між сторонами умови пунктів 3.5 - 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процентів річних, що становить 2,2 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проте колегія суддів не може погодитися з аргументами позивача щодо нарахування процентів у таких порядку та підставах.

При цьому виходить з того, що строк користування кредитом тривалістю 14 календарних днів та відповідний графік платежів є основоположними умовами кредитного договору, які безпосередньо визначають період існування кредитних правовідносин. Тому посилання позивача на окремі положення договору не можуть тлумачитися відокремлено від зазначених умов та призводити до фактичної зміни погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто саме такий строк кредитування є визначальним критерієм для встановлення меж реалізації прав кредитодавця та обсягу обов`язків позичальника, у зв`язку з чим інші положення договору підлягають застосуванню лише у системному взаємозв`язку з ним, а не всупереч йому.

Крім того, зазначення у договорі двох строків кредитування та перенавантажених за змістом умов щодо процентних ставок призводить до суперечливого і неправильного тлумачення та розуміння такої угоди.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of one of the party).

З огляду на це обґрунтованим та справедливим є підхід, за яким відсотки повинні нараховуватися у межах 14 днів. Такий спосіб розрахунку забезпечує передбачуваність зобов`язання, унеможливлює приховане збільшення фінансового навантаження та відповідає принципам добросовісності, прозорості та справедливості у сфері споживчого кредитування.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач упродовж 14-денного періоду (лояльний) здійснив будь-які оплати у рахунок погашення заборгованості.

Оскільки доказів повернення відповідачем позики в сумі 4 000 грн. в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні, тому апеляційний суд вважає, що місцевим судом вірно нараховано відсотки в межах строку кредитування – 14 днів за відсотковою ставкою 2,2% за кожен день користування кредитом.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні частини першоїстатті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.